Лекции.Орг


Поиск:




Категории:

Астрономия
Биология
География
Другие языки
Интернет
Информатика
История
Культура
Литература
Логика
Математика
Медицина
Механика
Охрана труда
Педагогика
Политика
Право
Психология
Религия
Риторика
Социология
Спорт
Строительство
Технология
Транспорт
Физика
Философия
Финансы
Химия
Экология
Экономика
Электроника

 

 

 

 


Місце гендерної соціології в державній гендерній політиці




ГЕНДЕРНА СОЦІОЛОГІЯ

Конспект лекцій для студентів спеціальності

6.030101 Соціологія

Укладач: Іванова І.Ф., канд. пед. наук,

доцент кафедри соціології

Миколаїв – 2014 р.

 

Тема Місце гендерної соціології у системі соціологічного знання та державній гендерній політиці

Загальна кількість годин: 4

Лекції: 2 год.

Семінар: 2 год.

 

 

План заняття:

1. Місце гендерної соціології у системі соціологічного знання

2. Місце гендерної соціології в державній гендерній політиці

3. Гендерна соціологія як навчальна дисципліна: мета, завдання, структура

 

Графік проведення заняття

Вступ – 10 хв.

1 питання – 20 хв.

2 питання – 20 хв.

3 питання – 20 хв.

Висновки – 10 хв.

1. Місце гендерної соціології у системі соціологічного знання (запропонувати студентам стати співдоповідачами лектора)

Відповідно до загальноприйнятої класифікації соціологічних теорій відокремлюють спеціальні соціологічні теорії, які вивчають особливі групи: соціологія особистості, гендерна соціологія, соціологія молоді, соціологія мистецтва, соціологія моралі тощо. Згідно з класифікацією М. Руткевич розрізняють соціологічні теорії, які досліджують взаємодію особистості з суспільством, тобто різні соціальні групи (особистість, молод ь, сім’я, колектив, чоловік і жінка тощо).

Гендерна соціологія має тісні внутрігалузеві зв’язки з іншими соціологічними галузями: загальною соціологією, соціологією культури, соціологією політики, соціологією релігії, соціологією особистості, етносоціологією, соціологією молоді, соціологією праці, соціологією освіти, соціологією шлюбу і сім’ї, соціологією виховання, соціологією девіантної поведінки тощо.

Гендерна соціологія має тісні міжгалузеві зв’язки з іншими науками: філософією, історією, економічними науками, гендерологією, демографією, психологією (віковою, соціальною, педагогічною, психологією особистості), педагогікою тощо.

Місце гендерної соціології в державній гендерній політиці

Інтеграція українсь­кої держави у світове співтовариство вимагає переосмислення місця і ролі жінок у суспільстві, їх рівноправну участь у всіх сфе­рах життєдіяльності. Однак, сучасне становище чоловіків і жінок у суспільстві, зміст і суть гендерних стереотипів, поширених серед населення, офі­ційна гендерна політика дають підстави вважати, що нам є над чим працювати. Підґрунтям для такого висновку є стан гендерних відносин в економічній, соціальній, правовій та політичній сфе­рах українського суспільства, а також стан громадської свідомості, де досі успішно відтворюється низка глибоко вкорінених гендерних стереотипів.

Соціальна дискримінація означає обмеження або втрату прав за гендерною ознакою у всіх сферах життя: трудовій, соціально- економічній політичній, духовній, побутовій.Соціальна дис­кримінація призводить до зниження соціального статусу і є од­нією з форм насилля над особистістю.

Витоки соціальної дискримінації потрібно шукати ще в ста­родавні часи. Вже тоді вчені та політики прикривали нерівноп­равне положення жінки в суспільстві дискусіями про те, чи є жінка людиною і чи має вона душу. Погляд на жінку як непов­ноцінну істоту знайшов своє відображення в теологічних і філо­софських працях стародавнього світу. Так, наприклад, Сократ говорив: "Три речі можна вважати щастям: що ти не дика твари­на, що ти грек, а не варвар, і що ти чоловік, а не жінка".

З часів Сократа вже пройшло два з половиною тисячоліття, але ця проблема не втратила свою актуальність. Це, зокрема, підтверджує і прийняття світовою спільнотою певних норматив­них документів, що мають на меті зрівняння чоловіків та жінок у можливостях.

Загалом можна прослідкувати таку хронологію подій щодо вивчення світовим співтовариством становища жінок в суспільстві:

1946 р. - створена Комісія ООН для спостереження за поло­женням жінок і сприяння реалізації їх прав.

1975 р. - Міжнародний рік жінки.

1979 р. - Генеральна Асамблея ООН приймає Конвенцію "Про ліквідацію всіх форм дискримінації відносно жінок". Ук­раїна ратифікувала дану Конвенцію в 1980 р.

Реальним поштовхом для активізації державної політики щодо підвищення статусу жінки в суспільстві була 4 Всесвітня конференція ООН з проблем жінок (1995), яка проходила в Пекіні. Уряди країн- учасниць взяли на себе зобов'язання щодо впровадження затвердженої на конференції Пекінської декла­рації. В ній проголошувалось:

- у державах повинна дотримуватись рівність прав жінок і чоловіків у всіх сферах життя;

- жінки повинні розглядатися не лише як об'єкти, але й суб'­єкти змін;

- кожне суспільство повинне використовувати модель роз­витку з врахуванням гендерного фактору - розширенням ви­бору для жінок і чоловіків на рівній основі.

1996 р. – в Україні прийнято Національний план дій на 1997-2000 рр. по покращенню положення жінок і підвищення їх статусу у суспільстві.

1997 р. - створено Координаційну раду з питань жінок при Міністерстві у справах сім'ї та молоді України.

2000 р. — спеціальна сесія Генеральної Асамблеї ООН прий­має документ "Жінки в 2000р.: рівність між жінками і чоловіка­ми, розвиток і мир у XXI ст."

У вересні 2000 р. на Всесвітньому саміті ООН було прийнято документ "Пакт розвитку тисячоліття", який підписав серед інших і президент України. Перспективи у цьому документі, окреслені до 2015 р. Серед Цілей Розвитку тисячоліття "Розви­ток тендерної рівності та надання повноваження жінкам". Україна взяла на себе зобов'язання щодо просування ген­дерної рівності.

Положення про рівність чоловіків і жінок прямо чи концептуально за­фіксовані в окремих статтях Конституції України в розділах, які визначають організацію, здійснення державної влади та місце­вого самоврядування. Принцип рівноправності є підгрунттям всіх статей Конституції України, які регулюють політичні, соціально-економічні й інші права людини. Однак закріплення рівності в правах не розв'язує проблеми реальної рівності. Досвід нашої держави показує, що отримання жінками однако­вих з чоловіками прав не ліквідувало всіх видів дискримінації щодо жінок. Крім закріплених рівних прав, необхідно надати представникам обох статей рівні можливості для їх реалізації.

У сучасних умовах вже формується система гендерних норм, спрямованих на ліквідацію розриву в становищі жінки та чоло­віка, подолання всіх форм дискримінації щодо статей у всіх сфе­рах суспільного життя. З 1970-х років спеціальні закони з рівних прав і можливостей ухвалено в Швеції, Данії, Норвегії, Фінляндії, Франції, Німеччині та інших країнах. У руслі цих процесів намагається рухатись й Україна: протягом 1999 — 2005 років до Верховної Ради в порядку законодавчої ініціативи по ­дано шість законопроектів з тендерної рівності. Проте жодного з них не підтримали депутати.

Кожна держава, орієнтована на утвердження себе як демо­кратичної, соціальної та правової, для забезпечення рівних прав і можливостей виробляє гендерну політику. Державна гендерна політика — не діяльність (або бездіяльність у разі навмисного не впровадження такої політики) державних інституцій, спрямо­вана на здійснення та гарантування рівних прав, свобод і мож­ливостей для жінок і чоловіків, утвердження гендерної демо­кратії та формування гендерної культури в суспільстві. Оскільки реальне становище жінок суттєво відрізняється від становища чоловіків, то особливий наголос у структурі гендерних стратегій та їх реалізації ставиться завжди на політиці щодо поліпшення становища жінок. Водночас така справедливість не унеможлив­лює, а, навпаки, передбачає в структурі гендерної політики оновлення становища чоловіків стосовно формування гендер­но якісніших, адекватних потребам сучасності світогляду, пове­дінки, громадських та державних форм діяльності, долання не­адекватності сприймання ними сучасних перетворень, насам­перед у сфері гендеру.

Основними елементами державної гендерної політики є:

• політика щодо жінок, забезпечення їм рівного соціально­го статусу з чоловіками шляхом гарантування можливос­тей для їх рівноправного розвитку як соціально-демогра- фічної групи;

• політика щодо чоловіків, формування у них тендерної свідомості, культури тендерної поведінки, орієнтації на па­ритетність відносин з жінкою;

• державно-правове регулювання тендерних відносин;

• сприяння розвиткові тендерної демократії та тендерної культури в суспільстві.

Оскільки в системі відносин статей найдискримінованішими в суспільстві є жінки, то в структурі державної гендерної по­літики цій статі приділяється особлива увага. Державна політика щодо жінок - складова соціальної політики, спрямована на подолання гендерної нерівності в становищі жінок для забезпе­чення їм рівного соціального статусу з чоловіками через гаран­тування можливостей їх рівноправного розвитку.

Приклади гендерної нерівності. Мають місце перешкоди у розвитку політичної участі жінок в орга­нах влади, тому що залишається стійкий стереотип, який характерний як для чоловіків, так і для жінок, що політика і державне управлін­ня — це сфера чоловічої діяльності. Згідно з даними соціологіч­них опитувань так вважають майже 70% громадян України. Не дивлячись на це за останні роки жінки наполегливо намагають­ся увійти у велику політику та закріпитися на різних політичних рівнях. На перших українських виборах депутатів до Верховної Ради було обрано лише 11 жінок. Але з року в рік участь жінок в політичному, громадському житті України постійно зростає. В 2011 р. у Верховній Раді України засідало 36 жінок, що складало 8% від загальної кількості депутатів.





Поделиться с друзьями:


Дата добавления: 2015-11-05; Мы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 1004 | Нарушение авторских прав


Поиск на сайте:

Лучшие изречения:

Студент может не знать в двух случаях: не знал, или забыл. © Неизвестно
==> читать все изречения...

2781 - | 2343 -


© 2015-2024 lektsii.org - Контакты - Последнее добавление

Ген: 0.014 с.