Методологія теорії особи
Соціологія виходить з розуміння особи як системи ясно інтегрованих в індивіді соціально значущих рис і соціальних відносин суспільства. В процесі соціологічних досліджень виявляються соціальні визначення особистісних якостей, соціальний зміст і соціальні функції існуючих у суспільстві типів особи. Для визначення характерних рис особи, її поведінки важливо відшукати не внутрішньо індивідуальний метод аналізу внутрішньої структури особи, а міжіндивідуальний метод, що бере за висхідні соціальні зв'язки людини. Проте важливо враховувати досягнення психології, щоб розкрити процес перетворення соціальних рушійних сил загального характеру і причини поведінки індивідів та їх якості.
Аналізуючи реальну життєдіяльність людей, визначаючи різні опосередкування, що як соціальні визначення відображають різноманітні прояви поведінки, їх соціальних функцій і механізмів. Важливою формою опосередкування виступають малі соціальні спільності, верстви, в які включена людина. Варто враховувати і те, що одна і та ж людина має типові якості, і, отже, може належати до різних соціальних типів. Переплетіння типових рис в життєдіяльності однієї і тієї ж людини (представника нації, класу, певної сім'ї та ін.) створює основу неповторності унікальності її поведінки. З'ясування і прогнозування соціальної поведінки особи, механізмів, спонукальних причин, визначальних факторів здійснюється здебільшого дослідженням цінностей особи. Поняття цінності — одне з фундаментальних понять соціології. Поняття цінності широко використовують філософи, політологи, психологи та ін., вкладаючи в їх зміст особливе розуміння, що відображає ті' чи інші сторони соціального явища. Цінність не завжди є предметом, реально потрібним, необхідним людині. Адже речі, предмети явища постають перед конкретною особою як цінності, що вистроюються в певну ціннісну ієрархію, через дії складних соціальних механізмів, що визначають міру відповідності між реальною значущістю речі для потреб і інтересів особи і ЇЇ сприйняттям як цінності.
Сукупність ціннісних уявлень, усвоєних і прийнятих особистістю, лежить в основі того, що вона навколо себе і в самій собі вважає потрібним, необхідним того, до чого вона прагне в своїй поведінці. Процес формування ціннісної свідомості особистості не є процесом однобічного усвоення індивідом готових, надіндивідуальних стандартів, зразків, ціннісних критеріїв, властивих суспільній свідомості. Особа здатна більш-менш адекватно усвідомлювати власні потреби та інтереси, зв'язок між ними і природними, соціальними умовами своєї життєдіяльності, критично ставитись до готових ціннісних уявлень, перевіряти їх істинність власним життєвим досвідом. Ціннісна свідомість особи не проста проекція ціннісних уявлень суспільства, соціальної спільності на внутрішній світ людини, а складне багатоманітне духовне явище, де є загальнопоширені ціннісні стереотипи, прийняті не рефлексивно, на віру, а перевірені практикою, життям, власні оцінки, власні ціннісні міркування.
Методологічно значущим в особистості стає положення про те, що соціальна визначеність розвитку особи є результат пасивного сприйняття особою впливу середовища, становить активну протидію їй і взаємодію з нею. "Уже засвоєні людиною елементи соціальних відносин здебільшого розвитку особи. З мужінням людина частіше приймає свідомі рішення. Самосвідомість людини, що виступає об'єктом аналізу в соціологічних дослідженнях, розглядається переважно як результат соціальної взаємодії, в ході якої індивід здобуває знання, навики, уміння, дивиться на себе очима інших людей тощо. Тут скрита небезпека ототожнення суб'єктивних бажань з глибинними об'єктивними інтересами особистості. Природно, особистість на основі урахування принципів поєднання індивідуальних і соціально-типових рис в її життєдіяльності, проявлення нею активності в соціальних зв'язках і взаємодіях сприяє перетворенню соціальних рушійних сил суспільства в рушійну силу соціальної активності.
