Малі групи як соціальне мікросередовище розвитку особистості

Важливу роль у формуванні та розвитку особистості, регуляції її свідомості та поведінки відіграє соціальне мікросередовище — сукупність малих груп, до яких належить індивід і в яких здійснюються його міжособистісні контакти. Через соціальне мікросередовище справляється вплив на особистість суспільства та великих соціальних груп. Макросередовище — мікросередо­вище — особистість — такою є загальна спрямованість впливу суспільства на особистість.

Мала група — це соціальна група, де індивіди перебувають у безпосередній взаємодії і кожен член групи має досвід спілку­вання з усіма іншими.

Саме сукупність малих груп, що функціо­нують у різних сферах життєдіяльності суспільства, становить соціальне мікросередовище, яке безпосередньо впливає на форму­вання та розвиток особистості.

Вперше до систематичного дослідження малих груп вдався на початку XX ст. Ч. Кулі. Саме він виокремив у соціальній структурі так звані первинні групи (сім'я, сусідська община та ін.), де поміж людей відбувається безпосередній психологічний контакт. Подальші дослідження малих груп розвивалися в ме­жах впливових напрямів західної соціології та соціальної пси­хології (мікросоціологія, інтеракціонізм, соціометрія, теорія соці­ального обміну, теорія групової динаміки). Було відкрито низку феноменів групової свідомості і взаємодії: ефект присутності групи та вплив його на індивідуальну діяльність, груповий тиск і конформізм, соціометрична й рольова структура групи, динамі­ка внутрішньогрупової взаємодії та формування згуртованості малих груп тощо.

Той факт, що діяльність індивіда в межах групи відрізняється від здійснюваної ним поза групою, знайшов підтвердження в численних дослідженнях з проблем групового тиску. Вивчаючи ці проблеми, американський соціальний психолог Р. Зайонц ви­діляє три основних аспекти: 1) аналіз зміни поведінки, що відбу­вається в присутності інших осіб, які виконують роль глядачів (публічний ефект); 2) вивчення зміни поведінки в присутності інших індивідів, які беруть активну участь у цій діяльності (ефект взаємодії); 3) вивчення мотивації індивідів, від якої залежать позитивні чи негативні зміни поточної діяльності групи.

Малі групи можна класифікувати за такими критеріями: за способом організації — зовнішньоорганізовані та самоорганізо­вані, формально фіксовані й неформальні групи; за основними сферами функціонування — виробничі, навчальні, сімейні, дружні тощо; за терміном функціонування — короткочасні та постійні; за складом — елементарні, нечленовані (не більше 7—10 членів) та складні (до 40—50 членів), що об'єднують кілька елементар­них груп; за соціально-психологічними критеріями — типи ма­лих груп з різними рівнями згуртованості, різною внутрішньо-груповою атмосферою (демократична, авторитарна, стихійна) тощо.

Структура малої групи визначається специфікою групової ді­яльності. Саме від неї залежить розподіл ролей у групі, інформа­ційних потоків, міжособистісних стосунків. Розрізняють формаль­ну і неформальну, статистичну й динамічну, внутрішню та зовніш­ню структури. Остання зумовлена зв'язками і взаєминами малої групи із зовнішнім соціальним середовищем і по суті є структу­рою видів діяльності групи. Чим більш розвинена ця структура, тим ширші суспільні зв'язки малої групи, тим більше передумов для залучення її членів до активної суспільної діяльності. Ефек­тивність такої діяльності залежить від міри ідентифікації особи­стості з групою, тобто від збігу індивідуальних та спільних для групи цілей, соціальних установок і ціннісних орієнтацій. Соціаль­ний механізм внутрішньогрупової ідентифікації ґрунтується на ціннісно-нормативній регуляції поведінки членів групи. Виконан­ня чи невиконання ними певних групових вимог тягне за собою відповідні заохочення або санкції. Засобами ідентифікації висту­пають різні способи спілкування: навіювання, переконання, неусвідомлене наслідування та свідоме прийняття впливу групи.

Основним аспектом соціологічного дослідження малих груп є аналіз функції соціального середовища як посередника у про­цесі взаємодії особистості та суспільства. Ця функція пов'язана з трансформацією вимог суспільства, великих соціальних груп у конкретні зразки поведінки.