Концепція національної безпеки України

Створення комплексної системи націо­нальної безпеки України - найважливіше завдання України як суверенної євро­пейської держави. Верховна Рада України схвалила Концепцію (основи державної політики) національної безпеки України. Кон­цепція включає: преамбулу і п'ять розділів (І. Загальні положення і принципи; II. Національні інтереси України; III. Загрози національній безпеці України; IV. Основні напрямки державної політики національної безпеки України; V. Система забезпечення національної безпеки України.).

Вперше чітко визначені національні інтереси України: створення грома­дянського суспільства, забезпечення прав і свобод людини; досягнення націо­нальної згоди, політична і соціальна стабільність, гарантія прав української нації і національних меншостей України; забезпечення державного суверенітету, територіальної цілісності і недоторканості кордонів; створення ринкової еко­номіки; забезпечення екологічно і технологічно безпечних умов життєдіяль­ності суспільства; збереження і підвищення науково-техпологічного потенціа­лу; зміцнення генофонду українського народу; розвиток української нації; налагодження рівноправних і взаємовигідних відносин зі всіма державами, інтеграція в європейське і світове співтовариство. Вперше чітко визначені мож­ливі загрози в найважливіших сферах життєдіяльності: політична сфера, економічна сфера, соціальна сфера, воєнна сфера, екологічна сфера, науково-технологічна сфера, інформаційна сфера та ін.

Суб'єктами системи забезпечення національної безпеки України виступа­ють: український народ, Верховна Рада України, Президент України, Рада на­ціональної безпеки і оборони країни, Кабінет Міністрів, конституційний суд України, суди загальної юрисдикції, прокуратура України, Національний банк України, міністерства та інші центральні органи в межах своїх повноважень і компетенції, воєнна організація держави. Воєнна організація держави охоплює Збройні Сили України, Службу безпеки України, Національну гвардію, внутрішні війська і підрозділи Міністерства внутрішніх справ, прикордонні війська, військові підрозділи Міністерства з надзвичайних ситуацій та інші військові формування, створені відповідно з Конституцією.

Концепція воєнної безпеки

Концепція воєнної безпеки - сукупність погоджених і офіційно прийнятих по­глядів по захисту України від зовнішніх, а при деяких умовах і внутрішніх загроз, забезпечення незалежності, територіальної цілісності та політичної стабільності країни. У воєнній доктрині України на­зиваються тільки завдання воєнної безпеки. Воєнна безпека охоплює основи воєнної політики, оборони, будівництва і розвитку Збройних Сил України. Воє­нна політика - складова частина загальної політики держави, базується па поло­женнях законів, постанов та інших документів з військових питань, визначає основні напрямки і мету застосування збройних сил України та інших військо­вих формувань для захисту суверенітету, територіальної цілісності України.

Складність геополітичних процесів, наявність воєнних конфліктів, збере­ження великого ризику виникнення різноманітних криз у безпосередній близь­кості від кордонів України, на жаль, існують і, мабуть, в найближчій перспек­тиві не зникнуть. При визначенні політики в сфері воєнної безпеки держави, якщо не дотримуватись старих поглядів, що конфліктні ситуації можна вирі­шити з допомогою воєнної сили, необхідно керуватися тим, що, по-перше, заг­роза виникнення третьої світової війни із застосуванням ядерної зброї малой­мовірна; по-друге, набрала стійкий характер тенденція до зниження можливостей виникнення широкомасштабної війни з застосуванням звичай­ної зброї; по-третє, зберігається достатня загроза виникнення воєнних та інших конфліктів і, як наслідок, локальних (регіональних) війн; зберігається небезпе­ка актів міжнародного тероризму, зв'язаного, насамперед, з торгівлею зброєю і наркотиками.

Природно, головне завдання воєнної політики в мирний період - поперед­ження війни і зміцнення національної та міжнародної безпеки. Воєнна безпе­ка ~ прерогатива не тільки Міністерства оборони України, але й силових міністерств і відомств, в компетенцію яких входить формування воєнної полі­тики і оборони України. Керівництво і координації дій всіх силових структур держави по забезпеченню воєнної безпеки покладаються па міжвідомчий орган - Раду національної безпеки та оборони України. На відміну від мину­лого, коли джерело і масштаби воєнної загрози досить відомі і фінансування військових програм мало стійкий і тривалий характер, то в сучасних умовах склалася зовсім інша ситуація. Планування у сфері забезпечення воєнної без­пеки охоплює багатоетапний процес, спрямований на визначення всього не­обхідного для розвитку воєнної безпеки. У сфері воєнної безпеки України за­лишається ще багато проблем.

У воєнній доктрині України відзначається, що в мирний період здійснюється прогнозування мети і характеру можливої війни і заходи для її попередження. В воєнний період здійснюється мобілізація всіх матеріальних і людських ре­сурсів країни для відсічі збройній агресії, завдання поразки агресору, позбав­лення його можливості продовжувати війну і припинення воєнних дій за умов, вигідних для забезпечення суверенітету України.