Умови навколишнього середовища, становище в системі соціальних зв'язків і внутрішньої своєрідності визначають особу, її поведінку, настанови і переваги, емоції та вибір. Зв'язок і взаємодія між людьми встановлюється тому, що люди в процесі задоволення своїх індивідуальних потреб залежать у чомусь конкретному один від одного. Інакше кажучи, кожна людина виконує певні соціальні функції, як своєрідне доручення на [виконання спеціалізованого роду заняття в соціальній взаємодії: |лікар — лікує, педагог — вчить, виховує, шофер — водить автомашини, підприємець— розпоряджається і організує виробництво, забезпечує матеріальні потреби робітників тощо.
В соціології можливості особи визначаються її психологічним станом і характером впливу зовнішнього навколишнього середовища (усвідомлені або неусвідомлені мотиви). Людина — істота жива, діяльна. Включившись в систему суспільних відносин і видозмінюючись у процесі діяльності, людина набуває особистих якостей і стає соціальним суб'єктом. Соціологічний аналіз суспільного життя, можливостей її перетворення і адаптації людини в соціальних умовах — дуже актуальний у зв'язку з формуванням державності України. В поняттях соціальна діяльність, поведінка особи соціологія фіксує не просту реакцію людини на стимули зовнішнього середовища, а усвідомлені, цілеспрямовані дії, засновані на врахуванні потреб, інтересів і дій інших людей, а також існуючих у суспільстві соціальних норм. Інстиктивна реакція людини на дотик до гарячого чайника або випадкова, ненавмисна сутичка двох поспішаючих людей не є соціальні дії. Спілкування ж з іншими людьми, трудова діяльність особи, задоволення нею потреб з допомогою соціальних інститутів — різновиди соціальної діяльності. Природно, соціальна діяльність характеризує процес взаємодії людини із соціальним середовищем, її активність використання або перетворення суспільних відносин з метою задоволення необхідножиттєвих потреб людини.
Соціальні дії можуть виступати особисто значущим актом, що контролюється системою прийнятих у суспільстві норм. Сукупність вчинків та інших соціальних дій особи, які мають мотиви, реакцію на її соціальний статус, становлять поведінку людини. Своєрідність поведінки людини, індивіда залежить від характеру їх взаємовідносин із соціальною спільністю, до якої належать, від загальних норм, ціннісних орієнтацій, ролевих рекомендацій тощо. Невід'ємний елемент поведінки особи — спілкування, опосередковане мовою та іншими знаково-смисловими системами.
Система прояву поведінки особи, в межах якої здійснюється доцільна зміна і перетворення нею соціальної сфери, становить соціальну діяльність.
Особа вдається до соціальних дій тоді, коли порушується рівновага між потребами і соціальним середовищем, тобто коли визрівають суперечності між тим, що необхідно людині і тим, чим володіє в конкретному соціальному середовищі. Звичайно ж, визначенням соціальної діяльності і соціальної поведінки особи виступають об'єктивні умови її життя, що породжують в людині певні потреби та інтереси.
Поведінка політична — різновид соціальної активності особи, ідеї якої мають мотивований характер і виражають реалізацію нею своїх політичних статусів. Інтереси — одна з важливих рушійних сил поведінки і діяльності будь-якого соціального суб'єкта, чи то особа, нація, клас, спільність, тощо. Інтерес органічно зв'язаний з потребами особи або соціальних спільностей. Та якщо потреби зосереджуються, насамперед, на задоволенні, на певній сукупності життєвих засобів, то інтерес спрямовано на соціальні інститути, установи, норми взаємовідносин у суспільстві, від яких залежить розподіл цінностей і благ, що забезпечують задоволення потреб. Суб'єктивне ставлення до таких соціальних умов, інститутів, норм, ситуацій, їх схвалення або ж осудження, прагнення їх оберегти або знищити є не що інше як інтерес особи. Звідси зрозуміло, чому переміщення особи з однієї соціальної спільності в іншу змінює її соціальні інтереси.
