Соціологічна практика виробила цілий комплекс методів збору соціологічної інформації: опитування, інтерв'ю, спостереження, експеримент, аналіз документів, експертна оцінка, тестування, фокус-групи, ведення бесіди тощо. ♦ Використання соціологом того або іншого методу,в тому числі їх сукупності, залежить від умов, місця і часу, мети і завдань дослідження, а також: його виду. Найдавнішим і найпоширенішим способом одержання соціологічної інформації є метод вивчення документів, які є в будь-якому цивілізованому суспільстві. Під документом в соціології розуміють ті або інші джерела, які містять інформацію про соціальні факти і явища суспільного життя, про ті або інші соціальні суб'єкти, що функціонують в суспільстві.
Аналіз документів дає соціологу можливість побачити важливі сторони соціальної дійсності, допомагає виявити норми і цінності, притаманні суспільству, одержати відомості, необхідні для опису тих або інших соціальних структур і систем, простежити динаміку взаємодії між різними соціальними групами і окремими людьми. Нагадаємо тут, що перша "канонічна" праця з емпіричної соціології в США - "Польський селянин в Європі і Америці" У. Томаса і Ф. Знанецького - повністю побудоване на використанні документів.
Поряд з архівами газети польських емігрантів в США, картотекою і офіційною документацією Союзу благодійності, історією церковних приходів в цьому дослідженні вперше використані для аналізу особистісні документи емігрантів: 50 комплектів (754 примірника) листів, а також життєопис якогось Владека Віхновського (300 сторінок).
Коло власне соціологічних документів, які віддзеркалюють різні сторони суспільного життя в наш час технізації і інформатизації настільки широке, що будь-яке емпіричне соціологічне дослідження не слід планувати, а тим більше виходити на польові дослідження, не проаналізувавши попередньо офіційні статистичні дані, не лише центральні, але й місцеві, не вивчивши минулі і сучасні дослідження з даної теми (якщо вони є), матеріали книг і журналів, звіти різних відомств і т. д. Наприклад, соціологічне дослідження, присвячене вивченню вільного часу жителів того або іншого міста (району), села може бути розпочато з аналізу статистичних даних про використання бібліотек, відвідування кінотеатрів, театрів, концертів, музеїв і т. д.
Щоб добре орієнтуватися в багатоманітності документів, перш за все необхідна їх класифікація, підвалиною якої слугує форма, в якій той або інший документ фіксує вміщену в ньому інформацію. Від форми, в якій зафіксована інформація, залежить цілі його використання і методи аналізу.
За формою фіксації інформації документи діляться на:
* письмові документи (в них відомості подаються у формі тексту);
* статистичні дані (цифрова форма викладу);
* іконографічна документація (кіно-відео-фотодокументація, картини),
* фонетичні документи (аудіозаписи).
Письмові документи - найбільш поширений вид документації. Джерелами цього типу документів для соціолога є: державні і центральні архіви, архіви організацій і установ, підприємств, фірм, архіви емпіричних даних в машинописній формі, в т. ч. ГМТЕІШЕТ, наукові публікації, преса, особистісні документи (листи, автобіографії, мемуари, щоденники, промови і т. п.).
Існують і інші способи класифікації документів. За статусом джерела документи ділять на офіційні і неофіційні. З точки зору спонтанності появи документи ділять на мимовільні (створені незалежно від дослідника); задані (створені спеціально на прохання дослідника). За ступенем опосередкованості виділяють первинні і вторинні документи - одні створені на основі безпосереднього досвіду автора, другі - на базі узагальнення первинних документів. За критерієм авторства документи класифікують на індивідуальні, створені одним автором, і колективні, створені декількома авторами, групою.
Формалізовані (контент-аналіз)
Загальні (розуміння, інтуїція, осмислення)
Спеціальні (джерелознавчі, психологічні, юридичні методи)
' ДианМзУДОкуменіів
Традиційні
В соціологічних дослідженнях найбільш поширеними є традиційний (класичний) і формалізований (якісно-кількісний) метод аналізу документів, (див. схему).
Суттєво відрізняючись один від одного, вони не виключають, а взаємно доповнюють себе, дозволяючи компенсувати наявні в кожному вади.
Під традиційним, класичним аналізом розуміється вся багатоманітність розумових операцій, спрямованих на інтеграцію відомостей, що містяться в документі з певної точки зору, застосованого дослідником в кожному конкретному випадку. Традиційний аналіз документів дає можливість соціологу дати свою інтерпретацію змісту документа, проникнути в сутність явища, що вивчається, виявити логічні зв'язки і протиріччя між ними, оцінити ці явища і факти з певних дослідницьких позицій. Разом з тим основною слабкістю традиційного аналізу документа є суб'єктивність: якби соціолог-дослідник не прагнув бути об'єктивним при оцінці інформації, яка міститься в документі, його інтерпретація завжди в меншій чи більшій мірі буде суб'єктивною.
Бажання позбутися суб'єктивності традиційного аналізу обумовило появу принципово нового, формалізованого метода аналізу документів, який одержав назву "контент-аналіз". Контент-аналіз, або науковий аналіз змісту тексту (документа), - це метод дослідження, який застосовується в різних гуманітарних дисциплінах. Але розвиток цього методу переважно пов'язаний з соціологічними дослідженнями ЗМІ. З часом метод контент-аналізу став застосовуватися і при вивченні інших галузей соціальної реальності, іншого типу документів, зокрема, невербальних, іконографічних (портрети, фотографії і т.д.), а також відповідей на відкриті запитання соціологічної анкети. Цей метод дуже часто використовується різними спецслужбами: до 80 відсотків таємної інформації здобуваються за його допомогою і зараз.
Суть цього методу зводиться до того, щоб знайти такі ознаки, риси, властивості документа (наприклад, частота вживання певних термінів), які з необхідністю віддзеркалювали б певні суттєві сторони змісту. Тоді зміст документу стає вимірюваним, доступним точним обчислювальним операціям. Разом з тим обмеженість контент-аналізу полягає в тому, що далеко не все багатство змісту документу може бути виміряне за допомогою формальних (кількісних) показників.
при вимозі забезпечити високий ступінь точності і об'єктивності аналізу;
за наявності обширного за обсягом і несистематизованого матеріала, колибезпосереднє використання останнього є затрудненим, при роботі з відповідями на відкриті запитання анкет і глибоких інтерв 'ю, якщокатегорії, важливі для цілей дослідження, характеризуються певною частотою
появи в документах, що вивчаються, коли велике значення для досліджуваної проблеми має сама мова джерела інформації, що вивчається, його специфічна характеристика.
♦Отже, контент-апаліз - це метод якісно-кількісного аналізу масива документів з метою одержання об'єктивної, систематизованої і узагальненої інформації про соціальну реальність. Процедура контент-аиалізу полягає в алгоритмізованому виділенні в тексті певних елементів змісту, що цікавить дослідника, класифікації виділених елементів у відповідності з концептуальною схемою, наступним їх підрахунком і якісним представленням результатів.
► виявлення і оцінка характеристик тексту як показників певних сторін об єскта, що вивчається;
—► виявлення причин, що обумовили появу повідомлення; —► оцінка ефекту впливу повідомлення.
Коли дослідник-соціолог закінчив побудову схеми ключових понять або категорій аналізу, здійснив їх інтерпретацію і структуризацію, постає етап "накладання" названої схеми на конкретний текст, або, іншими словами, знаходження для всіх категорій і підкатегорій адекватного вираження на мові документів, що досліджуються. Таким їх виразом є одиниці аналізу: 1) окреме слово; 2) судження, закінчена думка, логічний ланцюг; 3) персонаж повідомлення. Фрагменти тексту, які відповідають різним одиницям аналізу, можуть коливатися від мінімального розміру (слово) до максимального (логічний ланцюг, життєва ситуація), які фіксуються в межах цілого повідомлення або навіть декількох повідомлень.
Для здійснення контент-аналізу соціологу треба мати такі документи:
> таблицю контент-аналізу;
> інструкцію кодувальника;
У кодувальну картку (див. табл. 2).
Таблиця контент-аналізу містить список категорій і підкатегорій і присвоєні їм коди.
Номер документу | Категорії і під категорії аналізу | |||||||||||||||
тема (код) | знак інформації (код) | географія повідомлень (код) | автор повідомлень (код) | |||||||||||||
№ | ї | ... | ... | ... | ... | |||||||||||
Основні напрямки використання.. •• -» << ,*'«,^іщ
Інструкція кодування містить опис одиниць аналізу і рахунка, в ній закладені правила кодування, обумовлюються можливі труднощі. Реєстрація одиниць аналізу здійснюється в спеціальних таблицях, кодувальник картках. Останні включають всі класифікаційні одиниці - категорії і підкатегорії. Одиниці аналізу, виявлені в документі, фіксуються у відповідних графах кодувальної картки.
В контент-аналізі передбачається своя вибірка. Масив документів, об'єднаних загальною ознакою, представляє генеральну сукупність, яка має бути вивчена. Якщо перед аналітиком-соціологом стоїть завдання провести контент-аналіз кампаній по виборах президента України, то в межі генеральної сукупності треба включити всі документи, які опубліковані у зв'язку з виборами з моменту початку кампанії до її завершення.
Для формування вибіркової сукупності документів для контент-аналізу зазвичай використовують суцільний і випадковий відбір. Щодо застосування скерованого типу відбору, то він виключається через відсутність даних про розподіл в генеральній сукупності документів.
Робота з документами вимагає від соціолога крім спеціальних знань великої винахідливості, вона завжди є дослідницьким пошуком.
Підсумковий документ аналізу соціологічної інформації - це вид звітності про хід і результати соціологічних досліджень, який (якщо дослідження було замовленим) передається замовнику дослідження.
В практичній діяльності соціологи використовують такі підсумкові документи соціологічного дослідження: інформацію, інформаційну записку, аналітичну записку, звіт про науково-дослідну роботу. В інформації зміст результатів дослідження подається без їх інтерпретації. Вона включає:
► короткий виклад проблемної ситуації, яка виявилась в даному дослідженні;
► перелік цілей і завдань дослідження;
► опис соціально-демографічних характеристик вибіркової сукупності;
► розподіл відповідей на запитання анкети або інтерв'ю, результати аналізу документів і спостережень у відсотковому викладі. Число розділів у звіті зазвичай відповідає числу гіпотез, сформованих в програмі дослідження.
Інформаційна записка, як і інформація, містить ті ж підрозділи, а в підрозділах, подаються результати досліджень, підсумкові дані коментуються, тобто описуються, цифровий матеріал може групуватися і співставлятися. В заключенні даються висновки з позначенням тенденції, що виявилися.
Аналітична записка, як різновид підсумкового документа соціологічного дослідження, може завершити важливий етап дослідження або виступати основним підсумковим документом невеликої науково-дослідної роботи. Вона може бути значною за обсягом і мати таку структуру: 1) вступ; 2) основна частина; 3) заключення. У вступі обґрунтовується необхідність проведення дослідження, вказуються причини використання тих чи інших методів збору, обробки і аналізу інформації, описуються мета і завдання дослідження, його об'єкт і предмет, доводиться репрезентативність вибірки, дається характеристика проблемної ситуації. Основна частина включає аналіз зібраної інформації (здійснюється групування і співставлення результатів досліджень). Увесь цифровий матеріал інтерпретується і аналізується, наводяться таблиці, графіки, діаграми тощо, виводяться закономірності функціонування тих чи інших соціальних процесів і явищ. У заключенні подаються основні висновки дослідження і обґрунтовується шлях розв'язання соціальних проблем.
Головним підсумковим документом соціологічного дослідження є звіт про науково-дослідну роботу. Він включає ряд обов'язкових розділів: титульний лист, список виконавців, реферат, зміст, перелік умовних позначень і символів, вступ, основна частина, заключення, список використаної літератури, додатки. Загальними вимогами до цього документу є: чіткість і логічність викладу, аргументованість основних положень, висновків, точність формулювань, конкретність викладу результатів роботи, обґрунтованість рекомендацій і пропозицій.
Інструментарій соціологічного дослідження — система методичних і технічних прийомів здійснення дослідження, втілена у відповідних операціях і процедурах і представлена у формі різноманітних документів. До складу інструментарію входять методики збору первинних даних — інструкції з проведення вибірки, спостереження, аналізу документів, бланки для опитування тощо, форми протоколів запису даних і їхньої підготовки до обробки (шифрувальні бланки), логіко-математичне забезпечення аналізу емпіричної інформації, а також інструкції для науково-допоміжного персоналу й керівників різних стадій польового дослідження, його здійснення й обробки зібраних даних. Інструментарій ретельно опрацьовується відповідно до програми дослідження й становить комплект польових документів і документів для аналізу даних, відповідно до гіпотез, сформульованих у програмі. Основні вимоги до інструментарію — детальність пророблення всіх технічних операцій і процедур, чіткість вимог до організації й здійснення дослідження, які висуваються до всіх його учасників. Ретельно відпрацьований інструментарій — надійна гарантія реалізації програми й робочого плану дослідження.
Соціологічне дослідження включає чотири змінюючих один одного етапи:
1) підготовка дослідження
2) збір первинної соціологічної інформації (тобто відповіді опитуваних на питання анкети, інтерв'ю, запису дослідження з карток спостереження й т.п.);
3) підготовка зібраної інформації до обробки і її обробка;
4) аналіз отриманої інформації, підбиття підсумків дослідження, формулювання висновків і рекомендацій.