Методичні рекомендації до вивчення теми. Як завжди, підготовку до вивчення теми розпочніть із прига­дування лекційного матеріалу

Як завжди, підготовку до вивчення теми розпочніть із прига­дування лекційного матеріалу. Використайте нижченаведений опорний конспект лекції, а також запропонований план (логіку) засвоєння матеріалу:

 

1. Суспільство, типи та характерні ознаки.

2. Соціальні спільноти та статусно-рольові складники суспільства.

3. Соціальні інститути, їх функції.

4. Соціальні процеси.

5. Теорія соціальної стратифікації.

 

Готуючись до семінару, пригадайте відомі вам із історії філо­софії, політології дефініції терміна «суспільство».

Знайдіть і порівняйте визначення суспільства у О. Конта, М. Вебера, Т. Парсонса. Вчитайтесь у визначення терміна «сус­пільство» в опорному конспекті лекцій. Пригадайте або знайдіть у науковій літературі, які типи і види суспільств вам відомі.

Вихідним моментом у підготовці теми має стати розуміння, що суспільство — це соціальна система, а соціальна система — це цілісне соціальне утворення, де основним елементом є люди, їх зв'язки і стосунки.

Кожна людина у суспільстві має свій соціальний статус і со­ціальну роль. Статус — це позиція людини у суспільстві, пов'я­зана з певними правами і обов'язками, яка визначається соціаль­но значущими для даної суспільної системи ознаками. Статуси бувають соціальні й особисті, мають певні ранги. Соціальна роль — це модель поведінки у відповідності зі статусом. Всі лю­ди зі своїми статусами і ролями вступають у складну систему соціальних зв'язків, яка згуртовує індивідів у єдине соціальне ці­ле— соціальну спільноту. Соціальні спільноти бувають масові й групові. Групові соціальні спільноти, або соціальні групи, роз­різняються як первинні та вторинні, формальні та неформальні.

Усі індивіди, що об'єднуються у спільноти, мають соціальні потреби, які задовольняються не автоматично, а за допомогою стійких форм організації і регулювання спільної діяльності лю­дей, що називаються соціальними інститутами. Основними з них є економічні, політичні, сім'ї, освіти, релігійні соціальні ін­ститути, їх основними функціями, крім задоволення соціальних потреб, є ще й соціальне управління та соціальний контроль.

Суспільство — це система соціальних інститутів, їх регулято­ри постійно перебувають у процесі оновлення. Ніщо у суспільст­ві не може відбуватися поза соціальним процесом. Соціальний процес — послідовна зміна явищ суспільного буття, соціальні зміни в динаміці.

 

За рівнем соціальної системи розрізняються процеси:

— внутрішньоособистісні;

— міжособистісні;

— процеси, що відбуваються між індивідом і групою;

— процеси, які змінюють відносини між двома групами (спі­льнотами);

— процеси, які змінюють організацію і внутрішню структуру спільності;

— процеси, які змінюють глобальну структуру суспільства.

— їх ще розрізняють, як

— особливі (урбанізація, адаптація);

— загальні (пов'язані з діяльністю соціальних інститутів);

— соціетальні (глобальні процеси зміни структури суспільства).

 

Для кращого розуміння суті соціальних процесів слід розгля­нути поняття: соціальна мобільність, співробітництво, присто­сування, дезорганізація, міграція.

Соціальна мобільність — це процес переміщення індивідів між ієрархічними або іншими елементами соціальної структури.

Соціальна структура — це анатомічний скелет суспільства. У со­ціології соціальна структура розглядається як в широкому, так і у ву­зькому значенні. В першому випадку соціальну структуру розуміють як поділ суспільства на сфери життя людей (економічну, соціально-політичну, духовну) — на виробництво, обмін, розподіл, споживання.

У більш вузькому значенні аналізуються соціальна стратифі­кація та соціальна диференціація, яку розуміють, як усі відмінно­сті між людьми в процесі їх життєдіяльності.

 

Загалом, соціологія виділяє два головних елементи соціальної структури:

1. Соціальні інститути - безособова система ролей і статусів.

2. Система класів, верств, професійних та інших груп.

Ці підходи є взємодоповнювальними. Соціальні інститути яв­ляють собою більш або менш рухому суспільну форму організа­ції й регулювання діяльності соціальних груп.

Соціальні групи, які виступають активним суб'єктивним ком­понентом соціальної структури, інтегруються в неї, якщо це від­повідає їх потребам, інтересам та цінностям, або її відхиляють.

Прийнято виділяти такі види соціальних структур:

— соціально-класова (класи, соціальні верстви, соціальні групи, прошарки, стани);

— соціально-демографічна (вік, стать);

— соціально-територіальна (міська, сільська спільноти, насе­лення агломерацій, переселенські групи);

— соціально-професійна;

— соціально-етнічна та ін.

 

Різноманіття відносин, ролей, позицій призводить до відмін­ностей між людьми в кожному конкретному суспільстві. Для опису системи нерівності між групами (спільностями) людей у соціології використовується поняття соціальна стратифікація.

 

Виділяють дев'ять типів стратифікаційних систем, які можуть бути використані для опису будь-якого суспільства:

— фізико-генетична;

— соціально-професійна;

— рабовласницька;

— класова;

— кастова;

— культурно-символічна;

— станова;

— культурно-нормативна;

— етакратична.

 

Ці типи стратифікаційних систем існують у сучасних суспільст­вах у складних, змішаних комбінаціях взаємодоповнюючи одна одну.

Соціальна стратифікація означає не тільки різне становище у су­спільстві окремих індивідів чи родин, а саме їх нерівність. При цьому важливим положенням теорії стратифікації є проблема соціаль­ної мобільності, яка ставить питання про методи зміни особистістю чи групою свого соціального становища. Виділяють два основні шляхи підвищення соціального рангу: аскрипція та досягнення.

Вивчення соціальної структури має велике значення, оскільки саме вона виступає головним регулятором еволюції суспільства.

 

Ретельно виконуючи завдання за завданням у вищевказаній логічній послідовності, намагайтеся якомога глибше розібратися з кожним поставленим завданням, використовуючи літературу до теми. Це стане запорукою того, що ви зможете підготуватися до відповіді на питання плану семінарського заняття.

Городяненко