Список використаних джерел

Вступ

Педагогіка видатного італійського гуманіста Марії Монтессорі «завоювала весь світ». У світовому педагогічному досвіді не було і не має такого органічного поєднання різних знань, як у розробленій нею технології. Загалом педагогічна система М. Монтессорі репрезентувала теорію вільного виховання й сенсуалізму (напрям у теорії пізнання, який визнає відчуття єдиним джерелом знань) у педагогіці. Глибина реалізованих у цій технології теоретичних положень, досконалий методичний і дидактичний інструментарій дають змогу використовувати її у різних педагогічних умовах.

Не багатьом ученим пощастило за життя здобути світове визнання і повагу, побачити, як поширюються та реалізуються їхні ідеї. М. Монтессорі належить до таких постатей у світовій педагогіці. Засади Монтессорі- педагогіки реалізують у дитячих садках, Монтессорі-школах. Функціонують вони в країнах Європи, Америки, Азії, Австралії. На початку ХХ століття такі навчально-виховні заклади діяли в нашій країні, однак згодом у зв’язку з уніфікацією типів освітніх закладів, програм і методів роботи з дітьми, а також через різку критику теорії Монтессорі за її невідповідність комуністичній ідеології їх було заборонено. На початку 90-х років ХХ ст. вітчизняну Монтессорі-педагогіку відроджено. Сьогодні в окремих дошкільних закладах України принципи Монтессорі-педагогіки інтегруються з традиційними для вітчизняної педагогіки виховними та освітніми програмами.

Світове визнання технологія М. Монтессорі здобула завдяки гуманістичному підходу для виховання і навчання дітей, вірі у безмежні можливості розвитку дитини, опорі на її самостійність та індивідуальність. Виховна мета цієї технології полягає в розкритті духовного та інтелектуального потенціалу дитини, засобами її досягнення є не зовнішні впливи на особистість, а спеціально сформоване середовище.

Враховуючи актуальність проблеми та її значущість для педагогічної теорії та практики було визначено тему дослідження: «Педагогічні ідеї Марії Монтессорі в сучасних дошкільних закладах».

Об’єкт дослідження: педагогічна спадщина Марії Монтессорі.

Предмет дослідження: особливості використання системи М. Монтессорі в сучасних умовах.

Мета дослідження: з’ясувати специфіку застосування системи М. Монтессорі в Україні.

Завдання дослідження:

- проаналізувати життєвий шлях та педагогічну діяльність М. Монтессорі;

- визначити роль та функції педагога у дошкільному закладі за методикою М. Монтессорі;

- дослідити особливості використання дидактичного матеріалу у системі М. Монтессорі.

- з’ясувати специфіку використання системи М. Монтессорі в сучасних дошкільних закладах України;

Для досягнення поставлених завдань та досягнення мети застосовувалися такі методи дослідження:

§ теоретичні: аналіз, синтез, порівняння, узагальнення, систематизація.

Розділ 1. Розвиток педагогічної системи Марії Монтессорі

1.1 Життєпис Марії Монтессорі

Марія Монтессорі народилася 31 серпня 1870 року в Італії, поблизу Анкони, у сім’ї фінансового урядовця. Навчалася у природничій гімназії для юнаків, бо прагнула стати інженером. У 1890–1892 роках студіювала математику і біологію на природничому факультеті університету в Римі, а з 1892 – медицину. В 1896 р. успішно захистивши дисертацію, стала першим доктором медицини серед жінок. Тоді ж брала участь в Інтернаціональному конгресі жінок (Берлін) [6, c.66-67].

Працювала лікарем-асистентом у хірургії. Через рік перейшла до психіатричної клініки Римського університету, де мала змогу опікуватися дітьми з вадами розвитку. Постійно поглиблювала свої знання, вивчаючи праці визначних психіатрів. Тоді зрозуміла, що проблема дітей з фізичними вадами є більше педагогічною, а ніж медичною.

У 1897–1899 роках Монтесорі читала лекції для майбутніх римських учителів, з 1899 року як доцент інституту викладала педагогам гігієну та антропологію. На запрошення міністра загального навчання працювала в нововідкритій школі, з часом стала її директором. Тут мала можливість використовувати методи визначних італійських лікарів, а також поширувати та вдосконалювати їх.

1899 році виступала на педагогічному конгресі в Туріно з доповіддю «Моральне виховання», у якій обґруновувала свої ідеї, що активно поширювались.

1902 році Марія Монтессорі залишила посаду лікаря і продовжувала навчання в Римському університеті, де студіювала педагогіку, експериментальну психологію та антропологію. У 1904р. стала професором, упродовж чотирьох років очолювала кафедру антропології.

Для поширення своєї методики організувала курси підвищення кваліфікації, а також педагогічні об’єднання, в тому числі міжнародні. З 1911 року її методика офіційно запроваджена в італійській і швейцарській народних школах. Експериментальні заклади, що працювали за Монтессорі-методикою, створювалися в Парижі, Нью-Йорку, Бостоні.

1913 році усиновила Маріо, і з того часу він став її помічником. Його батьком був близький приятель Марії, котрий працював у психіатричній клініці.

1914 році Монтессорі відвідала Англію, Бельгію, Голандію, Іспанію, де впровадила свою методику. З 1916 року проживала у Барселоні.

1920–1923 роки означені діяльністю в галузі релігійного виховання в Барселоні. 1929 році відбувся Перший міжнародний «Монтессорі-конгрес». Наступні проходили в Ніцці (1932), Амстердамі (1933), Римі (1934), Оксфорді (1936).

Свій досвід роботи узагальнила в праці «Відкриття дитини» (1909), яка швидко розповсюджувалася, її перекладали багатьма мовами світу. Пізніше видрукувані «Мій підручник» (1922), «Дитина в родині» (1926), «Діти у церкві» (1929), «Діти є інші» (1952) та інші [5, 66-67].

Під впливом політичних подій у Західній Європі, зокрема поширення фашизму в Німеччині та Італії, починаючи з 1936 року, школи Монтессорі закриваються, а її книги підлягають спаленню.

У 1939-1946 роках вона зі своїм сином та родиною проживала в Індії. Тут її методика мала великий успіх, уведена до навчальних програм місцевих шкіл.

До Європи повернулася у 1946 році. З 1949 року жила в Голандії, де й померла 6 квітня 1952 року. Син Маріо продовжив справу матері, очолив міжнародне Монтессорі-об’єднання.

Таким чином, Марія Монтессорі вела активну наукову діяльність.

1.2 Педагогічна діяльність і теорія дошкільного виховання М. Монтессорі

Після закінчення університету М. Монтессорі створила спеціальну школу, а згодом і медико-педагогічний інститут для дітей з бідних сімей та сиріт, де розробила та застосувала різноманітний дидактичний матеріал, який пізніше увійшов в історію як «Золотий матеріал» Монтессорі.

За власною методикою М. Монтессорі навчила дітей читати і писати так, що на вступному іспиті до школи вони виявляли значно кращі результати, ніж інші діти. Це викликало справжню педагогічну сенсацію. Успішність, як вважала Монтессорі, залежить від методів навчання.

Розробляючи власну педагогічну систему, М. Монтессорі спирались на ідеї французьких психіатрів і педагогів Жанна–Гаспара Ітара (1775–1838) та Едуарда Сегена (1812–1880), які теоретично обґрунтували і практично довели неабиякі можливості виховання дітей з особливими потребами за допомогою спеціальних вправ. У ідеї Е.Сегена про доцільність застосування у процесі виховання нормально розвинених дітей фізіологічного методу, що ґрунтується на індивідуальному дослідженні дитини, організації виховних прийомів з урахуванням фізіологічних і психологічних явищ, М. Монтессорі побачила потенціал, реалізація якого могла б реформувати школу, виховання загалом.

Вона почала працювати зі звичайними дітьми, становище яких у школах було набагато гіршим, ніж її вихованців. Необхідність послуговування найновішими науковими даними спонукала її до вступу на філософський факультет університету, де вона опанувала проблеми експериментальної психології, дидактику початкової школи, одночасно викладаючи педагогічну антропологію. Результатом цієї праці стала книга «Педагогічна антропологія», в якій М. Монтессорі підтримувала положення свого вчителя, відомого італійського антрополога Джузеппе Серджі про те, що «проводити антропологічні виміри зовсім не означає встановлювати систему педагогіки», а «для відшукування розумних природних методів виховання суттєво необхідно проводити точні та раціональні спостереження над людиною як особистістю, особливо в період до 7 років, оскільки це вік, у якому повинні закладатись основи виховання і культури».

Після багаторічних наукових пошуків М. Монтессорі задумалася над створенням системи, яка була б строго індивідуалізованою, давала б змогу педагогові спостерігати за дитиною і вивчати її. Посередником між педагогом і дитиною, за її переконанням, мав бути дидактичний матеріал, покликаний пробудити самодіяльність дитини, допомагати її самовихованню, самонавчанню, саморозвиткові. Зібравши, осмисливши й інтегрувавши компоненти багатьох педагогічних теорій (Р.Перейри, Ж.-Г. Ітара, Е.Сегена, Дж.Локка, Ж.-Ж. Руссо, Й.-Г. Песталоцці, Ф.Фебеля та ін.), М. Монтессорі розробила цілісну систему, в якій відсутність, на перший погляд, теоретичної новизни й оригінальності, зі багатьох безперечних переваг, є її головною практичною силою.

У 1907 році в М. Монтессорі трапилася нагода застосувати на практиці свою теорію та результати перших спостережень і дослідів. Генеральний директор Римської домобудівної асоціації, талановитий інженер Едуардо Таламо, наважившись на соціальний експеримент, запропонував їй відкрити в реконструйованих Асоціацією будинках новий тип дошкільного закладу – денний притулок, школу для малюків. Створений «Будинок дитини» М. Монтессорі використала як своєрідний експериментальний майданчик. Спеціальне середовище в ньому стимулювало природний розвиток дітей. Навчалися вони з 9 до 16 год., а їхні заняття поєднували вільні ігри з молитвами, різноманітну пізнавальну діяльність – зі співами. Все в школі було зорієнтовано на те, щоб привчити дитину до самостійності, сприяти її різнобічному вдосконаленню, допомогти їй організувати свою діяльність, реалізувати свою природу. Не визнаючи класно-урочної системи, М. Монтессорі змінила інтер’єр приміщень, у яких навчалися діти. Переставляти відповідно до своїх потреб легкі переносні столики, маленькі стільчики й крісла могла навіть трирічна дитина. Різновікові Монтессорі–групи об’єднували вихованців від 2-х з половиною до 6-ти років. Кожен із них вчився працювати наодинці або разом з іншими. Цей вибір дитина робила сама, дотримуючись основних правил групи і спонукаючи до цього інших. Новачкам допомагали старші, досвідченіші. Здобувши згодом навчальні навички, вони вже допомагали тим, хто цього потребував. Так малюки вчилися поводитися у товаристві різних людей, тобто набували навичок соціальної поведінки.

За таких умов у дітей швидко з’являвся довільний, внутрішній інтерес до занять, що й було метою виховання. Цей досвід М. Монтессорі виклала в книзі «Метод наукової педагогіки, застосований до дитячого виховання у Будинках дитини» (1909 р.). Через кілька років стало зрозуміло, що її соціально-педагогічний експеримент завершився великим заслуженим успіхом.

Популярність нової педагогічної системи поширювалася за межі Італії. Щоб ознайомитися з нею, до Риму прибували вихователі, вчителі з Іспанії, Голландії, Англії, Швеції.

Педагогічні ідеї М. Монтессорі стрімко здобували прихильників у різних країнах. Багатьох із них у 20-40 роки вона відвідувала особисто, організовуючи там з феноменальним успіхом лекції й демонстраційні заняття. Всюди створювалися дитячі заклади, які працювали за системою Монтессорі. Її педагогіка не знала державних, національних і релігійних кордонів. Серед друзів М. Монтессорі були австрійський психіатр, психолог Зігмунд Фрейд (1856-1939), американський філософ, психолог і педагог Джон Дьюї (1859-1932), швейцарський філософ, психолог Жан Піаже (1896-1980), американський винахідник у сфері техніки Томас Едісон (1847-1931) та ін.

Немало прихильників здобула педагогічна система М. Монтессорі й серед вітчизняних спеціалістів, які започаткували суспільне дошкільне виховання в Україні. Найактивнішими і найпослідовнішими серед них були: О. Дорошенко, Н. Лубенець, С. Русова. Ідеї Монтессорі пропагував журнал «Дошкольное воспитание», що виходив друком у Києві. У 1915 р. побачила світ книга ініціатора створення і керівника київського Товариства народних дитячих будинків Наталії Лубенець (1877-1943) «Фребель і Монтессорі», яка зазначала, що «праці Монтессорі становлять еру в історії дошкільного виховання і доводять, що це – найважливіше і найшляхетніше завдання, яке потребує інтелігентності та великої душі». Автор першої концепції національного дитячого садка в Україні Софія Русова (1856-1940) майже у кожному розділі книги «Дошкільне виховання» (1918) апелювала до авторитету М. Монтессорі. Поділяла С. Русова погляди М. Монтессорі на педагога як на уважного спостерігача і вдумливого дослідника дитячої душі.

Протягом 20-30-х років ХХ сторіччя багато навчально-виховних установ України широко застосовували елементи технології М. Монтессорі.

Противник насильства і тоталітаризму, глибоко релігійна людина, Монтессорі після встановлення фашистської диктатури Беніто Муссоліні (1883-1945) була змушена виїхати з Італії. Перебуваючи в Індії під час Другої світової війни, вона вивчала східну мудрість, заснувала Індійський Монтессорі–рух, який швидко набув там великої популярності. Він до тепер має багато прихильників. Повернувшись після війни до Європи, вона читала лекції на започаткованих в Італії у 1913 році міжнародних навчальних курсах. З часом їх було організовано в Іспанії, Бельгії, Голландії, Англії.

В одній з останніх праць «Всотуючий розум» (1949) М. Монтессорі заснувала напрям, що зосередився на проблемах розвитку дітей протягом перших трьох років життя, оскільки саме в цьому віці вона бачила величезні потенційні можливості формування особистості людини.

Праці М. Монтессорі були перекладені майже всіма мовами світу. Найвідоміші з них: «Самовиховання та самонавчання у початковій школі» (1922), «Виховання для нового світу» (1946), «Розвиток потенційних можливостей людини» (1948), «Формування людини» (1950). Висунення кандидатури М. Монтессорі для присудження Нобелівської премії в 1949, 1950 і 1951 роках свідчило про всесвітнє визнання її творчого доробку.

Життя М. Монтессорі обірвалося в 1952 році у Голландії, однак її ідеї популярні й нині. У світі існують десятки тисяч шкіл Монтессорі (дитячих садків, початкових шкіл, гімназій, ліцеїв), у деяких університетах та інститутах є відділення, які готують Монтессорі–вчителів. У США, Голландії налагоджено випуск дидактичного матеріалу Монтессорі. З 1929 р. діє Міжнародна асоціація Монтессорі «Association Montessori International – AMI», президентом якої до 1952 р. була М. Монтессорі. У 1993 р. було створено Міждержавну альтернативну Монтессорі–асоціацію (МАМА), що об’єднала учених, педагогів України, Росії, Білорусії, Казахстану, які вивчають і застосовують її технологію [6, 67].

Усе це підтверджує слова російської послідовниці педагогіки М. Монтессорі Юлії Фаусек (1863-1943), яка у 1924 р. писала: «Настане час, коли школи Монтессорі вкриють мережею всю Європу. Немає більш інтернаціонального методу виховання дітей, ніж метод Монтессорі. Найрізніші діти найрізніших країн у виявах свого інтелектуального розвитку є дітьми однієї нації – дітьми мислячого людства».

Отже, сутність методики Марії Монтессорі полягає у тому, що діти з обмеженими можливостями розвитку «наздоганяють» дітей з нормальним інтелектом.

Отже, сутність педагогічної системи М. Монтессорі полягала у тому, що діти які навчалися за її методикою мали надзвичайно високі знання, ніж інші. Педагогічні ідеї видатного педагога здобули прихильників у різних країнах.

Розділ 2. Вплив системи Марії Монтессорі на розвиток освіти

2.1 Мета і завдання, педагогічні принципи і напрями виховання у педагогіці Монтессорі

Головна мета школи М. Монтессорі постачати «харчі» для природного процесу саморозвитку, створювати довкілля, яке сприяє цьому. З цього і випливають основні завдання:

1) навчити дитину якомога раніше здійснювати свій вибір;

2) виробити в дитині уміння користуватися наданими свободою і довірою;

3) допомогти дитині створювати і підтримувати навколо себе порядок;

4) навчити в ранньому дитинстві шанувати закон;

5) навчити терпимого і шанобливого становлення до всіх оточуючих;

6) створити умови для розвитку в дитини почуття любові й поваги до самого себе;

7) тренувати волю дитини в ранньому дитинстві, щоб виробити цивілізовану поведінку в будь-якій ситуації;

8) у ранньому дитинстві сформувати культуру поводження з усіма навколишніми предметами;

9) навчити дитину в ранньому дитинстві самостійно планувати свою діяльність і досягати наміченого.

Мета і завдання педагогічного процесу повинні спиратися на основні правила, провідні ідеї, основні вимоги до діяльності та поведінки, які випливають із закономірностей педагогічного процесу, тобто на педагогічні принципи. Чимало сучасних науковців дають власне визначення поняттю «принцип педагогічної діяльності».

На думку Ф. Кузіна, принцип – це основне, вихідне положення будь-якої теорії, вчення, науки. Принципи виховання А. Мудрик визначає як основні ідеї або ціннісні основи виховання людини. Методологічні принципи, за Т. Єрофєєвою, – це основні філософські світоглядні положення, з позиції яких ведеться наукове дослідження. Науковець В. Краєвський зауважує, що поняття «принцип» має два значення: «педагогічні принципи – це принципи діяльності, що є найбільш загальне нормативне знання» та «педагогічні принципи - це найбільш загальна вказівка до діяльності».

Спираючись на судження В. Краєвського щодо формулювання педагогічних принципів, М. Сорокова визначила основні принципи Монтессорі-педагогіки.

1. Принцип сприяння природному розвитку пов'язаний із розумінням М.Монтессорі природи дитини та особливостей її розвитку. Педагог пояснювала, що будь-яка дитина з народження має свій внутрішній потенціал, джерело творчої енергії, тому вона здатна до саморозвитку. В процесі саморозвитку дитина немає конкретних цілей, заданих меж та відомих шляхів розвитку. Ці шляхи вона відшуковує сама, керуючись внутрішніми потребами, імпульсами інтересу до тієї чи іншої діяльності. Дитина розвиває психічні функції, вчиться керувати своїми рухами, «будує» індивідуальні якості характеру, тобто стає творцем власних здібностей. Тому дорослий повинен не заважати дитині вільно рости й розвиватися. Однак це не означає, що дорослий має пасивно спостерігати за діяльністю дитини. Без виховного впливу та педагогічного керівництва природний потенціал дитини може повністю не розкритися. Відповідно, процесу природного розвитку слід допомагати.

Допомога саморозвитку з боку дорослого повинна бути ненав'язливою, тактовною, з урахуванням зони найближчого розвитку. Це надасть змогу зрозуміти індивідуальні потреби кожної дитини, направити її внутрішні імпульси в потрібне русло.

Отже, дорослий повинен сприяти процесу саморозвитку дитини, спираючись на знання об'єктивних законів дитячого розвитку та спостереження за конкретною дитиною. Думки про те, що вихователь повинен керуватися законами природного розвитку дитини, дотримуються Є. Мединський, А. Мудрик, А. Піскунов та інші педагоги.

2. Принцип взаємодії з «підготовленим середовище» полягає в тому, що тільки в спеціально підготовленому просторовому і соціальному середовищі дитина здатна повноцінно розвиватися. З перших днів життя вона вбирає інформацію про оточуючі предмети та людей за допомогою органів чуття. Пізніше вчиться виконувати різноманітні дії з предметами, оволодіває мовленням, засвоює поведінку, традиції, звичаї соціально-культурного середовища, в якому росте. У спеціально підготовленому середовищі повинні бути різноманітні предмети, що викликають інтерес у дітей, пробуджуючи їх до творчої діяльності.

Таким чином, оточуюче середовище є засобом, за допомогою якого можна впливати на дитину. Природний розвиток дитини повинен відбуватися у спеціально підготовленому предметно-просторовому і соціальному середовищі.

3. Принцип свободи вибору в «підготовленому середовищі». При виборі діяльності дитина керується сильними внутрішніми імпульсами, що спонукають її до розвитку. Вибираючи вид діяльності й працюючи скільки бажає сама, дитина задовольняє внутрішню потребу в розвитку. Проте, як зазначала М. Монтессорі, не завжди свобода вибору є благом для дитини. Тому однією з умов реалізації даного принципу є «підготовлене середовище», яке допомагає дитині зробити розумний вибір. У реальності свобода є відносною, оскільки вона обмежується чинниками, що існують у самому підго­товленому середовищі: обмеженість дидактичного матеріалу, правила користування матеріалом тощо. Свобода вибору діяльності потребує присутності в спеціальному середовищі професійно підготовленого дорослого, який здатний у потрібний момент надати необхідну допомогу.

4. Принцип індивідуальної активності в навчанні підтверджується словами М. Монтессорі: «Дитина повинна вчитися засобом власної індивідуальної активності». Індивідуальна активність дитини, на думку педагога, сприяє її психофізичному та соціальному розвитку. У дитини може проявлятися мотиваційна, рухова, мовленнєва, пізнавальна активність та активність у соціальній сфері.

Мотиваційна активність у дітей з порушенням інтелектуального розвитку знижена чи й взагалі відсутня. Вільний вибір діяльності сприяє розвитку мотиваційної активності. Самостійно вибираючи діяльність, дитина приступає до неї з інтересом, зберігаючи свою мотивацію тривалий час. Стійка мотивація до навчання, тобто до пізнання оточуючого світу та оволодіння практичними навичками, розширює перспективи розвитку дитини.

«Підготовлене середовище» й педагог надають можливість проявлятися руховій активності. В середовищі знаходяться матеріали, які спонукають до активної діяльності, — в ньому дитина може вільно рухатися, виконувати конструктивну діяльність. Педагог демонструє зразок раціональної діяльності з матеріалом, а також надає можливість самостійно вибирати шляхи виконання завдання. При цьому удосконалюється як дрібна, так і загальна моторика дитини, розвиваються довільні рухи, мислення, воля, терпіння. Проявляється і розвивається неабияка здатність до концентрації уваги під час виконання

будь-якої діяльності, що веде до оптимізації всього процесу розвитку. Поступово в дитини виробляється здатність до «активної дисципліни». Вона може самостійно в різних життєвих ситуаціях регулювати, контролювати свої дії, рухи, емоції.

Важливого значення набуває мовленнєва і пізнавальна активність дітей. У ході виконання будь-якого завдання дитині дозволяється звертатися із запитаннями до інших дітей та педагогів. На заняттях діти вчаться словесно виражати свої думки, почуття, бажання тощо. Це сприяє розвитку мовлення та комунікативних умінь.

Пізнавальна активність дітей, на думку педагога, розвивається у процесі роботи з дидактичними матеріалами, які підібрані так, щоб навчити їх «робити відкриття» на основі власного досвіду. Дидактичні матеріали, розроблені для засвоєння як природничих, так і гуманітарних наук, повинні бути орієнтиром, розставляти акценти та давати схеми, які діти будуть, наповнювати конкретним змістом самостійно. Активність виступає у різних формах: активність у ході наслідування, активність у ході виконання завдання. Тільки активно працюючи дитина набуває навичок, досвіду.

Цей принцип відповідає принципу розвитку мислення, мовлення і комунікації, як засобу спеціальної освіти. Важливого значення набуває активність у соціальній сфері, коли дитина готується вступити в соціум. На думку М. Монтессорі, можливість вільного спілкування, конструктивна взаємодія, взаємодопомога, показ роботи з матеріалом, пояснення, укомплектування різновікових груп, усе це сприяє розширенню досвіду соціальної взаємодії і розвитку умінь будувати відношення на основі взаємодопомоги, а не конкуренції.

5. Принцип предметності в навчанні. Навчання дітей дошкільного та молодшого шкільного віку, на думку педагога, повинно спиратися на самостійну діяльність із матеріалами автодидактичного характеру. В процесі цієї діяльності відбувається як розвиток довільних рухів, так й інтелектуальний розвиток. За допомогою власних рук, органів чуття дитина створює власний чуттєвий образ оточуючого світу. Робота з різноманітними предметами розвиває ініціативність, працелюбство. Дитина, яка працює власними руками, зазначала М. Монтессорі, демонструє надзвичайний розвиток і силу характеру [17, 27-31].

У педагогіці-Монтессорі чітко виділяють такі напрями виховання:

1. Розумове виховання, метою якого є розвиток мислення і пізнавальних здібностей, що сприяє всебічному розвитку особистості, підготовці дитини до життя.

Завданням розумового виховання за системою М. Монтессорі є засвоєння доступного обсягу навичок, умінь, уявлень і наукових знань, розвиток уміння раціонально організовувати розумову діяльність, робити все точно й акуратно, уміння контролювати себе, правильно оцінювати свою роботу, використовувати набуті знання у різних життєвих ситуаціях.

2. Моральне виховання, метою якого є формування у дитини стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок поведінки, участі в практичній діяльності. Сутність морального виховання М. Монтессорі вбачала в збереженні та удосконаленні почуттів. Це можна здійснити при забезпеченні розумового розвитку дитини, задоволенні всіх її інтелектуальних потреб.

Завданням морального виховання є виховання любові, поваги до себе та до оточуючих, до свого народу, творче ставлення до виконання будь-якої діяльності, обов'язків, відповідальність за працю, уміння турбуватися про інших. Доброзичлива атмосфера в колективі, позитивний приклад дорослого сприяє формуванню у дитини внутрішнього порядку, позитивних рис характеру, загальнолюдських цінностей, у неї прищеплюються навички гідної поведінки.

3. Естетичне виховання спрямоване на формування естетичних почуттів, смаків, художніх здібностей, на розвиток здатності сприймати й перетворювати оточуючий світ за законами краси. Дитину повинні оточувати красиві, естетично оформлені предмети, зауважувала М. Монтессорі, оскільки краса – це «плід натхнення».

Завданнями естетичного виховання є формування естетичних поглядів, смаків, розвиток творчих здібностей, виховання бажання творити прекрасне.

4. Екологічне виховання спрямоване на усвідомлення природної феноменальності людини, яка повністю відповідає за життя на Землі. На думку педагога, для повноцінного фізичного та психічного розвитку дитини потрібно надати їй змогу спілкуватися з природою, необхідно збагачувати душу дитини безпосередньо виховними силами живої природи.

Завдання екологічного виховання – це не лише накази дорослого не ламати гілки дерев, не м'яти траву, берегти природу, а головне, – праця дитини на природі, догляд за рослинами, розведення тварин та догляд за ними, свідоме спостереження за природою. Таке виховання, зауважувала М. Монтессорі, «приводить в гармонію еволюцію окремої особистості з еволюцією всього людства». Дитина вчиться турбуватися про живі організми, цінити красу та різноманітність природи.

5. Трудове виховання має на меті формування якостей, необхідних для майбутньої професійної діяльності.

Завданнями трудового виховання є психологічна та практична підготовка до праці – сільськогосподарської праці, ручної та художньої праці, підготовка до свідомого вибору професії, Марія Монтессорі відмінила в Будинках дитини плетіння, вишивання, оскільки такі види роботи негативно впливають на зір дитини, та ввела, крім ліплення предметів із глини, ще й гончарне мистецтво.

6. Фізичне виховання спрямоване на зміцнення здоров'я дитини, загартування організму, гармонійний розвиток функцій і фізичних можливостей, формування життєво важливих рухових навичок і умінь.

Фізичне виховання за системою М. Монтессорі здійснюється за допомогою:

- гімнастики для розвитку м’язів, яка складається із вправ, що сприяють нормальному розвитку рухів (ходьбі, диханню, мовленню) і стимулюють розвиток від сталої дитини в якому-небудь аспекті: вправи привчають дітей до рухів, які потрібно виконувати в житті (одягання, роздягання, шнурування, взуття, інші);

- «направляючих вправ», метою яких є розвиток почуття ритму та рівноваги дитини, яка відстає у розвитку;

- фізичних вправ та рухливих ігор із м'ячами, палицями, обручами; гігієнічних заходів, раціонального режиму дня і праці, правильно організованого відпочинку;

- правильно організованого шкільного харчування та дієти, які мають відповідати фізіологічній природі дитини.

Змінивши традиційну систему навчання, М. Монтессорі побачила не нову систему навчання і виховання, а нову Людину, яка розкривається і вільно розвиває свій істинний характер. Дитина проявляє свою волю, і ніщо не стримує її внутрішню роботу й не тисне на її душу [20, 134-149].

Таким чином, основні принципи Монтессорі-педагогіки пов’язані із розумінням природи дитини та її особливостей розвитку, допомозі вдосконалювати свої уміння. Напрями допомагають дитині розвивати мислення; формувати моральні якості, естетичні почуття, смаки, якості для майбутньої професії; спрямовані на зміцнення здоров’я, прищеплені любові до природи.

 

2.2 Роль і функції педагога у сучасних дошкільних закладах

Педагог у школі Монтессорі впливає на дитину не прямо, а за допомогою дидактичних матеріалів – різних ігор. На відміну від педагога в традиційній школі Монтессорі-вчитель не є центром класу. Коли діти займаються в класній кімнаті, він ледь помітний. Учитель не сидить за столом, а проводить час в індивідуальних заняттях, працюючи з дитиною за столиком або на килимку.

Монтессорі-керівник повинен бути проникливим спостерігачем і мати чітке уявлення про індивідуальний рівень розвитку кожної дитини. Він вирішує, які матеріали більше підходять для роботи в даний момент. Індивідуальні спостереження дають можливість вчителю допомогти дитині в оптимальному використанні матеріалів; потім він залишає дитину з матеріалом і повертається до спостереження.

Педагог втручається в діяльність дитини тільки в тому випадку, якщо це необхідно. Він повинен вміти виявити гнучкість і бути в змозі знайти адекватні способи для надання допомоги вихованцю. Дитина звертається до вчителя як до доброзичливого помічника, який завжди поруч у разі необхідності, але головним чином як до людини, здатного допомогти йому зробити що-небудь самостійно. В результаті у дітей поряд з отриманням знань дивно глибоко і міцно розвиваються увага, слух, пам’ять та інші важливі якості.

Для Монтессорі-вчителя характерно відступати на задній план, пробуджувати інтерес, надавати допомогу і ніколи не бити по руках. Педагог відгукується, перш за все, на прохання учня «допоможи мені це зробити самому».

Монтессорі-вчитель надає організації спеціально підготовленого середовища велике значення, тому що справжня свобода людини пов'язана з освоєнням їм культурного простору, що значно розширюється, якщо педагог заздалегідь професійно обмірковує його. У дитини, оточеного книгами, енциклопедіями, лабораторними приладами, знаряддями різних ремесел, з'являється спонтана відповідальність за освоєння всього цього багатства. Він концентрується в роботі з предметами-стимулами, і звільнення його духу приходить само собою, природним шляхом без будь-яких дорослих втручань і, спеціальних педагогічнихприйомів [17, 37].

Функції педагога:

Посередницька: педагог створює зв’язок між дитиною та предметно-просторовим середовищем.

Керівна: педагог уважно спостерігає за дитиною, щоб у потрібний момент надати йому допомогу.

Навчальна: педагог проводить урок.

Організуюча: педагог створює розвиваюче середовище, яке повинно містити засоби для самовиховання. Педагог залучає дитину до порядку.

Діагностична: педагог володіє технологіями спостереження за поведінкою дитини та оцінкою його фізичного і психічного розвитку.

Захисна: педагог як «ангел-охоронець» [17, 39 ].

Отже, у системі Монтессорі педагог є лише консультантом, який допомагає розвивати свої здібності з допомогою дидактичних матеріалів і функцій: посередницької, керівної, навчальної, організуючої, діагностичної, захисної.

2.3 Особливості використання дидактичного матеріалу у системі Монтессорі

Головна мета дидактичного матеріалу Монтессорі допомогти дитині та її духовному розвитку. У створенні та використанні дидактичного матеріалу М. Монтессорі виділила такі принципи: значимість матеріалу для дитини; ізоляція труднощі; контроль помилок; поступове ускладнення матеріалу за дизайном та використання; можливість непрямої підготовки до навчання; послідовне абстрагування матеріалу від простих початкових функцій.

Першим принципом створення і перспективи використання дидактичного матеріалу Монтессорі є його значущість дитини. Це означає, що кожен конкретний матеріал має бути надано дитині у потрібний час його розвитку. Марія Монтессорі запропонувала вікові рівні до подання кожного матеріалу, проте, оптимальний момент при цьому кожній конкретній дитині мають визначити шляхом експериментування й чужі спостереження.

Середовище в Монтессорі-групі має точну логіку побудови і до дрібниць продуманий зміст, вона розрахувала групу дітей від 3 до 6 років. Весь матеріал розташований на відкритих поличках, лише на рівні не вище 1 м відстаті, що забезпечує дитині свободу вибору. Кожен матеріал представлено в одному примірнику. Самим розташуванням полиць середовище розділена накілька зон.

Перша «Зона практичного життя», де діти набувають важливі практичні вміння. Тут перебувають матеріали пов'язані з переливанням, пересипанням, носінням предметів. Але тут вправи з пипетками, пінцетами, прищіпками, сортуванням дрібних предметів. Також сюди відносять матеріали, які допоможуть дитині турбуватися про себе. До них належать рамки з різними видами застібок: великими і маленькими гудзиками, блискавкою, пряжками, гачками, шнурівкою, бантами, булавками, кнопками, липучкою. До цієї групи належить матеріал для рук й чищення нігтів. Матеріали дозволяють освоїти перші навички приготування їжі – чистка і різання овочів і фруктів, сервірування столу. У цю зону входять матеріали, що дозволяють дитині навчитися піклуватися про світ – миття посуду, прання, миття столу, прасування, чистка взуття, поліровка металу. Усі предмети, якими користується дитина, не повині бути іграшковими, а справжніми.

Наступна «Зона сенсорного виховання». Ця територія розвитку органів чуттів. Вона обладнана класичним сенсорним Монтессорі-матеріалом, що теж розділені на кілька груп:

- матеріали для розвитку зору. Сюди входять чотири блоку з циліндрами і кольорові циліндри, рожева вежа, коричнева драбина, червоні штанги, геометричний комод з рамками-вкладками, проекціями, об'ємні геометричні тіла з підставами. Для розвитку логічного мислення з урахуванням зорового сприйняття – комплект конструктивних трикутників.

- матеріали для розвитку дотику – шорсткі і гладкі дошки для обмацування, шорсткуваті таблички, ящик з тканиною.

У Монтессорі-групі є «Математична зона». Сюди входить матеріал для знайомства з символами до 10, вивчення складу і властивостей чисел першого десятка – числові штанги, шорсткі цифри.

Також є дошки Сегена і коробочки з кольоровими і золотими намистками; матеріал щоб одержати досвід табличного складання, вирахування, множення.

Далі йде «Зона для розвитку мови». Сюди входить матеріал для розширення словникового запасу – класифікаційні картки з узагальненням, матеріал для розвитку фонематичного слуху – набори дрібних предметів, звукові ігри; ножиці для різання паперу; матеріал для знайомства з письмовими літерами – шорсткуваті літери, піднос з манкой на письмі; матеріал для написання слів – великий рухливий алфавіт; матеріал для читання – серії з карток, найменування предметів, списки слів, пропозицій, книжок.

Наступною є спеціальна зона — «Космічне виховання», в якій зосереджено різноманітний розвивальний матеріал: глобуси, географічні карти, астрономічні календарі, за якими діти встановлюють час року, місяць, день тижня, число, день свого народження, візуально визначають відрізок прожитого року. Крім календарів, там є об'ємний і площинний макети Сонячної системи, карти зоряного неба. Макети допомагають дітям дізнатися, що планети відрізняються розміром і що кожна з них розташована на певній відстані від Сонця. Дитина Монтессорі-школи легко розміщує планети Сонячної системи на відповідні орбіти, позначаючи їх картками з написами. Попрацювавши з об'ємним макетом, на якому кожна планета має форму кулі, діти розпочинають роботу з площинними зображеннями планет. Сформовані на об'ємному макеті уявлення вони легко переносять на площинний макет Сонячної системи, а потім переходять до роботи із зоряними картами, самостійно складаючи карту зоряного неба. Після ознайомлення з глобусом діти працюють із площинними зображеннями материків на дерев'яних і паперових картах.

У Монтессорі-школах діти виготовляють хронологічну стрічку, на якій розмальовують різними кольорами 12 частин, кожна з яких відповідає важливому періоду життя на Землі. Заздалегідь скопійовані ілюстрації з книг, журналів вони розфарбовують, вирізають і наклеюють на відповідне місце на стрічці. У цьому процесі діти наочно і хронологічно простежують складний і неперервний процес виникнення та розвитку життя на Землі.

Багато матеріалів у розвивальному середовищі Монтессорі-закладів дають змогу дітям вільно працювати з ними без допомоги дорослих. Перебуваючи в особливому місці — лабораторії, в якій є матеріали з географії (діючі макети вулкана, річки, озера, острова, півострова та ін.), діти можуть спостерігати, як вивергається вулкан, переконатися, що розпечена лава піднімається з надр гори і стікає її схилами.

Таким чином, дидактичні матеріали допомагають дітям через спостереження і самостійну діяльність відчувати себе частиною природи, культури і людського суспільства, розвинути інтерес до пізнання світу, реалізувати свої знання на практиці.

 

2.4 Сучасна практика шкіл М. Монтессорі

В Україні рішенням Головного управління освіти Київської міської державної адміністрації у 1992 році було вперше відкрито державну «Школу Монтессорі від 3 до 7 років» під керівництвом Т. Михальчука. Навчальний заклад був зас­нований Творчою спілкою вчителів України та відділом освіти Дарницької районної адміністрації м. Києва за ініціа­тивою першого заступника спілки Б. Жебровського. Сьогод­ні в школі навчаються діти віком від 3 до 9 років, а мережа шкіл-Монтессорі розширилася.

Школа стала експериментальним центром впровадження педагогічної системи М. Монтессорі в Україні. З метою по­дальшого поширення методики Монтессорі в Україні було створено пілотну школу-лабораторію у цьому навчальному закладі під керівництвом Б. Жебровського. З 1992 по 2000 роки проводився експеримент зі створення української мо­делі Монтессорі-школи в рамках проекту «Відродження гуманістичної педагогіки Марії Монтессорі в Україні».

Метою даного експерименту було розробка змісту, ме­тодів, форм і умов втілення у життя української моделі школи-Монтессорі для дітей віком від 1,5 до 9 років. Як зазначає Б. Жебровський, при створенні Української моделі сучасної школи Монтессорі враховувалося кілька факторів:

§ сучасний стан освіти в Україні;

§ існуючі державні стандарти, професійний рівень та психологічна підготовка вчителя;

§ освітній рівень батьків, їхні вимоги до освітніх пос­луг, стосунки в сім'ї;

§ культурно-соціальне середовище: традиції, побут, звичаї українського народу.

Результати експериментальної роботи, зазначає Н.Прибильська, проведені педагогічним колективом пілотної школи-лабораторії, привели до наступних висновків:

1. Система М. Монтессорі є дійсно інтернаціональною, оскільки успішно використовується в усіх демократичних країнах світу, а також в Україні.

2. Школа стала членом Міжнародного товариства, штаб-квартира якого знаходиться в Нідерландах та в Американсь­кому Монтессорі-товаристві.

3. Засновники школи та її директор успішно пройшли навчання, отримали міжнародні дипломи адміністраторів Монтессорі-шкіл, а сім вчителів отримали міжнародні дип­ломи від Американського Монтессорі-товариства.

3а період експерименту сформувалися основні риси української моделі Монтессорі-школи, адаптованої до умов та соціальних потреб суспільства, національної культури, звичаїв і традицій українського народу. Українська модель початкової школи не передбачає чистого копіювання міжна­родного досвіду, а відповідає соціальним вимогам у відпо­відності з державним стандартом освіти.

Пілотна школа є державною установою, тому штатний розклад і режим роботи навчального закладу відповідає державним нормам. Школа має статус навчального закладу з поглибленим вивченням англійської мови.

Повністю відпрацьована схема роботи з дітьми віком від 3 до 6 років. Завдяки кропіткій роботі педагогічного ко­лективу школи, метод Монтессорі поширився у дошкільних закладах 15-ти областей України, наприклад, це школи-Монтессорі у м. Києві, м. Херсоні, м. Одесі; навчально-виховні комплекси та дошкільні заклади у м. Білій Церкві, м. Полтаві, м. Миколаєві; приватні заклади м. Дніпро­петровська, м. Вінниці, м. Херсона; будинки-дитини у м. Рівне, м. Одесі. Центр медико-соціальної реабілітації дітей-інвалідів у м. Чернігові та інші. Кожен навчальний заклад по-своєму різний, але всі вони працюють за єдиними вимогами, єдиними навчальними планами, програмами, які вчителі отримують від Асоціації Монтессорі-вчителів Укра­їни. Діяльність шкіл Монтессорі позитивно впливає на роз­виток усієї освітньої системи в країні, так як вони вирізня­ються серед інших освітніх закладів високою професійніс­тю, повагою та любов'ю до дитини з боку кожного вчителя.

Розглянемо роботу Монтессорі-центру розвитку дитини «Сім'я» у м. Тернополі.

У дитсадку Монтессорі день починається з вільної роботи. Діти самостійно роздягаються, приводять себе у лад і вибирають, що вони будуть сьогодні робити. Вихователь зустрічає дітей, обов'язково простягаючи кожному руку для вітання, і потім, вже у класній кімнаті, терпляче спостерігає вільний вибір ними матеріалу для занять. Хтось починає прати лялькові сукні, хтось поливає квіти. Хтось розкладає на килимі кольорові таблички; нанизує намисто; меле у маленькому млині зерно; вчиться пришивати гудзики. Якщо вихователь помічає, що дитина вперше взяла матеріал до роботи, він пропонує їй алгоритм дій з цим предметом. Іноді діти одержують дуже коротку і конкретну інструкцію. А іноді вчитель мовчки показує спосіб роботи з матеріалом.

Під час вільної роботи дитина може гратися з іграшками, бо усі ляльки, кубики, машинки перебувають в одному з куточків і якщо молодший хоче ними грати, не заважаючи іншим, він спокійно наряджає чи годує ляльку, будує із кубиків гараж для своєї машинки.

Привабливість дидактичного матеріалу захоплює дітей настільки, що визнають за краще покласти на край килимка ляльку і викладати відразу ж десяткову систему з бусин золотого матеріалу. Та все ж після двох години від початку вільної роботи діти чують звучання тихої музики – знак збору у спільне коло. Коли розпочата робота закінчується, матеріали ставляться на полки.

Цілі даного закладу – створення умов (матеріальних, психолого-педагогічних і організаційно-методичних) для процесу формування дитини, її вільного, самостійного, активного розвитку:

• для дітей, яким важко швидко пройти адаптаційний період
(зміна обстановки, відсутність мами поруч);

• для дітей з обмеженими можливостями;

• для дітей з розладами поведінки;

• для дітей, які мають труднощі у шкільному навчанні.

Заняття підбираються в індивідуальному режимі для кожної дитини.

Монтессорі-терапія при різних захворюваннях і порушеннях у розвитку:

Ø при виражених порушеннях когнітивного розвитку;

Ø при затримці психічного розвитку;

Ø при специфічних розладах розвитку шкільних навичок;

Ø при синдромі дефіциту уваги і гіперактивності;

Ø при агресивній поведінці дитини;

Ø при аутистичній поведінці;

Ø при гідроцефалії;

Ø при порушеннях опорно-рухового розвитку.

Завданням Монтессорі-центру розвитку дитини «Сім-Я» є:

Ø розвивати почуттєві, моторні і розумові здібності;

Ø прищеплювати практичні життєві вміння;

Ø вести дитину до засвоєнню основ рахунки;

Ø розвиватисенсорику (почуття дитини);

Ø поліпшити мову (вміння слухати, читати, говорити, писати);

Ø розвивати фізичні можливості й уміння дитини;

Ø знайомитимуть із на образотворче мистецтво і музикою;

Ø розвивати здібності;

Ø взаємодіяти з батьками у плані наступності принципів монтессорі-педагогіки.

Девіз Монтессорі-центру розвитку дитини «Сім-Я»: «Вчителю допоможи мені це зробити самому!».

Актуальність і практична значимість Монтессорі-системи:

Ø ця система надає дитині свободу вибору;

Ø дозволяє маляті розвиватися самостійно у його власному темпі, відповідно його схильностям і можливостям;

Ø допомагає педагогові і батькові чи матері зрозуміти реальні потреби дитини і визначити у якому «чутливому» періоді він перебуває;

Ø допомагає розкриттю геніального потенціалу кожної дитини.

Напрямки роботи центру:

1. Розвиткова група «Разом з мамою» для дітей від 8 міс. до 3 років.

Мета: забезпечити своєчасний розвиток, ранню соціалізацію дітей та їх адаптацію до вступу в дошкільні освітні установи.

2. Група для дітей 4 -6 років. Мета: підготовка до школи. Приклад уроку у додатку №1.

Керівник Монтессорі-центру розвитку дитини «Сім-Я» Марія Малишко планує побудувати початкову школу, де навчання буде проводитися за методикою Монтессорі. Приклад уроку у 3 класі з математики у додатку №2.

Оскільки сьогодення висуває суспільний запит на ви­ховання соціально- компетентної особистості, здатної вистояти в розмаїтті буднів, не втратити гу­манних орієнтирів, не позбутися надбаних десятиліттями моральних цінностей; особистості, яка внутрішньо приймає, ґрунтовно розуміє й духовно творить особи­сте «Я» та довкілля, тобто макси­мально використовує свій природний потенціал (фізичні, інтелекту­альні, духовні ресурси), то саме методика М. Монтесорі «закладає міцний фундамент» для формування такої особистості.

 

 

Висновки

Освітня парадигма ХХІ ст. націлена на пошук такої системи освіти, яка вчила б людину жити й діяти відповідно до універсальних законів Природи і Космосу. Діяльність громадянина постіндустріальної цивілізації потрібно спрямувати на збереження життя. В цьому сенсі педагогічні ідеї М. Монтессорі набувають особливої актуальності. Вони мають увійти до активного арсеналу гуманізації навчально-виховних закладів як складова частина проблеми культивування у людини ноосферної свідомості.

Важливими чинниками становлення незалежної України є освіта і виховання. Тому вже в 1991 р. постало питання про вироблення нової освітньої політики, завдяки якій можна було б узгодити зміст освіти відповідно до сучасних потреб суспільства. З цією метою було прийнято Державну національну програму «Освіта». Незважаючи на декларативний характер програми і певні недоліки, вона віддзеркалила певні прогресивні тенденції.

Щоб виховати творчу особистість, необхідно створити умови для розвитку її здібностей. З цією метою створюють навчальні заклади різних типів. Серед них почесне місце належить альтернативним й авторським навчальним закладам.

Альтернатива означає необхідність вибору одного з двох або кількох можливих рішень, напрямів, варіантів.

Альтернативні школи виникають, як правило, на противагу державним офіційним навчальним закладам. Вони відрізняються своєю метою і змістом. Наприклад, за кордоном школи Монтессорі відомі, як навчальні заклади, які за мету виховання ставлять розвиток внутрішніх сил і почуттів дитини, а всі методи і форми навчання та виховання підпорядковані реалізації цієї мети. Ідеї виховання італійського педагога М. Монтессорі тримають своїх прихильників не лише в Бельгії, Німеччині, Голландії, Італії, США, Франції, Англії, а й в Україні. У Києві з 1992 р. розпочала роботу «Школа Монтессорі – від 3 до 7». Головний принцип М. Монтессорі, яким керуються вихователі, - «Допоможіть мені це зробити самому». Тому діяльність учителя - Монтессорі значно відрізняється від діяльності вчителя у традиційних навчально – виховних закладах. Учитель-Монтессорі має пристосуватися до учнів, полегшити їх внутрішню роботу, допомогти душі дитини почати жити. Головне завдання вчителя розвивати, пробуджувати духовний світ дитини, а не навчати. Для цього він повинен забути про себе і проживати життя разом з учнем. Учитель не вимагає, а запрошує учня до пізнавальної діяльності, спонукає його до відкриття своєї сторінки у Всесвіті.

В основі роботи вчителя-Монтессорі лежить метод спостереження, завдяки якому вчитель бачить результати свого впливу на дитину, недоліки і перспективи подальшого розвитку.

Важливим у педагогічній діяльності вчителя є створення атмосфери взаємосприйняття та взаєморозуміння. Досягти цього можна лише забезпечивши свободу розумової та фізичної діяльності учня.

Свобода розумової діяльності реалізується у праві учня самостійно обирати питання, над яким він працюватиме сьогодні. Наприклад, учень може вивчати одну тему 2-4 уроки, доки добре не засвоїть її. Такий стан речей нормальний, бо дитина має працювати на своєму рівні. Крім того вчитель не має права сам, тим більше не може дозволяти іншим учням відволікати від роботи товариша в період найвищої концентрації його пізнавальної діяльності. Допустимі тільки ті активні дії учня, які ведуть до його розвитку.

Учитель-Монтессорі надає перевагу практичним методам над словесними. Він мало говорить, а більше показує і намагається розпалити жагу до самостійної роботи. Тільки тоді, коли учень сам здобуває знання, вони стають невід’ємною часткою його світогляду.

У «школі Монтессорі – від 3 до 7» велику увагу приділяють організації навколишнього середовища, розробці дидактичного матеріалу, який використовується: 1) для сенсорного розвитку; 2) для когнітивного розвитку; 3) для набуття практичних навичок.

У школі вчителі і вихователі чітко дотримуються трьох основних положень педагогічної теорії М. Монтессорі:

- виховання має бути вільним;

- виховання має бути індивідуальним;

- виховання має спиратися на дані спостережень за дитиною.

Слід зазначити, що незмінними залишаються тільки основні фундаментальні положення концепції Марії Монтессорі. Вчителі школи Монтессорі творчо використовують ідеї італійського педагога, враховуючи національні та суспільно-економічні умови України.

Підводячи підсумки проведеного мною дослідження, треба згадати, що моєю метою було з’ясувати специфіку застосування системи М. Монтессорі в Україні. Під час роботи я дійшла висновку:

Найперший і найосновніший обов’язок вчителя – це навчити учнів вмінню вчитись, самостійно працювати не тільки на уроках, але й вдома, не тільки в шкільні роки, але й прищепити кожній дитині віру себе, в свої, тільки їй притаманні здібності і показати стежину до змоги реалізувати себе в дорослому житті по-творчому, самостійно. Переконалася, що всі ці завдання найкраще виконуються при застосуванні методики М. Монтесорі, яка в порівнянні з традиційними методиками навчання набагато ефективніша. Проте, для досягнення високого рівня розвитку розумових і творчих здібностей дитини, потрібно поєднувати різні технології навчання, враховуючи національні та суспільно-економічні умови країни.

„Тільки коли дослід буде осно­вою школи, тільки тоді, коли кожна школа буде, так би мови­ти, педагогічною лабораторією, тільки тоді школа не відстане від загального прогресу, і дослід зможе закласти тверді підвали­ни для наукиосвіти” [15]. Саме цими словами Л.М.Толстого хочеться закінчити свої роздуми над темою дослідження: ” Педагогічні ідеї Марії Монтессорі в сучасних дошкільних закладах ”.

Список використаних джерел

1. Басова А. Вершини Марії Монтессорі / А. Басова // Пані вчителька: Журнал для шкільного жіноцтва. – Х., 2007. – № 7. – С. 40-45. – Знамениті вчителі.

2. Главный урок Марии Монтессори // Розкажіть онуку, 2011. – № 3. – С. 2-4.

3. Даниленко В., Тригубенко В. Коштовна спадщина Марії Монтессорі // Відродження. – 1998. – №2. – С. 42-44.

4. Дичківська І. Через свободу і самостійність. Розвиток індивідуальності дитини в теорії і практиці М. Монтессорі / І. Дичківська // Дошкільне виховання. – 1993. - №5. – С. 6-7.

5. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології. Навч. посіб. для студ. вузів / І. М. Дичківська. – К.: Академвидав, 2004. – 352 с.

6. Єржабкова Б. Концепція розвитку дитини в педагогічній спадщині Монтессорі. – Кременчук, 2011. – Кн. 1. – С. 66–73.

7. Жебровський Б. Українська модель школи Марії Монтессорі / Б. Жебровський // Початкова школа, 2005. – № 5. – С. 42-44.

8. Земченкова М. Марія Монтессорі. Педагог, психолог, гуманіст

/ М. Земченкова // Психолог. Шкільний світ. – К., 2004. – №17. – С. 31-32.

9. Історія педагогіки: навч. посіб. – Х.: ХНПУ ім. Г. С. Сковороди, 2008. – 545 с.

10. Капранова, В. А. История педагогики. – Минск; М.: Но2011. – 240 с.

11. Кравець В.П. Зарубіжна школа і педагогіка XX ст. – Тернопіль, 1996. – 290с.

12. Литвин Л. Н. «Наша» или «не наша» Мария Монтессори? // Сов. Педагогика. – 1991. - №8. – С. 96-103.

13. Малишко, М. В. Монтессорі - ключ до світу.– Тернопіль; К.: Мальва-ОСО: Сеста, 1998. – 48 с.

14. Монтессори, М. Помоги мне сделать это самому. М. Монтессори. – М.: Карапуз, 2000. – 272с.

15. Прибильська, Н. Історико-педагогічні передумови відродження педагогічної системи Монтессорі в сучасних умовах – Тернопіль, 2006. – № 1. – С. 79-84.

16. Сорокова, М.Г. Система М.Монтессори: Теория и практика. – М.: Академия, 2003.– 384с.

17.. Стахів, Л. Педагогічна спадщина М. Монтессорі у контексті ознайомлення дошкільнят з природою за ред. М. Чепіль – Дрогобич, 2012. – С. 292-298.

18. Хилтунен, Е. Уроки на корточках. Беседы с родителями. Что означает воспитывать детей в духе педагогики Марии Монтессори – К., 2005. – №3-4. – С. 51-67.

19. Чепіль М. М. Педагогічні технології. Навчальний посібник. – К. «Академвидав» 2012. – С. 134-149.

20. Освітній портал ПедПРЕСА [Режим доступу: http://pedpresa.com].

 

Додаток №1

Методична розробка уроку (підготовчий клас)

Тема. Число і цифра 0. Лічба предметів.

Мета: на основі практичних дій з предметами ознайомити з числом і цифрою 0; закріпити уміння дітей лічити по одному до десяти та в оберненому порядку, співвідносити числа з кількістю предметів, закріпити знання про вивчені геометричні фігури; розвивати мислення, пам'ять, сенсорні відчуття; виховувати інтерес до народної творчості, такі риси характеру, як правдивість та справедливість.

Обладнання: картки з цифрами, предмети для лічби, геометричний матеріал, цифри з наждачного паперу, бублики з маком, повітряна кулька, казкові персонажі Лиска Аліса, Кіт Базиліо, пан Нулик (малюнки).

Хід уроку

I. Організаційна частина. Привітання.

- Діти, зараз у нас урок математики. Підійдіть до мене, станьте у коло, візьміться за руки, привітаймося. (Діти співають пісеньку).

«Добрий день, добрий день, добрий день усім, Добрий день, добрий день, хай щастить усім!». (Діти проходять на килимок і сідають у коло).

II. Повідомлення теми і мети уроку.

- Сьогодні на урок до нас завітають казкові герої, які познайомлять нас із числом і цифрою 0 і навчать правильно писати цифру 0.

ІІІ. Актуалізація опорних знань учнів. Усний рахунок.

- Діти, давайте порахуємо, скільки у нас присутніх на уроці учнів (Діти по черзі рахують).

- А тепер давайте порахуємо від 1 до 10, від 5 до 9, від 10 до 2.

- Пограймо в гру «Запам'ятай число». Учитель роздає учням картки з цифрами, перед кожним лежать предмети для лічби. Завдання: кожен учень отримує картку з числом, запам'ятовує його, відкладає картку, а потім викладає перед собою таку кількість предметів, яка б відповідала даному числу. Всі разом перевіряють виконане завдання: діти показують усім своє число, називають його, розповідають, скільки предметів вони взяли.

- Молодці, у вас гарна пам’ять і ви вмієте добре рахувати. (Діти сідають на свої місця за парти).

IV. Сприймання і запам'ятовування нового матеріалу. Ігрова ситуація «Наші гості - казкові персонажі».

- Сьогодні до нас на урок, діти, завітали казкові герої. Чи впізнали ви їх? (Вчитель показує малюнки Лиски Аліси і Кота Базиліо).

- Так, це Лиска Аліса і Кіт Базиліо. Вони, мабуть, почули, що ми з вами рахували, та й подумали: «Чи не багатенькі ми бува, як Буратіно, а рахувати не вміємо... Ось і є кого об дурити! Так це чи ні?»

- Ми будемо старанно вчитися, щоб уміти правильно вести підрахунки. Тоді з нами не трапиться такої біди, як із Базиліо. Послухайте.

Котик з Лискою ішли, Узялась ділить Аліска,

Горщик на землі знайшли. Жадібно очима блиска:

Продавець цей горщик взяв, «Я собі моє сердечко,

Бублик з маком їм продав. Візьму з бублика краєчка,

Котик каже: „Треба нам А тобі, коток, до чаю

Поділити пополам!” Дірку з бублика лишаю!»

- Ось так і поділили, але чи справедливо? Хто з вас скаже, скільки це – „дірка з бублика”? (Вчитель роздає дітям бублички).

- Покажіть, що одержав Котик. Так, нічого. У нашого народу є така приказка, коли замість «нічого» кажуть «дірка з бублика», або ще – «пшик». Здогадуєтеся, як виникло це слово? А чули ви, який звук утворюється, коли спускається повітряна кулька? (Пш-ш-ш). Була така гарна, кругла – і раптом нічого немає. (Вчитель демонструє, як спускається повітря з повітряної кульки).

— У математиці, діти, це «нічого» має назву «нуль». І хоча «нуль» ніякої величини не означає, без нього ніяк неможна обійтися. Отже, давайте ближче познайомимося з ним – паном Нуликом (вчитель показує малюнок пана Нулика).

- І аби Базиліо раніше знав його, то нізащо б не погодився на дірку з бублика. Але він почув все це і теж відплатив Лисичці. Ось послухайте:

Каже Лиска: „Слухай, Кіт,А додому повернувся,

Хочу юшки на обід. На дивані простягнувся.

Побіжи мерщій на річку, Ось і Лиска - кривуля

Може вловиш там плотвичку. Думає: «Наїмся й я!».

Кіт послухався Лисичку, Заглядає до каструлі,

Вудку взяв й побіг на річку. А там рибки нема - нуль!

Довго плавав і пірнав, Будить Котика: «Агов!

Потім вудку закидав, Де ж подів ти весь улов?»

Що впіймає, те і з'їсть, Я, - Коток замуркотів, -

Мабуть, вм’яв плотвичок шість. Дірку з бублика заїв.

- Отже, що означає число „нуль"? А чи знаєте ви, як пишеться цифра «нуль»? На що він схожий за формою? Се ред інших цифр знайдіть цифру «нуль». (Вчитель пропонує дітям картки, на яких написані різні цифри, і дає завдання викреслити цифру «нуль»).

 

 

- Давайте навчимося писати цю цифру, але спочатку за допомогою дотику пальчиками.

- Робота з Монтессорі-матеріалом «Цифрами з шорсткого паперу». Вчитель роздає дітям таблички, на яких на клеєні цифра 0 із шорсткого паперу. їм пропонується про вести по цифрі вказівним і середнім пальцями декілька разів. Дітям, які хочуть написати цифру, пропонується спочатку зробити це пальцем в коробочці з піском чи манкою, мок рою губкою на підлозі, в повітрі, крейдою на дошці.

Наступні вправи:

1. вчитель (або дитина) пише цифри рукою на плечах у дітей, які потім шукають відповідну табличку з цифрою;

2. дитині зав'язують очі і пропонують за допомогою дотику впізнати цифру на картці.

- Отже, ви добре ознайомилися із зовнішнім виглядом пана Нулика. А тепер напишемо цю цифру в зошиті. (Робо та в зошитах. Письмо цифри 0.)

V. Фізкультхвилинка. (Виконання рухів під музичний супровід).

VI. Закріплення нового матеріалу.

- Ми ознайомилися з числом і цифрою 0. Гарно попрацювали, тепер відпочинемо і пограємо у гру «Зроби так». (Вчитель просить учнів виконувати його прохання, напри клад: підніміть вгору дві руки, плесніть у долоні 4 рази, тупніть ногою 0 разів та інші).

- Отже, ви зрозуміли, що означає число 0. Про це число один дитячий письменник написав усім відомий віршик:

„Кругла, наче буква О

Цифра 0, або «ніщо»,

Як стоїть він сам-самісінький,

То не значить нічогісінько.

- На що ще схожа цифра 0?

- Як ми з вами з'ясували, цифра 0 має форму овалу. Хто добре малює овали, буде гарно її писати. Подумайте, діти, які ще предмети мають овальну форму? Назвіть їх.

- Проведемо гру «Домалюй фігуру». (Вчитель роздає дітям картки із зображенням на них нулів і пропонує домалювати малюнок. Кращі роботи демонструє).

VII. Підсумок уроку. Вербальне оцінювання учнів.

Додаток №2