ІІ. Завдання за темами практичних занять

Тема 1. Земельне право в правовій системі України

 

Практичне заняття 1. Земельне право в правовій системі України

1. Юридична природа земельного права України.

2. Принципи земельного права України.

3. Методи в земельному праві України.

4. Система і структура земельного права України.

5. Співвідношення і взаємодія земельного права з іншими галузями правової системи.

Рекомендована література:

Основні джерела: 160, 168, 170, 175, 176, 296.

Додаткові джерела: 32, 64, 68, 80, 146, 148, 157, 158, 159, 162, 169, 177, 422, 445, 454.

Нормативно-правові акти: 1-141.

 

Задача 1.

3 лютого 2009 року Міжнародний суд ООН у Гаазі (Королівство Нідерланди) ухвалив рішення щодо багаторічного спору між Україною та Румунією щодо розмежування континентального шельфу в районі острова Зміїний у Чорному морі.

Справа про делімітацію континентального шельфу і виключної морської економічної зони України і Румунії перебувала в суді з ініціативи Бухареста з 2004 року не дивлячись на те, що у 1997 році між Україною і Румунією було підписано Договір про добросусідство і співробітництво, де острів Зміїний визнається територією України.

16 травня 2006 року Україна подала до Міжнародного суду ООН контр-меморандум.

Румунська сторона звернулася до суду, оскільки вважає, що острів Зміїний не є островом, а скелею. Натомість Україна доводила, що Зміїний все ж таки є островом, і довжина української частини узбережжя навпроти спірних територій становить 1058 км, а румунської – 258 км. відповідно. На переконання України, спірні території континентального шельфу необхідно поділити у пропорції 1 до 3, а саме: 53.3 тис кв.км – за Україною, 21,9 тис. кв. км. – за Румунією.

За Ухвалою Міжнародного суду ООН, острів Зміїний визнаний територією України. Однак він не може вважатися частиною прибережної лінії України при визначенні серединної лінії при делімітації континентального шельфу та виключної морської економічної зони. Тому острів Зміїний не дає підстав для розширення виключної морської економічної зони України за межі, визначені встановленою судом серединною лінією. Завдяки географічній конфігурації острів Зміїний не має ніякого впливу на можливе розширення виключної економічної зони України. На думку Голови Суду, врахування острова Зміїний означало б юридичний перегляд географії.

 

1. Визначте характер суспільних відносин, що виникли у зв’язку з островом Зміїний?

2. Чи є тут земельні правовідносини?

3. Чи можна застосовувати норми земельного законодавства України до врегулювання спору щодо острова Зміїний?

 

Задача 2.

Позивач заявив позов про припинення права користування земельною ділянкою площею 212,26 кв. м., яка знаходиться у спільному користуванні Приватного підприємства “Бізнес-Гранд” та Виробничого житлового ремонтно-експлуатаційного управління № 5 м. Черкаси. Доповненням до позовної заяви від 27.07.2006 року № 654, позивач уточнив позовні вимоги і просить суд припинити Приватному підприємству “Бізнес-Гранд” право постійного користування земельною ділянкою, наданою згідно державного акту на право постійного користування землею № 345 від 09.10.2000 року, відносно земельної ділянки площею 212,26 кв.м.. Представник позивача позовні вимоги в засіданні суду підтримав з обставин викладених в позовній заяві та доповненні до позовної заяви. Відповідач, відзиву на позов до суду не надав, представник відповідача в засідання не з’явився.

З матеріалів справи та пояснень представника позивача в засіданні суду вбачається, що відповідно до рішення Черкаської міської ради від 25.04.2000 року № 430, позивачу в постійне користування була надана земельна ділянка загальною площею 0,0283 га в спільне користування з державним комунальним підприємством виробничим житловим ремонтно-експлуатаційним управлінням № 5 м. Черкаси, під дитяче кафе на першому поверсі житлового будинку по бул. Шевченка, 195. На цю земельну ділянку позивачу був виданий державний акт на право постійного користування землею від 09.10.2000 року № 345. Рішенням відповідача від 06.06.2003 року № 3-372 позивачу було, із загальної кількості землі 283 кв.м., змінено використання частини земельної ділянки площею 70,74 кв. м., що розташована за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка, 195.

Земельна ділянка, площею 70,74 кв.м., надавалася під розміщення літньої тераси в оренду на 25 років в спільне використання з комунальним підприємством, “Виробничо житлове ремонтно-експлуатаційне управління № 5 м. Черкаси”. 11 липня 2003 року сторони уклали договір оренди земельної ділянки загальною площею використання 70,74 кв.м.

20.01.2005 року позивач продав кафе ТОВ “Сладкарниця”, що підтверджується договором купівлі-продажу від 20.01.2005 року. Відповідно до ст. 120 Земельного кодексу України до ТОВ “Сладкарниця” перейшло право користування земельною ділянкою. Таким чином, з часу продажу кафе у позивача немає правових підстав користування земельною ділянкою 212,26 кв.м. (283 кв.м – 70,74 кв.м.).

Відповідно до п. “а” ч.1 ст. 141 Земельного кодексу України підставою для припинення права користування земельною ділянкою є добровільна відмова від права користування земельною ділянкою. Листом від 21.10.2005 року за № 923 позивач надіслав відповідачу пропозицію про добровільну відмову від земельної ділянки та про припинення права постійного користування земельною ділянкою площею 212,26 кв.м. На лист відповідач не відреагував, відповіді не дав, рішення про припинення права користування земельною ділянкою не прийняв. Майже протягом 1,5 року позивач, не маючи в користуванні земельної ділянки, продовжує сплачувати земельний податок.

 

1. Визначте характер суспільних відносин, що виникли у цьому спорі?

2. Чи є тут земельні правовідносини?

3. Які методи правового регулювання можуть бути використані для вирішення цієї справи по суті?

 

Задача 3.

Відповідно до рішення XI сесії XXIII скликання Княжицької сільської ради від 28 грудня 1999 року за № 68, відповідачу було надано у постійне користування земельну ділянку площею 2,719 га для розміщення автодрому та видано Державний акт на право постійного користування землею серії II-КВ № 001853. Державний акт на право постійного користування землею зареєстрований в Книзі реєстрації державних актів на право постійного користування землею за № 166. В ході розгляду спору судом встановлено, що спірна земельна ділянка була передана відповідачу в 1999 році, однак до цього часу вона не використовується за цільовим призначенням. Крім того, відповідачем не вживаються заходи щодо належної охорони цієї земельної ділянки від сторонніх осіб. Недбалість відповідача призвела до завалення земельної ділянки сміттям, що погіршує стан землі, створює несприятливу санітарно-епідеміологічну ситуацію в районі та порушує норми земельного законодавства.

На адресу позивача неодноразово надходили скарги від власників суміжних з відповідачем земельних ділянок (зокрема від ТОВ "Трудар ЛПБ і К" та ТОВ "Княжий Маєток") про порушення відповідачем порядку землекористування та норм земельного законодавства України, що безпосередньо порушує права власників суміжних земельних ділянок, а також санітарно-епідеміологічні та екологічні норми.

10.03.2006 року Броварською державною екологічною регіональною інспекцією Державного управління екології та природних ресурсів в Київській області за фактом порушення відповідачем екологічних норм (зокрема ст. 17 Закону України "Про відходи" та ст.35 Закону України "Про охорону земель") було складено протокол та направлено відповідачу припис про усунення виявлених порушень в термін до 01.05.2006 року.

Крім того, 25.05.2006р. управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Київській області проведено перевірку дотримання відповідачем вимог земельного законодавства та встановлено, що на земельній ділянці не вживаються заходи по боротьбі з бур’янами.

Броварська райдержадміністрація звернулась до відповідача з листом від 02.06.06р. №268/07-10, і, відповідно, до ст. 21 Закону України "Про місцеві державні адміністрації", з метою раціонального використання земель запропонувала відмовитися від земельної ділянки та передати її до земель запасу, однак лист був залишений відповідачем без відповіді та реагування.

 

1. Визначте характер правовідносин, що виникли у цій справі?

Задача 4.

У липні 2003 року Львівське державне лісогосподарське підприємство звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до Брюховецької селищної ради про визнання недійсним рішення № 246 від 13.07.2000 року "Про вилучення земельної ділянки з користування Львівського лісогосподарського підприємства за його згодою".

Позовні вимоги обґрунтовувались невідповідністю вказаного рішення вимогам ст.ст. 19, 31 Земельного кодексу України (далі – ЗК України), згідно яких вилучення земель лісогосподарських підприємств і організацій здійснюється з метою передачі їх у власність або надання у користування громадянам, підприємствам установам, організаціям і може проводитися за умови відшкодування в повному обсязі збитків, передбачених розділом IV ЗК України.

Відповідач та третя особа на стороні відповідача – ТОВ "Оріон-Експорт" проти позову заперечували, посилаючись на безпідставність позовних вимог та відповідність спірного рішення вимогам закону.

 

1. Визначте характер правовідносин, що виникли у цій справі?

2. Чи є тут земельні правовідносини?

3. Чи можна застосувати норми земельного законодавства до вирішення цієї справи по суті?

Задача 5.

Рішенням виконавчого комітету Миколаївської міської ради від 17.09.91 р. № 1147 Обласному управлінню торгівлі відведено для проектування, будівництва та обслуговування майнового комплексу Будинку торгівлі ”Південний Буг” земельну ділянку площею 3 га, обмежену вулицями: проспект Леніна, вул. Комсомольська, вул. Севастопольська та вул. 8-ою Слобідською.

Рішенням від 13.09.2002 р. № 839 Миколаївська міська рада надала ВАТ „Будинок торгівлі „Південний Буг” дозвіл на виконання проектних та ремонтно-будівельних робіт по реконструкції Будинку торгівлі ”Південний Буг” та зобов’язала розробити та погодити робочий проект.

Головним управлінням містобудування та архітектури ВАТ „Будинок торгівлі „Південний Буг” надано архітектурно-планувальне завдання на виконання проектних робіт по реконструкції торговельного центру від 15.11.02 р. № 125, яке передбачало облаштування стоянок для паркування автотранспорту, згідно з чинними нормами та розміщення на території перед торговим центром безоплатного підземного багатоярусного охоронюваного паркінгу з організацією в’їзду з вул. Комсомольської з подальшим благоустроєм прилеглої території.

ВАТ „Будинок торгівлі „Південний Буг” складений ескізний проект ”Реконструкція Будинку торгівлі ”Південний Буг”, який затверджений головним архітектором міста, архітектором Ленінського району м. Миколаєва та начальником головного управління містобудування та архітектури Миколаївського міськвиконкому.

Зазначений проект реконструкції Будинку торгівлі ”Південний Буг” передбачає, що багатоярусний підземний паркінг на 619 автомашин розміщується на земельній ділянці, розташованій перед Будинком торгівлі по проспекту Леніна, ріг вул. Комсомольської, і в процесі виконання земельних робіт, облаштування будівельного майданчика та єдиного в’їзду з боку вул. Комсомольської дана територія буде повністю поглинута.

02.12.2005 р. листом № 17/3968 головного управління містобудування та архітектури Миколаївської міської ради було підтверджено наявність містобудівної можливості реконструкції Будинку торгівлі з будівництвом двоповерхового паркінгу по вул. Комсомольської, ріг вул. проспект Леніна.

 

1. Визначте характер правовідносин, що виникли у цій справі?

2. Чи є тут земельні правовідносини?

3. Чи можна застосовувати норми земельного законодавства до вирішення справи по суті?

Задача 6.

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом про визнання за ТОВ "Таміра" права на користування земельною ділянкою за адресою м. Харків, вул. Клочківська 197, закріпленого у договорі оренди землі від 28.03.2006 року, зареєстрованому в державному реєстрі земель за № 140667100046, про визнання протиправним та скасування рішення другої сесії Харківської міської ради п’ятого скликання в частині скасування рішень Харківської міської ради щодо надання ТОВ "Таміра" земельних ділянок для забудови (п. п. 2,3 Додатку № 1 до рішення №40/06 від 31 травня 2006 року).

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що відповідач на порушення умов договору, укладеного між Харківською міською радою та ТОВ "Таміра", на порушення вимог Земельного кодексу України, Закону України "Про оренду землі", перевищив повноваження, надані відповідачу Законом України "Про місцеве самоврядування в Україні" та скасував рішення щодо надання ТОВ "Таміра" земельних ділянок для забудови. На думку позивача, питання про скасування рішень міської ради не входить до компетенції відповідача, скасовані рішення приймались із додержанням процедури надання міською радою земель житлової та громадської забудови та з дотриманням вимог чинного законодавства. Позивач наполягає, що були враховані суспільні та особисті інтереси під час планування та забудови території та посилається на погодження депутата міської ради відповідного округу про вибір земельної ділянки для проектування та будівництва торгівельного центру “Будинок електроніки” з гостьовою автостоянкою, та вважає, що відповідач неправомірно послався на припис прокурора від 23.12.2005 року, оскільки дію припису на час пленарного засідання сесії було зупинено ухвалою Київського районного суду м. Харкова.

Відповідач заявлений адміністративний позов не визнав, надав суду заперечення, в яких, обґрунтовуючи правомірність рішення другої сесії Харківської міської ради п’ятого скликання в частині скасування рішень Харківської міської ради щодо надання ТОВ "Таміра" земельних ділянок для забудови (п.п. 2, 3 Додатку №1 до рішення №40/06 від 31 травня 2006 року), зазначивши, що відповідно до пункту 34 статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" до компетенції міських рад відноситься врегулювання питань земельних відносин. Розпорядження землями у межах відповідного населеного пункту у відповідності до ст.12 Земельного кодексу України є виключною компетенцією міських рад, тому оскаржене рішення органу місцевого самоврядування, на думку відповідача, прийнято в межах своїх повноважень. Відповідач також, посилається на те, що він має право вносити зміни та скасовувати раніше прийняті рішення, якщо вони прийняті із порушенням порядку надання в користування земельних ділянок на умовах оренди.

Зазначені рішення, прийняті Харківською міською радою четвертого скликання, на думку відповідача, також суперечать вимогам статті 18 Закону України “Про планування і забудову територій” в частині неврахування приватних та громадських інтересів під час планування і забудови земельної ділянки у м. Харкові, що потягло численні скарги членів територіальної громади м. Харкова в органи державної та виконавчої влади, місцевого самоврядування; вимогам статті 52 Земельного кодексу України, оскільки на його думку, земельна ділянка, надана позивачу для будівництва, знаходиться в зеленій зоні відпочинку мешканців прилеглих будинків і, у відповідності зі статтями 50, 51 зазначеного Кодексу, належить до земель рекреаційного призначення, на яких заборонена діяльність, що перешкоджає використанню їх за призначенням та негативно впливає або може вплинути на природний стан цих земель; вимогам статті 18 Закону України "Про автомобільні дороги", яка забороняє розташування будь-яких об’єктів, будівель, споруд або їх частин у межах "червоних ліній".

 

1. Визначте характер суспільних відносин, що виникли у цій справі?

2. Чи є тут земельні правовідносини?

3. Чи можна поширити норми земельного права на регулювання цих правовідносин?

4. Які методи правового регулювання можуть бути застосовані до врегулювання цього спору?

Задача 7.

У грудні 2004 року громадянин Л. звернувся до суду зі скаргою на дії археологічної інспекції управління культури Черкаської обласної державної адміністрації, посилаючись на те, що 15.11.2004 він звертався до археологічної інспекції із заявою про надання висновку щодо можливості приватизації присадибної ділянки.

У відповідь на свою заяву громадянин Л. отримав лист від 25.11.2004 за N 1953, у якому його повідомлено про відмову у задоволенні прохання з тих підстав, що заявник не має права на користування земельною ділянкою із-за відсутності у нього правовстановлюючого документа на дану земельну ділянку. Відмову археологічної інспекції у наданні висновку громадянин Л. вважає необґрунтованою і такою, що порушує його право на приватизацію присадибної земельної ділянки. Громадянин Л. просив суд визнати дії археологічної інспекції неправомірними та зобов'язати археологічну інспекцію надати висновок про можливість приватизації даної земельної ділянки.

 

1. Визначте характер правовідносин, що виникли у цій справі?

2. Чи є тут земельні правовідносини як предмет земельного права?

3. Визначте місце та роль земельного права серед інших галузей правової системи України?

Задача 8.

У липні 1996 р. Б. звернувся з суду позовом до Одеського міського агентства по приватизації державного житлового фонду і земельних ділянок, в якому просив зобов'язати це агентство підготувати й передати до міськвиконкому документи для приватизації земельної ділянки, розташованої в м. Одесі, і стягнути з відповідача моральну й матеріальну шкоду, заподіяну його неналежною роботою.

Позов Б. обґрунтував тим, що в січні – лютому 1995 р. він звернувся до Одеського міського агентства з метою оформлення документів на приватизацію земельної ділянки. Після того як він подав необхідні документи і сплатив відповідні платежі, агентство не передало документацію до міськвиконкому, а зажадало додаткових документів. Вважаючи дії відповідача незаконними, позивач просив задовольнити позов.

Справа розглядалася судами неодноразово. Останнім рішенням Жовтневого районного суду м. Одеси від 9 березня 1998 р., залишеним без змін ухвалою судової колегії в цивільних справах Одеського обласного суду від 7 квітня 1998 р., в позові було відмовлено. Заступник Голови Верховного Суду України порушив у протесті питання про скасування постановлених у справі рішень у зв'язку з недодержанням вимог цивільного закону. Президія Одеського обласного суду протест задовольнила, постановлені у справі рішення скасувала і направила справу на новий розгляд з таких підстав.

Обґрунтовуючи свій позов, Б. послався на Закон "Про захист прав споживачів". Проте суд, вирішуючи спір, не з'ясував, які саме правовідносини виникли між сторонами: цивільно-правові, що виникли із взятого агентством зобов'язання, чи адміністративно-правові, пов'язані з бездіяльністю органу місцевого самоврядування у сфері управлінської діяльності.

 

1. Які ж правовідносини виникли у цій справі?

2. Чи є тут земельні правовідносини?

3. Чи поширюється дія норм земельного права на регулювання цих відносин?

 

Задача 9.

У листопаді 2000 р. Н. звернулася в суд із позовом до сільськогосподарського виробничого кооперативу "Маяк" (далі – СВК), Замличівської сільської ради, відділу земельних ресурсів Локачинської районної держадміністрації, Локачинського земельно-кадастрового бюро про відведення земельної ділянки в натурі та видачу державного акта на право приватної власності на землю. У заяві вона зазначила, що була членом КСП "Маяк" (далі – КСП) та має сертифікат на право на земельну частку (пай). У вересні 2000 р. землевпорядники виділили їй біля садиби земельну ділянку. Посилаючись на те, що у видачі необхідних документів, які б підтверджували право власності на цю ділянку, їй відмовляють, просила позов задовольнити.

 

1. Які правовідносини виникли у цій справі?

2. Чи є тут земельні правовідносини?

3. Чи поширюється дія норм земельного права на регулювання цих правовідносин?

 

Задача 10.

У травні 2005 року В. звернулася з позовом до суду, вказуючи на те, що 18.04.2003 року померла її сестра Б., після смерті якої залишилось спадкове майно, а саме – земельна ділянка, розміром 8,4 га, яка розташована на території Р. сільської ради і майновий пай, який знаходиться у загальному пайовому фонді ТОВ ім. Чапаєва Березівського район. Оскільки інших спадкоємців немає, представник позивача просить визнати за В. право власності, просить також встановити факт прийняття нею спадщини.

Представник Р. сільської ради позов визнав повністю та ніяких заперечень проти його задоволення не має.

Згідно свідоцтва про смерть, Б. померла 18.04.2003 року. Той факт, що позивачка є рідною сестрою померлої Б. підтверджується рішенням Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 16.07.2004 року.

Як слідує з пояснень представника позивача, В., яка є людиною похилого віку, звернулася до нотаріуса у червні 2004 року із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину. Однак їй було усно відмовлено у зв’язку з неможливістю встановлення родинних відносин зі спадкодавицею та пропуску строку прийняття спадщини.

Представник позивача та свідок С. у судовому засіданні також зазначили, що В., яка є рідною сестрою померлої Б., фактично вступила у володіння спадковим майном, про що свідчить наявність у неї майнового сертифікату та сертифікату на право на земельну частку (пай).

 

1. Визначте вид та характер суспільних відносин у цій справі?

2. Чи є тут земельні правовідносини?

3. Проведіть розмежування правовідносин, що виникли у цій справі?

4. Які методи правового регулювання мають бути застосовані при вирішенні цієї справи?