З початку 90-х pp. XX ст. Україна вийшла на міжнародну арену як самостійний суб'єкт міжнародної політики. Вже на початку 1993 р. її визнали де-юре і де-факто понад 120 держав, з них понад 70 встановили з Україною дипломатичні відносини, відкрили на її території посольства і консульства.
Згідно Конституції України (ст. 18), зовнішньополітична діяльність нашої держави направлена на забезпечення її національних інтересів і безпеки, шляхом підтримки мирного і взаємовигідного співробітництва з членами міжнародного співтовариства у відповідності з принципами міжнародного права, логікою еволюції загальнолюдської цивілізації.
——'--—
УВАГА!
У кожної із держав, що оточують Україну, є своТ інтереси, а тому вони розглядають Україну через призму ^ корисності для себе і прагнуть впливати на неї, спрямовуючи її політику в той чи інший бік./
збереження територіальної цілісності та недоторканості кордонів, встановлення взаємовигідного співробітництва із усіма зацікавленими сторонами;
діяльність щодо утворення та розвитку незалежної демократичної держави; входження національного господарства в світову економічну систему та підвищення добробуту народу;
забезпечення стабільності міжнародного становища України;
захист прав та інтересів громадян і юридичних осіб за кордоном;
створення умов для підтримки контактів з українською діаспорою, керуючись при цьому міжнародним правом;
виступ на міжнародній арені як надійний і передбачуваний партнер.
Зміст української зовнішньої політики у першій половині 90-х pp. зводився до розв'язання проблем ядерного роззброєння нашої держави, з'ясування стосунків з Росією щодо Криму та Чорноморського флоту, до заохочення іноземних інвестицій, до міжнародної участі у ліквідації наслідків чорнобильської катастрофи й запобігання її поширення та до отримання гуманітарної допомоги.
Сьогодні для України великий інтерес мають інтеграційні процеси у Європі і побудова нової архітектури безпеки на континенті. Європейська інтеграція сьогодні визначена як єдино прийнятний шлях розвитку України, але це зовсім не означає згортання політичних і економічних зв'язків на інших напрямках, зокрема з дер-жавами-учасницями СНД.
у всіх своїх проявах Зовнішня політика України носить
відкритий характер
її головними
завдання є:
110. Поняття і сутність політичного прогнозування
Розвиток техніки політичного прогнозування неминуче призведе до того, що еліти почнуть приховувати прогнози від нас.
Д. Томпсон
Прогнози - це вид знання.
Прогнозування - с окремим видом передбачення. Передбачення майбутнього - це результат пізнавальної діяльності людини.
УВАГА!
Оскільки люди самі творять свою історію, вони
завжди прагнуть знати результати своєї діяльності,
передбачити майбутнє, намагаються з'ясувати,
що чекає їх країни, їх держави, які
____перспективи розвитку._____
^Політичне прогнозування - це процес науково обгрунтованого припущення про можливі шляхи розвитку політичних подій у майбутньому, розробки рекомендацій для практичної діяльності в умовах теоретичної дійсності.
Метою політичного прогнозування є підвищення ефективності та результативності прийнятих політичних рішень, запобігання небажаному розвитку політичних процесів.
Предметом політичного прогнозування € політичні процеси.
До основних завдань політичного прогнозування можна віднести:
своєчасне пристосування до неминучого;
уникнення небажаних наслідків розвитку подій;
прискорення можливого розвш.іку конкретного явища у бажаному напрямку.
Політичні прогнози будуються на різні строки і, відповідно, час, на який вони будуються, є одним із критеріїв їх типології:
• оперативні (до і місяця);
• короткострокові (від 1 місяця до 1 року);
середньострокові (1-5 років); довгострокові (5-15 років); надстрокові (понад 15 років).
а трансформація політичної системи, її структури, активності; еволюція міжнародних пріоритетів, на-V прямків, зовнішньої політики, міжнародних
відносин; Л форми і методи діяльності політичних партій
і організацій;
0 розвиток держави, зміна її форми, функцій, напрямів діяльності;
зміна політичної свідомості та політичних v орієнтацій різних груп населення, поведінки
електорату;
а функціонування і розвиток громадської v думки тощо.
Об'єктами політичного прогнозування є:
Су б 'єктами
політичного
прогнозування є:
держава;
політична партія;
науковий колектив.
Прибутько
