З ухваленням Бюджетного кодексу дохідна частина місцевих бюджетів формується за рахунок власних і закріплених доходів, а також міжбюджетних трансфертів.
Доходи місцевих органів влади класифікують за їхніми джерелами та економічною природою.
За джерелами доходи місцевих органів влади поділяються на:
· податкові доходи;
· неподаткові доходи;
· доходи за рахунок кредитів та позик;
· трансферти від центральної влади та органів влади вищого територіального рівня.
За економічною природою доходи місцевих бюджетів – доходи, які формуються внаслідок дій і рішень, прийнятих органами місцевого самоврядування. Вони поділяються на власні, закріплені (передані місцевій владі).
Власні доходи– це доходи, що мобілізуються місцевою владою самостійно на основі власних рішень і за рахунок джерел, визначених місцевим органом влади. До власних доходів належать:
§ місцеві податки і збори;
§ платежі, запроваджені органами місцевого самоврядування;
§ доходи від комунального майна та підприємств комунальної власності;
§ штрафи та санкції, пов’язані зі справлянням власних доходів.
Закріплені доходи – це ті, що повністю або частково (у %) зараховуються в певні види бюджетів безстроково або на довготерміновій основі і для їх включення непотрібне рішення органів влади вищого рівня. За своєю сутністю це загальнодержавні податки, збори або доходи, що традиційно формують дохідну частину місцевих бюджетів (податок з доходів фізичних осіб, державне мито тощо).
Головним елементом місцевих фінансів є видатки, оскільки вони відображають функції та завдання, що покладаються на місцеву владу. Видатки місцевих органів влади залежно від їхніх завдань у більшості країн поділяються на кілька функціональних видів. Передусім, законодавство вирізняє так звані обов ' язкові видатки, якіспрямовані на виконання обов'язкових завдань, які покладаються на всі органи місцевої влади з метою забезпечення певних стандартів послуг у масштабах всієї країни. До обов'язкових видатків належать також видатки місцевих органів влади, пов'язані з їхніми борговими зобов'язаннями за кредитами та позиками. У структурі видатків місцевих органів влади виокремлюються такожвидатки для реалізації делегованих центральною владою завдань.
Залежно від впливу на процес розширеного відтворення видатки бюджету можуть бути поточними та капітальними.
Поточні видатки пов'язані з наданням бюджетних коштів юридичним особам на їх утримання та покриття поточних потреб. Ці видатки включають витрати на державне споживання (утримання економічної та соціальної інфраструктури, поточні витрати бюджетних установ тощо).
Капітальні видатки являють собою грошові витрати, пов’язані з вкладенням в основний капітал виробничого й невиробничого призначення та приріст запасів. Вони включають капіталовкладення за рахунок бюджету в галузі виробництва, інвестиційні субвенції, довгострокові бюджетні кредити підприємствам та місцевим органам влади.
У процесі витрачання коштів місцевих бюджетів яскраво виявляється зміст основних функцій і завдань, що виконують органи місцевого самоврядування. Склад, структура і динаміка бюджетних видатків відображають державні, регіональні та місцеві пріоритети соціально-економічного розвитку. Бюджетні видатки дають можливість розкрити економічну сутність місцевих бюджетів як фінансової бази місцевого самоврядування, існування якого підпорядковано вирішенню основного завдання – забезпечення населення суспільними послугами, всебічний і гармонійний розвиток всіх територій країни.
Видатки місцевих бюджетів в Україні можна згрупувати за такими цілями:
§ фінансування закладів та установ культури, освіти, охорони здоров'я, соціального захисту;
§ утримання органів влади та місцевого самоврядування;
§ фінансування підприємств житлово-комунального господарства та заходів з благоустрою поселень (житло, водоканалізаційні і транспортні підприємства, дорожнє господарство).
В Україні видатки місцевих бюджетів включають бюджетні призначення, встановлені рішенням про місцевий бюджет, на конкретні цілі, пов’язані з реалізацією програм, перелік яких визначений Бюджетним кодексом.
Бюджетним кодексом передбачені критерії розмежування видів видатків між місцевими бюджетами. Таке розмежування здійснюється на основі принципу субсидіарності з урахуванням критеріїв повноти надання послуги і наближення її до безпосереднього споживача. Згідно з цими критеріями види видатків діляться на такі групи:
1) перша група – видатки на фінансування бюджетних установ і заходів, які забезпечують необхідне першочергове надання соціальних послуг, гарантованих державою, і які розташовані найближче до споживачів (здійснюються з бюджетів сіл, селищ, міст і їх об’єднань);
2) друга група – видатки на фінансування бюджетних установ і заходів, що забезпечують надання основних соціальних послуг, гарантованих державою для всіх громадян України (здійснюються з бюджетів міст республіканського АРК і міст обласного значення, а також районних бюджетів);
3) третя група – видатки на фінансування бюджетних установ і заходів, що забезпечують гарантовані державою соціальні послуги для окремих категорій громадян, або фінансування програм, потреба в яких існує у всіх регіонах України (здійснюються з бюджету АРК і обласних бюджетів).
З бюджетів міст Києва і Севастополя здійснюються витрати всіх трьох груп.
