Фінансових інвестицій та їх структура

Фінансові інвестиції — це вкладення коштів у фінансові інструменти, серед яких перевалюють цінні папери, із метою одержання доходу (прибутку) у майбутньому.

Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від ЗО листопада 2001 року № 559 «Про затвердження Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 13 «Фінансові інструменти» під фінансовими інструментами розуміють контракти, які одно­часно приводять до виникнення (збільшення) фінансового активу в одного підприємства і фінансового зобов'язання або інструмента власного капіталу в іншого

Фінансові інструменти поділяють на:

> фінансові активи, які включають у себе: грошові кошти, не обмежені для використання, та їх, еквіваленти; дебіторську заборгованість, не призначену для перепродажу; фінансові інвестиції, що утримуються до погашення; фінансові активи, призначені для перепродажу; інші фінансові активи;

> фінансові зобов'язання — включають фінансові зобов'язання, призначені для перепродажу та інші фінансові зобов'язання;

> інструменти власного капіталу — це прості акції, частки та інші види власного капіталу;

> похідні фінансові інструменти — ф'ючерсні контракти, фор­вардні контракти та інші похідні цінні папери.

Основою фінансових інструментів є цінні папери — це грошові документи, що засвідчують право володіння або відно­сини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх ви­пустила, та їх власником і передбачають, як правило, виплату до­ходу у вигляді дивідендів або процентів, а також можливість пе­редачі грошових та інших прав, що випливають з цих доку­ментів, іншим особам [1].

Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника. Іменні цінні папери, не підлягають передачі, або передаються шляхом повного індосаменту (передавальним записом, який засвідчує перехід прав за цінним папером до іншої особи). Цінні папери на пред'явника обертаються вільно.

Усі цінні папери можуть бути використані для здійснен­ня розрахунків, а також як застава для забезпечення платежів і кредитів.

Відповідно до Закону України «Про національну депо­зитарну систему та особливості електронного обігу цінних папе­рів в Україні» від 10 грудня 1997 року основними формами цін­них паперів є:

Бездокументарна форма цінних паперів — це здійснений зберігачем обліковий запис, який є підтвердженням права влас­ності на цінний папір.

Документарна форма цінних паперів — паперова форма цінного паперу, що містить реквізити відповідного виду цінного паперу певної емісії, дані про кількість цінних паперів та засвідчує сукупність прав, наданих цими паперами.

Форма випуску цінних паперів визначається за рішен­ням емітента про випуск цінних паперів, затверджується Держав­ною комісією з цінних паперів та фондового ринку при реєстрації випуску та є підставою для взяття цих цінних паперів на обслуго­вування Національною депозитарною системою як іменних цін­них паперів у документарній формі, цінних паперів на пред'явни­ка у документарній формі або цінних паперів у бездокументарній формі, іменна ідентифікація власників яких здійснюється на підставі облікового реєстру рахунків власників у зберіґача.

Випуск у документарній формі здійснюється емітентом шляхом виготовлення сертифікатів, які випускаються з урахуван­ням вимог, визначених Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

У разі емісії цінних паперів у бездокументарній формі, емітент оформляє глобальний сертифікат¹, що відповідає загаль­ному обсягу зареєстрованого випуску, і передає його на зберіган­ня в обраний ним депозитарій.

Відповідно до діючого законодавства в Україні можуть випускатися та обертатися на фондовому ринку такі види цінних паперів:

1. Основні (боргові та права власності):

• акції; облігації внутрішніх та зовнішніх державних позик;облігації місцевих позик;облігації підприємств;казначейські зобов'язання республіки;. ощадні сертифікати;інвестиційні сертифікати;векселі.

2. Похідні цінні папери (деривативи)

форвардні (ф'ючерсні) контракти;опціони (варанти);депозитарні розписки (свідоцтва).