Католицька віра включає в себе дві основні гносеологічні думки — «сповідальність» Бл. Августина та «логічну доведеність» Т. Аквінсь-кого. Якщо перший зосереджував власну увагу на внутрішньому, ви-ключно спекулятивному знанні, — неопосередкованому досвідом, то Аквінат віддавав перевагу логічним доведенням існування Бога. Тома Аквінський побудував власну теологію на філософії Арістотеля, за до-помогою якої спробував довести логічне існування Бога: 1) божествен-на сутність тотожна існуванню; 2) Бога не може не бути, оскільки світ не мав би першопричини — Бог є засадничим фактором світу; 3) Бог є кінцевою метою світу, який має прийти до цієї мети; 4) світ, згідно боже-ственної волі, створено на принципах гармонії — коли в межах єдиного цілого співіснують індивідуальне і сутнісно-єдине. Звісна річ, всі докази існування Бога у Докторського Ангела виступають в якості опосередко-ваних, — жоден з них не доводить безумовність існування Бога, а тільки вказує на його буття. Зрештою, варто звернутися до одного з апологетів християнської віри Квінта Тертулліана: «Вірю, оскільки абсурдно».
Під час розвитку схоластики, теології та містики в Середні віки філософія була визначена як наука «обслуговування» теологічних доктрин, оскільки (див. епіграф) першочерговим фактором виступає віра, і лише потім з’являється знання. Відповідно до цього положен-ня на тривалий період наукове знання було занедбаним — перевага віддавалася виключно настановам церкви, енциклікам Папи, розпо-рядженням кардиналів. Звісновідомим є кардинал Саванарола — іде-олог святої інквізиції, внаслідок якої були спалені або розіп’яті понад 1 млн людей. Особливо постраждали від даної ідеології жінки та ду-шевно хворі люди, які вважалися на цей період або «представниками диявола», або соціально девіантними елементами. Останнє спалення відбулося в середині ХVIII ст. в Німеччині. У новітній філософії, в постмодернізмі існує такий термін як «Освенцім», — який містить в собі весь зміст людської негідності. Йдеться, зокрема, про те, що одна з найцивілізованіших націй — німецька — страчувала представників інших націй (євреїв, слов’ян). Виявляється, 6 тисячоліть розвитку людської цивілізації (починаючи від Давньоєгипетської держави, Шумеру та Акади у Вавілоні) не принесли нічого суттєвого, оскільки людська «тваринність подоби» лежить на поверхні її індивідуальнос-ті — достатньо лише спровокувати її.
— 389 —
ФІЛОСОФІЯ. КРЕДИТНО-МОДУЛЬНИЙ КУРС
Критерії релігійної моральності та етики обов’язку перед Богом зобов’язують людину бути на тільки чесною та щирою перед відпові-дачем, але й перед самою собою. Моральна доктрина християнства в цілому викладена в Нагорній проповіді Ісуса Христа та в Посланнях Святих Апостолів. Найстарший і наймолодший з них (Петро та Іоанн) написали відповідно тільки декілька заповідей, а основний корпус Священного Тексту складають Послання Святого Павла. Окрім того, до новозавітного рукопису додається й одне послання Святого Юди. В цих текстах зосереджено всі основні тлумачення та екзистенційні принципи буття людини. Якщо протестанти, а до пев-ної міри й православні, наполягають на тому, що достатньо лише са-мого ознайомлення з текстами й «праведного» життя, то католики на-полягають на тому, що тільки церква є чинним представником Бога на землі, і тільки через неї можливе спасіння. В цьому полягає певний консерватизм католицизму, який не визнає самочинності людської особи, а цілком і повністю підпорядковує її божому провидінню.
У V ст. відбулася теоретична суперечка між Пелагієм і Августи-ном, який був зосереджений на предметі людської волі. Якщо чернець Пелагій відстоював і обґрунтовував думку, згідно якої людська подо-ба, — як подоба Божа, — наділена свободою, то Августин, — на про-тивагу йому, — заперечує право людини на власний вибір. Августин доводить, що людська воля є причиною людського гріха, бо тільки Бог може вибрати для неї єдино правильне вирішення будь-якої про-блеми, — а як тільки людина починає самостійно приймати рішення, вона опиняється у стані пастки — і одразу потрапляє в тенета дияво-ла. Згідно положення Августина, людина має повністю покластися на Бога, який єдиний спроможний врятувати її від «марноти провалля».
Якщо раннє християнство вибудовувалося як соціальна доктри-на, то католицизм, а певною мірою і православ’я, вже формувалися як певна інституція. Так, зокрема, ще Г. Гегель в роботі «Християнство і позитивна релігія» відзначав суттєві розбіжності між християнством як вірою та християнством як релігією. Як не парадоксально, але ця думка отримала своє логічне продовження у філософії Ф. Ніцше, який, з одного боку, поважав Ісуса як представника істини, а з іншо-го, — критикував всі релігії світу та церковні установи як такі, що ні-велюють саме віровчення.
Між тим, сучасна католицька церква після процесів анджорта-менто наприкінці ХІХ — початку ХХ ст. займає активну соціальну
— 390 —
МОДУЛЬ V. ХРИСТИЯНСТВО ЯК СВІТОВА РЕЛІГІЯ ТА ЙОГО РОЛЬ В ІСТОРІЇ І СЬОГОДЕННІ
позицію, намагається враховувати останні наукові досягнення та від-криття, веде миротворчу та благочинну міжнародну діяльність, — це не може не впливати позитивним чином на її авторитет у багатьох країнах світу.
Запитання та завдання для самоконтролю
1. Яка структура Біблії?
2. Моральна доктрина християнства.
3. Онтологія віри та її антропологічні виміри.
4. Догмати християнського віровчення в католицизмі.
5. Сучасна соціальна доктрина католицької церкви.
6. Міжнародна миротворча та благочинна діяльність Папи Іоан-на Павла ІІ.
