Отож розглянемо людину детальніше. 6 страница

За­ко­но­мір­нос­ті роз­мно­жен­ня лю­дей пе­ре­бу­ва­ють під впли­вом со­ці­аль­но-еко­но­міч­них від­но­син, і ін­тен­сив­ність де­мог­ра­фіч­них про­це­сів пря­мо чи опо­се­ред­ко­ва­но виз­на­чається со­ці­аль­но-еко­но­міч­ни­ми умо­ва­ми. На кож­но­му ета­пі роз­вит­ку сус­піль­ства іс­ну­ють со­ці­аль­ні нор­ми, що виз­на­ча­ють час всту­пу в шлюб, уяв­лен­ня про ба­жа­ну чи іде­аль­ну кіль­кість ді­тей, став­лен­ня до жит­тя і здо­ров'я сво­го і нав­ко­лиш­ні­х. Бу­ду­чи ві­доб­ра­жен­ням у сві­до­мос­ті лю­дей умов їхньо­го жит­тя, ці нор­ми виз­на­ча­ють і де­мог­ра­фіч­ну по­ве­дін­ку.

Як пра­ви­ло, на­ро­джується лю­дей біль­ше, ніж по­ми­рає, і за­галь­на чи­сель­ність на­се­лен­ня біль­шос­ті кра­їн і Зем­лі в ці­ло­му зрос­тає. Швид­кість цього збіль­шен­ня не за­ли­шається, од­нак, пос­тійною ве­ли­чи­ною. Де­мог­ра­фіч­ні про­це­си від­бу­ва­ють­ся по-різ­но­му в різ­ні іс­то­рич­ні епо­хи й у різ­них кра­їнах. Про­тя­гом сто­літь для люд­ства бу­ли ха­рак­тер­ні ви­со­ка не­ре­гульо­ва­на на­ро­джу­ва­ність і над­зви­чайно ви­со­ка смер­тність, у ре­зуль­та­ті чо­го на­се­лен­ня зрос­та­ло від­нос­но по­віль­но. Нап­ри­кін­ці XVIII – по­чат­ку XIX ст. в Євро­пі по­чав­ся так зва­ний де­мог­ра­фіч­ний пе­ре­хід. Хо­ча в різ­них кра­їнах за­леж­но від особ­ли­вос­тей їх іс­то­рич­но­го роз­вит­ку він від­бу­вав­ся по-різ­но­му, але, як пра­ви­ло, спо­чат­ку зни­жу­вав­ся рі­вень смер­тнос­ті, по­тім на­ро­джу­ва­нос­ті; для та­ко­го ж зрос­тан­ня на­се­лен­ня те­пер пот­ріб­но мен­ше на­ро­джень і смер­тей. Цей про­цес на­зи­ва­ють де­мог­ра­фіч­ною ре­во­лю­цією. До кін­ця XIX – по­чат­ку XX ст. рі­вень на­ро­джу­ва­нос­ті в біль­шос­ті еко­но­міч­но роз­ви­не­них євро­пейсь­ких кра­їн по­міт­но зни­зив­ся, тем­пи зрос­тан­ня на­се­лен­ня змен­ши­ли­ся, і до се­ре­ди­ни XX ст. де­мог­ра­фіч­ний пе­ре­хід у цих кра­їнах за­вер­шив­ся. Зни­жен­ня на­ро­джу­ва­нос­ті приз­ве­ло до ста­рін­ня на­се­лен­ня: при за­галь­но­му зрос­тан­ні на­се­лен­ня кіль­кість ді­тей збіль­шу­ва­ла­ся по­віль­ні­ше, ніж кіль­кість лю­дей по­хи­ло­го ві­ку, че­рез що час­тка ос­тан­ніх у на­се­лен­ні ста­ла біль­шою.

Ста­рін­ня ба­гатьо­х на­цій при­во­дить до зни­жен­ня еко­но­міч­ної ак­тив­нос­ті на­се­лен­ня. Ста­рін­ня на­се­лен­ня оз­на­чає ско­ро­чен­ня прип­ли­ву мо­ло­ді в еко­но­мі­ку, а це вик­ли­кає спо­віль­нен­ня про­це­сів змі­ни про­фе­сійно-ква­лі­фі­ка­ційно­го і га­лу­зе­во­го скла­ду зайня­то­го на­се­лен­ня і від­по­від­но зрос­тан­ня ефек­тив­нос­ті еко­но­мі­ки. Зни­жується та­кож мо­біль­ність на­се­лен­ня.

За кла­си­фі­ка­цією ООН, мо­ло­дою дер­жа­вою вва­жається та, де час­тка лю­дей по­хи­ло­го ві­ку (стар­ше 65 ро­ків) ста­но­вить 4 %, а ста­рою – та, де во­на ста­но­вить 7 %. Рі­вень ста­рос­ті на­се­лен­ня в Ні­меч­чи­ні ста­но­вить 14,95 %, у Ве­ли­коб­ри­та­нії – 15,75 %, Фран­ції – 14,50 %, СІ­ЛА – 12,60 %, Япо­нії – 12,55 %.

Що сто­сується лю­дей по­хи­ло­го ві­ку, то найбіль­ша їх час­тка ха­рак­тер­на для роз­ви­не­них кра­їн з низь­ким від­сот­ком ді­тей. Найбіль­ше по­хи­лих лю­дей у Шве­ції (21,0 %), Австрії (20,5 %), наймен­ше – в кра­їнах Аф­ри­ки, Азії і Ла­тинсь­кої Аме­ри­ки (3-5 %).

Піс­ля Дру­гої сві­то­вої війни унас­лі­док від­нос­но­го по­ліп­шен­ня охо­ро­ни здо­ров'я, ус­пі­хів у бо­роть­бі з епі­де­мі­ями, а та­кож уп­ро­ва­джен­ня но­вих ефек­тив­них лі­карсь­ких за­со­бів у кра­їнах Азії, Аф­ри­ки і Ла­тинсь­кої Аме­ри­ки знач­но зни­зив­ся рі­вень смер­тнос­ті. Од­нак у цих кра­їнах ще збе­рі­гається ба­га­то­діт­ність, яка під­три­мується ре­лі­гією і куль­тур­но-по­бу­то­ви­ми тра­ди­ці­ями. Це при­ве­ло до різ­ко­го прис­ко­рен­ня зрос­тан­ня на­се­лен­ня цих кра­їн, що от­ри­ма­ло наз­ву "де­мог­ра­фіч­ний ви­бух", а ра­зом з тим і до різ­ко­го прис­ко­рен­ня зрос­тан­ня всьо­го на­се­лен­ня Зем­лі.

Де­мог­ра­фіч­ну ре­во­лю­цію пе­ре­жи­ло і на­се­лен­ня ко­лишньо­го СРСР. На від­мі­ну від ін­ших кра­їн тут во­на від­бу­ла­ся в іс­то­рич­но ко­рот­кий тер­мін і в зов­сім ін­ших со­ці­аль­них умо­вах. Цей про­цес був ус­клад­не­ний дво­ма сві­то­ви­ми війна­ми, що іс­тот­но впли­ну­ли на нор­маль­ний хід де­мог­ра­фіч­но­го роз­вит­ку.

Кіль­кість на­ро­джень і смер­тей у жит­ті по­ко­лін­ня за­ле­жить, за ін­ших рів­них умов, від чи­сель­нос­ті лю­дей у по­ко­лін­ні. То­му де­мог­ра­фіч­ні про­це­си ви­мі­рю­ють не аб­со­лют­ни­ми, а від­нос­ни­ми чис­ла­ми на­ро­джень і смер­тей на 1000 по­чат­ко­вої кіль­кос­ті лю­дей у по­ко­лін­ні чи тих із них, що до­жи­ли до то­го чи ін­шо­го ві­ку. Ці по­каз­ни­ки є свід­чен­ням ін­тен­сив­нос­ті де­мог­ра­фіч­них про­це­сів, які за­ле­жать від ві­ку і ста­ті. Рі­вень смер­тнос­ті чо­ло­ві­ків, як пра­ви­ло, пе­ре­ви­щує рі­вень смер­тнос­ті жі­нок, іно­ді до­сить знач­но, що пов'яза­но як з різ­ною життєздат­ніс­тю, так і з від­мін­нос­тя­ми в умо­вах пра­ці і по­бу­ту. Чо­ло­ві­ки од­ру­жу­ють­ся в се­редньо­му піз­ні­ше, ніж жін­ки, ос­тан­ні, нав­про­ти, ра­ні­ше ста­ють удо­ва­ми. При цьому рі­вень смер­тнос­ті од­ру­же­них і за­між­ніх ниж­чий, ніж не­од­ру­же­них і роз­лу­че­них. Роз­різ­няється ін­тен­сив­ність де­мог­ра­фіч­них про­це­сів і за ві­ком. Смер­тність є ве­ли­кою на пер­ших ро­ках жит­тя, по­тім до 10-12 ро­ків ско­ро­чується до мі­ні­му­му, а піс­ля цього по­чи­нає пос­ту­по­во зрос­та­ти, до­ся­га­ючи мак­си­му­му в ста­ре­чо­му ві­ці. Ін­тен­сив­ність ді­то­ро­дін­ня до­ся­гає мак­си­му­му до 22-25 ро­ків, а по­тім приб­лиз­но до 50 ро­ків по­віль­но зни­жується до ну­ля. То­му пра­виль­не уяв­лен­ня про рі­вень де­мог­ра­фіч­них про­це­сів у по­ко­лін­ні мож­на от­ри­ма­ти, об­чис­лив­ши ві­ко­ві ко­ефі­цієнти, тоб­то кіль­кість по­дій, що при­па­да­ють на 1000 чо­ло­вік да­но­го ві­ку і ста­ті.

За­леж­ність на­ро­джу­ва­нос­ті і смер­тнос­ті від ві­ку з ча­сом змі­нюється. Нап­рик­лад, у ми­ну­ло­му біль­ша час­ти­на по­ко­лінь ви­ми­ра­ла на по­чат­ку жит­тя і до ста­рос­ті до­жи­ва­ли не всі. Різ­на во­на й у різ­них гру­пах на­се­лен­ня. То­му при по­рів­нян­нях не­об­хід­но ха­рак­те­ри­зу­ва­ти ін­тен­сив­ність де­мог­ра­фіч­них про­це­сів од­ним чис­лом для всьо­го по­ко­лін­ня. Для на­ро­джу­ва­нос­ті це кіль­кість ді­тей, на­ро­дже­них у се­редньо­му од­нією чи ти­ся­чею жі­нок да­но­го по­ко­лін­ня впро­довж ді­то­род­но­го пе­рі­оду, для смер­тнос­ті – кіль­кість ро­ків, що про­жи­ва­ють­ся в се­редньо­му всі­ма людь­ми да­но­го по­ко­лін­ня в роз­ра­хун­ку на 1 лю­ди­ну. Але в ре­аль­но­му по­ко­лін­ні ді­то­род­ний пе­рі­од займає 30-35 ро­ків, а смер­ті нас­та­ють уп­ро­довж більш ніж 100 ро­ків. За цей пе­рі­од ін­тен­сив­ність де­мог­ра­фіч­них про­це­сів під впли­вом умов, що змі­ню­ють­ся, всти­гає змі­ни­ти­ся. То­му ін­тен­сив­ність де­мог­ра­фіч­них про­це­сів ха­рак­те­ри­зу­ють за до­по­мо­гою по­каз­ни­ків для умов­но­го, гі­по­те­тич­но­го, по­ко­лін­ня. Ос­кіль­ки в кож­ний мо­мент у на­се­лен­ні є лю­ди будь-яко­го ві­ку, ві­ко­ві ко­ефі­цієнти на­ро­джу­ва­нос­ті чи смер­тнос­ті, об­чис­ле­ні для да­но­го ча­су (зви­чайно ро­ку) для кож­но­го ві­ку, ут­во­рю­ють пов­ний ряд, що ха­рак­те­ри­зує від­по­від­ний про­цес для де­яко­го уяв­но­го по­ко­лін­ня, яке ні­би про­жи­ває жит­тя в умо­вах да­но­го ча­су. Ін­фор­ма­цію про кіль­кість на­ро­джень і смер­тей от­ри­му­ють для цього за да­ни­ми реєстра­ції цих по­дій у заг­сах, а ін­фор­ма­цію про чи­сель­ність ві­ко­вих груп – за да­ни­ми пе­ре­пи­сів чи да­них оці­нок ста­те­во-ві­ко­во­го скла­ду на­се­лен­ня, які ре­гу­ляр­но про­во­дять­ся. Уза­галь­ню­валь­ні по­каз­ни­ки для гі­по­те­тич­но­го по­ко­лін­ня – су­мар­ний ко­ефі­цієнт на­ро­джу­ва­нос­ті і се­ред­ня три­ва­лість майбутньо­го жит­тя. Су­мар­ний ко­ефі­цієнт на­ро­джу­ва­нос­ті – су­ма ві­ко­вих ко­ефі­цієнтів на­ро­джу­ва­нос­ті да­но­го ро­ку для кож­но­го ві­ку. Він по­ка­зує, скіль­ки в се­редньо­му ді­тей на­ро­ди­ла б од­на жін­ка з по­ко­лін­ня, що до­сяг­ло 15 ро­ків, як­би впро­довж усьо­го її жит­тя час­то­та ді­то­ро­дін­ня в кож­но­му ві­ці за­ли­ша­ла­ся та­кою ж, як у да­но­му ро­ці. Для смер­тнос­ті ана­ло­гіч­ний по­каз­ник – се­ред­ня три­ва­лість майбутньо­го жит­тя (чи, точ­ні­ше, очі­ку­ва­на три­ва­лість жит­тя) – кіль­кість ро­ків, які про­жи­ла б у се­редньо­му од­на лю­ди­на, що на­ро­ди­ла­ся в да­но­му ро­ці (або до­сяг­ла пев­но­го ві­ку), як­би впро­довж її жит­тя рі­вень смер­тнос­ті в кож­но­му ві­ці за­ли­шав­ся та­ким, як за­раз.

Як зве­де­ну ха­рак­те­рис­ти­ку від­тво­рен­ня на­се­лен­ня ви­ко­рис­то­ву­ють так зва­ний чис­тий ко­ефі­цієнт від­тво­рен­ня жі­но­чо­го на­се­лен­ня (су­ма до­бут­ків ві­ко­вих по­каз­ни­ків на­ро­джу­ва­нос­ті на від­по­від­ні ві­ко­ві по­каз­ни­ки смер­тнос­ті жі­нок, пом­но­же­на на час­тку дів­ча­ток се­ред не­мов­лят). Він яв­ляє со­бою по­каз­ник за­мі­щен­ня ма­те­ринсь­ко­го по­ко­лін­ня до­чір­нім за умо­ви збе­ре­жен­ня су­час­них рів­нів де­мог­ра­фіч­них про­це­сів.

Але час­ті­ше зас­то­со­ву­ють­ся не ці точ­ні, а більш гру­бі по­каз­ни­ки де­мог­ра­фіч­них про­це­сів – за­галь­ні ко­ефі­цієнти на­ро­джу­ва­нос­ті і смер­тнос­ті, які яв­ля­ють со­бою від­но­шен­ня кіль­кос­ті на­ро­дже­них і, від­по­від­но, по­мер­лих за рік до се­редньо­річ­ної чи­сель­нос­ті на­се­лен­ня й об­чис­лю­ють­ся в роз­ра­хун­ку на 1000 всьо­го на­се­лен­ня. Різ­ни­ця ко­ефі­цієнтів на­ро­джу­ва­нос­ті і смер­тнос­ті ста­но­вить ко­ефі­цієнт при­род­но­го при­рос­ту на­се­лен­ня. Ці по­каз­ни­ки, од­нак, ба­га­то в чо­му за­ле­жать від ві­ко­во­го скла­ду на­се­лен­ня, і їх змі­ни не зав­жди дос­то­вір­но по­ка­зу­ють дійсний хід де­мог­ра­фіч­них про­це­сів.

В еко­ло­гіч­них, со­ці­аль­но-гі­гієніч­них і де­мог­ра­фіч­них дос­лі­джен­нях особ­ли­ве зна­чен­ня має вив­чен­ня ди­тя­чої смер­тнос­ті у ві­ці до 1 ро­ку, яка іс­тот­но пе­ре­ви­щує смер­тність ді­тей ін­шо­го ві­ку і до­рос­лих. Ди­тя­ча смер­тність є ви­щою на пер­ших днях, тиж­нях і на пер­шо­му мі­ся­ці жит­тя, то­му її по­каз­ник для да­но­го ро­ку за­ле­жить від змі­ни кіль­кос­ті на­ро­дже­них. Його об­чис­лю­ють зви­чайно на 1000 жи­во-на­ро­дже­них.

У де­мог­ра­фіч­но­му ана­лі­зі для кож­но­го де­мог­ра­фіч­но­го про­це­су зас­то­со­вується і ряд ін­ших, більш точ­них і де­таль­них по­каз­ни­ків.

Знан­ня де­мог­ра­фіч­них про­це­сів важ­ли­ве для вив­чен­ня ста­ну здо­ров'я на­се­лен­ня і зах­во­рю­ва­нос­ті, для ор­га­ні­за­ції охо­ро­ни здо­ров'я. По­каз­ни­ки смер­тнос­ті по­ряд з да­ни­ми про зах­во­рю­ва­ність і фі­зич­ний роз­ви­ток лю­дей є важ­ли­вою ха­рак­те­рис­ти­кою ста­ну здо­ров'я на­се­лен­ня й ефек­тив­нос­ті за­хо­дів що­до його охо­ро­ни. По­рів­няль­ний ана­ліз де­мог­ра­фіч­них про­це­сів у гру­пах на­се­лен­ня, що роз­різ­ня­ють­ся за со­ці­аль­но-де­мог­ра­фіч­ни­ми оз­на­ка­ми -ві­ко­ви­ми, про­фе­сійни­ми та ін­ши­ми, а та­кож за при­род­но-клі­ма­тич­ни­ми і куль­тур­но-по­бу­то­ви­ми умо­ва­ми, дає змо­гу ви­яви­ти вплив тих чи ін­ших чин­ни­ків на час­то­ту по­ши­рен­ня зах­во­рю­вань. Знан­ня особ­ли­вос­тей ут­во­рен­ня, зрос­тан­ня і роз­ді­лен­ня сі­мей не­об­хід­не для вив­чен­ня впли­ву, який чи­нять умо­ви жит­тя на стан здо­ров'я лю­дей. Кіль­кість ді­тей у сім'ї, час їх по­яви, ін­тер­ва­ли між на­ро­джен­ня­ми ма­ють ве­ли­ке зна­чен­ня для вив­чен­ня ді­то­род­ної фун­кції жі­нок. При цьому для еко­ло­гіч­них, со­ці­аль­но-гі­гієніч­них дос­лі­джень та ор­га­ні­за­ції охо­ро­ни здо­ров'я важ­ли­ві не тіль­ки ре­зуль­та­ти, але й ме­то­ди вив­чен­ня де­мог­ра­фіч­них про­це­сів.

Вив­чен­ня де­мог­ра­фіч­них про­це­сів ві­діг­рає важ­ли­ву роль у пла­ну­ван­ні охо­ро­ни здо­ров'я. Ви­яв­лен­ня тен­ден­цій на­ро­джу­ва­нос­ті і смер­тнос­ті, пе­ред­ба­чен­ня їх майбут­ніх змін, а та­кож змін у ста­те­во-ві­ко­во­му скла­ді на­се­лен­ня під впли­вом цих про­це­сів не­об­хід­ні для пла­ну­ван­ня ме­ре­жі лі­ку­валь­но-про­фі­лак­тич­них зак­ла­дів, під­го­тов­ки кад­рів ме­дич­них пра­ців­ни­ків, оцін­ки ефек­тив­нос­ті за­хо­дів еко­ло­гіч­но­го та са­ні­тар­но-про­фі­лак­тич­но­го ха­рак­те­ру, пла­ну­ван­ня про­фі­лак­тич­них за­хо­дів, дис­пан­се­ри­за­ції на­се­лен­ня. Оцін­ка кіль­кос­ті на­ро­джень у майбутньо­му і мож­ли­вих змін шлюб­но­го і сі­мейно­го скла­ду на­се­лен­ня має важ­ли­ве зна­чен­ня для пла­ну­ван­ня ме­ре­жі і ді­яль­нос­ті по­ло­го­вих зак­ла­дів, ди­тя­чих сад­ків. Ши­ро­ке зас­то­су­ван­ня в пла­ну­ван­ні ро­бо­ти з охо­ро­ни здо­ров'я на­се­лен­ня має де­мог­ра­фіч­ний прог­ноз – при виз­на­чен­ні як імо­вір­них кон­тин­ген­тів хво­рих, так і пот­ре­би в ме­дич­них кад­рах.

Зна­чен­ня дос­лі­джен­ня тен­ден­цій де­мог­ра­фіч­них про­це­сів і їх чин­ни­ків особ­ли­во важ­ли­ве у зв'яз­ку з ре­алі­за­цією ши­ро­ко­го ком­плек­су за­хо­дів де­мог­ра­фіч­ної по­лі­ти­ки.

4.5. Демографічна ситуація в Україні

Уп­ро­довж ос­тан­ніх шес­ти ро­ків на­се­лен­ня Ук­ра­їни ско­ро­ти­ло­ся на 1,5 млн. чо­ло­вік тіль­ки внас­лі­док про­це­сів де­по­пу­ля­ції. Це мож­на по­рів­ня­ти хі­ба що з рів­нем смер­тнос­ті під час го­ло­до­мо­ру 1932-1933 рр., ко­ли за­ги­ну­ло 3-6 млн. ук­ра­їн­ців; го­ло­до­мо­ру 1947 р., ко­ли кіль­кість по­мер­лих сяг­ну­ла 1 млн., та Дру­гої сві­то­вої війни, ко­ли за­ги­ну­ло 5,3 млн. ук­ра­їн­ців. Пе­ред­ба­ча­ють, що за умо­ви збе­ре­жен­ня сьогод­ніш­ніх тем­пів де­по­пу­ля­ції на­ція ско­ро­тить­ся до 2025 р. на 5 млн. За рів­нем смер­тнос­ті Ук­ра­їна вхо­дить до пер­шої де­сят­ки кра­їн у сві­ті.

Ще один ви­яв де­мог­ра­фіч­ної кри­зи – очі­ку­ва­не па­дін­ня три­ва­лос­ті жит­тя до без­пре­це­ден­тно низь­ко­го рів­ня для кра­їни, яка не пе­ре­бу­ває в ста­ні війни. Очі­ку­ва­на три­ва­лість жит­тя чо­ло­ві­ків змен­ши­ла­ся на 10-11 ро­ків, жі­нок – на 3-4 ро­ки. У 1996 р. се­ред­ня очі­ку­ва­на три­ва­лість жит­тя до­рів­ню­ва­ла 61,1 ро­ку для чо­ло­ві­ків і 72,8 ро­ку – для жі­нок. Зрос­тан­ня роз­ри­ву між очі­ку­ва­ною три­ва­ліс­тю жит­тя чо­ло­ві­ків і жі­нок є ще од­ним по­каз­ни­ком по­гір­шен­ня ста­ну здо­ров'я та де­мог­ра­фіч­ної си­ту­ації в кра­їні. Бі­оло­гіч­ний роз­рив між три­ва­ліс­тю жит­тя жі­нок та чо­ло­ві­ків ста­но­вить 3-4 ро­ки. В Ук­ра­їні цей роз­рив під­ви­щив­ся з 9,7 ро­ку в 1991 р. до 11,2 ро­ку в 1996 р. Роз­рив у більш як 10 ро­ків за­раз спос­те­рі­гається на всій те­ри­то­рії Ук­ра­їни. Та­ка циф­ра за­реєстро­ва­на в 17 об­лас­тях Ук­ра­їни, в 11 ре­гі­онах цей по­каз­ник на­віть ви­щий.

Нас­лід­ки Чор­но­бильсь­кої ава­рії знач­но впли­ну­ли на стан здо­ров'я на­се­лен­ня. Для прик­ла­ду візь­ме­мо та­кий факт: майже 150 тис. осіб, біль­ше по­ло­ви­ни з них – ді­ти, ма­ють пе­ре­ви­щен­ня вміс­ту свин­цю в щи­то­вид­ній за­ло­зі. Зах­во­рю­ва­ність на рак щи­то­вид­ної за­ло­зи над­зви­чайно зрос­ла з 1990 р. Найбільш по­ши­ре­на во­на в Ки­ївсь­кій, Жи­то­мирсь­кій, Чер­кась­кій, Чер­ні­гівсь­кій та Ро­венсь­кій об­лас­тях, які бу­ли заб­руд­не­ні ра­ді­ацією на­ба­га­то біль­ше, ніж ін­ші об­лас­ті. У 1981-1985 рр. бу­ло за­реєстро­ва­но ли­ше 25 ви­пад­ків ра­ку щи­то­вид­ної за­ло­зи, а за пе­рі­од

1986-1997 рр. про­опе­ро­ва­но вже біль­ше 900 ді­тей. Та­ким чи­ном, маємо під­ви­щен­ня зах­во­рю­ва­нос­ті на рак щи­то­вид­ної за­ло­зи се­ред ді­тей у 40-50 ра­зів. Ді­ти, яким під час Чор­но­бильсь­кої ка­тас­тро­фи бу­ло 5-6 ро­ків, – найбільш ураз­ли­ва гру­па на­се­лен­ня. Ук­ра­їна по­сі­дає дру­ге міс­це у сві­ті піс­ля Бі­ло­ру­сі за рів­нем зах­во­рю­ва­нос­ті на рак щи­то­вид­ної за­ло­зи (Ро­ма­нець, 1998 р.).

За да­ни­ми дов­гос­тро­ко­во­го мо­ні­то­рин­гу (1980-1996 р.), он­ко-епі­де­мі­оло­гіч­на си­ту­ація в Ук­ра­їні та в ок­ре­мих її ре­гі­онах ха­рак­те­ри­зується без­пе­рер­вним зрос­тан­ням рів­ня он­ко­ло­гіч­ної зах­во­рю­ва­нос­ті на­се­лен­ня. Так, як­що в 1980 р. кіль­кість упер­ше за­реєстро­ва­них он­ко­ло­гіч­них хво­рих ста­но­ви­ла 238,3 на 100 тис. чол. на­се­лен­ня, то в 1996 р. – 309,4 на 100 тис. чол. на­се­лен­ня, тоб­то аб­со­лют­ний при­ріст по­каз­ни­ка пе­ре­ви­щив 30 % (45 % – для чо­ло­ві­ків і 27,8 % – для жі­нок).

У стан­дар­ти­зо­ва­них по­каз­ни­ках (стан­дарт сві­то­вий) тем­пи зрос­тан­ня по­каз­ни­ків зах­во­рю­ва­нос­ті ниж­чі і не пе­ре­ви­щу­ють для чо­ло­ві­ків 26 %, для жі­нок – 21 %.

Жін­ки ста­нов­лять майже 54 % на­се­лен­ня Ук­ра­їни, тоб­то біль­ше 27 млн. 482 тис. Смерть, спри­чи­не­на ра­ко­вим зах­во­рю­ван­ням, по­сі­дає дру­ге міс­це піс­ля сер­це­во-су­дин­них зах­во­рю­вань у струк­ту­рі смер­тнос­ті се­ред жі­нок (30,7 %). 7800 жі­нок по­мер­ло від ра­ку реп­ро­дук­тив­них ор­га­нів у 1995 р.; 76,6 тис. но­вих ви­пад­ків ра­ку за­реєстро­ва­но се­ред жі­нок у 1996 р. Зах­во­рю­ва­ність на рак мо­лоч­ної за­ло­зи ос­тан­ні­ми ро­ка­ми под­во­їла­ся. Що­го­ди­ни од­на жін­ка в Ук­ра­їні по­ми­рає від ра­ку мо­лоч­ної за­ло­зи. Дві жін­ки з кож­них трьо­х ма­ють змі­ни мо­лоч­ної за­ло­зи пе­ред­ра­ко­во­го ха­рак­те­ру; 10-15 % з них при­ре­че­ні на рак.

Усьо­го в Ук­ра­їні за­реєстро­ва­но 741 545 хво­рих на рак. Що­ро­ку реєструється 169 тис. но­вих ви­пад­ків зах­во­рю­ван­ня. 60-70 % на­се­лен­ня має ге­не­тич­ну схиль­ність до роз­вит­ку ра­ко­во­го зах­во­рю­ван­ня, але офі­ційно це не виз­на­но нас­лід­ком Чор­но­бильсь­кої ка­тас­тро­фи.

Ін­шим по­каз­ни­ком де­мог­ра­фіч­ної кри­зи в Ук­ра­їні є ско­ро­чен­ня рів­ня на­ро­джу­ва­нос­ті: з 630,8 тис. у 1991 р. до 467,2 тис. у 1996, тоб­то майже на 25 %. Та­кий рі­вень на­ро­джу­ва­нос­ті не за­без­пе­чує прос­то­го від­тво­рен­ня на­се­лен­ня. Сьогод­ні Ук­ра­їна на­ле­жить до гру­пи євро­пейсь­ких кра­їн з найниж­чим рів­нем на­ро­джу­ва­нос­ті, по­ряд з Іс­па­нією, Іта­лією, Бол­га­рією і Ро­сією.

Го­лов­ною при­чи­ною зни­жен­ня рів­ня на­ро­джу­ва­нос­ті є ка­тас­тро­фіч­но по­га­ний стан реп­ро­дук­тив­но­го здо­ров'я на­се­лен­ня, зок­ре­ма жі­нок. Да­ні ме­дич­них дос­лі­джень де­монстру­ють, що 70 % ва­гіт­них жі­нок ма­ють аку­шерсь­кі та ін­ші па­то­ло­гії. Се­ред них 27,9 %, згід­но з офі­ційни­ми да­ни­ми, хво­рі­ють на ане­мію; 8,1 % – на піз­ній ток­си­коз; 5 % ма­ють сер­це­во-су­дин­ні зах­во­рю­ван­ня; 7,6 % – зах­во­рю­ван­ня се­чос­та­те­вої сис­те­ми.

Рі­вень пе­ред­час­них по­ло­гів під­ви­щив­ся з 4,9 % у 1992 р. до 5,2 % у 1995 р. Кіль­кість па­то­ло­гіч­них по­ло­гів та мер­тво­на­ро­дже­них та­кож зрос­тає. Смер­тність ма­те­рів ся­гає 33,6 ви­пад­ку на 100 000 жи­во­на­ро­дже­них ді­тей, тоб­то у 2 ра­зи пе­ре­ви­щує рі­вень, виз­на­че­ний ВО­ОЗ як при­пус­ти­мий до 2000 р.

Та­ким чи­ном, не ди­вує, що за да­ни­ми дос­лі­джен­ня НДІ аку­шер­ства та гі­не­ко­ло­гії Ук­ра­їни, 70 % ді­тей на­ро­джу­ють­ся з від­хи­лен­ня­ми у здо­ров'ї. Як­що по­ди­ви­ти­ся на цей факт з пог­ля­ду здо­ров'я на­ції, тіль­ки 30 % ді­тей на­ро­джу­ють­ся здо­ро­ви­ми і тіль­ки 20 % із них збе­рі­га­ють здо­ров'я до за­кін­чен­ня се­редньої шко­ли.

Згід­но з да­ни­ми Мі­ніс­тер­ства охо­ро­ни здо­ров'я, кіль­кість здо­ро­вих ді­тей змен­ши­ла­ся з 23 % у 1988 р. до 5 % у 1996-1997 ро­ках (Сер­дюк, 1996 р.).

Вплив Чор­но­би­ля на стан нав­ко­лишньо­го се­ре­до­ви­ща та здо­ров'я лю­ди­ни оче­вид­ний. Мо­жна вва­жа­ти до­ве­де­ним, що три­ва­ле ура­жен­ня низь­ки­ми до­за­ми ра­ді­ації спри­чи­няє па­то­ло­гіч­ні змі­ни в ор­га­ніз­мі лю­ди­ни: вик­ли­кає сер­це­во-су­дин­ні зах­во­рю­ван­ня, ут­во­рен­ня зло­якіс­них пух­лин, ура­жен­ня щи­то­вид­ної за­ло­зи, ді­абет, ас­тму, зни­жен­ня іму­ні­те­ту то­що (Бо­бильо­ва, 1998; Нес­те­рен­ко, 1998; Сер­дюк, 1998 р.).

Слід заз­на­чи­ти, що се­ред­ній вік ме­но­па­узи в ук­ра­їнсь­ких жі­нок ста­но­вить 47,4 ро­ку і є ниж­чим за се­ред­ній у Євро­пі – 51,4 ро­ку. Од­ним із чин­ни­ків, що ма­ють кри­тич­ний вплив на рі­вень ста­рін­ня жі­но­чо­го на­се­лен­ня, вва­жається під­ви­ще­на ра­ді­ація (По­во­роз­нюк, 1997 р.).

Три­вож­ним сим­пто­мом для Ук­ра­їни є зрос­тан­ня рів­ня зах­во­рю­ва­нос­ті на СНІД (див. п. 4.3) і ту­бер­кульо­з. У сві­ті ту­бер­кульо­з зни­щує 3 млн. чо­ло­вік і, та­ким чи­ном, стає пер­шим у сві­ті вбив­цею се­ред ін­фек­ційних хво­роб. По­над 98 % тих смер­тей при­па­дає на кра­їни, що роз­ви­ва­ють­ся. Жах­ли­вим є і той факт, що ту­бер­кульо­з­ні па­лич­ки ра­зом з ВІ­Лом ут­во­рю­ють смер­тель­ний алья­нс із ка­тас­тро­фіч­ни­ми нас­лід­ка­ми. Вва­жається, що з 2000 р. 1 млн. за­ра­же­них ВІ­Лом лю­дей що­ро­ку по­ми­ра­ти­ме від ту­бер­кульо­зу.

Кри­зо­вий стан де­мог­ра­фіч­ної си­ту­ації в Ук­ра­їні ви­ма­гає пе­рег­ля­ду і пе­ре­орієнта­ції кон­крет­них нап­рям­ків де­мог­ра­фіч­ної по­лі­ти­ки. Сус­піль­ство сьогод­ні не мо­же пов­но­цін­но сти­му­лю­ва­ти на­ро­джу­ва­ність і то­му ос­нов­на ува­га по­вин­на бу­ти скон­цен­тро­ва­на на проб­ле­мах збе­ре­жен­ня здо­ров'я, зни­жен­ня ди­тя­чої та ві­ко­вої смер­тнос­ті, смер­тнос­ті сільсь­ко­го на­се­лен­ня.

Пе­ре­хід Ук­ра­їни на рин­ко­ву еко­но­мі­ку ви­ма­гає дот­ри­ман­ня за­сад ма­те­рі­аль­но­го за­без­пе­чен­ня від­тво­рен­ня на­се­лен­ня: по­си­лен­ня ро­лі до­хо­дів сім'ї в сис­те­мі дже­рел і за­со­бів ма­те­рі­аль­но­го за­без­пе­чен­ня від­тво­рен­ня на­се­лен­ня; особ­ли­во ува­га со­ці­аль­но­го за­хис­ту, під­ви­щен­ня ад­рес­нос­ті та ефек­тив­нос­ті до­по­мо­ги; ство­рен­ня прин­ци­по­во но­вої сис­те­ми кре­ди­ту­ван­ня на­се­лен­ня вза­га­лі та мо­ло­дих сі­мей; ство­рен­ня но­вої ефек­тив­ної сис­те­ми охо­ро­ни ма­те­рин­ства ди­тин­ства, яка за­без­пе­чує ре­алі­за­цію прі­ори­те­тів сім'ї, ди­ти­ни.

Не кра­ща де­мог­ра­фіч­на си­ту­ація скла­ла­ся і в Ро­сії. Для неї, зок­ре­ма, проб­ле­ма чи­сель­нос­ті на­се­лен­ня має особ­ли­ве ге­опо­лі­тич­не зна­чен­ня – як для жод­ної ін­шої кра­їни сві­ту. По­яс­нюється це ве­ли­чи­ною її те­ри­то­рії, зав­дя­ки чо­му гус­то­та на­се­лен­ня тут не­ве­ли­ка і ста­но­вить 8,5 чол. на 1 км². Та­кий рі­вень – найниж­чий се­ред ве­ли­ких дер­жав: ут­ри­чі ниж­чий США, в 14 ра­зів ниж­че Ки­таю, у 17 – ниж­че За­хід­ної Євро­пи, у 38 – ниж­че Япо­нії. Як­що ж го­во­ри­ти про азі­атсь­ку час­ти­ну Ро­сії, де гус­то­та до­рів­нює 2,5 чол. на 1 км², то різ­ни­ця стає ще більш вра­жа­ючою. Ве­ли­чи­на що­річ­ної де­по­пу­ля­ції ста­но­вить 0,6 % від за­галь­ної чи­сель­нос­ті на­се­лен­ня, тоб­то кож­ний рік ко­рін­не на­се­лен­ня ско­ро­чується на 800-900 тис. жи­те­лів. Та­кий темп оз­на­чає, що че­рез 80 ро­ків кра­їна втра­тить 50 % сво­го ет­ніч­но­го скла­ду (Гун­да­ров, 2001 р.).

Як­що не бу­де вжи­то адек­ват­них за­хо­дів, то Ро­сію в не­да­ле­ко­му майбутньо­му че­ка­ють два по­туж­них де­мог­ра­фіч­них уда­ри – у 2013 і 2033 ро­ках. Це пов'яза­но з тим, що в пе­рі­од 1990-1993 pp. уд­ві­чі ско­ро­ти­ла­ся кіль­кість на­ро­дже­них. У 2013 р. нас­та­не час ар­мійсь­кої служ­би тих, хто на­ро­див­ся в 1993 р. Але їх кіль­кість ви­явить­ся вдві­чі мен­шою від тих, хто на­ро­див­ся в 1990 р. В ар­мії ви­ник­не гос­трий не­до­бір. У ву­зах і під­приємствах від­чу­ва­ти­муть нес­та­чу сту­ден­тів і ро­бо­чих рук. У той са­мий час прийде час ви­хо­ди­ти за­між і на­ро­джу­ва­ти ді­тей дів­ча­там, що на­ро­ди­ли­ся в 1993 р. Вра­хо­ву­ючи те, що їх кіль­кість та­кож ско­ро­ти­ла­ся вдві­чі, кіль­кість на­ро­дже­них ни­ми ді­тей змен­шить­ся у два ра­зи по­рів­ня­но з 1993 р. Че­рез нас­туп­ні 20 ро­ків, тоб­то у 2033 p., пі­дійде час іти в ар­мію і на ви­роб­ниц­тво тим, хто на­ро­див­ся в 2013 р. Але їх ви­явить­ся всьо­го 20 % від кіль­кос­ті мо­ло­дих лю­дей, що ма­ла Ро­сія на по­чат­ку 90-х ро­ків. Для пок­рит­тя де­фі­ци­ту не­об­хід­но бу­де зап­ро­шу­ва­ти еміг­ран­тів. У ре­зуль­та­ті ар­мія і про­мис­ло­вість бу­дуть зму­ше­ні ком­плек­ту­ва­ти се­бе на 80 % пос­лан­ни­ка­ми ін­ших кра­їн та ін­ших куль­тур (Гун­да­ров, 2001 р.).

За офі­ційни­ми да­ни­ми Дер­жком­ста­ту, чи­сель­ність на­се­лен­ня в Ро­сії в пе­рі­од з 1998 по 2015 рік змен­шить­ся на 8,6 млн. чо­ло­вік, або на 6 %. За ди­тя­чою смер­тніс­тю Ро­сія по­сі­дає 30-те міс­це у сві­ті.

Ви­ко­рис­то­ву­ючи ме­то­до­ло­гію Л.М. Гу­мільо­ва з оцін­ки фаз ет­но­ге­не­зу, мож­на кон­ста­ту­ва­ти, що ук­ра­їнсь­кий та ро­сійсь­кий слов'янсь­кий су­пе­рет­нос всту­пив у пе­рі­од стійкої де­по­пу­ля­ції. Де­мог­ра­фіч­ні проб­ле­ми в Ук­ра­їні і Ро­сії ста­ють найваж­ли­ві­ши­ми по­каз­ни­ка­ми життєздат­нос­ті на­цій.

4.6. Регулювання чисельності людей

Ди­на­мі­ка чи­сель­нос­ті по­пу­ля­цій лю­дей мо­же бу­ти до­сить різ­но­ма­ніт­ною: во­ни мо­жуть збіль­шу­ва­ти­ся чи змен­шу­ва­ти­ся або за­ли­ша­ти­ся ста­біль­ни­ми. Вже в пер­віс­них людсь­ких уг­ру­по­ван­нях іс­ну­ва­ла тен­ден­ція до збе­ре­жен­ня чи­сель­нос­ті по­пу­ля­цій на пев­но­му рів­ні. До людсь­ких по­пу­ля­цій не мож­на зас­то­су­ва­ти прин­ци­пи при­род­них сис­тем ре­гу­лю­ван­ня, що ді­ють у тва­рин­но­му сві­ті, але їх застосовують, і ми розглянемо їх, з тим, щоб можна було висловити іншу думку, думку оновленого Богом розуму.

· наб­ли­жен­ня до ста­біль­ної чи­сель­нос­ті по­пу­ля­цій оз­на­чає, що ко­ли­ван­ня чи­сель­нос­ті виз­на­че­ні де­яки­ми ме­жа­ми;

· ста­біль­ний се­ред­ній рі­вень гус­то­ти виз­на­чається ємніс­тю сис­те­ми;

· про­це­си, які об­ме­жу­ють ді­апа­зон ко­ли­вань в еко­сис­те­мі пос­тійної ємнос­ті, – це внут­ріш­ні про­це­си, і во­ни за­ле­жать від гус­то­ти;

· зов­ніш­ні впли­ви мо­жуть різ­ко по­ру­ши­ти рів­но­ва­гу в еко­сис­те­мі, але во­ни не бе­руть учас­ті в ус­та­нов­лен­ні ста­біль­нос­ті;

· будь-яка еко­сис­те­ма має оп­ти­маль­ну чи­сель­ність на­се­лен­ня, і про­це­си, що ре­гу­лю­ють чи­сель­ність, спря­мо­ва­ні на вста­нов­лен­ня оп­ти­му­му. Спе­ци­фі­кою людсь­ких по­пу­ля­цій є те, що їх чи­сель­ність ре­гу­люється не тіль­ки бі­оло­гіч­ни­ми, але й со­ці­аль­но-куль­тур­ни­ми чин­ни­ка­ми, дія яких мо­же бу­ти ці­лес­пря­мо­ва­ною. Та­кож чи­сель­ність людсь­ких по­пу­ля­цій сьогод­ні на­бу­ла тен­ден­ції до збіль­шен­ня без наб­ли­жен­ня до рів­но­ва­ги.

Ре­гу­ля­тор­ні про­це­си, що за­ле­жать від гус­то­ти, по­ді­ля­ють на дві гру­пи: обу­мов­ле­ні кон­ку­рен­цією; ін­вер­сні (Уайнер, 1979 р.).

У про­це­сах пер­шої гру­пи об­ме­жу­валь­на дія змі­нюється за­леж­но від чи­сель­нос­ті по­пу­ля­ції – при зрос­тан­ні чи­сель­нос­ті во­на по­си­люється, а при змен­шен­ні слаб­шає. Так, при збіль­шен­ні гус­то­ти по­пу­ля­ції по­си­люється бо­роть­ба за ос­нов­ні дже­ре­ла їжі, во­ди, па­ли­ва і си­ро­ви­ни, за ос­воєння но­вих те­ри­то­рій і місць, при­дат­них для жит­тя. Збіль­шен­ня гус­то­ти по­пу­ля­ції мо­же суп­ро­во­джу­ва­ти­ся заб­руд­нен­ням нав­ко­лишньо­го се­ре­до­ви­ща та по­гір­шен­ням умов іс­ну­ван­ня, що вик­ли­кає спа­ла­хи епі­де­мій та ви­ник­нен­ня різ­них еко­па­то­ло­гій. Лі­міт­на дія цих про­це­сів слаб­шає із змен­шен­ням чи­сель­нос­ті по­пу­ля­ції.

Об­ме­жу­валь­на дія ін­вер­сних ре­гу­ля­тор­них про­це­сів змі­нюється в нап­рям­ку, про­ти­леж­но­му змі­ні чи­сель­нос­ті по­пу­ля­ції. Це та­кі про­це­си, ін­тен­сив­ність яких зни­жується зі збіль­шен­ням по­пу­ля­ції і нав­па­ки. Зі збіль­шен­ням чи­сель­нос­ті по­пу­ля­ція стає здат­ною до більш ефек­тив­но­го ви­ко­рис­тан­ня при­род­них ре­сур­сів та за­без­пе­чен­ня своєї без­пе­ки, зрос­тає фонд ге­не­тич­ної мін­ли­вос­ті. Змен­шен­ня чи­сель­нос­ті по­пу­ля­ції приз­во­дить до втра­ти заз­на­че­них пе­ре­ваг, і ма­ло­чи­сель­на по­пу­ля­ція стає менш кон­ку­рен­тос­про­мож­ною та менш здат­ною до про­ве­ден­ня ко­лек­тив­них за­хо­дів.

Важ­ли­вим чин­ни­ком ре­гу­лю­ван­ня чи­сель­нос­ті лю­ди­ни бу­ли абі­отич­ні чин­ни­ки, перш за все клі­ма­тич­ні. Об­ме­жу­ва­ли чи­сель­ність лю­дей хво­ро­би, го­лод, на­па­ди хи­жа­ків, ви­со­ка ди­тя­ча смер­тність.

Ін­те­лек­ту­аль­ний роз­ви­ток лю­ди­ни до­по­міг їй ви­рі­ши­ти од­ну з найго­лов­ні­ших проб­лем, яка об­ме­жує чи­сель­ність, – нес­та­чу хар­чо­вих ре­сур­сів, роз­по­ча­ти ве­ден­ня сільсь­ко­го гос­по­дар­ства (ско­тар­ство і зем­ле­роб­ство). Це від­бу­ло­ся приб­лиз­но 10 тис. ро­ків то­му, і з цього мо­мен­ту мож­на вва­жа­ти, що лю­ди­на по­ча­ла ство­рю­ва­ти свою влас­ну еко­сис­те­му.

Роз­ви­ток куль­ту­ри, еко­но­мі­ки, на­уки і тех­ні­ки, під­ви­щен­ня рів­ня ви­роб­ниц­тва пос­ту­по­во ви­во­ди­ли лю­ди­ну з під дії при­род­них ме­ха­ніз­мів ре­гу­лю­ван­ня чи­сель­нос­ті і збіль­шу­ва­ли ємність се­ре­до­ви­ща жит­тя лю­ди­ни.

З роз­вит­ком ме­ди­ци­ни лю­ди поз­ба­ви­ли­ся від ба­гатьо­х особ­ли­во не­без­печ­них ін­фек­цій, бу­ли роз­роб­ле­ні ком­плек­сні за­хо­ди що­до бо­роть­би з ін­ши­ми хво­ро­ба­ми. Це ста­ло чин­ни­ком збіль­шен­ня се­редньої три­ва­лос­ті жит­тя і зрос­тан­ня чи­сель­нос­ті на­ро­до­на­се­лен­ня на пла­не­ті.

За оцін­ка­ми ООН на 1985 рік, смерть від го­ло­ду заг­ро­жу­ва­ла майже 500 млн. чо­ло­вік, або приб­лиз­но 10 % на­се­лен­ня сві­ту; у 1995 р. пе­рі­одич­но або пос­тійно від го­ло­ду страж­да­ло до 25 % лю­дей. Це дає змо­гу зро­би­ти вис­но­вок, що швид­ке зрос­тан­ня чи­сель­нос­ті лю­дей, "де­мог­ра­фіч­ний ви­бух", є тією ос­но­вою, на якій ви­ни­ка­ють і за­гос­трю­ють­ся гло­баль­ні еко­ло­гіч­ні проб­ле­ми. І тіль­ки сві­до­ме і гу­ман­не, не за ра­ху­нок хво­роб, війн і го­ло­ду, а за ра­ху­нок куль­тур­но­го роз­вит­ку доб­ро­віль­не об­ме­жен­ня люд­ством зрос­тан­ня своєї чи­сель­нос­ті до­по­мо­же ви­рі­ши­ти ін­ші проб­ле­ми гло­баль­но­го мас­шта­бу, збе­рег­ти і за­без­пе­чи­ти ста­лий роз­ви­ток жит­тя на Зем­лі.

При бе­зу­мов­ній рів­нос­ті бі­оло­гіч­них мож­ли­вос­тей у різ­них на­ро­дів іс­ну­ють різ­ні куль­тур­ні тра­ди­ції, що виз­на­ча­ють став­лен­ня до сім'ї і ба­га­то­діт­нос­ті.

Ю. Одум (1975 р.) писав, що нам не­об­хід­но: 1) вив­чи­ти і зро­зу­мі­ти фор­му влас­но­го по­пу­ля­ційно­го зрос­тан­ня; 2) виз­на­чи­ти кіль­кіс­но оп­ти­маль­ні роз­мі­ри і кон­фі­гу­ра­цію на­се­лен­ня у зв'яз­ку з ємніс­тю да­ної об­лас­ті; 3) бу­ти го­то­вим до прийнят­тя "куль­тур­но­го ре­гу­лю­ван­ня" там, де "при­род­не ре­гу­лю­ван­ня" є не­дієвою.