Операціоналізація понять у соціології

Операціоналізація понять — специфічна наукова процедура встановлення зв'язку концептуального апарата дослідження з його методичним інструментарієм. Вона поєднує в єдине ціле проблеми формування понять, техніки виміру й пошуку індикаторів.

Операціоналізація понять включає експериментальну ситуацію й не є логічною процедурою визначення. Це розробка нових засобів фіксації даних — індексів, шкал, анкет і т д.

Індикатори — доступні спостереженню й вимірюванню характеристики (ознаки) досліджуваного або керованого соціального об’єкта У дослідницькій ситуації індикатори «заміщують», виявляють інші характеристики об’єкта, зазвичай недоступні спостереженню и вимірювання {латентні змінні). Так спостерігаючи поведінку людини й фіксуючи її вчинки, можна судити про її інтереси. Поведінка може бути розгорнута в специфічну багатомірну змінну, тобто простір характеристик, доступ­них кількісній оцінці Якщо людина регулярно відвідує театр, то можна думати, що вона проявляє до нього інтерес. Необхідною умовою для вибору індикатора є наявність зв'язку (прямого або непрямого) між індикатором (учинок) і тією характеристикою, яку вона, на думку дослідника, повинна виявити (інтерес). Індикатором може бути або сама характеристика, або деяке її значення, або міра зміни цього значення.

З ряду індикаторів, що характеризують досліджуваний або ке­рований об'єкт, вибирають той котрий є більш чутливим, має більш розв’язуючу здатність Так як індикатор науково технічного рівня виробництва в країні, можна вибирати число інженерів і вчених у ні и або число діючих у країні атомних електростанцій і запущених супутників Однак очевидно що за інших рівних умов (учені й інженери мають однакову підготовку, атомні електростанції й супутники однаково досконалі за конструкцією) кращими індикаторами будуть вартість підготовки перших і вартість будівництва й виробництва других.

Іноді в наукових і практичних цілях утворюють комбінацію інди­каторів — індекс.

Процес конструювання індексу включає чотири стадії.

1. Переклад поняття в індикатори, здійснюваний за допомо­гою як операціональних, так і неопераціональних визначень.

2. Переклад індикаторів у змінні (вибирається тип шкали й, якщо можливо, одиниці виміру, початок відліку тощо).

3. Переклад змінних в індекси (вибирається техніка конструювання індексу); значення індексу можуть знаходитися як на основі певного математичного аналізу спостережуваних величин, так і шляхом введен­ня формули, що виражає зв'язок латентної змінної з індикаторами

4. Оцінювання індексу (перевіряється його надійність і обґрунто­ваність). Прикладом може служити індекс групової згуртованості що являє собою частку від розподілу кількості взаємних позитивних ви­борів, зроблених у групі, на загальну кількість усіх можливих виборів Поняття групової згуртованості визначається через індикатор (кількість взаємних виборів) і засіб його фіксації {простий підрахунок).

Таким чином, індекс — це ідеальний об'єкт оперування, що заміняє реальні об'єкти оперування (індикатори) — фрагменти дійсності, наді пені експериментальними функціями приборів-вимірників і такі, що представляють досліджуваний об'єкт у дослідницькій ситуації.

Операціоналізація понять є обов'язковою умовою побудови сис­теми соціальних показників.

Соціальні показники — кількісні і якісні характеристики стану, тенденцій і напрямків соціального розвитку, застосовувані в управлін­ні й плануванні для оцінки реально сформованого стану справ. При оцінюванні рівня розвитку того або іншого процесу, явища викорис­товуються показники: а) реальний, що характеризує даний процес або явище; б) нормативний, на основі порівняння з яким визначається відповідність науково обґрунтованим вимогам. При обґрунтуванні й відборі соціальних показників використовуються різні види ін­формації.

Семке. Шпаргалка

Виміром у соціології називається процедура, за допомогою якої об'єкти виміру, розглянуті як носії певних співвідношень, відбираються в деяку математичну систему з відповідними відносинами між еле­ментами цієї системи.

Як об'єкти виміру можуть виступати респонденти, виробничі ко­лективи, умови праці й побуту тощо. У відносини, які моделюються при вимірі, об'єкти вступають як носії певних властивостей. Кожному об'єкту при вимірі приписується певний елемент використовуваної математичної системи. У соціології найчастіше використовуються чис­лові математичні системи, тобто такі системи, елементами яких є дійсні числа. Однак можливе ефективне використання й нечислових матема­тичних систем: частково впорядкованих кількостей, матриць і т.д.

Шкала — це алгоритм, за допомогою якого здійснюється вимір у тих випадках, коли він є відображенням досліджуваних об'єктів у числовій математичній системі. У математичному аспекті найпро­стіші шкали в соціології класифікуються за типами і рівнями виміру. Зазвичай виділяють чотири типи: номінальні, порядкові, інтервальні й пропорційні шкали.