Відповідь неповна. Я не знаю і взагалі не розбираюсь в тому, що далі написано, але приплетіть до України

Одним з найбільш помітних подій в соціології стала публікація в 1998 р збірника статей "Соціальні механізми. Аналітичний підхід до соціологічної теорії" [9]. Автори збірника (серед яких Дж.Елстер, Д.Гамбетта, Р.Будон, А.Соренсен, А.Стінчкомб, Р.Хедстрем та інші відомі зарубіжні соціологи) приходять до єдиної думки, що головним завданням соціології має стати виявлення і вивчення фундаментальних соціальних механізмів, які генерують і пояснюють хід соціальних процесів. Як зазначалося в § 4.2, соціальний механізм - це причинно-наслідковий модель досліджуваного процесу. Такі моделі показують, яким чином взаємодія різних факторів (змінних, індикаторів...) генерує якісні та кількісні характеристики, що відображають реальне протягом соціальних процесів.

На думку авторів [9], самі по собі причинно-наслідкові моделі не дають повного, остаточного пояснення досліджуваних явищ. Справа в тому, що в соціальному житті діють не абстрактні фактори і змінні, а реальні люди. Тому необхідно також пояснити, яким чином декларовані причинно-наслідкові зв'язки взаємодіють з віруваннями і переконаннями людей, формують їх поведінку.

Трактування поняття соціальний механізм розширюється і включає в себе не тільки причинно-наслідковий модель, але і пояснення взаємодій між індивідами, а також між індивідами і соціальними агрегатами. Один з авторів збірки Т.С.Шеллінг наводить такий приклад: коли водій контролює відстань до йде попереду машини, то це взаємодія між індивідами; якщо водій регулює свою швидкість відповідно з середньою швидкістю потоку автомобілів, то це взаємодія індивіда і соціального агрегату. На думку Шеллінга, соціальний механізм це інтерпретація, в термінах індивідуальної поведінки, абстрактної моделі, яка відтворює досліджуваний феномен [9, с. 33].

Подібне трактування поняття соціального механізму відповідає парадигмі методологічного індивідуалізму. Відповідно до цієї широко використовується в економічній теорії парадигмі, всі аналізовані явища пояснюються тільки як результат цілеспрямованої діяльності індивідів. В економічній теорії індивід, як правило, приймає раціональні рішення - максимізує очікувану корисність (різниця між вигодами і витратами). Однак моделі "раціонального вибору" не завжди адекватні реальним економічним процесам. Ще рідше обмеження цієї моделі виконуються в соціокультурних та політичних процесах. Як справедливо вказує Р.Будон, в соціології необхідно використовувати когнітивні моделі, що включають моделі раціонального вибору як окремий випадок

Можна сказати, що автори [9] стверджують, що справжнє пояснення соціальних процесів дає дворівневе опис соціальних механізмів:

на макрорівні використовується причинно-наслідковий модель;

на мікрорівні використовуються когнітивні моделі взаємодії між індивідами, а також між мікро- і макрорівні.

Такі моделі краще називати не соціальними, а соціокогні-тивними механізмами. Поділяючи основні постулати авторів [9], відзначимо можливі обмеження пропонованого ними підходу. Звичайно, причинно-наслідкові моделі є найбільш поширеним способом наукового пояснення. Але в соціальних науках все більшу увагу привертають альтернативні підходи - аналіз систем правил і еволюційні пояснення

У соціології зазвичай вважається, що мікрорівень - це рівень індивідів. Розглянемо більш зручну трактування розрізнення мікро- та макрорівні на прикладі соціальних систем. Аналіз світ-системи як цілого проводиться на макрорівні, при цьому аналіз поведінки окремих країн здійснюється на мікрорівні. При аналізі ринку мікрорівень - це окремі фірми та споживачі. При аналізі фірми мікрорівень - це підрозділи або співробітники. Таким чином, аналіз системи в цілому проводиться на макрорівні, а вивчення поведінки окремих елементів здійснюється на мікрорівні.

Інтерес до швидких, катастрофічним соціальним змінам загострився в останні роки. М.Халлінен [7] зазначає, що розриви, дискретність у розвитку соціальних систем є головним викликом існуючим теоріям соціальної динаміки. На її думку, такі події останнього десятиліття, як крах комуністичної системи, поширення націоналізму і тероризму, епідемія СНІДу, стрімкий розвиток комп'ютерної революції вимагають нових теоретичних підходів. Необхідні нові концепції соціальних змін, що базуються на моделях теорії катастроф і теорії хаосу. Халлін вважає, що в осмисленні нових підходів значну допомогу може надати вивчення формальних, математичних моделей соціальних процесів.