• Командна економіка має унікальні можливості швидкого нагромадження виробничих ресурсів і перерозподілу їх у деякі пріоритетні сфери чи галузі.
• Завдяки плануванню та перерозподілу ресурсів існує можливість уникнути явного безробіття і очевидних злиднів, забезпечити всім певний рівень освіти і медичного обслуговування.
Головними недоліками планової (командної) економіки є: нездатність забезпечити технічний прогрес і раціональне використання ресурсів, несвобода у виробництві та споживанні, низький рівень задоволення потреб, хронічний дефіцит ресурсів і предметів споживання. Саме через ці недоліки практично всі країни з командною економікою відмовились від її принципів і намагаються надолужити втрачені можливості розвитку шляхом переходу до ринку.
Перехід кожної країни постсоціалістичного [†] розвитку від планової (командної) до ринкової економіки є особливим. Але навіть за короткий час (кінець 80-х — 90-ті роки) вималювались деякі загальні закономірності. У перехідному періоді постсоціалістичні країни вирішують такі загальні завдання: роздержавлення економіки, приватизація власності, створення ринкової інфраструктури (Р6), структурної перебудови економіки.
Роздержавлення економіки. Планова (командна) економіка ґрунтується на єдиній державній власності. Хоч остання була фактично розподілена між відомствами (міністерствами), проте конкуренції виробників за таких умов бути не могло. Процес роздержавлення державного сектора відбувається у таких формах:
• комерціалізація підприємств (позбавлення їх державної опіки і перехід до принципу самостійного відшкодування власних витрат);
• корпоратизація (перетворення державних підприємств у акціонерні (А4), тобто у підприємства з багатьма власниками — акціонерами);
• оренда з викупом (платне користування державним майном з наступним його придбанням трудовим колективом підприємства у держави).
Хоч роздержавлення сприяє демонополізації, а отже, і створенню конкурентного середовища, але вона ще не є власне приватизацією майна. Приватизація здійснюється у двох головних формах:
• через аукціонний продаж майна;
• шляхом безоплатного передання кожному громадянину його частки у державному майні.
Через аукціонний продаж, як правило, переходять у приватну власність середні та малі підприємства сфери послуг: готелі, їдальні, кафе, ресторани, крамниці, майстерні. Там, де аукціони здійснюються у загальнонаціональних інтересах, вони організовуються на конкурсних засадах. Наприклад, у Чехії на кожний об’єкт, що продавався, було в середньому подано по п’ять проектів його використання. З них обирався найкращий.
Безоплатне передання громадянам частки державного майна у різних країнах здійснюється по-різному. Засобом безоплатної передачі могли бути купони (купонні книжки), як у Польщі та Чехії, ваучери — в Росії, безготівкові депозити у Національному банку — в Україні. Власник приватизаційного засобу (сертифіката) отримує право “вкласти” його у майно великих державних підприємств, які приватизуються.
Приватизація має за мету знайти справжніх господарів для майна, що колись було державним. Країни з певним досвідом приватизації (Угорщина, Чехія, Польща, Німеччина) демонструють те, що зміна приватних власників, перерозподіл майна через його подальший перепродаж, нагромадження пакетів акцій в одних руках — складні процеси. Але наслідком їх здійснення стає зростання ефективності виробництва, наповнення ринків товарами, вихід вітчизняних виробників на світові ринки.
Для функціонування підприємств новоствореного приватного сектора, як і для державних підприємств у нових умовах, потрібна ринкова інфраструктура: сукупність банків (Б3), страхових компаній та інших фінансово-кредитних установ, товарні та фондові біржі. Про їхню діяльність детально йтиметься у темі 2.5.
Структурна перебудова економіки постсоціалістичних країн має охопити всі ресурси: працю, виробничі фонди, природні ресурси. Економіка цих країн традиційно відзначалася гіпертрофованим військово-промисловим комплексом, недорозвиненим виробництвом предметів споживання та послуг, відносно високою часткою ручної некваліфікованої праці та низькими технологіями у більшості галузей. Засобом структурної перебудови має стати приватизація. Але зміна структури економіки потребує також активних дій уряду країни: інвестування і пільгового кредитування окремих галузей, соціального захисту тих, хто втрачає роботу в результаті скорочення певних виробництв.
Змішана економіка. Ринкову економіку розвинутих країн досить часто називають змішаною. Термін “змішана економіка” (“mixed” economy) широко вживається у сучасній соціально-економічній літературі. Який зміст вкладають у нього? Цей термін використовують при наймні у чотирьох значеннях.
По-перше, ним користуються тоді, коли хочуть підкреслити, що у сучасному світі не існує чистих (капіталістичних або соціалістичних) відносин. Зокрема, мається на увазі, що навіть у країні з найширшою свободою приватного підприємництва (П7) — США — існують державне регулювання, а також об’єднання виробників, профспілкові об’єднання, які обмежують конкуренцію і на ринку товарів, і на ринку ресурсів.
По-друге, термін “змішана економіка” відбиває той безперечний факт, що не завжди форма власності, на якій переважно ґрунтується економічна система, і спосіб координації дій суб’єктів економіки збігаються абсолютно. Зокрема, економічна історія знає випадки поєднання державної власності як основи системи і ринкового способу координації (колишня соціалістична Югославія) або приватної власності як основи і централізованого планування як форми координації (фашистська Німеччина).
По-третє, “змішаною”, у розумінні прихильників соціал-демократичних поглядів, є економіка, в якій ринкові принципи організації виробництва поєднуються з постійним втручанням держави у розподіл. І це втручання спрямовується на вирівнювання доходів і зміну структури власності.
По-четверте, “змішаною” називають економіку тоді, коли акцентують увагу на співіснуванні різних за організаційними формами та формами власності підприємств одноосібних володінь, партнерств, акціонерних підприємств (А4), приватних, колективних та державних підприємств.
Економіка сучасної України, якщо виходити з формальних ознак, є також змішаною. Адже у ній поряд із державними є недержавні підприємства, а саме: підприємства колективної власності (акціонерні та викуплені трудовим колективом), кооперативи (К11), різні форми товариств, малі та середні приватні підприємства, спільні підприємства. Проте особливість української перехідної економіки як змішаної полягає у тому, що в ній поєднані форми організації виробництва, коріння яких у адміністративній економіці, та форми, які більш-менш повно відповідають умовам ринку.
Підсумки теми
ü Існує принциповий поділ економічних систем на ринкову та планову (командну).
ü Кожна система має особливості економічного кругообігу, тобто взаємозв’язаного руху ресурсів, продуктів, доходів.
ü Кругообіг у ринковій економіці має такі особливості: здійснюється між домашніми господарствами та підприємствами; відбувається при посередництві ринку ресурсів і ринку продуктів; узгодженість дій забезпечується відповідністю ресурсів і доходів, доходів і продуктів.
ü Ринкова економіка ґрунтується на принципах економічної свободи, конкуренції, автоматизму регулювання.
ü Ринкова економіка може існувати у різних формах, демонструючи різні моделі ринкової організації. Зразками такої різноманітної організації є: ліберальна ринкова економіка, соціальне ринкове господарство, демократичний соціалізм ринкового типу та модель “по один бік плану і ринку”.
ü Кругообіг у плановій (командній) економіці має такі особливості: здійснюється між державою, виробниками та споживачами; відбувається частково на натуральній основі, а також при посередництві псевдоринку предметів споживання та “чорного” ринку; узгодженість дій забезпечується централізованим розподілом ресурсів, визначенням обсягів виробництва, цін і доходів.
ü Планова (командна) економіка ґрунтується на принципах централізму, ієрархії, зрівняльності.
ü Країни постсоціалістичного розвитку, що переходять від планової (командної) економіки до ринкової, розв’язують чотири головні завдання: роздержавлення економіки, приватизація державного майна, створення ринкової інфраструктури та структурна перебудова економіки.
ü Сучасна економіка значної частини країн світу є змішаною. Це означає, що в ній вільне підприємництво поєднується з державним регулюванням, що держава може не лише контролювати певні процеси, а й втручатись у розподіл. Сучасна економіка потребує поєднання різних типів підприємництва і форм власності.
МОЖЛИВОСТІ ПРАКТИЧНОГО ЗАСТОСУВАННЯ ЗНАНЬ ІЗ ТЕМИ
Ø Зрозумівши відмінності адміністративної та ринкової економік і зважаючи на те, що економіка України йде від першої до другої моделі, ви зможете давати власну оцінку змінам, що відбуваються в країні.
Ø Серед великого розмаїття політичних програм, гасел, закликів ви зможете вибрати саме ті, реалізація яких справді забезпечить економічний та соціальний поступ країни. Критерієм розмежування, як випливає із змісту теми, є здатність забезпечити рух у бік економіки, що гарантує економічну свободу, можливість реалізувати власний інтерес, гарантувати наповнення ринку потрібними речами та послугами.
Контрольні запитання та завдання
1. Які чинники забезпечують узгодженість дій економічних суб’єктів у ринковій економіці? Виберіть правильні відповіді:
• виробники та споживачі отримують інформацію, слідкуючи за коливанням цін, і використовують її у своїй діяльності;
• держава орієнтує підприємців щодо напрямів їхньої діяльності;
• кожний виробник і кожний споживач керується у своїй діяльності спільними інтересами;
• існує відповідність між доходами домогосподарств як власників
ресурсів та їхніми витратами як споживачів, з одного боку, і між витратами підприємців на придбання ресурсів і їхньою виручкою від реалізації — з іншого.
2. Заповніть таку таблицю:
3. Протягом усіх років існування адміністративної економіки їй був властивий так званий “чорний” ринок. Держава боролася з ним засобами адміністративно-правового та морального тиску, але позитивних наслідків ця боротьба не мала. Виберіть пояснення, які найточніше відображають ваше розуміння причин цього явища:
• найпривабливішим є те, що офіційно забороняється;
• у держави не вистачало карних органів, щоб знищити “чорний “ ринок;
• якщо економічне явище має об’єктивну причину, то таке явище не можна заборонити;
• “чорний” ринок є позитивним явищем командної економіки, оскільки він давав змогу використати недовикористані ресурси і задовольнити незадоволені потреби споживачів.
4. Частка працівників на державних підприємствах Швеції у 80-ті роки досягла лише 7% від загального числа зайнятих. Чи можна, керуючись лише цим фактом, зробити висновок, що економіка цієї країни є “змішаною”? Які додаткові факти могли б знадобитися вам для обґрунтованішого висновку?
5. У 2000 році в промисловості України налічувалось 34497 малих підприємств, 10502 великих та середніх підприємства, з яких 1272 були у державній власності, 238 – у комунальній, 173 – у приватній, 8771 – у колективній та 48 – у власності міжнародних організацій та юридичних осіб інших держав. На основі наведених даних заповніть таблицю.
Які висновки можна зробити на основі даних останньої колонки?
РОЗДІЛ II
