Опитування — це метод збору первинної інформації за допомогою звернення з питаннями до певної групи людей. За допомогою опитувань одержують як діючу (фактичну) інформацію, так і відомості про думки оцінки й пріоритети опитуваних.
Розрізняють опитування письмові (анкета) і усні (інтерв'ю), очні й заочні (поштові, телефонні, пресові), експертні й масові, вибіркові й суцільні (референдуми).
Інтерв'ю — цілеспрямована бесіда, мета якої — одержати відповіді на питання, передбачені програмою дослідження. Переваги інтерв'ю над анкетним опитуванням, можливість урахувати рівень культури опитуваного, його ставлення до теми опитування або окремих проблем, яке виражається інтонацією або мімікою, гнучко міняти формулювання питань з урахуванням особистості опитуваного й змісту попередніх відповідей, ставити додаткові, тобто уточнюючі, контрольні, навідні, пояснюючі та інші питання. Незважаючи на гнучкість інтерв’ю воно проводиться за передбаченим програмою дослідження планом у якому фіксуються всі основні питання й різні варіанти додаткових, уточнюючих.
Існує безліч різновидів інтерв'ю. За змістом бесіди розрізняють документальне інтерв'ю (вивчення подій минулого уточнення факт) і інтерв’ю думок, мета якого — виявлення оцінок, поглядів, суджень.
За технікою проведення істотно відрізняються вільні й стандартизовані інтерв'ю. Вільне інтерв'ю — це тривала бесіда без жорстко7 деталізації питань, але за загальною програмою. Стандартизоване інтерв'ю передбачає детальну розробку всієї процедури включаючи загальний план бесіди, послідовність і конструкцію питань, варіанти можливих відповідей.
Залежно від особливостей процедури, інтерв'ю може бути інтенсивним («клінічним», тобто глибоким, що триває іноді годинами) і фокусованим на виявленні вузького кола реакцій опитуваного Мета клінічного інтерв'ю — одержати відомості про внутрішні спонукання
мотиви, схильності опитуваного, а фокусованого — витягти Інформацію про реакції суб'єкта на заданий вплив. З його допомогою вивчають, наприклад, якою мірою людина реагує на окремі компоненти інформації (з масового друку, лекції й т.п.).
Опитування за анкетою передбачає жорстко фіксований порядок, змісті форму питань, ясну вказівку варіантів і способів відповіді, причому вони реєструються опитуваним або наодинці з самим собою (заочне опитування), або в присутності анкетера (пряме опитування).
Анкетні опитування класифікують за змістом й конструкцією питань, що задають. Розрізняють відкриті питання, коли респонденти висловлюються у вільній формі. У закритому опитувальному бланку всі варіанти відповідей заздалегідь передбачені. Напівзакриті анкети комбінують обидві процедури.
Виміром у соціології називається процедура, за допомогою якої об'єкти виміру, розглянуті як носії певних співвідношень, відбираються в деяку математичну систему з відповідними відносинами між елементами цієї системи.
Як об'єкти виміру можуть виступати респонденти, виробничі колективи, умови праці й побуту тощо. У відносини, які моделюються при вимірі, об'єкти вступають як носії певних властивостей. Кожному об'єкту при вимірі приписується певний елемент використовуваної математичної системи. У соціології найчастіше використовуються числові математичні системи, тобто такі системи, елементами яких є дійсні числа. Однак можливе ефективне використання й нечислових математичних систем: частково впорядкованих кількостей, матриць і т.д.
Шкала — це алгоритм, за допомогою якого здійснюється вимір у тих випадках, коли він є відображенням досліджуваних об'єктів у числовій математичній системі. У математичному аспекті найпростіші шкали в соціології класифікуються за типами і рівнями виміру. Зазвичай виділяють чотири типи: номінальні, порядкові, інтервальні й пропорційні шкали.
