Сучасна теоретич­на парадигма міжнародних відносин і міждержавної політики

Людство входить до третього тисячоліття з вантажем нерозв'язаних проблем і необхід­ністю знаходження нових концептуальних підходів до аналізу міждержавних відносин. Реалії світового розвитку обумовлюють модифікацію усталених традиційних уявлень про сутність, зміст і перспективи міжнародних взаємодій. Поступово визначаються контури і завдання нової дослідницької моделі.

• Зміна координат у глобальній міждержавній політиці -перехід від ідеологізовано-політичного протиборства до політико-економічного протистояння. Долю світового співтовариства буде визначати не протиборство Захід-Схід, а суперечність Північ -Південь, що означає наявність двох полюсів розвитку; вона стає детермінантою і основним вектором міжнародних відносин і міждер­жавної політики.

■ Певне зниження глобального рівня воєнно-силової кон­фронтації при збереженні регіонального і субрегіонального.

• Колишнє протиборство двох соціальних систем змінюється протистоянням груп інтересів, що вносить корективи у стерео­типні теоретичні підходи.

• Переважання цивілізаційної оціночної шкали в міжнарод­них відносинах із обов'язковим збереженням окремих моментів формаційного аналізу.

• Необхідність впровадження інновацій в політичні техно­логії - раціоналізації способів міждержавного політичного розвит­ку, досягнення нової якості в рівнях політичних взаємодій, оцін­ки видів політичних акцій за їх наслідками для міжнародної ста­більності.

• «Нове прочитання» діалектичного зв'язку між внутрішньою і зовнішньою політикою держав. Світове політичне співтовариство покликане нейтралізувати небажаний ухил в бік агресивності зов­нішньої політики деяких держав, що переживають внутрішню кризу.

■ Ретельне вивчення тих чинників, що викликають до жит­тя нове політичне мислення, і тих, що йому перешкоджають.

• Необхідність комплексного дослідження проявів крайніх форм націоналізму у міжнародних відносинах.

■ Прогнозування проявів регіоналізму як набирає сили соці­ально-політичного феномена, що в міжнародних відносинах,

• Прогнозування появи і розроблення механізмів нейтралі­зації «гарячих точок» в контексті рішення проблем буття в сучас­ному світі.

• Подальше розроблення технології локалізації конфліктів «малої інтенсивності».

• Перегляд стереотипних уявлень про призначення дипло­матії з метою більш ефективного використання дипломатичних каналів у міжнародних відносинах.

• З'ясування ролі релігійно-політичного чинника в політич­них взаємодіях, і зокрема - ісламського фундаменталізму у відно­синах Схід-Захід.

• Експертиза потенціалу ООН з метою визначення способів оптимізації функціонування цього координуючого органу світової політики.

Ця модель поєднує в собі основну проблематику у сфері міжна­родних відносин і є відкритою для спільного пошуку методоло­гічних відповідей на «виклики епохи», що характеризуються най­більшою інтенсивністю суперечностей в історії розвитку світово­го співтовариства.

Політична наука в її прикладному значенні покликана в співдружності з іншими соціальними науками забезпечити інно­ваційні здобутки - рекомендації, що стосуються в першу чергу політичної технології в міждержавних відносинах.

Питання для самоконтролю й проблемні завдання

1. Американський політолог С. Хантінгтон вважає, що коли раніше війни велись між народами і країнами, то тепер вони будуть вестись між цивілізаціями і перш за все на релігійному ґрунті. Чи є правомірним таке твердження? Які аргументи «працюють» на користь цього висновку?

2. Інший відомий західний політолог Г. Кан стверджує, що людству доведеться пережити ще шість світових воєн, причому кожній з них передуватиме технічна революція. Чи переконливий цей прогноз?

3. Якими внутрішньополітичними причинами обумовлене певне оновлення зовнішньої політики СРСР в період перебудови?

4. Якою була реакція зовнішньополітичного оточення СРСР на помилки «команди» М. Горбачова в організованому експерименті з модернізації країни?

5. Чи можна вважати термінологічним анахронізмом поняття «неоколоніалізм» наприкінці XX ст.?

6. У чому полягає подвійний вплив глобальних проблем на політичну ситуацію в світі?

7. Чи зберігає силу позиція Г. Моргентау щодо співвідношення внутрішньої і зовнішньої політики для країн, що розвиваються?

8. Який з принципів зовнішньої політики зберігав свою акту­альність протягом всієї політичної історії?

9. Які форми зовнішньої політики є характерними для:

а) слабих держав;

б) сильних держав;

в) наддержав і регіональних лідерів.

10. Чи ознаменований перехід від біполярності до багатополюсного політичного світу серйозними ускладненнями в міждержавних відносинах?

11. Чому сприяє поява нових геополітичних величин:

а) зростанню міжнародної напруженості;

б) збалансованості міждержавних відносин; б) збалансованості регіональних відносин?

13. Що є більш ефективним для підтримання загального миру:

а) наявність двох наддержав і країн-сателітів, втягнених в зону їх впливу;

б) наявність однієї наддержави, яка домінує в міждержавній політиці;

в) наявність багатьох рівноправних суб'єктів міжнародного права?

14. Чи є політика ООН в сучасних умовах адекватною «викли­кам середовища» за методологією А. Тойнбі?

15. У чому сенс неминучої «дипломатичної революції» в треть­ому тисячолітті?

16. Чи може зміститися центр ваги світової політики у східному напрямку?

17. Чи відповідав би логіці нового політичного мислення розпуск НАТО у слід за розпуском Організації Варшавського Договору?

18. Чи відіграє Рада Європи роль «фільтра-посередника» в системі відносин «Європейське співтовариство — інші країни»?

19. Яка з інтерпретацій зовнішньої політики більш відповідає істині:

а) зовнішня політика - біологічне явище, і в ній домінує «інтенсивна агресивність», обумовлена природним егоїзмом людей;

б) в основі зовнішньої політики знаходяться «непояснимі спонукання людської натури»;

в) емоційний стан громадськості правлячих еліт є вирішальним чинником формування зовнішньої політики;

г) зовнішня політика обумовлена фатальним збігом обставин, на які безсилі вплинути державні діячі?

20. Існує пояснення зовнішньої політики, яке виходить із «циклічності» розвитку силової політики. З кінця XV століття нараховувались п'ять циклів панування великих держав: Порту­галії, Нідерландів, Великобританії (два цикли) і США; п'ятий цикл почався у 1914 р. - «американська епоха». Зміна лідера супровод­жується глобальною війною. Виходом із цього безвихідного кола однозначно силової політики є рух до багатополюсної політики. Чи позначились в міждержавних відносинах хоча б мінімальні ознаки завершення «американської епохи» і утвердження багатополюсності у світовій політиці?

21. Реалізація національно-державного інтересу може втіли­тись:

а) в імперську політику;

б) в політику підтримання статус-кво;

в) в політику пошуку миру;

г) в політику альтруїзму.

Який варіант синтезу цих політик найбільш прийнятний в сучасних умовах?

22. Наводимо дві точки зору щодо ролі і призначення дипломатії:

а) «дипломатія є мистецтво задовольняти законну своєкорис­ливість держави шляхом зносин з іншими державами, все інше -орнамент» (О. Бісмарк);

б) «дипломатія є аналогічною спортивній поведінці, а диплома­тичні дії включають співпрацю і суперництво» (Р. Арон).

Яка позиція більше відповідає духу дипломатії?

23. Міжнародна стабільність має дві характеристики — статичну (у тому числі стагнаційну — відносини Північ-Південь і конфронта­ційну — «холодна війна», «тепла війна») і динамічну, яка передбачає не гарантії збереження того, що є, а сприяння збільшенню спільного. Яка з них є більш конструктивною?

Терміни і поняття

Активна зовнішня політика — форма зовніш­ньої політики, яка полягає в пошуках рівнова­ги між внутрішньою і зовнішньою політикою. Зовнішня політика - політика держав у сфері міждержавних відносин.

Геополітична величина - держава чи союз держав, здатні здійснювати тривалий і дієвий вплив на міжнародні відносини і конфігурацію міжнародної політики; поява геополітичної величини обумовлена рядом чинників - власне географічних, політико-економічних, ідеологічних, балансом міжнародних відносин тощо.

«Гаряча точка» - зона підвищеної конфліктності в тому чи іншому регіоні світу.

Детермінізм географічний - визначна роль географічного чинни­ка у формуванні зовнішньополітичного курсу держав.

Консервативно-активна зовнішня політика - форма зовнішньої політики, яка являє собою активний захист досягнутого балансу між внутрішньою і зовнішньою політикою.

Національно-державний інтерес - стратегічна мета зовнішньої політики держави і засоби її досягнення. У загальному виді відбитий в конституції держави.

Принципи міжнародної політики - норми, що визначають циві­лізовану політичну технологію у відносинах з державами; були прийняті у Хельсінкі.

«Північ-Південь» протистояння - форма відносин у сучасному світі, яка характеризується значними відмінностями в рівнях розвит­ку держав; «Північ» - синонім розвиненості; «Південь» - синонім низького розвитку.

Суб'єкт міжнародного права - держава, яка реалізує принципи міжнародного права на самовизначення, державний суверенітет, недоторканність території, рівність у відносинах з іншими суб'єкта­ми міжнародної політики та інше.

 

Розділ 19