Під об'єктами права в широкому значенні розуміють майнові, природні і духовні блага, з приводу яких виникають правовідносини. Об'єктами екологічного права є природні блага, які існують без участі людини або з певною її участю. Право безпосередньо не впливає на природні об'єкти, його вплив виявляється в правовому регулюванні поведінки суб'єктів екологічних відносин. Екологічне право виступає регулятором відносин, тому що суб'єктами цих відносин є індивіди, колективи людей, органи управління, держава. У праві визначається міра можливої і належної поведінки суб'єктів екологічних відносин, що забезпечує оптимальне використання природних ресурсів, їхнє відтворення й охорону навколишнього природного середовища (екологічної системи), забезпечення екологічної безпеки. Слід мати на увазі, що не всі природні явища в умовах сьогодення можуть бути об'єктами екологічного права. Деякі відносини щодо впливу людини на природні явища непідвладні правовому регулюванню. Отже, об'єктами екологічного права можуть бути ті природні явища, з приводу яких можливе виникнення суспільних відносин та їх правове регулювання.
Об'єкти екологічного права - сукупність природних, природно-соціальних умов і процесів, природних ресурсів, ландшафтів, природних і природно-антропогенних комплексів, екосистем та життя і здоров'я громадян, що підлягають охороні за допомогою норм екологічного законодавства. До основних ознак об'єктів екологічного права належать: а) природний, природно-антропогенний або антропогенний характер походження; б) відсутність вартості у природних і природно-антропогенних об'єктів; в) неможливість (або обмежена можливість) відновлення в натурі природних і природно-антропогенних об'єктів; г) екологічний взаємозв'язок з навколишнім природним середовищем; ґ) особливий правовий режим їх використання містить значну кількість імперативних приписів, виконання яких є обов'язковим для суб'єктів цих відносин, тощо.
Згідно з екологічним законодавством України природні об'єкти можна класифікувати на 3 групи:
1 – диференційні (до них належать: земля, надра, рослинний світ, ліси, води, тваринний світ, атмосферне повітря);
2 – інтеграційні (навколишнє природне середовище і життя та здоров'я людей від небезпечної екологічної обстановки);
3 – комплексні (об’єкти та території ПЗФ, курортні, лікувально-оздоровчі, рекреаційні зони, континентальний шельф, виключна (морська) економічна зона, території, що зазнали екологічної катастрофи).
Так, природно-заповідний фонд – це специфічний об’єкт екологічного права, до якого входять ділянки суші і водного простору, природні комплекси та об’єкти, які мають особливу природоохоронну, наукову, естетичну, рекреаційну та іншу цінність і виділені з метою збереження природної різноманітності ландшафтів, генофонду рослинного і тваринного світу, підтримання загального екологічного балансу та забезпечення фонового моніторингу навколишнього природного середовища.
Континентальний шельф – це поверхня і надра морського дна, що простягаються до глибини до 200 метрів у районах які прилягають до узбережжя або островів держави, але які перебувають за межами зони територіального моря до місця де глибина покривних вод дає змогу вести розробку природних багатств у цих районах.
Виключна морська (економічна) зона – це морські райони, які зовнішньо прилягають до територіального моря України, завширшки до 200 морських миль.
Навколишнє природне середовище (довкілля), як об’єкт екологічного права - це сукупність усіх природних об’єктів, які перебувають у нерозривному зв’язку та створюють єдину екологічну систему.
Суб’єктами екологічного права є всі учасники екологічних правовідносин. Ними є особи, які здатні реалізувати повноваження власника природного ресурсу чи природокористувача і на яких покладається обов’язок щодо охорони довкілля, забезпечення екологічної безпеки, раціонального використання і відтворення природних ресурсів.
До таких суб’єктів ми можемо віднести:
- народ України;
- органи державної влади (ВРУ, Президент України, КМУ, центральні органи виконавчої влади, місцеві держадміністрації, органи судової влади та прокуратури);
- органи місцевого самоврядування;
- юридичні особи;
- громадяни, особи без громадянства, фізичні особи-підприємці.
Суб’єкти екологічного права мають характерні ознаки:
1 – наділені юридичними правами та обов’язками;
2 – реально здатні брати участь в екологічних правовідносинах.
