Поняття «соціальний інститут». Підходи до визначення соціального інституту

Термін Інститут (від лат. institutum — установлення, пристрій) має два значення: вузьке технічне — назва спеціалізованих наукових і навчальних закладів і широке соціальне — сукупність норм права в певному колі суспільних відносин, наприклад, інститут шлюбу, інститут спадкування

Однак у науковій літературі з приводу інститутів поки не вдається виявити єдності поглядів У соціології існує не одне, а безліч визначень соціального інституту.

Американський соціолог Ч. Міллс під інститутом розумів суспільну форму деякої сукупності соціальних ролей. Інститути він класифікував за виконуваними ними завданнями {релігійним, військовим освітнім тощо), які утворюють інституціональний порядок.

Сучасний німецький соціолог А. Гелен трактує інститут як регулю­ючу установу, що направляє в певне русло дії людей подібно тому як інстинкти керують поведінкою тварин Іншими словами, інститути забезпечують процедури впорядкування поведінки людей і спонукують їх іти второваними шляхами, які суспільство вважає бажаними.

На думку Л. Бовье, соціальний інститут — це система культурних елементів, орієнтованих на задоволення набору конкретних соціаль­них потреб і цілей. Власне інститут утворюють взаємодіючі індиві­ди. Соціальний інститут — це, фактично, культурно санкціонований спосіб виконання певного виду діяльності або сукупності певного виду діяльності. Індивід бере участь в інституті через механізм со­ціальних статусів.

Дж. Бернард і Л. Томпсон трактують інститут як сукупність норм і зразків поведінки Це складна конфігурація звичаїв, традицій, віру­вань установок, правил регуляторів і законів, які мають певну мету й виконують певні функції. Інститути — це сукупність норм або правил поведінки, які стосуються тільки людей.

У сучасній вітчизняній соціологічній літературі поняттю соціального інституту також приділяється значне місце. В енциклопедичному

соціологічному словнику соціальний інститут визначається ' як основний компонент соціальної структури суспільства, що інтегрує й координує безліч індивідуальних дій людей, впорядковує соціальні відносини в окремих сферах громадського життя.

Згідно з С. С Фроловим, соціальний інститут — це організована система зв'язків і соціальних норм, яка поєднує значущі суспільні цін­ності й процедури, що задовольняють основні потреби суспільства.

На думку М- С Комарова, соціальні інститути являють собою ціннісно-нормативні комплекси, за допомогою яких направляються й контролюються дії людей у життєво важливих сферах — економіці, політиці, культурі, сім'ї та ін.

Виходячи з вищевикладених точок зору, можна дати таке визначен­ня соціальний інститут — це стійкий комплекс формальних і нефор­мальних правил, принципів норм, установок, що регулюють взаємодію людей у певній сфері життєдіяльності й організують їх у систему ролей і статусів. Під інститутом, крім того, мають на увазі відносно стабільну сукупність символів, вірувань, цінностей, норм, ролей і статусів що управляє конкретною сферою соціального життя таких, як сім'я, економіка, політика, освіта, релігія.

Соціальні інститути допомагають вирішувати життєво важливі про­блеми великій кількості людей, що звертаються до них. Наприклад мільйони людей, закохуючись вдаються до допомоги інституту шлюбу й сім і, а бажання одержувати нові знання приводить їх в інститут освіти тощо Дбаючи про встановлення законного порядку в суспільстві, люди створюють державу і її органи: уряд, суди, поліцію, адвокатуру тощо

Інститути в той же час виступають інструментами соціального кон­тролю тому що завдяки своєму нормативному порядку стимулюють людей підкорятися й дисциплінуватися. Тому інститут розуміється як сукупність норм і зразків поведінки