Вражаючі фактори біологічної дії. Джерелами вражаючих факторів біологічної дії можуть бути макроор-ганізми з їх небезпечними біологічними речовинами (рослини та тварини) та патогенні

Джерелами вражаючих факторів біологічної дії можуть бути макроор-ганізми з їх небезпечними біологічними речовинами (рослини та тварини) та патогенні мікроорганізми — збудники інфекційних захворювань (бактерії, віруси, грибки, рикетсії, спірохети, найпростіші).

Отруйні рослини. Близько 700 видів рослин можуть викликати важкі чи смер-тельні отруєння людей. Токсичною речовиною отруйних рослин є різні сполуки, які належать переважно до алкалоїдів, глюкозидів, кислот, смол, вуглеводнів тощо. За ступенем токсичності рослини поділяють на: 1) отруйні (біла акація, бузина, конвалія, плющ тощо); 2) дуже отруйні (наперстянка, олеандр тощо); 3) смертельно отруйні (білена чорна, беладона, дурман звичайний). Наприклад:

Отруйні тварини. Серед тваринних організмів отруйні форми трапляються частіше, ніж в рослинних організмах. Отрути, що виробляються тими чи іншими організмами, є хімічними чинниками, які беруть участь у міжвидових взаємоді-ях. Приклади використання хімічних речовин для нападу або захисту можна знайти на всіх сходинках еволюційного розвитку. Наведемо приклади деяких небезпечних тварин:

Особливих методів захисту від негативної дії отруйних рослин і тварин не іс-нує. Лише необхідно досконало знати їх, знати симптоми їхньої дії, вміти виріз-няти їх серед інших і якомога рідше з ними "зустрічатися".

Патогенні організми. Особливостями дії мікроорганізмів є: 1) висока ефе-ктивність зараження людей; 2) здатність викликати захворювання внаслідок контакту здорової людини із хворою або з певними зараженими предметами; 3) наявність певного інкубаційного періоду, тобто з моменту зараження до прояву повного захворювання (від декількох годин до десятків днів); 4) певні труднощі з визначенням окремих видів збудників; 5) здатність проникати в негерметизо-вані приміщення, інженерні споруди і заражати в них людей. Основними інфе-кційними захворюваннями в наш час вважають: чуму, сибірку, холеру, ли-хоманку, віспу, ботулізм, грип. Розглянемо характеристику цих представників:

В організм людини збудники інфекцій можуть потрапляти: 1) через ве-рхні дихальні шляхи (повітрям); 2) через шлунково-кишковий тракт (повітряно-крапельним); 3) через проникнення у кров (переважно кровососними паразита-ми); 4) через шкіру та слизові оболонки.

Проникаючи у внутрішні органи людини, збудники інфекційних захворю-вань можуть викликати різні розлади, як клінічного, так і анатомічного харак-теру. Деякі із збудників захворювань можуть спричиняти інфекційні хвороби через харчі (вода, молоко, продукти), вживаючи які, людина хворіє. Поширен-ню багатьох інфекцій сприяють комахи, а також недотримання правил особис-тої гігієни. Дуже велика кількість інфекційних захворювань передається через дихальні шляхи. Збудники цих захворювань паразитують на слизових оболон-ках носа, горла, гортані, тобто на слизових так званих верхніх дихальних шля-хів. При спілкуванні хворого зі здоровою людиною збудник захворювання пе-редається під час розмови — з носа і рота найдрібніші частки слизу розбризку-ються і внаслідок цього відбувається ураження здорової людини. Патогенні мі-кроорганізми легко проникають у верхні дихальні шляхи здорової людини. Внаслідок цього відбувається поширення епідемій, особливо в місцях скупчен-ня людей. Боротьба з цими захворюваннями ведеться ізоляцією хворих, за до-помогою правил особистої гігієни та безпеки. При зараженні кров’яними інфе-кціями, що передаються в момент укусу комахами, необхідно використовувати такі засоби, як ізоляція інфікованих людей, їх лікування, захист неінфікованих людей від укусів комах, знищення збудників інфекційних захворювань тощо.

Хворих, уражених інфекцією зовнішніх покривів, необхідно повністю ізо-лювати, зробити родичам та близьким потерпілого відповідні щеплення.

Одним з найефективніших методів боротьби з інфекційними захворюван-нями є їх специфічна профілактика. Вона заснована на створюванні штучного імунітету шляхом попереджувальних щеплень. У наш час широкого вжитку на-були щеплення проти чуми, туляремії, бруцельозу, туберкульозу, сибірки, прав-ця, дифтерії, черевного тифу, висипного тифу, натуральної віспи, коклюшу. Проти деяких захворювань попереджувальні щеплення проводяться за певним розробленим планом (проти віспи, дифтерії, туберкульозу). Проти інших інфек-цій щеплення проводять лише в тих випадках, коли виникає загроза їх пошире-ня. Для успішної боротьби з інфекційними захворюваннями у багатьох випад-ках необхідно здійснювати масові щеплення в дуже короткі терміни. Проте, зробити щеплення проти всіх захворювань одночасно неможливо, тому що жо-дна людина не витримає такої кількості щеплень. Для встановлення виду збуд-ника вдаються до антибіотиків та інших спеціальних препаратів. Вони забез-печують загибель вірусу у незахищеному щепленням організмі, а також допо-магають організму, якому зроблено щеплення, легше справитись із збудниками захворювання. Також для лікування використовуються бактеріофаги та лікува-льні сироватки. Бактеріофаги викликають в організмі людини розчинення хво-роботворних мікробів та упереджують розвиток хвороби або забезпечують лі-кувальний ефект. Сироваткам властиве швидке створення в організмі штучно-го несприйняття того чи іншого інфекційного захворювання.