Структура та функції економічної науки

Об’єктом економічної теорії є економіка в цілому на мікро-, макро- і глобальному рівнях. Мікрорівень починається з сім’ї, фірма є його основною ланкою. Макрорівень охоплює господарство цілої країни, а глобальний – міждержавні економічні об’єднання та всесвітнє господарство.

Мікроекономіка – досліджує поведінку окремих суб’єктів економіки; аналізує ціни окремих товарів, витрати на виготовлення певного товару, з’ясовує, як діють фірма та механізм мотивації праці. Тут оперують термінами: окрема галузь, фірма або домогосподарство – і зосереджують увагу на таких величинах, як виробництво чи ціна конкретного продукту, чисельність робітників, зайнятих в одній фірмі, виручка або дохід окремої фірми чи окремого домогосподарства, видатки цієї фірми або сім’ї тощо. В мікроекономіці ми вивчаємо не ціле, а одиничне.

Макроекономіка – вивчає функціонування економіки в цілому; в центрі її аналізу національний продукт, загальний рівень цін, інфляція, безробіття. Макроекономіка намагається змалювати загальну картину або накреслити загальну схему структури економіки, тобто вона вивчає не одиничне, а ціле.

Оскільки об’єктом вивчення всіх економічних наук поряд із специфічним предметом кожної з них є відносини і зв’язки між людьми в процесі їх економічної діяльності, то взаємодіють науки через обмін інформацією. Сім’я економічних наук безперервно збільшується, а економічна теорія безумовно займає в ній основне місце. Економічна історія та історія економічних учень також вивчають економічну систему в цілому, але в різних аспектах.

Окрему групу утворюють спеціальні функціональні підрозділи економічної науки – економічна статистика, економіка праці, фінанси, кредит і грошовий обіг, бухгалтерський обіг, маркетинг, прогнозування. Найбільшу групу складають галузеві економічні науки, які вивчають специфіку виявлення виробничих відносин, їх законів в різних галузях суспільного виробництва. Найбільш загальною галузевою наукою є економіка промисловості. Однак вона поділяється на економіку хімічної промисловості, металургійної, нафтодобувної, оскільки постійно розвиваються суспільний поділ праці. Поряд з відомими нам економіками сільського господарства, будівництва, транспорту виділяються нові галузеві економічні дисципліни – економіка сфери послуг, економіка освіти, туризму. Міжгалузеві економічні науки – економічна географія, демографія, економіка природокористування, теорія управління і регулювання тощо.

Економічна теорія, виступаючи базою для різних економічних дисциплін, водночас враховує їхні здобутки. Тільки спираючись на досягнення інших наук, таких як соціологія, політологія, право, історія тощо, економічна теорія може робити висновки і пропозиції, які будуть правильними і сприятимуть найбільш оптимальному способу організації економічного життя суспільства.

Слово “функція” в дослівному перекладі з латинської означає “виконання, завершення”. Якщо ми говоримо про функції економічної теорії, то хочемо показати, які завдання виконує ця наука, яке коло її обов’язків перед людством, які її роль і призначення. Функцією економічної теорії є характеристика основ економічної системи, яка подається через аналіз виробничих відносин.

Теоретико-пізнавальна функція полягає в тому, щоб розкрити зміст економічних законів і категорій, суттєві причинно-наслідкові зв’язки економічних процесів, форми їхнього вияву, об’єктивні внутрішні суперечності, подолання яких забезпечує поступальний економічний рух суспільства.

Процес пізнання розпочинається з розгляду фактів, масових економічних спостережень, вивчення поведінки господарських суб’єктів. На основі вивчення цього величезного матеріалу відбирають сталі, типові явища, що дає змогу перейти до пізнання економічних законів і категорій.

Але економічна теорія не може обмежуватися простою констатацією фактів чи описувати певні економічні закономірності. Теоретико-пізнавальну функцію має доповнювати практична функція, оскільки суть її полягає в цілісному баченні економічних процесів. Так, неможливо вирішити проблему, наприклад реформи цін, не визначившись в питаннях побудови банківської системи, організації бюджету, податкової політики, рівня монополізації господарства тощо. Ще одним з принципів розробки практичних пропозицій є врахування не тільки економічних, а й широкого спектра соціокультурних чинників суспільного розвитку. Розглядаючи людину як гомоекономікус (економічна людина), не можна забувати про традиційні структури потреб, системи ціннісних орієнтацій, ставлення до чужого і свого багатства, тобто відкидати те, що зумовлює тип економічної культури і економічної психології в окремих країнах. Практична функція націлена на створення національних банків економічної, соціальної і екологічної інформації, організацію центрів досліджень, які забезпечують складання ефективних програм розвитку окремих областей (регіонів) країни, обробку інформації, експертизу рішень, що приймаються.

Змістом виховної функції є вироблення економічної психології кожної людини, соціальної або професійної групи. Розкриття змісту цієї функції можливе на основі вивчення економічної поведінки людей (чи їх фахових груп) та чинників, які її визначають. Вони включають мотивацію, спрямовану на примноження достатку (сюди відносяться й підвищення рівня кваліфікації), мислення, яке відбиває економічні зв’язки та стосунки між суб’єктами, а також вчинки, які ґрунтуються як на традиціях, так і на спеціальних знаннях.

Прогностична функція економічної теорії має забезпечувати суспільству можливість в економічних діях здійснювати необхідні передбачення щодо розвитку економічних процесів. Тут доречна аналогія: як завдяки метеорології людина має можливість прогнозувати погоду і вживати відповідних заходів проти природних катаклізмів, так і прогностична функція економічної теорії допомагає людям запобігати економічним втратам, пом’якшувати перебіг деяких негативних процесів. Отже, прогностична функція це по суті складання наукових прогнозів розвитку виробництва, становлення в сучасних умовах ринкової економіки з урахуванням суттєвих економічних закономірностей, явищ, теоретичних висновків.

Методологічна функція дає можливість використовувати економічні знання для здійснення ряду досліджень у галузі не тільки економіки, а й соціології. Вона спрямована на формування сучасного економічного мислення людей, вчить якомога раціональніше здійснювати життєві спостереження в економічних процесах, дає змогу об’єктивно і всебічно оцінювати економічну політику держави, а також економічні програми різних політичних партій і рухів.