Функції і види соціологічних досліджень

Соціологічне дослідження є досить складною спра­вою, потребує серйозної і тривалої підготовки. Надій­ність і цінність отриманої інформації безпосередньо за­лежить від оволодіння правилами, технологією його підготовки і проведення.

Соціологічне дослідження — система логічно послідовних мето­дологічних, методичних і організаційно-технічних процедур для от­римання наукових знань про соціальне явище, процес.

 

Основні функції соціологічного дослідження:

а) пізнавальна: відкриває нові знання про функціо­нування і розвиток суспільства та його окремих сфер, про сутність соціальних явищ і процесів, роль людини и них, дає змогу побудувати цілісну картину реального життя соціуму, спрогнозувати його розвиток;

б) методологічна: забезпечує реалізацію міждисциплінарного зв'язку соціології з іншими науками про людину і суспільство, що зумовлює нові підходи у вивченні соціальної дійсності, важливі відкриття на межі різних наукових напрямів;

в) практична: полягає у виробленні практичних заходів із вдосконалення соціальної реальності, ефективного соціального контролю за суспільними процесами;

г) інформаційна: сприяє отриманню соціальної інформації щодо стану і тенденції розвитку явищ і процесів суспільного життя, функціонування соціальних спільнот, груп, окремих індивідів, їх потреб, мотивів, реальної та вербальної поведінки, громадської думки, що формує формаційну базу пізнання соціальної реальності;

ґ) управлінська: забезпечує соціальне управління на всіх рівнях функціонування соціуму, зворотний зв'язок між суб'єктами (владними, адміністративними структурами, керівниками підприємств, організацій) та об'єктами (населенням, окремими соціальними групи ми, працівниками) управління, вироблення науково обґрунтованих управлінських рішень.

 

Проведення соціологічних досліджень охоплює такі послідовні, логічно і за змістом взаємопов'язані етапи:

1. Підготовчий. Полягає у виробленні програми та інструментарію: анкети, бланка інтерв'ю, бланка фіксування результатів спостереження, аналізу документів тощо.

2. Збір первинної соціологічної інформації. Відбувається за допомогою опитування, спостереження, аналізу документів, експерименту.

3. Упорядкування та оброблення зібраної інформації.

4. Аналіз обробленої інформації, підготовка звіту, формулювання висновків, розроблення рекомендацій.

 

Специфіка кожного етапу обумовлена конкретним видом соціологічного дослідження. Їх виокремлюють залежно від узятих за основу критеріїв: мети дослідження, глибини аналізу, методу збирання порви соціологічної інформації, об'єкта дослідження, етапів його проведення, відносин між замовником і виконавцем, сфери соціальної дійсності, яку вивчають. За метою виокремлюють фундаментальні і прикладні дослідження.

Фундаментальні дослідження спрямовані на встановлення та аналіз соціальних тенденцій, закономірностей їх розвитку і пов'язані з вирішенням найскладніших проблем суспільства.

Прикладні дослі­дження націлені на вивчення конкретних об'єктів, со­ціальних проблем.

 

За глибиною аналізу розрізняють пошукові, описові й аналітичні дослідження. Пошукові є найпростішими. Застосовують їх тоді, коли проблема, об'єкт або пред­мет дослідження є маловивченими або не вивченими взагалі. Вони охоплюють невеликі сукупності, мають спрощені програму та інструментарій. Найчастіше їх використовують як попередній етап більш глибоких масштабних досліджень, надаючи їм інформацію щодо об'єкта і предмета дослідження, уточнення гіпотез то­що.

Описові дослідження покликані створити відносно цілісну уяву про досліджувані явища, процеси. Здійснюють їх за повною програмою, застосовуючи деталь­но опрацьований інструментарій, здебільшого тоді, ко­ли об'єктом аналізу є відносно велика спільнота людей, І певними соціальними, професійними і демографічними характеристиками. За структурою, набором процедур вони значно складніші від пошукових.

Аналітичні до­слідження полягають не тільки в описуванні соціаль­них явищ, процесів, а й у встановленні причин їх ви­никнення, механізмів функціонування, виокремленні факторів, що зумовлюють їх. Підготовка такого дослі­дження потребує значних зусиль, професійної майстерності дослідника: аналітичних здібностей, вміння інтерпретувати й аналізувати складну соціологічну ін­формацію, робити виважені висновки.

За методом, застосовуваним у соціологічному дослі­дженні, виокремлюють опитування і аналіз документів, соціологічне спостереження, соціологічний експери­мент; за затратами часу — довгострокові (3 роки і більше), середньострокові (від 6 місяців до 3 років), ко­роткострокові (від 2 до 6 місяців) та експрес-дослідження (від 1 — 2 тижнів до 1 — 2 місяців).

Зважаючи на тип відносин між замовником і виконавцем, соціологічні дослідження бувають держбюджетними і госпрозрахунковими. Держбюджетні дослі­дження виконуються на замовлення державних установ і оплачуються ними; госпрозрахункові — на замовлення окремих підприємств, організацій, фірм, які й оплачують їх виконання.

Залежно від способу дослідження об'єкта (у статиці чи динаміці) розрізняють разове і повторне соціологічне дослідження. Разове дослідження інформує про стан об'єкта, його кількісні, якісні характеристики на мо­мент дослідження, відображає «моментальний зріз» соціального явища. Дані, що відтворюють зміни об'єкта, їх напрями і тенденції, можуть бути отримані лише за допомогою повторних досліджень, які проводять через певні проміжки часу. Тобто повторні дослідження про­водять кілька разів протягом певного часу на підставі єдиної програми та інструментарію. Серед повторних досліджень виділяють панельні (досліджують зміни од­ного й того самого об'єкта упродовж певного часу, при цьому обов'язковим є збереження однакової вибірки), трендові (досліджують зміни протягом певного часу на тому самому об'єкті без дотримання вибірки), когортні (досліджують специфічні соціальні сукупності (когор­ти) впродовж певного часу).

Новим видом повторного соціологічного досліджен­ня є соціологічний моніторинг, який у сучасній емпі­ричній соціології вважають найпоширенішим методом вивчення соціальних змін.

Соціологічний моніторинг (англ.— постійний контролі, за будь-яким процесом) — збирання первинної емпіричної ін­формації за спеціальною методикою, яка передбачає регулярно обстеження численних генеральних сукупностей (населення країни, певного регіону тощо) вибірковим методом за стандартною процедурою та усталеною системою показників.

 

Соціологічний моніторинг уможливлює вивчення змін за певними соціальними показниками на груповому рівні, які віддзеркалюють сукупний результат змін у суспільстві або соціальній групі.

Щодо об'єкта пізнання дійсності виокремлюють соціологічні дослідження у сфері управління, промиє ловості, сільського господарства, науки, освіти, політики, культури, охорони здоров'я тощо.

За системою вибору одиниць об'єкта соціологічні дослідження поділяються на монографічні, суцільні ти вибіркові. Монографічні дослідження спрямовані на вивчення певного соціального явища або процесу на одному об'єкті, який виступає представником цілого класу подібних об'єктів.

У суцільних дослідженнях обстежують усі без винятку одиниці об'єкта. Оскільки вони потребують багато часу, значних людських і матеріальних ресурсів, їх проводять рідко. З метою прискорення їх і скорочення витрат найчастіше використовують ви­біркові дослідження. Вони обстежують не всі одиниці, що є об'єктом дослідження, а лише їх частину. Мета ви­біркового дослідження — на підставі певної кількості обстежених одиниць об'єкта (кількість і характеристи­ку їх визначають за допомогою спеціальних правил, ма­тематичних прийомів) скласти висновки щодо дослі­джуваного явища як цілого.

Своєрідне місце у цій класифікації посідають пілота­жні (пробні) соціологічні дослідження, які дають змогу оцінити якість інструментарію (анкет, опитувальних лис­тів, протоколів спостереження, процедур, аналізу доку­ментів тощо), а також внести необхідні корективи у нього. Наслідки цих досліджень, зафіксовані у робочих доку­ментах, впливають на поліпшення методик, інструкцій щодо відбору та організації збирання вихідних даних.