Вивчення теми традиційно розпочніть із опрацювання лекційного матеріалу та відповідних розділів підручників і посібників з курсу «Соціологія». Сподіваємося, що в нагоді вам стануть також опорний конспект та план (логіка) засвоєння матеріалу:
1. Поняття соціологічного дослідження, його види.
2. Програма соціологічного дослідження.
3. Методи добору та опрацювання інформації.
У найбільш загальному вигляді соціологічне дослідження можна визначити як систему логічно послідовних методологічних, методичних та організаційно-технічних процедур, пов'язаних між собою єдиною метою: отримання достовірних даних про явище або процес, які вивчаються, про тенденції та протиріччя їх розвитку. Отримані дані використовують для збагачення наукового знання або у практиці управління соціальним життям.
Соціологічне дослідження включає в себе послідовні етапи: розробка Програми та інструментарію; добір інформації; підготовка добраної інформації до опрацювання та її опрацювання; аналіз отриманої інформації, підведення підсумків дослідження, формулювання висновків та рекомендацій.
Незважаючи на те, що кожне соціологічне дослідження включає вищезазначені етапи, єдиної, уніфікованої форми соціологічних процедур, придатних для вивчення проблем різної складності, не існує.
Поділ соціологічних досліджень на види залежить від ступеня складності, актуальності, мети, потреб замовників, наукової спроможності тощо.
Залежно від завдань соціологічні дослідження поділяють на:
1. Фундаментальні, які спрямовані на виявлення та аналіз соціальних тенденцій, закономірностей розвитку і пов'язані, як правило, з вирішенням складних проблем суспільства та його масштабних складових частин.
2. Прикладні дослідження, які використовують для вивчення шляхів, форм та засобів удосконалення діяльності конкретних соціальних об'єктів.
3. Комплексні дослідження, що проводяться з міждисциплінарної проблематики, які поєднують елементи попередніх видів досліджень.
Дослідження залежно від часу дії поділяють на довгострокові (від 3 років і більше), середньострокові (від 6 місяців до 3 років), короткострокові (від 2 до 6 місяців).
Залежно від статусу замовника та оплати праці розрізняють держбюджетні та госпрозрахункові види досліджень.
Щодо об'єкта дослідження розрізняють монографічні, порівняльні, тендові та генетичні види соціологічних досліджень. До монографічних відносять дослідження, в яких об'єкт визначається як представник класу подібних об'єктів (робітники, студенти тощо). Порівняльні дослідження мають декілька різновидів. Так порівнювати можна об'єкти за відповідними ознаками у різних умовах чи в однакових умовах за різними ознаками, у різний час та ін. Дослідження, в яких порівнюють одні і ті ж особи, що належать до вибіркової сукупності, називають панельними. Тендовими називають повторні дослідження на тому самому об'єкті без вимоги збереження попередньої вибірки. Генетичними вважають дослідження процесів становлення та змін соціального об'єкта.
Стосовно об'єкта пізнання тієї чи іншої сфери дійсності, системи відношень виділяють соціологічні дослідження у сфері управління, промисловості, освіти, науки тощо.
У кожному конкретному соціологічному дослідженні роль стрижневого кореня виконує програма соціологічного дослідження, яка обумовлює його змістовно-смислову цінність, якість та надійність здобутої інформації.
Програма соціологічного дослідження складається з багатьох компонентів. До головних компонентів програми відносять:
1. Вихідну методологічну парадигму, світоглядну позицію дослідників, яка обумовлює методи, логіку та результати соціологічного дослідження.
2. Мету дослідження, яка об'єднує інтереси вчених та замовників.
3. Об'єкт і предмет соціологічного дослідження.
4. Завдання дослідження (основні та допоміжні, першо- та другорядні).
5. Понятійно-категоріальну структуру дослідження.
6. Моделювання шляхів вирішення досліджуваної проблеми.
7. Вироблення гіпотез дослідження.
8. Планування дослідницьких робіт.
9. Вироблення методики дослідження.
10. Забезпечення зв'язку між усіма компонентами.
11. Підготовка звіту.
У процесі проведення соціологічного дослідження найбільш часто плануються такі основні методи добору інформації: аналіз документів, опитування, спостереження. Слід розібратися з ними детальніше.
Аналіз документів. Цей метод дозволяє отримати відомості про минулі події, спостереження за якими вже не можливі. Джерелом соціологічної інформації, як правило, є текстові повідомлення, які містяться в доповідях, протоколах, публікаціях, листах тощо. Особливу роль виконує соціальна статистична інформація, яка в більшості випадків використовується для характеристики конкретно-історичного контексту розвитку процесу або явища, що досліджується. Важливою особливістю всіх статистичних даних є їх співвіднесення до певної групи як до цілісності.
Незамінним методом підбору текстів є контент-аналіз, який активно використовується у процесі вивчення засобів масової інформації. Аналіз здійснюється через використання однотипних стандартизованих показників (індикаторів) для пошуку та підрахування масовості тих чи інших характеристик тексту.
Опитування — найуживаніший метод добору первинної соціологічної інформації. За його допомогою одержують майже 90 % усіх соціологічних даних. Виділяють два головних різновиди соціологічного опитування: анкетування та інтерв'ювання.
При анкетуванні опитуваний сам заповнює анкету. За формою проведення воно може бути індивідуальним та груповим, а також очним і заочним. Найбільш розповсюджені форми заочного опитування: поштове опитування; опитування через газету, журнал.
Інтерв'ювання передбачає особисте спілкування з респондентом, при якому дослідник (або його представник) сам ставить питання та фіксує відповідь. За формою проведення опитування може бути контактним і опосередкованим, наприклад телефоном.
Залежно від джерела первинної соціологічної інформації розрізняють опитування масові та спеціалізовані. При масовому опитуванні головним джерелом інформації виступають представники різних соціальних груп, діяльність яких безпосередньо не пов'язана з предметом аналізу. У спеціалізованих опитуваннях головне джерело інформації — компетентні особи, чиї професійні або теоретичні знання, життєвий досвід дозволяють зробити авторитетні висновки. Тобто учасниками таких опитувань виступають експерти, здатні дати зважену оцінку з приводу цих питань. Тому ці опитування ще називають експертними та оціночними.
Наступним методом соціологічного дослідження є спостереження. Спостереження являє собою цілеспрямоване та систематизоване сприйняття процесу або явища, що вивчається, риси, якості та особливості якого фіксуються дослідником. Форми фіксації можуть бути різні: щоденник спостереження, фотоапарат, відеокамера або інші технічні засоби.
Особливість спостереження як виду дослідження полягає, по-перше, в можливості аналізувати життєвий процес у всьому його розмаїтті, проявляти різні враження про досліджуваний об'єкт, по-друге, в неможливості повторювання спостереження.
Спостереження рекомендується для вивчення ступеня активності людей на мітингах, інтересів слухачів у процесі навчання, поведінки учасників масових суспільно-політичних заходів тощо.
Новим методом вивчення соціальної реальності є фокус-групи. Дослідження за цією методикою зводиться до проведення інтерв'ю за заздалегідь підготовленим сценарієм у формі обговорення в певній групі людей. Головною методичною вимогою до складу цієї групи є її однорідність (приблизно один вік, однакове матеріальне становище, одна стать), що виключає можливість прямого або опосередкованого впливу одних членів групи на інших. Формування цих груп має охоплювати основні групи населення, щоб можна було уявити переважні орієнтації у свідомості та поведінці людей.
На завершення слід відмітити, що в практиці соціологічних досліджень достатньо широко використовуються такі методи, як соціометричний та експертні опитування, тестування та багато інших засобів, придатних для специфічних форм аналізу. Отже, соціологічне дослідження дає можливість формувати конкретні заходи щодо вдосконалення соціальної дійсності.
