Порівнюючи монополію з досконалою конкуренцією, можливо оцінити ефективність ринку чистої монополії з точки зору "виробничої ефективності" та "ефективності розподілу ресурсів",
На рис. 10.8 зображені параметри рівноваги конкурентної галузі і монополії за одного й того ж попиту споживачів (D) та однакових витрат виробництва.
Рівновага фірми-монополіста відповідає координатам точці Em (Qm – монопольний обсяг; Pm – монопольна ціна), а стан рівноваги конкурентної фірми – координатам точці Ec (Qс – монопольний обсяг; Pс – монопольна ціна). Аналіз параметрів рівноваги конкурентної галузі та монополії свідчить, що за умов монополії ціна товару вища, а обсяги його виробництва менші, ніж за умов досконалої конкуренції. Отже, монополія призводить до суспільних витрат.
В умовах монополії через зростання ціни споживачі втрачають частину надлишку в сумі, заданій прямокутником А (див. рис. 10.8), крім того монополія обмежує рівень виробництва.
Оскільки для оптимального обсягу випуску монополії завжди Р > ATCmin, монополія не досягає виробничої ефективності, а оскільки Р > МС, то й не досягається ефективність розподілу ресурсів.
Загалом, чиста втрата надлишку для суспільства становить суму площ трикутника В (частина надлишку споживача) і трикутника С (частина надлишку виробника). Величина, задана трикутником (В+С) є безповоротними втратами суспільства, що виникають внаслідок монопольної влади.
Порівнюючи монополію з досконалою конкуренцією, необхідно підкреслити, що перша є менш ефективною з точки зору покупців, виробництва і суспільства. Для суспільства додатковий продукт при монополії коштує дорожче, ніж альтернативний обсяг продукту, що буде вироблений з тієї ж кількості ресурсу.
Найголовніші економічні наслідки діяльності чистої монополії:
1. За умови монополії обсяг виробництва менша, а ціна більша, ніж на конкурентному ринку, тому суспільство перевитрачає певну кількість ресурсів, оскільки рівноважний обсяг виробництва монополіста не збігається з мінімальним рівнем середніх витрат
2. Монополія не досягає виробничої ефективності, оскільки для отриманого обсягу виробництва P > ATCmin.
3. Монополія не досягає ефективного розподілу ресурсів, оскільки P > MC.
4. Монополія суперечливо впливає на HTП (науково-технічний процес):
з одного боку, масштаби монополії дають змогу виділяти значні кошти на проведення наукових досліджень та розробку нових технологій, з іншого – у чистого монополіста немає постійних стимулів до постійного впровадження у виробництво досягнень НТП.
5. Монополізм підриває конкуренцію, як основу ринкового саморегулювання.
6. Чистий монополіст має можливість проводити цінову дискримінацію.
7. Величезні монополістичні об'єднання вносять вагомий вклад у ВВП країни, забезпечують конкурентоспроможність національної економіки. Наприклад, в Україні основою для формування ВВП є підприємства-монополісти нафтогазової галузі, електроенергетики, металургійного комплексу.
Таким чином, монополізм має суперечливі економічні наслідки. Однак незаперечним є те, що він підриває конкуренцію як основу ринкового саморегулювання. Тому однією з функцій держави в сучасних умовах вважається обмеження монополізму, підтримка конкурентного середовища.
З врахуванням світового досвіду створена законодавча база антимонопольної політики в Україні. Державне регулювання початкове здійснювалося на основі прийнятого у 1992 р. Закону України: «Про обмеження монополізму та недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницької діяльності», положення якого надалі були конкретизовані у Законах України «Про Антимонопольний комітет України» (1993р.), «Про захист від недобросовісної конкуренції» (1996р.), «Про природні монополії» (2000р.). У 2001р. був прийнятий Закон України «Про економічний захист конкуренції», який замінив закон про обмеження монополізму 1992р. Державні гарантії захисту конкуренції відображені також у ст. 42 Конституції України.
Згідно із законодавством України монопольним визначається становище суб’єкта господарювання, частка якого на ринку певного товару перевищує 35%. В Україні забороняється злиття фірм, якщо воно призводить до перевищення їхньої сукупної частки ринку 35%.
Бар’єри входження в галузь не є абсолютно нездоланними, особливо у довгостроковому періоді: можуть бути знайдені нові джерела сировини; можуть зникнути патенти переваги за рахунок інших наукових розробок тощо. Тому монополії в сучасній дійсності переважно підтримуються державною.
Засоби антимонопольного регулювання:
– установлення вищого рівня цін і тарифів, граничних нормативів рентабельності;
– декларування зміни цін;
– установлення стандартів і показників якості для товарів і послуг;
– регулювання обсягу ринку виробництва;
– розподіл ринків.
Антимонопольне регулювання проводиться по відношенню до природних монополій – це монополія, яка існує за рахунок економії на масштабах виробництва. Регулювання діяльності природних монополій може здійснюватися декількома методами. Наприклад, встановлення «суспільно оптимальної ціни» для природних монополій, що виникають у галузях, де зростання обсягів виробництва супроводжується значною економією на масштабах. Внаслідок значного зростаючого ефекту масштабу криві LАC і LMC є спадними і не перетинаються в межах аналізованих обсягів випуску (див. рис. 10.9).
Якби природна монополія діяла як проста монополія, то вона б максимізувала прибуток за правилом MR=МС, випускаючи обсяг Qm за ціною Pm з рівновагою в точці Em (рис. 10.9). Але, у зв’язку з тим, що монополія, унаслідок установлення високих цін, недовикористовує ресурси в порівнянні з чистою конкуренцією, держава встановлює суспільно оптимальні ціни (Рс = LМС). Оптимальний з точки зору суспільства обсяг випуску (Qc) відповідає точці конкурентної рівноваги Ec, але рівновага в точці Ec для монополії неможлива, оскільки тут суспільно оптимальна ціна Pc не покриває довгострокових середніх витрат, фірма була б збитковою і залишила б галузь. В іншому разі монополія потребувала б урядових субсидій, щоб зберегти конкурентну ціну і конкурентний обсяг випуску.
Кращим варіантом вважається політика ціноутворення, за якою фірма не буде отримувати монопольного прибутку, але окупить всі свої середні витрати і отримуватиме нормальний прибуток, достатній, щоб утримати монополію в даній галузі.
Добитись цього можна двома способами – встановленням двокомпонентного тарифу або встановленням ціни на рівні середніх витрат. Двокомпонентний тариф – це система ціноутворення, за якою користувачі платять фіксовану суму за право стати на обслуговування, а потім додатково сплачують за споживання кожної одиниці даного виду товару чи послуги. Доход від фіксованої оплати дозволяє фірми покрити всі витрати, навіть якщо змінна частина оплати встановлюється за граничними витратами.
Інший спосіб – встановлення для монополії ціни справедливого прибутку на рівні Рn= LАC (див. рис. 10.9). Ціноутворення на рівні середніх витрат (рівновага в точці Еn) дещо зменшує обсяг виробництва (Qn) і підвищує ціну порівняно з конкурентними, тому вважається теоретично менш задовільним, хоча і більш поширене на практиці.
Встановлення суспільно оптимальної ціни (Р=МС) або ціни справедливого прибутку (Р = LАС) дозволяє знизити ціни продукції чи послуг та збільшити обсяги їх пропозиції порівняно з монопольними.
Питання для самоконтролю
1. Охарактеризуйте умови функціонування ринку чистої монополії.
2. Назвіть основні види монополії, їх особливості та наведіть приклади.
3. Охарактеризуйте вплив на поведінку монополіста цінової еластичності попиту (графічна інтерпретація).
4. Дайте логічне та графічне пояснення вибору монополістом співвідношення ціни та обсягів продажів, що максимізують його прибуток.
5. Поясніть чому фірма-монополіст не має власний короткостроковой кривий пропозиції.
6. Чим характеризується довгострокова рівновага фірми монополіста.
7. Виділіть основні умови та визначте мету проведення монополістом цінової дискримінації.
8. Назвіть та охарактеризуйте види цінової дискримінації.
9. Охарактеризуйте ефективність монопольного ринку.
10. У чому полягає різниця конкурентної та монопольної рівноваги.
11. Проаналізуйте наслідки діяльності монополіста для суспільства.
12. Охарактеризуйте діяльність держави щодо обмеження монополізму в Україні.
13. Назвіть засоби антимонопольного регулювання.
14. Як здійснюється регулювання діяльності природних монополій.
Рекомендована література: [1, 2, 3, 5, 7, 8, 9, 11].
