Ринок досконалої конкуренції у довгостроковому періоді

 

В довгостроковому періоді фірми в змозі як збільшити, там і скоротити масштаби виробництва. За цей час в галузь можуть увійти нові фірми, а частина фірм здатна вийти з галузі.

Наявність прибутку в короткостроковому періоді у конку­рентних фірм робить галузь привабливою для притоку капіталу. Оскільки вхід і вихід на ринок абсолютно вільні, починається ак­тивна експансія капіталу в галузь. Збільшення кількості фірм в галузі приведе до збільшення пропозицій товару, що викличе зниження ринкової ціни. Вступ у галузь нових фірм зменшує економічний прибуток. Процес входження в галузь нових фірм буде продовжуватись до тих пір, поки в даному короткостроковому періоді ціна не впаде до значення ATC _min (фірма беззбиткова) (рисунок 9.12).

 

 

Рис. 9.12. Наслідки розширення галузі

 

Якщо фірми в галузі в якомусь короткостроковому періоді мають збитки, частина з них спробує більш вигідно використати ресурси і вийде з галузі.

Зменшення кількості фірм в галузі приведе до зменшення пропозиції товару при незмінному попиті, ціна на ринку підвищиться, що ліквідує збитки. Процес виходу фірм з галузі буде продовжуватися до тих пір, поки ціна не досягне значення ATC_min. Тобто фірма не зможе отримати економічний прибуток, а лише нормальний (рисунок 9.13).

 

 

 

Процес входу-виходу буде продовжуватись поки фірми не до­сягнуть рівноваги в довгостроковому періоді. Термін «рівновага» використовується для забезпечення такого стану справ в економіці, при якому особи, які приймають економічні рішення не мають намірів міняти свої плани.

Існує три умови рівноваги галузі в довгостроковому періоді:

1. Фірма не повинна мати спонукальних мотивів до збільшення або зниження обсягів випуску за наявності заданих розмірів виробничого підприємства. Це означає, що короткострокові граничні витрати мають дорівнювати короткостроковій граничній виручці. Інакше кажучи, умови короткострокової рівноваги є також умовами довгострокової рівноваги.

2. Кожна фірма повинна бути задоволена розмірами підприємства, яке вона має.

3. Не повинно існувати мотивів, що спонукають нові фірми до входження в галузь, або старі до виходу з неї.

Усі три умови довгострокової рівноваги можна узагальнено сформулювати у вигляді такого рівняння:

P = LAС_min = LMC

Стратегія довгострокового функціонування фірми на ринку

1. Обрати обсяги випуску для якого P=LMC.

2. Вступити на ринок, якщо P > LAC _min.

3. Вийти з ринку, якщо P < LAC _min.

Стан довгострокової рівноваги визначає обсяг випуску, що за­безпечує фірмі нормальний прибуток на перспективу (рис. 9.14).

Рис. 9.14. Довгострокова рівновага конкурентної фірми

Довгострокова рівновага конкурентного ринку пов’язана з переливом інвестиційного капіталу із галузі в галузь і досягається, коли настає галузева рівновага. Фірми вільно вступають в галузь в погоні за над прибутковим, і виходить з неї, щоб уникнути збитків.

Фірми постійно шукають таку галузь, де можна максимізувати економічний прибуток, а в результаті, коли настає довгострокова рівновага, всі одержують лише нульовий економічний прибуток. Парадокс полягає в тому, що можливість отримати економічний прибуток в конкурентній галузі є причиною його зникнення у довгостроковому періоді.

Не зважаючи на парадокс прибутку, фірми мають стимул для входу в галузь тому, що для досягнення тривалої рівноваги з нульовим економічним прибутком потрібно досить багато часу. А в короткостроковому періоді фірма, яка першою встигає увійти в прибуткову галузь, може захопити найбільше економічного прибутку. Ті, хто входять пізніше, вже отримають менше, а остання фірма може не одержати ніякого надприбутку. Так само, фірма, що першою виходить зі збиткової галузі, може зекономити значні суми, які можуть втратити ті, хто виходять пізніше.

Довгострокова крива пропонування фірми, – як і короткострокова, – співпадає з кривою граничних витрат. Вона представляє собою відрізок кривої LMC, розташований вище мінімуму довгострокових середніх витрат LAC.

Довгострокова крива ринкової пропозиції більш полога, ніж короткострокова з двох причин: по-перше, через те, що довгострокова крива пропонування окремої фірми є більш пологою; по-друге, з підвищенням цін в галузі збільшується число фірм саме у довгостроковому періоді. І навпаки, коли ціни падають, то також повинен пройти певний період часу, достатній, щоб фірми почали залишати галузь. Отже, зміна ціни викликає більшу зміну обсягів випуску у довгостроковому періоді порівняно з короткостроковим.