ВІДОКРЕМЛЕНИЙ ПІДРОЗДІЛ НАЦІОНАЛЬНОГО УНІВЕРСИТЕТУ
БІОРЕСУРСІВ І ПРИРОДОКОРИСТУВАННЯ УКРАЇНИ
«ІРПІНСЬКИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ»
НАВЧАЛЬНО-МЕТОДИЧНИЙ ПОСІБНИК
Для самостійного вивчення
дисципліни «Фінанси»
для студентів денної форми навчання
спеціальності 5.03050901 «Бухгалтерський облік»
ОКР «Молодший спеціаліст»
ЧАСТИНА ІІ
ІРПІНЬ – 2012
УДК – 336(075.8)
ББК – 65.262я73
У навчально-методичному посібнику для самостійного вивчення дисципліни «Фінанси» подано теоретичний матеріал для самостійного вивчення тем дисципліни, ключові поняття та питання до тем, тестові завдання для самоконтролю знань з відповідями, тематику рефератів, індивідуальні завдання для студентів та перелік рекомендованої літератури.
Розглянуто та схвалено на засіданні циклової комісії фінансово-економічних дисциплін ВП НУБіП України «ІЕК».
Протокол № 4 від 22.11.2012 р.
Рекомендовано до друку методичною радою ВП НУБіП України «ІЕК».
Протокол № 4 від 28.11.2012р.
Укладач: В.М. Сова, викладач фінансово-економічних дисциплін, спеціаліст другої кваліфікаційної категорії.
Рецензент: Н.М. Давиденко, к.е.н., доцент кафедри фінансів НУБіП України.
НАВЧАЛЬНЕ ВИДАННЯ
«Фінанси. Частина ІІ»
Навчально-методичний посібник для самостійного вивчення
дисципліни «Фінанси» для студентів денної форми навчання
спеціальності 5.03050901 «Бухгалтерський облік»
ОКР «Молодший спеціаліст»
Укладач: В.М.Сова
Редактор: А.Г. Заболотна
Технічний редактор: І.І. Кузьменко
Видавничий центр ВП НУ БіП України «ІЕК»
08200, м. Ірпінь, вул. Гагаріна, 9
Ум. друк. арк. 5,75, Обл.-вид. арк. 5,75, Наклад.
З М І С Т
| Тема 7. Державний кредит та державний борг………………………… | 3-14 |
| Тема 8. Місцеві фінанси………………………………………………….. | 14-24 |
| Тема 9. Спеціальні цільові фонди держави…………………………….. | 24-36 |
| Тема 10. Страховий ринок України……………………………………. | 36-49 |
| Тема 11. Фінансовий ринок……………………………...………………. | 49-63 |
| Тема 12. Міжнародні фінанси…………………………………………… | 63-73 |
| Організація самостійної роботи студентів …………………………….. | 74-78 |
| Тематика рефератів……………………………………………………….. | |
| Підготовка та презентація реферату……………………………………. | 76-78 |
| Відповіді на тестові завдання ………………………………………….. | |
| Індивідуальні завдання для студентів………………………………….. | |
| Список рекомендованої літератури……………………………………. | 80-83 |
Тема 7. Державний кредит та державний борг
План
1. Економічна сутність і роль державного кредиту.
2. Форми державного кредиту.
3. Державний борг та його формування.
4. Управління державним боргом та його обслуговування.
5. Класифікація державних позик.
& Рекомендована література: Л. 2; 4; Л. 27, с. 304-318; Л. 28, с. 237-262; Л. 30, с. 377-400; Л. 31, с. 173-189; Л. 32, с. 172-179; Л. 33, с. 219-241; Л. 34, с. 191-211; Л. 35, с. 246-269; Л. 37, с. 454-465; Л. 38, с. 524-533.
Економічна сутність і роль державного кредиту
Державний кредит являє собою специфічну ланку державних фінансів. Він не має ні окремого фінансового фонду, ні окремого органу управління.
Державний кредит за своєю економічною сутністю – це сукупність економічних відносин між державою в особі органів влади й управління, з одного боку, і фізичними та юридичними особами – з іншого, за яких держава є позичальником, кредитором і гарантом.
Основна класична форма державно-кредитних відносин, коли держава виступає позичальником коштів. При цьому за допомогою державного кредиту залучаються вільні фінансові ресурси юридичних і фізичних осіб, які використовуються для задоволення державних потреб.
Будучи кредитором, держава за рахунок коштів бюджету надає на платній основі за умови обов'язкового повернення кредити юридичним і фізичним особам. Обсяг таких операцій значно менший, ніж при попередній формі.
У тих випадках, коли держава бере на себе відповідальність за погашення позик або виконання інших зобов'язань, взятих на себе фізичними чи юридичними особами, вона є гарантом (умовний державний кредит).
Як економічна категорія державний кредит поєднує в собіфінансовітакредитні відносини. Як ланка фінансової системи він обслуговує формування і використання централізованих грошових фондів держави. Державний кредит єзворотним, терміновим і платним. Разом з тим між державним та банківським кредитом, як класичною формою кредитних відносин, існують суттєві відмінності.
Банківський позиковий фонд використовується для кредитування підприємств з метою забезпечення безперебійності процесу розширеного відтворення і підвищення його ефективності. Кредити можуть одержувати й приватні особи.
Коли ж йдеться про державний кредит, то отримані через державну позику кошти надходять у розпорядження органів державної влади, перетворюючись на їх додаткові фінансові ресурси. Вони використовуються на покриття бюджетного дефіциту. Джерелом погашення державних позик і виплати процентів за ними виступають кошти бюджету.
Об'єктивна необхідність використання державного кредиту на задоволення потреб суспільства обумовлена постійною суперечністю між величиною цих потреб і можливостями держави щодо їх задоволення за рахунок бюджетних фондів.
Доцільність використання державного кредиту визначається значно меншими негативними наслідками для державних фінансів і грошового обігу країни порівняно з валютними прийомами (наприклад, емісії грошей) балансування доходів і витрат уряду.
Призначення державного кредиту виявляється насамперед у тому, що він є засобом мобілізації державою додаткових фінансових ресурсів. У випадку дефіцитності державного бюджету додатково мобілізовані фінансові ресурси використовуються на покриття різниці між бюджетними видатками і доходами.
Державний кредит як фінансова категорія виконує три функції розподільну, регулювальну і контрольну.
Через розподільну функцію державного кредиту забезпечується формування централізованих грошових фондів держави або їх використання на принципах строковості, платності і повернення.
Сутність регулювальної функції державного кредиту виявляється в тому, що, вступаючи в кредитні відносини, держава впливає на стан грошового обігу, рівень відсоткових ставок на ринку грошей і капіталів, на виробництво і зайнятість.
Контрольна функція державного кредиту органічно переплітається з контрольною функцією фінансів. Контроль поширюється як на залучення позикових коштів, так і на їх погашення. В основному контролюється цільове використання коштів, строки їх повернення і своєчасність сплати відсотків.
Форми державного кредиту
Державний кредит може бути внутрішнім і зовнішнім.
Внутрішній державний кредит виступає в таких формах: державні позики, перетворення частини вкладів населення в державні позики, запозичення коштів загальнодержавного позичкового фонду, казначейські позики, гарантовані позики.
Державні позики як основна форма внутрішнього державного кредиту характеризуються тим, що тимчасово вільні кошти населення, підприємств і організацій залучаються на фінансування суспільних потреб через випуск і реалізацію облігацій, казначейських зобов'язань та інших видів державних цінних паперів.
Облігація – найбільш поширений вид державних цінних паперів. Вона символізує державне боргове зобов'язання і надає право її власникові після закінчення певного терміну одержати назад суму боргу і відсотки. Продаючи облігацію, держава зобов'язується повернути суму боргу у визначений термін із відсотками або виплачувати відсотки протягом усього терміну користування позиковими засобами, а після закінчення цього терміну повернути і суму боргу.
Держава встановлює номінальну вартість облігацій, яка зазначається на ній і виражає грошову суму, надану власником облігації державі в тимчасове користування. Саме ця сума виплачується власникові облігації в момент погашення і на неї нараховуються відсотки.
Казначейські зобов'язання (векселі) мають характер боргового зобов'язання, спрямованого тільки на покриття бюджетного дефіциту. Виплата доходу здійснюється у формі відсотків. Казначейськими зобов'язаннями оформляються короткострокові позики (іноді середньострокові – казначейські ноти).
Перетворення частини вкладів населення в державні позики, призначені на потреби держави, здійснюється через купівлю особливих цінних паперів (наприклад, казначейських ощадних сертифікатів) або ринкових цінних паперів (облігацій, казначейських зобов'язань), а також оформленням безоблігаційних позик. У нашій країні зараз це досягається через придбання Ощадбанком державних цінних паперів.
Використання державою коштів позикового фонду як форма державного кредиту характеризується тим, що державні кредитні установи передають частину кредитних ресурсів на покриття витрат уряду. Ця форма державного кредиту економічно не виправдана і зумовлює інфляційні процеси.
Казначейські позики як форма державного кредиту виражають відносини з надання фінансової допомоги підприємствам і організаціям органами державної влади й управління за рахунок бюджетних коштів на умовах терміновості, платності і зворотності. У нашій країні ця форма державного кредиту поки що використовується не дуже активно.
Казначейські позички видаються на пільгових умовах за термінами і нормою відсотка. Вони можливі у випадку фінансових труднощів підприємств і господарських організацій через їхнє особливе становище на ринку або погіршення економічної ситуації в країні. Казначейські позики не мають комерційної цілі, а є засобом підтримання життєво важливих для народного господарства економічних структур.
В окремих випадках уряд може гарантувати безумовне погашення позики, випущеної органами влади й управління нижчого підпорядкування або окремими господарськими організаціями, а також виплату процентів по ній. У цих випадках йдеться про умовний державний кредит – гарантовані позики. За гарантованими позиками уряд реально несе фінансову відповідальність тільки в разі неплатоспроможності платника.
Міжнародний державний кредит являє собою сукупність відносин, у яких держава виступає на світовому фінансовому ринку в ролі позичальника або кредитора. Ці відносини отримують форму державних зовнішніх позик. Як і внутрішні позики, вони надаються на умовах повороткості, терміновості і платності. Сума отриманих зовнішніх позик із нарахованими відсотками включається в державний борг країни. Країнам, що терплять значні економічні і фінансові труднощі, зовнішні позики можуть даватися на пільгових умовах.
Зовнішній державний кредит виступає в таких формах: державні зовнішні позики, позики міжнародних фінансових органів,міжурядові позики, банківські кредити держави.
Надання зовнішніх позик здійснюється за рахунок бюджетних коштів або спеціальних урядових фондів. Одержувачами позик можуть бути центральні уряди, республіканські й місцеві органи влади. Кредиторами можуть бути: Всесвітній банк, Міжнародний валютний фонд, Європейський банк реконструкції та розвитку, держави Європейського співтовариства.
