Монополія – це наявність на ринку лише одного продавця і багатьох покупців. Монополіст займає унікальне становище, бо він є ринком.
Модель ринку з єдиним постачальником продукту називається чистою монополією.
Основні риси чистої монополії
1. На ринку функціонує лише один виробник, тому поняття «фірма» та «галузь» еквівалентні.
2. Продукт, який виробляє монополіст, не має близьких замінників, тому у споживача існує лише два варіанти поведінки: або взагалі відмовитися від споживання цього товару, або придбати його у монополіста.
3. Ринкова влада– означає спроможність продавця, як єдиного виробника товару, впливати на його ціну. Фірма-монополіст контролює весь сукупний обсяг продукції, тому може диктувати ціну, збільшуючи, або зменшуючи її пропозицію. У реальному житті монопольними вважаються ринки, на яких одна фірма може виробляти 80% продукції галузі, а решту забезпечують дрібні виробники.
4. Вступ до галузі інших виробників заблокований. Високі бар’єри вступу до галузі – умова існування чистої монополії. Ці бар’єри можуть набувати таких форм:
а) масштаби виробництва (фірма-монополіст – це велике підприємство, для створення конкуренції потрібно витратити значні грошові кошти, що для потенційних конкурентів може бути не під силу, та й економічно недоцільно);
б) легальні бар’єри – це законодавчі норми, які регламентують вид діяльності. Найпоширенішими з них є: патент – виключне право на виробництво якось продукту чи використання технологій; ліцензії – право на заняття певним видом діяльності (зв'язок, транспорт, кабельне телебачення).
в) виключне право на ресурси (природні бар’єри) – власність на найважливіші види ресурсів.
5. «Нечесна конкуренція» (недобросовісна) – підкуп чиновників, тиск на постачальників сировини, цінова війна з метою банкрутства конкурента.
Названі риси монопольного ринку мають вирішальний вплив на ціни та обсяг виробництва монополіста.
Відносно бар’єрів входження на ринок існують різновиди монополії:
1. Закрита монополія – захищена від конкуренції через юридичні обмеження (авторські права і патентний захист).
2. Природна монополія – галузь виробництва, в якій довгострокові середні витрати досягають мінімуму тільки тоді, коли одна фірма обслуговує весь ринок. У цьому випадку розподіл між двома або більшою кількістю фірм призводить до того, що масштаби виробництва кожної будуть неефективні саме через низькі масштаби виробництва. З природними монополіями, в основі яких лежить економія на масштабах виробництва, тісно пов’язані монополії, які базуються на володінні рідкісними природними ресурсами.
Ринкам природної монополії притаманні всі основні характеристики ринку монопольного типу. Однак способи впливу держави на ці ринки (насамперед установлення цін і тарифів) будуть відмінними від тих, котрі доцільні стосовно інших монопольних підприємств.
Нині природними монополіями в Україні є, зокрема, транспортування газу та електроенергії, місцевий телефонний зв'язок, залізниця, водопостачання й опалення.
3. Відкрита монополія – монополія, за якої одне підприємництво на деякій час стає єдиним виробником продукції, але не має спеціального захисту від конкуренції.
Практично монополією звуться також ринки із порушеннями деяких з вищезазначених умов. Наприклад, монополіст може виробляти лише 80% галузевого обсягу, а 20% постачатимуть дрібні виробники; також може бути послаблена умова щодо відсутності замінників.
Ринок, де суворо виконуються всі умови, зветься чистою монополією. Чиста монополія – це ідеальний тип ринкової структури, що є альтернативною досконалої конкуренції.
Чиста монополія, як і досконала конкуренція, це наукова модель, яка дає можливість проаналізувати діяльність реальних ринкових структур, які мають монопольну владу, але різного ступеню.
