Вимоги пожежної безпеки при експлуатації будівель лікувальних закладів

ППБвУ, розділ 7.4. Лікувальні заклади (із стаціонаром)

7.4.1. У багатоповерхових лікарнях палати для важкохворих та дітей повинні розміщуватися на нижніх поверхах.

Палатні відділення дитячих лікарень слід розміщувати не вище п'ятого поверху, палати для дітей до 7 років - не вище другого поверху (за винятком випадків, що обумовлені будівельними нормами).

7.4.2. Лікарні та інші лікувальні заклади з постійним перебуванням важкохворих, не здатних самостійно пересуватися, повинні забезпечуватися ношами з розрахунку: одні ноші на 5 хворих.

7.4.3. Палатні відділення, пологові, операційні, процедурні кабінети не допускається розміщувати в підвальних та на цокольних поверхах.

7.4.4. Відстань між ліжками у лікарняних палатах має становити не менше 0,8 м, центральний основний прохід - не менше 1,2 м завширшки. Тумбочки, стільці та ліжка не повинні захаращувати виходи й проходи.

7.4.5. Подання кисню хворим повинно здійснюватися, як правило, централізовано, з установленням балонів (не більше 10) за межами будівлі лікувального закладу у прибудовах з негорючих матеріалів або з центрального кисневого пункту (коли кількість балонів понад 10). Допускається встановлювати один кисневий балон біля зовнішньої негорючої стіни будівлі закладу у металевій шафі. Центральний кисневий пункт слід розміщувати в будівлі, що стоїть окремо, на відстані не менше 25 м від будівель з постійним перебуванням хворих.

За відсутності централізованого постачання киснем порядок користування кисневими подушками визначається наказом (розпорядженням) адміністрації лікувального закладу.

7.4.6. Установлення кип'ятильників, водонагрівачів і титанів, стерилізація медичних інструментів та перев'язних матеріалів, прожарювання білизни, а також розігрів парафіну й озокериту допускається лише у спеціально пристосованих для цієї мети приміщеннях. Стерилізатори для кип'ятіння інструментів і перев'язних матеріалів повинні мати закриті підігрівники (спіралі). Опорні поверхні стерилізаторів повинні бути негорючими. Стерилізатори з повітряним прошарком між опорною поверхнею та днищем також мають встановлюватися на негорючій основі.

7.4.7. У лабораторіях, на постах відділень, у кабінетах лікарів та старших медсестер допускається зберігання не більше 3 кг медикаментів і реактивів, що відносяться до ЛЗР та ГР (спирт, ацетон, ефір тощо), при цьому тільки у спеціальних негорючих шафах, що замикаються. Під час зберігання повинна враховуватися їхня сумісність.

7.4.8. Матеріали та речовини у коморах, аптечних складських приміщеннях необхідно зберігати суворо за асортиментом, при цьому не допускається спільне зберігання ЛЗР з іншими матеріалами.

7.4.9. В аптеках, які містяться у будівлях іншого призначення (у тому числі лікарняних корпусах), загальна кількість легкозаймистих та горючих медикаментів, реактивів (спирти, ефіри тощо) не повинна перевищувати 100 кг.

В аптеках допускається зберігати не більше двох балонів з киснем, які повинні бути вміщені у вертикальному положенні в спеціальних гніздах та надійно закріплені.

7.4.10. Архівосховища рентгенівської плівки місткістю понад 300 кг повинні розміщуватися в окремо розташованих будівлях. Відстань від архівосховищ до сусідніх будівель має бути не менше 15 м. Якщо плівки менше 300 кг, дозволяється розміщення архівосховища у приміщеннях будівель лікувальних закладів, відгороджених протипожежними стінами та перекриттями 1-го типу.

7.4.11. В одній секції архівосховища допускається зберігати не більше 500 кг плівки. Кожна секція повинна мати самостійну витяжну вентиляцію. Двері з секції повинні відчинятися назовні. Сховища повинні мати природне освітлення із співвідношенням площі вікон до площі підлоги не менше як 1:8. Карниз даху над вікнами сховища повинен бути негорючим.

7.4.12. Архіви повинні мати центральне водяне опалення. У сільській місцевості за наявності печей топочні отвори та засувки слід улаштовувати з боку коридору. У приміщеннях сховища забороняється встановлювати електрощитки, пристрої для відключення, електричні дзвінки, штепсельні з'єднання. У неробочий час електропроводка у сховищах повинна бути знеструмлена.

7.4.13. Допускається зберігання плівок та рентгенограм за межами архіву, коли їх кількість у приміщенні не перевищує 4 кг. У цьому випадку плівки та рентгенограми необхідно зберігати в металевій шафі (ящику) не ближче 1 м від опалювальних приладів. У приміщеннях, де встановлені такі шафи, не допускається палити та застосовувати електронагрівальні прилади будь-яких типів.

7.4.14. Архівосховища обладнуються металевими (або дерев'яними, обшитими залізом по негорючому теплоізоляційному матеріалу) фільмостатами (шафами), розділеними на секції завглибшки і завдовжки не більше 0,5 м. Кожна секція повинна щільно зачинятися дверцятами. Відстань від фільмостатів (шаф) до стін, вікон, стелі та підлоги повинна бути не менше 0,5 м.

7.4.15. Адміністрація лікувального закладу зобов'язана щодня після закінчення виписки хворих повідомляти місцеву пожежну частину про кількість хворих, котрі перебувають у кожній будівлі закладу.

7.4.16. У будівлях лікувальних закладів не допускається:

розміщувати в корпусах з палатами для хворих приміщення, не пов'язані з лікувальними процесами (крім визначених нормами проектування), або здавати приміщення в оренду під інше призначення;

застосовувати в оздобленні приміщень матеріали, які за токсичністю продуктів горіння належать до груп Т3, Т4 згідно з ГОСТ 12.1.044-89 “ССБТ. Пожаровзрывоопасность веществ и материалов. Номенклатура показателей и методы их определения”;

здійснювати подавання кисню у лікарняні палати за допомогою гумових та пластмасових трубок, а також трубопроводами, котрі мають нещільні місця у з'єднаннях; прокладати киснепроводи у підвалах, підпіллях, каналах, а також під будівлями і спорудами;

улаштовувати топочні отвори печей в лікарняних палатах;

розміщувати в підвальних та на цокольних поверхах майстерні, склади, комори для зберігання пожежовибухонебезпечних речовин і матеріалів, а також ЛЗР та ГР;

використовувати керогази, гасниці, примуси для стерилізації медичних інструментів; підігрівати парафін і озокерит безпосередньо на вогні (слід застосовувати спеціальні підігрівники);

розміщувати хворих, коли їх кількість перевищує 25 осіб, у дерев'яних будівлях з пічним опаленням;

установлювати ліжка в коридорах, холах та на інших шляхах евакуації;

користуватися прасками, електроплитками, іншими електронагрівними приладами у лікарняних палатах та інших приміщеннях, де перебувають хворі (мають бути виділені спеціальні приміщення);

застосовувати настільні та інші гасові лампи (як виняток, допускається застосування ліхтарів типу "летюча миша").

4. Вимоги до розробки планів евакуації.

У будівлях та спорудах, котрі мають два повер­хи і більше, за умови одночасного перебування на по­версі більше 25 осіб мають бути розроблені і вивішені на видних місцях плани (схеми) евакуації людей на випадок пожежі.

Необхідність забезпечення планами (схемами) ева­куації одноповерхових будівель та споруд визначаєть­ся місцевими органами державного пожежного нагляду, виходячи з їх пожежної небезпеки, кількості роз­міщуваних людей, площі і т.ін.

Плани евакуації включають в себе графічну та текстову частини. Графічна частина повинна склада­тися з поповерхового або посекторного плану будівлі чи споруди.

На плані поверху за допомогою символів зазна­чаються:

- евакуаційні виходи (сходові клітки, зовнішні відкриті сходи, виходи без­посередньо назовні),

- маршрути руху,

- місця розмі­щення кнопок ручних пожежних сповіщувачів,

- місця розмі­щення теле­фонних апаратів,

- місця розмі­щення первинних засобів пожежогасіння (пожежного інвентарю та інструменту, вогнегасників) та пожежних кранів.

Умовні графічні позначення вищезазначених символів приведені у таблиці 1.

Символи слід наносити так, щоб їх було чітко видно.

Розшифрування символів слід додавати під пла­ном поверху (в примітці). Літери тексту розшифровки символів повинні мати висоту не менше 7 мм, ширину - не менше 5 мм.

План евакуації розміщують на видному місці під склом (плівкою) розміром не менше формату АЗ. Зразок оформлення індивідуального плану евакуації показано на рис. 1.

План евакуації підписується розробником, уз­годжується з працівниками об'єктової пожежної охо­рони або начальником ДПД (за їх наявності) та зат­верджується власником підприємства або особою, яка виконує його обов'язки

При розробленні плану евакуації слід передбачити декілька варіантів евакуації.

Головний та запасний шляхи евакуації вказують на плані штрихпунктирними лініями різної довжини, відповідно до таблиці 12.1. Ці лінії повинні бути вдвічі товщі за лінії плану поверху та-бути зеленого ко­льору.

За наявності двох сходових кліто к, рівноцінних по захищеності від диму та вогню, голов­ний шлях евакуації вказують до найближчих сходів.

Лінії, що вказують шляхи евакуації, повинні проводитись з приміщення до виходу в безпечне місце або безпосередньо назовні.

З метою покращення умов просторової орієнтації під час складання планів евакуації слід використову­вати знак «Ви знаходитесь тут", вказавши про це в примітці до плану.

Допускається заштрихованими ділянками на шляхах евакуації вказувати зони, які забороняється захаращувати. При цьому штрихування виконують зеленим кольором.

Таблиця 1 Умовні графічні позначення

Найменування	Символ за ГОСТ
Переносний вог­негасник
Переносний АВС - порошковий вогнегасник
Переносний СО2 - вогнегасник
Пересувний ВС – вогнегасник
Телефон
Ручний пожеж­ний сповіщувач
Кран пожежний
Головний евакуа­ційний шлях
Запасний евакуа­ційний шлях
Основний вихід
Запасний вихід
Знак просторової орієнтації «Ви знаходитесь тут»

 

Рис. 1. Приклад оформлення індивідуального пла­ну евакуації

У текстовій частині докладно подається:

- порядок і послідовність евакуації,

- обов'язки відповідальних осіб за евакуацію, організацію системи оповіщення людей про пожежу,

- можливість використання спеціального об­ладнання, техніки та інженер­них систем (систем димовидалення, автоматичних ус­тановок пожежогасіння, внутрішнього телефонного зв'язку, радіостанцій тощо) для організації евакуації та її успішного проведення