Соціологічна проблематика у творчості Богдана Кістяківського

Богдан Кістяківський (1868-1920 pp.) вважав, що голов­ним завданням у сфері соціальних наук є перетворення соціології на справжню науку про суспільство. Свої думки з цього приводу він виклав у працях "Суспільство і особа" та "Соціальні науки і право". Завдання соціології як науки, на його думку, такі:

• проаналізувати поняттєвий апарат науки;

• простежити причинові та необхідні зв'язки у сфері соціальних явищ;

• визначити роль і значення норм у соціальному процесі. Основними засобами соціально-наукового пізнання, за Б. Кістяківським, є обробка соціальних явищ з погляду категорій спільності, необхідності та належності.

Соціальна наука може існувати лише при певному рівні узагальнення дійсності, що фіксується в соціально-наукових поняттях. Саме тому Б. Кістяківський наголошує на винят­ковому значенні методології для утворення наукових понять.

Соціологія - це галузь безумовно ймовірного в соціаль­них явищах. Для аналізу соціальних понять недостатньо формально-логічних методів. Щоб зрозуміти сутність явища, необхідно поставити його в причиново-наслідкові та телео­логічні відносини. Лише встановивши, що стало причиною явища чи для чого воно слугує, можна зрозуміти його.

Закон - основа побудови наукової соціології. Закон є від­ображенням безумовної необхідності й тотожний з позапросторовістю та позачасовістю.

Викладаючи своє бачення соціології як науки, Б. Кістяківський звертається до марксизму. Він є його прихильником і кри­тиком. Як вважає Б. Кістяківський, у марксизмі правильно застосовується метод ізоляції певних абстрактних аспектів пред­мета для встановлення причинових відносин. Такими абстракт­ними аспектами є економічні відносини та їхній зв'язок з іншими соціальними явищами. На думку Б. Кістяківського, економіч­ний фактор не може пояснити соціальної динаміки. Для по­яснення явищ наука вимагає завершеного ряду причинових взаємодій. Б. Кістяківський також критикує методологічний монізм марксизму, тобто прагнення вивести все з однієї при­чини, покласти в основу генези суспільства економічні чинники.

Одним з основних понять соціології є поняття соціальної групи як сукупності спільних почуттів, прагнень, бажань. 'Завдання соціології - встановити в цій групі причинові від­ношення, що мають характер безумовної необхідності та які можна будувати на основі різних форм панування й підпо­рядкування.

Суспільство - це певна мережа необхідних відносин, які, взаємодіючи між собою, формують конкретний соціальний процес. Але суспільство - це не лише переплетіння суспільно-наслідкових взаємозв'язків, а ще й утілення уявлень про добро, справедливість, красу тощо. Учений обґрунтовує необхідність розуміння ціннісних вимірів людського життя. Ціннісний же підхід є однією з умов створення наукової соціології.

Багато уваги Б. Кістяківський приділяє соціологічному аналізові права, наголошуючи на винятковій цінності права для практичного життя людей.

Право має двоїсту природу, оскільки це сфера чистої належності, зовнішня форма існування свободи та справед­ливості. Водночас, - це сфера соціальних відносин між окреми­ми індивідами та соціальними групами, сума норм, яка встанов­лює компроміс між різними вимогами.

На думку Б. Кістяківського, тільки право може зцементу­вати суспільство. Дисципліноване суспільство має розвинений, суворий правовий порядок. У праві реалізуються раціональні й етичні цілі. Раціональна мета полягає в тому, що їй завжди притаманне прагнення до максимальної повноти логічно завершеного цілого, позбавленого суперечностей. Етична при­рода права полягає в його спроможності висловлювати ідеї свободи та справедливості.

Право є сукупністю норм, які дають можливість досягти компромісу між різними соціальними групами, вимогами, інтересами.