Стратегічні перспективи розвитку Азійсько-Тихоокеанського регіону

Останнім часом Азійсько-Тихоокеанський (АТР) регіон викликає найбільшу цікавість у спеціалістів як зона дина­мічного економічного зростання, оскільки на їхню думку, динамічність економічного розвитку у поєднанні зі зрос­танням міжнародної конкурентоспроможності країн АТР свідчать про наближення "тихоокеанської ери".

З географічного погляду АТР утворює "азійський чоти­рикутник": Японія, Китай, нові індустріальні країни (НІК) (Південна Корея, Тайвань, Гонконг, Сингапур.). АСЕАН.

АТР перетворюється на центральну арену світогосподар-ських відносин. На його частку припадає 50 % світового виробництва, 1/3 обсягу світової торгівлі. Особлива увага у регіоні приділяється розвитку НТП, створенню мікро-електронних технологій, космічної автоматизації та робо­тизації. Економічне "диво" АТР пояснюється активізацією розвитку приватного підприємництва та діяльності ТНК, що обирають регіон з метою ефективного застосування ка­піталу та використання переваг дешевої робочої сили.

У цьому регіоні вживаються заходи щодо активізації механізмів інтеграції у межах Азійсько-Тихоокеанського економічного співробітництва (АТЕС), створеного у 1989 р. з метою підтримання зростання і розвитку країн-учасниць. Членами організації є Австралія, Бруней, Гонконг, Індо­незія, Канада, Китай, Кирибаті, Малайзія, Папуа-Нова Гвінея, Південна Корея, Росія, Сінгапур, США, Таїланд, Філіппіни, Чилі, Японія.

Стратегією розвитку є сприяння зростаючій економічній взаємозалежності держав АТР у сфері послуг, капіталу, технологій, зміцненню відкритої багатосторонньої торго­вельної системи, підвищенню ступеня лібералізації торгівлі та інвестицій в АТР, зміцненню і стимулюванню розвитку у приватного сектору, використанню принципів вільного рин­ку для збільшення переваг регіонального співробітництва.

Частка країн АТЕС у світовому ВВП становить 60 %, у світовій торгівлі — 40, у золото-валютних резервах — 80 %.

АТЕС є форумом держав регіону. Організація має кон­сультативний статус. У її рамках виробляються правила ведення торгівлі, інвестиційної і фінансової діяльності, проводяться зустрічі галузевих міністрів і експертів з пи­тань співробітництва в різних галузях (енергетика, транс­порт і телекомунікації, туризм, охорона навколишнього середовища). Всі рішення приймаються на основі консен­сусу. Основними органами АТЕС є міністерські зустрічі, Комітет з торгівлі та інвестицій, Тихоокеанський діловий форум, робочі групи. АТЕС співпрацює з іншими організа­ціями АТР, а саме: АСЕАН, Тихоокеанською конференцією з економічного співробітництва, Південнотихоокеанським форумом. За характером, цілями та складом країн-учасни-ць АТЕС є досить нетиповим регіональним угрупуванням. Інтеграційні стратегії його розвитку пов'язані зі стимулю­ванням іноземних інвестицій та імпортом наукомістких технологій.

З огляду на обмеженість можливостей України щодо збільшення обсягів експорту до країн ЄС та НАФТА розви­ток торгівлі з країнами АТР набуває особливого значення. Найважливішими партнерами України в АТР є Китай, Японія, Південна Корея, країни АСЕАН (табл. 6.5).

Як бачимо з таблиці, у 2000 р. загальний обсяг експорту зріс на 6,2 %, а імпорту зменшився на 13,9 % порівняно з 1998 р.

Отже, стратегічним напрямком для розвитку інтегра­ційних зв'язків України з АТР є ринково-товарний вектор, що забезпечує реальну участь національних суб'єктів гос­подарювання у системі сучасних міжнародних ринків. Еко­номічно детермінованою є структура експорту-імпорту. Відповідно до потреб України у імпорті повинні переважа­ти енергетичні й паливні ресурси, машинне обладнання і технології, товари широкого вжитку. В найближчій перс­пективі провідні позиції має зайняти імпорт інвестиційно-технологічних ресурсів, що відповідатимуть потребам постіндустріальної економіки.

Структура експорту теж не може формуватися хаотично, її матеріально-речовий склад мають забезпечити передусім галузі з порівняльними та конкурентними перевагами. Най­більші переваги для реалізації зазначеної стратегії мають машинобудування і ВПК, порошкова металургія, елект­розварювання, біотехнології. Після економічної та техніко-технологічної модернізації до складу експортних галузей можуть увійти АПК та харчова промисловість. Але можна сподіватись на рівноправну та ефективну участь України у системі міжнародного поділу і кооперації праці лише за умов комплексного вирішення системи завдань як внут­рішнього економічного розвитку, так і зовнішньоекономіч­ної сфери.

Вправи