Вимоги пожежної безпеки до споруд метрополітену

НАПБ: Правила ПБ в метрополітені.

ДБН В.2.3-7-2003 Споруди транспорту. Метрополітени.

В Е Н Т И Л Я Ц І Я С П О Р У Д М Е Т Р О П О Л І Т Е Н У

Станції метрополітену оснащені тонельними і місцевими системами вентиляції, призначеними для забезпечення заданих параметрів мікроклімату в його підземних спорудах.

С и с т е м а т о н н е л ь н о й в е н т и л я ц и і – приточно – витяжна зі спонуканням руху повітря служить для провітрювання основних споруд метрополітену. При цьому застосована подовжня схема вентиляції з реверсуванням, що дозволяє використовувати в якості повітроводів шляхові тонелі і змінювати напрямок повітряних потоків у залежності від температури зовнішнього повітря. Система тонельної вентиляції складається із сукупності шляхових, вентиляційних тонелей, стовбурів вентиляційних шахт і вентиляційного устаткування. Найбільш широке застосування одержала схема вентиляції з трьома вентиляційними шахтами, дві з яких розташовані в станцій (станційні) і одна в середині перегону (перегінна).

Рис. 4 – Схема тонельной вентиляції станції глибокого закладення

1,2,3-шляхові, ескалаторний, вентиляційний тонелі відповідно; 4,5,6-станційна, перегінна і тупикова вентиляційна шахти; 7-наземний кіоск вентиляційної шахти; 8-тупик; 9-станція; 10-вентиляційний відсік ескалаторного тонеля; 11-вентиляційна збійка; 12-вентиляційна установка.

При даній схемі вентиляція здійснюється в такий спосіб: у зимовий період холодне повітря з поверхні подається в споруди метрополітену перегінною вентиляційною шахтою, нагрівається при своєму русі по шляховим тонелям, підігрітий підходить до станцій і відаляється через станційні шахти. Улітку режим роботи – зворотний. Основним вважається період теплого періоду року і тому вентилятори просторово орієнтовані на прямий режим: у станційних шахтах – на подачу повітря в метрополітен, а в перегінних – на видалення.

Рис. 5 – Вентиляційна шахта

1-шляхові тонелі; 2-вентиляційна збійка; 3-вентиляційний тонель; 4-вентиляційна камера; 5-осьовий вентилятор; 6-стовбур шахти; 7-верхній вентиляційний канал; 8-глушителі шуму; 9-вентиляційний кіоск; 10-сходи; 11-розділова перегородка; 12-електродвигуни; 13-металеві ґрати з дверима.

Подача і видалення повітря із сусіднього тонеля здійснюється через збійку. Як правило, кожна шахта має вентиляційну установку, що складається з 2-х осьових вентиляторів. Вентилятори встановлюються в спеціальних підземних камерах розділених перегородкою і клапанами, що виключають можливість циркуляції повітря при роботі одного вентилятора.

Особливістю тонельної вентиляції є перевищення припливу повітря над витяжкою на 15 – 20 % у зв'язку з чим станції при нормальному режимі провітрювання знаходяться під надлишковим тиском і повітря по ескалаторному тонелю має напрямок нагору.

Витяжна система акумуляторних приміщень і комор мастильних матеріалів забезпечує видалення повітря на поверхню. Для вентиляції машинних залів ескалаторів використовується часткова циркуляція повітря.

П р о т и п о ж е ж н е в о д о п о с т а ч а н я. Станції і тонелі метрополітену обладнаються протипожежним водопроводом, що підключений до міської мережі. Пожежні крани діаметром 50 мм встановлюються у вестибулі, коридорах службових приміщень, що примикають до нього, машинному залі ескалаторів, розподільному залі станції або на платформах, коридорах службових приміщень станції, тупиках. Тонелі оснащуються пожежними кранами, установлюваними через 90 м.

З недавнього часу тонелі станцій глибокого закладення обладнаються сухотрубом діаметром 80 мм, що має з'єднувальні голівки в рівні вестибуля й у рівні нижньої гребінки ескалатора для з'єднання з магістральною лінією.

П е р в и н н і засоби пожежогасіння. Оснащення ними підземних споруд і рухомого складу відповідно до «Правил пожежної безпеки в метрополітенах».

В о г н е с т і й к і с т ь о с н о в н и х к о н с т р у к т и в н и х е л е м е н т і в. Забезпечується виконанням будівельних конструкцій підземних споруд з негорючих матеріалів з межами вогнестійкості 1-2 години.

Перегородки машинних залів ескалаторів, підстанцій, кабельних колекторів, вентиляційних камер і аналогічних приміщень повинні мати межі вогнестійкості 0.75 години, а двері цих приміщень – 0.6 години.

Для інших службових приміщень вогнестійкість перегородок і дверей регламентується часом 0.25 години. Огороджуючі конструкції комор мастильних матеріалів повинні мати межу вогнестійкості 2.5 години, їхні двері – 1.2 години.

В Е Н Т И Л Я Ц І Я П І Д З Е М Н И Х С П О Р У Д П Р И П О Ж Е Ж І