а) святий; б) пророк;
в) просвітлений.
9. День відпочинку в ісламі:
а) п’ятниця; б) субота; в) неділя.
10. Щоденна п ’ ятиразова молитва — це:
а) намаз; б) ураз; в) хадж.
ІІ РІВЕНЬ
1. Охарактеризуйте роль релігії в системі культури.
2. В яких національних релігіх обов’язковими були жертвопри-ношення. Чому?
3. Визначте й порівняйте основні напрямки в буддизмі.
ІІІ РІВЕНЬ
1. Охарактеризуйте релігію як форму суспільної свідомості.
2. Які уявлення про людину та світ в ранньонаціональних релі-гіях?
3. Назвіть 8 сходинок до шляху спасіння за буддизмом.
4. Дайте характеристику основних положень шаріату.
— 370 —
МОДУЛЬ V.
ХРИСТИЯНСТВО ЯК СВІТОВА РЕЛІГІЯ ТА ЙОГО РОЛЬ В ІСТОРІЇ І СЬОГОДЕННІ
Тема 6.
ХРИСТИЯНСТВО: ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА
План
Становлення християнства.
Основні етапи розвитку.
Становлення християнства
Приступаючи до вивчення християнської релігії необхідно вра-ховувати те, що за доктринальною, культовою й етичною простотою самою масовою із світових релігій приховується досить складний ре-лігійний феномен.
Релігія під назвою християнство (від грецького 
— по-мазаник) зародилася в четвертому десятилітті першого століття на-шого літочислення у східній провінції Римської імперії, у Палестині. Особа її засновника Ісуса Христа ще не так давно вважалася вченими (представниками т.з. міфологічної школи) фантастичною, легендар-ною. На даний момент домінує точка зору прибічників історичної школи, котрі мають як прямі (джереловідчі та археологічні), так і не прямі докази земного життя Ісуса.
Для того, щоб адекватно сприймати й орієнтуватися у розлогому дереві цієї світової релігії, потрібний крок у бік пояснення її ідейних витоків. Християнство виникає і початково розвивається у серед-овищі іудеїв діаспори, що сповідували іудаїзм, а потім і язичників. Тому зрозуміти його витоки можливо лише звернувшись до релігій-ного світогляду давніх євреїв, їх національно-конфесійної писемності (Старий Заповіт), до їхньої оригінальної культурної традиції. Можна сказати, що ідейний комплекс, закладений у Старому Заповіті, визна-чив обрій розвитку ідейної структури християнської релігії.
— 371 —
ФІЛОСОФІЯ. КРЕДИТНО-МОДУЛЬНИЙ КУРС
До основних Старозавітних ідей слід віднести: 1) ідею послідовно проводимого теїзму, тобто світогляду, що затверджує буття єдиного, «живого» й особистісного Бога; 2) ідею креаціонізму у відповідності з якою, Бог «за своєю волею» є Творцем всього сущого, включаючи лю-дину; 3) антропоцентричну ідею, тобто виділенність Богом людини як такої (образ і подоба Божа), із створеного світу, з низкою функцій, притаманних лише людині; 4) ідею «первородного гріха» або пору-шення першими людьми волі Бога, надаючи перевагу «зла» — «доб-ру», «розрив» із Богом, що потяг за собою викривлення безсмертної і блаженної природи людської, т.б. хвороби і смерть; 5) ідею Заповіту Бога з людиною (зокрема — з богообранним народом), що повинна нормувати і регулювати морально-бездоганні відношення з Творцем і людей один з одним; 6) ідею спокутування людей від «першород-ного гріха» і відновлення першородного блаженного стану, гармонії з Богом і світом; 7) ідею Месії (помазаника) — спасителя, посеред-ника між Богом і всіма людьми (перша версія), або Богом і обраним народом (друга версія); власне християнство конституювалося в ло-нах цієї релігійно-культурної традиції, але в прямому діалозі з нею, а також у діалозі з іншими релігійними і філософськими системами елліністичної культури (язичницькою за своїм характером).
Священне Писання — «Новий Заповіт» (Бога з людьми) та Свя-щенний Переказ християн, т.б. сукупність церковних документів, бо-гословських текстів, досвіду життя подвижників благочестя, де роз-криваються істини християнської віри, — містять фундаментальні віросповідні принципи. Коротко їх охарактеризуємо.
В ідейному плані християнство послідовно теїстично затверджує персоніфіковане розуміння Абсолюту. Даний принцип закріплено в двох догматах: догматі про Божественну Триєдність (Бог-Отець, Бог-Син, Бог-Дух Святий) і догматі про Боговтілення. Перший догмат встановлює сутнісну єдність Бога при наявності Трьох іпостасей і внутрішніх відносин між ними. Бог-Отець є безначальний творець і про мислитель, Бог-Син (Ісус Христос, Логос) є Спокутувач (люд-ства), Бог-Дух Святий є Утішник «живодатель». Тим не менше, Бог християн неподілений і не зілляний. Єдність трьох іпостасей, прозо-рість стосунків між ними досягаються любов’ю. На відміну від анти-чних уявлень про любов (любов як 
-е), християнство запропо-нувало іншу перспективу в її розумінні. Тут любов постає у вигляді
— жертовної любові-самовіддачі. (Син Божий через любов
— 372 —
МОДУЛЬ V. ХРИСТИЯНСТВО ЯК СВІТОВА РЕЛІГІЯ ТА ЙОГО РОЛЬ В ІСТОРІЇ І СЬОГОДЕННІ
до людей набуває людського образу і розпинається за людські грі-хи, взявши цей тягар на себе), самознищення (
) Бога заради спасіння рода людського в межі всякої стражденної істоти. Ця любов Божа звернена до всіх людей, включаючи останніх грішників і, отже, вона втілює в собі найвищу моральну мудрість і свідоцтво про благо-дать. Вона «є виконання закону» (Рим. 13,10).
Любов тут виступає не лише одним з атрибутів самого Бога, але також показником якості відносин людини з Богом і людей один з одним (заповідь любові — Мф. 22, 37–39). Відносно до людини хрис-тиянство вчить про особливу цінність всякої особистості, вбачаючи в ній безсмертне духовно-матеріальне єство, створене Богом за своїм Образом і подобою, і закликано наслідувати Царство небесне. У силу цієї обставини життя людини на землі повинне підкоритися меті обо-жнення (
-а). Слід врахувати, що в християнстві показником обожнення людини в земному, грішному житті виступають плоди Святого Духа: любов, радість, мир, довготерпіння, благость, милосер-дя, віра, кротость і стримання.
Моральна доктрина християнства є універсальною, оскільки, по-перше, в ньому проголошено принцип етичної рівності всіх людей (у їх відношеннях до Бога, який любить усі свої творіння), скасовуючи усі попередні національні і майнові, статеві рамки; по-друге, в христи-янстві проголошена рішуча боротьба з частиною природи людини, яка поневолена гріхом (до т.з. смертних гріхів належать гордість, скупість, нечистота, заздрість, нестриманість, гнів, лінощі); по-третє, християн-ство апелює до гідності та доброчестності людини, закликає його на-слідувати заповіді «блаженства» (Мф. 5, 3–14), здолати зло добром, не відповідати насильством на насильство, любити ворогів.
Крім цього, в християнській релігії міститься ідея воскресіння (яка передбачає воскресіння плоті і душ людей) для наступного бла-женства у вічному просвітленому світі. Однак, лише праведники мо-жуть стати спадкоємцями Царства Божого, і показниками їх правед-ності виступають головні цінності християнства: віра, надія, любов.
Основні етапи розвитку
Говорячи про становлення християнства як світової релігії слід звернути увагу на основні етапи в його розвитку. Існує думка, що християнська релігія проходить три фазиси власного становлення:
— 373 —
ФІЛОСОФІЯ. КРЕДИТНО-МОДУЛЬНИЙ КУРС
1) початковий — апостольський етап (І ст.), що співвідноситься з першими кроками нової релігії в лонах іудаїзму і характеризується простими уявленнями і правилами (на приклад, віра в спокуту вільну жертву Месії Ісуса, общинним способом організації релігійного жит-тя, сумісними моліннями і трапезами, активною трудовою діяльністю на благо общини). На цьому етапі виникає Церква (грец. 
) як містичне об’єднання людей різноманітних етнічних груп, що спо-відували Ісуса розіп’ятого і воскреслого, віруючих в Його обітування і очікуючих на швидке Друге Пришестя Спасителя; 2) період ранньо-го християнства (ІІ–ІІІ ст.) відрізняється двома головними проце-сами — становленням єпископальної Церкви (т.б. інституціоналіза-ція і закріплення ієрархії «всередині» церковної організації: диякон або диякониса — пресвітер — єпископ, кожний з яких мав певні повноваження і функції) і розривом з іудаїзмом (подолання іудео-християнства) у вигляді змін уявлень про Закон, заміни святкування суботи в воскреслий день, відмова від обрізання і заміна його водним хрещенням, корекції змісту свята Пасхи на християнське, тобто свят-кування Воскресіння Ісуса Христа). Важливо відмітити також, що саме в цей період Церква також в особах апостолів та їх учнів зуміла зібрати (створити) Священне Писання християн — Новий Заповіт. Новий Заповіт у своєму канонічному вигляді має 27 книг і розби-тий (подібно до Старого Заповіту) на 3 частини: «Євангелія» (грец. 
— блага звістка), книгу історичну — «Діяння» плюс по-слання апостолів, і, врешті решт, єдину пророчу книгу, яка стосується остаточної долі світу і людства — «Одкровення».
На цьому етапі відбувається не тільки оформлення організації Церкви, але й її локалізація в різноманітних частинах Римської імперії (наприклад «Одкровення» Іоанна Богослова повідомляє про сім об-щин у грецьких містах Малої Азії, а книги «Діяній апостольських» і окремих послань — про общини в інших містах, включаючи столицю імперії — Рим). Потрібно сказати, що життя християн в перші століття існування світової релігії було відмічене гоніннями з боку римської вла-ди та язичників. Не чіпаючи причин переслідування християн (розпо-чатих імператором Клавдієм 54–65 роки і припинених при Костянтині Іліцинії (Міланський едикт 313 року), відмітимо, що мучеництво за віру (у Христа) стало важливим фактором затвердження нової релігії.
Якщо до V століття християнство розповсюджувалося переваж-но в межах римської імперії і територіях, на які вона здійснювала
— 374 —
МОДУЛЬ V. ХРИСТИЯНСТВО ЯК СВІТОВА РЕЛІГІЯ ТА ЙОГО РОЛЬ В ІСТОРІЇ І СЬОГОДЕННІ
культурно-політичний вплив (наприклад, Арсенію, що стала першою християнською державою в 303 році), то пізніше воно виходить «у поза» і проникає до язичницьких народів (германським, кельтським, слов’янським племенам). Подальше еволюціонування християн-ства пов’язується з набуттям християнством державного статусу в Римській імперії, розподілом імперії на Західну і Східну частини (395 рік) і створенням помісних Церков з певними центрами керу-вання. Головні єпископські кафедри існували в Римі, Єрусалимі, Антіохії, Олександрії і після створення нової політичної і релігійної столиці у Східній частині Римської імперії — Константинополя, — Константинополі. Добре відомо, що протистояння (з IX століття) двох найбільш впливових кафедр — Риму і Константинополя завер-шилося розколом Церкви на католицьку (римо-католицьку) і право-славну (східну) в 1054 році. Пізніше (в XVI столітті) відбувся розкол уже в католицизмі, від якого поступово відмежувався протестан-тизм, — третя гілка християнства.
Запитання та завдання для самоконтролю
1. Вкажіть основні ідеї Старого Заповіту.
2. Охарактеризуйте Образ Ісуса Христа як засновника світової релігії.
3. Яка була загальна релігійно-культурна ситуація в Римській імперії та Палестині, на момент проповіді Ісуса?
4. Що ви знаєте про структуру і зміст Нового Заповіту?
5. У чому, на вашу думку, складався основний зміст вчення Ісу-са Христа?
6. Якими ознаками характеризується життя ранньохристиян-ської Церкви?
7. Що вам відомо про географічне розповсюдження християн-ства в перші віки його існування?
8. Які культові дії здійснювалися в давній Церкві?
9. За допомогою яких моральних принципів християнство звер-нулося до людини (і людства), бажаючи виправити її природу?
10. Що таке християнський Символ віри й які догмати в ньому закладено?
— 375 —
ФІЛОСОФІЯ. КРЕДИТНО-МОДУЛЬНИЙ КУРС
