Поняття ринку. Структура та інфраструктура ринкового механізму

Ключовим елементом конструкції ринкова економіка є ринок. Він передусім характеризується тим, що продукт в його умовах створюється виробником не для власного споживання, а для споживання іншими через обмін. Основними соціально-економічними умовами виникнення та функціонування ринку є, по-перше, суспільний поділ праці, завдяки якому відбувається спеціалізація виробників на виготовленні тих чи інших конкретних продуктів, і, по-друге, економічне відособлення окремих виробників як власників.

Ринок – організована структура, де зустрічаються виробники і споживачі, продавці і покупці, де в результаті взаємодії попиту споживачів і пропозиції виробників встановлюються і ціни товарів, і обсяги продаж. При розгляді структурної організації ринку визначальне значення має кількість виробників і кількість споживачів, що беруть участь у процесі обміну загального еквіваленту вартості на якийсь товар.

Інфраструктура ринку – установи, організації, інститути, за допомогою яких товари рухаються від виробника до покупця. До елементів інфраструктури, які обслуговують ринок загалом, належать інформаційні мережі та засоби зв’язку, транспортне обслуговування, Центральний банк, податкові служби, державні митні органи, аукціони, торгово-промислові палати, ярмарки.

Залежно від того, що є об’єктом купівлі-продажу, розрізняють такі види ринків:

Фінансовий (грошовий) ринок – включає ринок готівки, кредитний ринок, ринок цінних паперів. Інфраструктура – фондові біржі, банки, брокерські та страхові компанії, аудиторські фірми.

Ринок робочої сили (ринок праці) – економічна форма руху трудових ресурсів, при якому робоча сила мігрує відповідно з законами ринкової економіки. У ньому виділяють ринки професійні, галузеві, регіональні, ринки робочої сили окремих сфер народного господарства. Інфраструктура – служби зайнятості, система підготовки та перепідготовки кадрів, регулювання міграції робочої сили.

Ринок засобів виробництва – включає ринок нерухомості, ринок знарядь праці, сировини та матеріалів, ринок енергетичних ресурсів, ринок корисних копалин.

Ринок товарів і послуг – він включає ринок предметів споживання (продовольчі і непродовольчі товари); ринок послуг (послуги транспорту, житлово-комунального господарства, побутового обслуговування, послуги працівників сфери освіти, здоров’я, культури); ринок житла та будівель невиробничого призначення. Інфраструктура ринку товарів включає фондові біржі, торгові доми, посередницькі структури, торговельну мережу, підприємства оптової і роздрібної торгівлі.

Ринок інтелектуальної власності – інновації, винаходи, інформаційні послуги, твори мистецтва та літератури, “ноу-хау”.

Валютний ринок – важливасфера економічних відносин з приводу купівлі-продажу іноземних валют і платіжних документів, виражених в іноземній валюті.

Ринок інформації – певна сукупність економічних відносин з приводу збирання, обробки, систематизації інформації та її продажу кінцевому споживачу. Своєрідною ціною на ньому є плата за рекламу.

Основними ринками можна назвати ринок ресурсів і ринок продуктів. Модель кругообігу ресурсів, продуктів і доходів демонструє складне, взаємозв’язане переплетення процесів прийняття рішень і економічної діяльності. І домогосподарства, і підприємства одночасно присутні на обох ринках, але у кожному випадку з протилежних боків.

Домогосподарства як власники торговельно-промислових корпорацій володіють усіма економічними ресурсами, постачають ці ресурси підприємствам. Останні, пред’являють попит на ресурси, бо саме з їх допомогою фірми виготовляють товари і послуги. Взаємодія попиту і пропозиції на безліч людських і матеріальних ресурсів установлює ціну на кожний із них. Платежі, які здійснюють підприємства, купляючи ресурси, являють собою витрати цих підприємств, але одночасно вони подвоюють потоки заробітної плати, відсотка і прибутків у домогосподарств, що постачають ресурси.

Аналогічний процес відбувається і з ринком продуктів. Грошовий дохід, отриманий домогосподарствами від продажу ресурсів як такий, немає реальної цінності. Споживачі не можуть ні їсти, ні одягати на себе монети і паперові гроші. Тому в процесі витрачання грошового доходу домогосподарства виявляють свій попит на безліч товарів і послуг.

Одночасно підприємства з’єднують придбані ними ресурси для виробництва і пропозиції товарів і послуг на тих самих ринках. Взаємодія цих рішень про попит і пропозицію і визначає ціни на товари.

На ринку ресурсів підприємства виступають як покупці, тобто на боці попиту, а домогосподарства як власники ресурсів і постачальники виступають продавцями, тобто на боці пропозиції. На ринку продуктів вони міняються місцями: домогосподарства як споживачі опиняються у стані покупців, тобто на боці попиту, а підприємства перебувають уже в таборі продавців, тобто на боці пропозиції. Разом з тим кожна із цих груп одночасно і купує, і продає. Кінцевим результатом цього процесу є реальний потік економічних ресурсів (на схемі він рухається проти годинникової стрілки, а грошовий потік доходів і споживчих видатків – за годинниковою стрілкою). Усі ці потоки рухаються одночасно і безперервно.

Ринок ресурсів

Ринок продуктів