Організаційні і соціально-політичні аспекти

Ігри ХХУІ Олімпіади – Ігри століття, що відбулися в Атланті (США) з 19 липня по 4 серпня 1996 року, безумовно були найкрупнішим спортивним форумом сучасності. В них взяли участь 10744 учасника змагань з 197 країн. Ігри увійдуть в історію як арена безкомпромісної спортивної боротьби видатних спортсменів, які продемонстрували яскраві виступи і досягнення, що є черговим етапом у розвитку олімпійського спорту.

Коли на 96-ій Сесії МОК, яка була проведена у 1990 році в Токіо, вирішувалось питання про столицю Ігор ХХУІ Олімпіади, ніхто не мав сумніву, що Ігри століття відбудуться в столиці Греції – Афінах, місті, де сто років тому пройшли Ігри першої Олімпіади. Влада Афін була впевнена в перемозі і ще до сесії в місті почала реалізуватись широка програма підготовки до Ігор. Однак МОК, захоплений перспективою залучення великих грошей і впевнений, що ці гроші будуть використані для проведення Ігор на самому високому рівні, як це було в Сеулі – несподівано для Афін віддав перевагу Атланті, котра не мала необхідних спортивних споруд і досвіду проведення подібних заходів. МОК мав надію, що кошти, котрі оргкомітет Ігор отримає від продажу білетів, продажу прав на телетрансляцію Ігор, а також від програми ТОП, великий економічний потенціал США, що дозволяє залучити заможних спонсорів, будуть гарантувати успішну підготовку Атланту до Ігор.

Підставу для такої точки зору давали підсумки Ігор в Сеулі і Барселоні, які продемонстрували життєвість позиції президента МОК Х.А.Самаранча, котра заснована на широкій комерціалізації олімпійського спорту при збереженні його гуманістичних і морально-етичних цінностей. Оргкомітети цих Ігор зробили все для того, щоб процес комерціалізації олімпійського спорту, допуск професіоналів до участі в Іграх і зростаючі прибутки були використані для спорту, для покращання інфраструктури міст – столиць Ігор, будівництва сучасних спортивних споруд, створення чудових умов для учасників, вдосконалення інформаційних систем, підвищення якості суддівства та інше.

Захоплення новими ідеями і перспективами подальшого підвищення авторитету і соціальної значущості олімпійського спорту, МОК і його президент послабили контроль за діяльністю Оргкомітету ОІ в Атланті. З цієї ж причини і МСФ не забезпечили належного контролю за роботою оргкомітету, не проявили необхідної принциповості при підготовці спортивних споруд, олімпійського селища, транспортної системи. В результаті – низький професіональний рівень ОК ОІ в Атланті у сполученні з його самовпевненістю і безвідповідальністю й прагненням до наживи призвели до того, що Ігри століття стали прикладом негативного впливу комерціалізації на олімпійський спорт, ущемлення головних діючих осіб Олімпіади – спортсменів. Погоня за прибутком, що супроводжувалась порушеннями прав спортсменів, тренерів, представників ЗМІ та інших учасників Ігор в Атланті, призвели не тільки до негативної оцінки їх організаційної сторони, але і до гострої критики МОК і МСФ, котрі не забезпечили необхідного контролю за діяльністю ОК ОІ. Недоліки організації і проведення ОІ в Атланті:

- незадовільнені умови проживання для спортсменів;

- посереднє дешеве харчування

- відсутність умов для повноцінного відпочинку і відновленн в лімпійському селищі і більшості спортивних споруд;

- погано працюючий транспорт;

- неякісне забезпечення системи інформації;

- погана робота служби безпеки та інше.

Вже стало традицією, що Ігри Олімпіад і ЗОІ не тільки є найкрупнішими в світі спортивними заходами і сприяють демонстрації рівня науково-технічного прогресу в різних сферах їх забезпечення: архітектури і будівництві, інформації і транспорті, управлінні й організації.

Цей зв'язок мав місце практично на всіх Іграх, особливо в Токіо, Москві, Сеулі, Барселоні. На жаль Атланта не забезпечила мінімального рівня, необхідного для успішного проведення змагань і елементарних умов для учасників і представників ЗМІ.

Організація Ігор ХХУІ Олімпіади в Атланті, як і в Лос-Анжелесі, показує недоцільність фінансової і політичної незалежності ОК ОІ від керівництва країн, де проходять ці ігри. На жаль, в психології діячів США існує впевненість про виключність США і їх право нав'язувати світовій спільноті свої погляди і традиції.

Не можна не помітити, що МОК, дякуючи програмам ТОП і співпраці з телебаченням, на багато років вперед забезпечив Ігри міцною фінансовою підтримкою в незалежності від того, де ці Ігри будуть проводитись.

Знову актуальними стали дискусії навколо допуску до Ігор спортсменів-професіоналів. З однієї сторони – бажано допустити до Ігор найсильніших атлетів планети поза залежністю від їх відношення до спорту. З другого боку змагання з деяких видів спорту втратять свою цікавість (баскетбол, бокс та ін.).

Однак, коли проблема з допуском спортсменів-професіоналів є надуманою, тому що ОІ дійсно заслуговують того, щоб в них брали участь всі видатні спортсмени, то необгрунтоване розширення програм Ігор не може не викликати заперечень. В програму ОІ включені види спорту, що малопоширені в світі, розповсюджені лише в окремих регіонах – софтбол або пляжний волейбол. Кваліфікація спортсменів в цих видах спорту набагато нижча, ніж в традиційних видах спорту. Те ж саме можна сказати про більшість жіночих видів спорту (наприклад, жіночий футбол).

Коли мова йде про розширення програм Ігор, то МСФ спочатку повинна довести рівень розвитку будь-якого виду спорту до олімпійських стандартів, а вже потім ставити питання про його включення в програму ОІ. Дійсно, як можна серйозно відноситись до включення в програму таких видів спорту, як жіночий футбол, софбол, пляжний волейбол, маутинбайк; спірним є включення бейсболу, тріатлону. Слід підкреслити, що безсуперечними лідерами в "нових" видах спорту є спортсмени США.

У той же час в програмах Ігор не з'явилися такі популярні види спорту, як акробатика, боротьба самбо.

Виникла необхідність навести порядок у відношеннях між МОК і ЗМІ. МОК не повинен залишатися в стороні від проблем суддівства. Підсумки Ігор Олімпіади в Атланті показали, що не менше 5% олімпійських медалей отримали не найсильніші спортсмени, а їх більш слабкі суперники із-за помилок суддів, а в деяких випадках із-за відвертої упередженості суддів.

Не зрозуміло, навіщо хазяям Ігор ХХУІ Олімпіади необхідно було створювати цілу систему необ'єктивного суддівства на користь спортсменів США, якщо їх команда і так була найсильнішою. Прийшов час приймати рішучі заходи до організаторів змагань і суддів, котрі зневажають найважливіший принцип олімпізму – справедливість і рівність можливостей для всіх учасників Ігор.

Підсумки Ігор ХХУІ Олімпіади в Атланті ще раз змушують звернути увагу на те, що ОІ є досягненням всієї світової спільноти, а їх авторитет в світі – наслідок великої праці багатьох поколінь з багатьох країн.

Сьогодні Ігри в Атланті стали вже історією олімпійського спорту. з організаційної сторони – одні з найгірших її сторінок. Спортивна сторона врятувала ОІ в Атланті, відсунувши низькій матеріально-технічний рівень.