Оцінка інвест властивостей пайових цінних паперів

Перелік видів цінних паперів, які можуть випускатися і обертатися в Україні, визначається ст. 3 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу". Відпо­відно до цього Закону, до випуску та обігу в нашій країні допущені: акції; обліга­ції внутрішніх та зовнішніх державних позик; облігації місцевих позик; облігації під­приємств; казначейські зобов'язання республіки; ощадні сертифікати; векселі; при­ватизаційні папери; інвестиційні сертифікати.

До пайових цінних паперів відносяться такі цінні папери як акції та інвестиційні сертифікати.

Акції виконують три головних завдання: по-перше, вони випускаються під час організації акціонерного товариства, щоб забезпечити йому визначений "стар­товий" капітал (перша емісія); по друге, за допомогою випуску акцій залучають­ся додаткові ресурси у ході функціонування товариства (друга і наступна емісії); по-третє, вони випускаються для обміну з метою злиття з іншою компанією.

Найбільш вагомі розбіжності для інвестора має вибір між простими і приві­лейованими акціями, оскільки вони мають принципово різні інвестиційні якості, Маючи переваги з погляду рівня безпеки інвестицій і надійності вкладень, привілейовані акції програють простим у прибутковості, що може бути істотним в умовах інфляційної економіки, крім того, прості акції також дають власникам право участі в розробці дивідендної політики.

Варто виділити також й інвестиційні сертифікати. Вони випускаються інвести­ційними фондами і компаніями. Сертифікати мають такі характеристики: дають право на одержання прибутку у вигляді дивідендів; обсяг емісії не може перевищу­вати 15-кратного розміру статутного фонду; розміщуються і викуповуються за ці­ною, що відповідає вартості чистих активів; обмінюються на приватизаційні папери.

Розглянемо інвестиційні властивості й інвестиційну привабливість пайових цінних паперів за деякими критеріями. Пайові цінні папери мають менш стійку дохідність порівняно з борговими цінними паперами, якими являються облігації, в тому числі облігації внутрішньої державної позики та місцевої позики, ощадні сертифікати, векселі, казначейські зобов’язання уряду. Вкладення у пайові цінні папери є менш безпечними і мають досить високу ризиковість. Найбільш ризиковими є вкладення у прості акції, менш ризиковими є вкладення у привілейовані цінні папери, а найменш ризикованими з пайових цінних паперів є вкладення засобів у сертифікати відкритих фондів, які, по-перше, здійснюють їхній викуп, а по-друге, перебувають під більш жорст­ким державним контролем. Проте, слід зауважити, що вартість пайових цінних паперів має значно більшу тенденцію до зростання у порівнянні з борговими цінними паперами. Найшвидшими темпами може зростати вартість простих акцій. Також, як важливий позитивний момент інвестування у пайові цінні папери можна виділити їхню високу дохідність, порівняно з борговим цінним паперам та іншими інструментами фінансових інвестицій. Особливо високою дохідністю відзначаються прості акції. Однак, варто відмітити, що з точки зору ліквідності пайові цінні папери програють борговим цінним паперам, оскільки мають меншу ліквідність порівняно з борговими цінними паперами. Також, порівняно невисока ліквідність пайових цінних паперів не дозволяє їхнє використання не тільки як об’єкта інвестування, а й як розрахункового засобу, що, дещо знижує їхні інвестиційні якості.

Як видно, жоден з видів цінних паперів не об'єднує в собі одразу всі цілі, які ставить перед собою інвестор. Менш ризиковані інструменти мають саму низьку дохідність, і, чим більший ризик, тим вища дохідність цінних паперів. У більшості випадків інвестор купує не один вид цінних паперів, а декілька. Сукупність зібраних цінних паперів, що є інструментами для досягнення певної мети інвестора, називається інвестиційним портфелем.

45. Періоду окупності інвестицій (PP)

Період окупності – це кількість років, за які відшкодовуються початкові інвестиції. Якщо цей період влаштовує фірму, то проект схвалюється. При порівнянні декількох проектів перевага віддається тому, у кого період окупності менший. Проте ухвалений проект не повинен перевищувати заздалегідь спланований термін.

Найпростіший спосіб підрахунку – це поєднати інвестиційні витрати з очікуваними чистими грошовими потоками, та визначити, коли ця сума дорівнює нулю.

Чистий грошовий потік = очікуваний чистий доход після сплати податків + амортизація

Перевага методу:

1. простота розрахунку.

Вади методу:

1) не враховується зміна вартості грошей у часі

2) не може служити мірилом прибутковості (оскільки нас цікавлять лише грошові потоки до дати окупності).