Світогляд - це необхідний крок на шляху до самоусвідомлення, осягнення себе самого і осмисленню своєї особистості. У самому простому, найбільш поширеному розумінні світогляд - це сукупність поглядів людини на світ, який його оточує. Є й інші, близькі світогляду слова: світорозуміння, світогляд. Всі вони припускають, з одного боку, світ, який оточує людину, а з іншого - те, що пов'язано з діяльністю людини: його відчуття, споглядання, розуміння, погляд, погляд на світ.
Світогляд відрізняється від інших елементів духовного світу людини тим, що воно: по-перше, являє собою погляди людини не на якусь окрему сторону світу, а саме на світ в цілому; по-друге, світогляд являє собою відношення людини до навколишнього світу: боїться, страшиться людина цього світу, або він живе у злагоді, в гармонії з ним? Чи задоволений чоловік навколишнім світом або прагне змінити його?
Світогляд - це ряд передумов (істинних повністю, частково або зовсім помилкових), яких ми дотримуємося (свідомо чи несвідомо, послідовно або непослідовно), розмірковуючи про основні доданків нашого світу.
Світогляд (світогляд) - система узагальнених поглядів на світ і місце людини в ньому, на ставлення людей до оточуючої їх дійсності і самим собі, а також обумовлені цими поглядами їх переконання, ідеали, принципи пізнання і діяльності.
Виділяють три основні типи світогляду:
- Житейська (буденне) світогляд, в якому відбиваються уявлення здорового глузду, традиційні погляди про світ і людину;
- Релігійний світогляд, пов'язане з визнанням надприродного світового початку;
- Філософський світогляд, в якому узагальнюється досвід духовного і практичного освоєння світу. На основі раціонального осмислення культури філософії виробляє нові світоглядні орієнтації. Носій світогляду - особистість і соціальна група, що сприймають дійсність крізь призму певної системи поглядів. Має величезний практичний сенс, впливаючи на норми поведінки, життєві прагнення, інтереси, працю і побут людей.
У вірі корениться переконання людини, а також зміст віри, яке ця людина осягає. Віра, яку людина здійснює і віру яку він в цьому здійсненні засвоює. Суб'єктивна та об'єктивна сторона віри складають єдине ціле. Якщо розглядається тільки суб'єктивна сторона, вірування, віра без предмета, яка як би вірить у саму себе. Якщо ж береться тільки об'єктивна сторона, то залишається зміст віри як предмет, як положення, як догмат.
Властивості віри: цілісність (віра не буває половинчастою, частково) і стійкість (сформоване вірування насилу піддається корекції і тим більше корінної зміни, стикаючись з суперечливими фактами).
Функціями віри є: компенсаторна, в разі нестачі інформації, в ситуації невизначеності, у разі втрати життєвих орієнтирів віра компенсує все це, оскільки людина переконаний, що майбутнє буде більш світлим; санкціонуються, тобто відбувається забезпечення «прийняття» ідеї, цінності, цілі, перетворення їх з просто «знаного» в «значущого своє»; активизирующая, віра стимулює душевні сили, енергію, волю.
Виділяють три види віри:
- Прагматичну віру людини у свою правоту в тому чи іншому одиничному випадку;
- Доктринальну віру - віру в загальні положення;
- Релігійну віру - це віра в надприродних істот; в можливість спілкування з ними; в дійсне вчинення подій, які описані у священних книгах; в релігійні авторитети - «батьків», «вчителів», «святих», «пророків» та ін.
Віра представляє відображення готівкового крізь призму ідеалів і смислів, під кутом зору бажаного майбутнього. Віра забезпечує підтримання цільової установки, постійного внутрішнього напруження, живить енергію, волю.
Особливо істотна роль віри в екстремальних умовах в найбільш важких моментах творчої діяльності, коли потрібна максимальна напруга духовних і фізичних сил, щоб подолати невизначеність, суперечності, перешкоди на шляху до мети. Віра як би генерує енергію, підтримує внутрішні зусилля, необхідні для досягнення мети.
