Інвестиції – це всі види активів (коштів), що вкладаються в господарчу діяльність з метою отримання доходу. Економічне визначення інвестицій можна сформулювати таким чином: інвестиції – це видатки на створення, розширення, реконструкцію та технічне переозброєння основного капіталу, а також на пов’язані з цим зміни оборотного капіталу, оскільки зміни у товарно-матеріальних запасах здебільшого залежать від руху видатків на основний капітал.
За об’єктами вкладень виділяються реальні та фінансові інвестиції.
Під реальними інвестиціями розуміють вкладення коштів у реальні активи – як матеріальні, так і нематеріальні (іноді вкладення коштів у нематеріальні активи, пов’язані з науково-технічним прогресом, характеризуються як інноваційні інвестиції).
Під фінансовими інвестиціями розуміють вкладення коштів у різні фінансові активи, серед яких найбільш значущу частку посідають вкладення коштів у цінні папери.
За характером участі в інвестуванні виділяються прямі та непрямі інвестиції.
Під прямими інвестиціями розуміється безпосереднє вкладення коштів інвестором в об’єкти інвестування.
Під непрямими інвестиціями розуміється інвестування, опосередковане іншими особами (інвестиційними або фінансовими посередниками).
За періодом інвестування розрізняють короткострокові та довгострокові інвестиції.
Під короткостроковими інвестиціями розуміють звичайно вкладення капіталу на період, не більше одного року (наприклад, короткострокові депозитні внески, купівля короткострокових ощадних сертифікатів і т. ін.).
Під довостроковими інвестиціями розуміють вкладення капіталу на період більше одного року.
У практиці великих інвестиційних компаній довгострокові інвестиції деталізуються таким чином:
- до 2 років;
- від 2 до 3 років;
- від 3 до 5 років;
- понад 5 років.
За формами власності інвесторів розрізняють інвестиції приватні (акціонерні), державні, іноземні та спільні.
За регіональною ознакою виділяють інвестиції всередині країни та за кордоном.
Під внутрішніми інвестиціями розуміють вкладення коштів у об’єкти інвестування, розміщені в межах даної країни.
Під інвестиціями за кордоном (іноземні інвестиції) розуміють вкладення коштів у об’єкти інвестування, розміщені за межами даної країни.
З урахуванням розглянутих принципів формуються методи оцінки ефективності інвестиційних проектів на основі показників (рис. 7.1).
Рис. 7.1. Система основних показників оцінки інвестиційних проектів
Детально розглянемо методи оцінки ефективності інвестиційних проектів.
Метод розрахунку чистого приведеного ефекту (NPV) заснований на порівнянні величини вихідних інвестицій із загальною сумою дисконтованих грошових надходжень, які генеруються величиною вихідних інвестицій протягом прогнозованого терміну.
Наприклад, прогноз вихідних інвестицій буде генерувати протягом п років: річні доходи Р1, Р2, Р3, …, Р п. Загальна накопичена величина дисконтованих доходів (PV) і чистий приведений ефект (NPV) розраховуються за формулами:
де Рk — прогнозування доходів за роками, тис. грн;
r — дисконтна ставка;
IС — величина вихідних інвестицій, тис. грн.
Якщо проект припускає не одноразову інвестицію, а послідовне інвестування фінансових ресурсів протягом т років, то формула розрахунку NPV модифікується таким чином:
де і — прогнозований середній рівень інфляції.
Рівень інфляції доходів може відрізнятися від рівня інфляції витрат (ціни на ресурси, заробітної плати та інше).
Ця формула дозволяє це врахувати при розрахунку NPV.
Універсальна формула розрахунку чистої теперішньої вартості (NPV) проекту дозволяє оцінити цю величину у разі неоднакового інфляційного перекручування доходів і витрат. Формула дає змогу одночасно робити інфляційну корекцію грошових потоків і дисконтування на основі середньозваженої вартості капіталу, що включає інфляційну премію:
де Rt — номінальний виторг t-го року, що оцінюється для без інфляційної ситуації, тобто в цінах базового періоду;
ir— темпи інфляції доходу r-го року;
Сt — номінальні грошові витрати t- го року в цінах базового року;
ir — темпи інфляції витрат г-го року;
Т — ставка оподаткування прибутку;
Dt — амортизаційні відрахування і-го року;
IС — первісні інвестиції;
К — середньозважена вартість капіталу, що включає інфляційну премію.
Якщо NPV > 0, то проект варто прийняти. У цьому разі інвестор отримає бажані прибутки.
Якщо NPV < 0, то проект варто відхилити. Інвестор буде мати збитки від цього проекту.
Якщо NPV = 0, то проект не прибутковий і не збитковий. У цьому разі інвестор не отримає прибутку та й не матиме збитків від здійснення цього проекту, але водночас обсяги
Індекс рентабельності розраховується за формулою:
Якщо РІ > 1, то проект слід прийняти;
РІ < 1 — проект слід відхилити;
РІ = 1 — проект не прибутковий і не збитковий.
Індекс рентабельності характеризує дохід на одиницю витрат (грн/грн). Саме цей критерій найкращий, якщо потрібно упорядкувати незалежні проекти для формування оптимального портфеля у разі обмеженості (є межа) загального обсягу інвестицій.
Метод розрахунку норми рентабельності інвестицій (IRR). Під нормою рентабельності інвестицій розуміють значення коефіцієнта дисконтування, при якому NPV= 0.
IRR = r, при якому NPV = f(r) = 0.
Зміст розрахунку цього коефіцієнта при аналізі інвестицій, які плануються, полягає в такому: IRR показує максимально припустимий відносний рівень витрат, що можуть бути асоційовані з цим проектом.
Наприклад, якщо проект повністю фінансується за рахунок позики комерційного банку, тоді значення IRR показує верхню межу припустимого рівня відсоткової ставки, перевищення якої робить проект збитковим.
Економічний зміст показника норми рентабельності інвестицій полягає в такому: підприємство може прийняти будь-яке рішення щодо інвестиційного проекту, але IRR не може бути нижче поточного значення СВК (ціна джерела коштів для певного проекту). Ось тому показник СВК порівнюють з IRR кожного проекту, тобто між ними існує такий зв'язок:
IRR > СВК — проект варто прийняти;
IRR < СВК — проект варто відхилити;
IRR = СВК — проект не прибутковий, не збитковий.
Якщо немає можливості провести розрахунки певних показників та визначити норму рентабельності графічним методом на персональному комп'ютері, то для визначення IRR застосовується інший метод — метод послідовних ітерацій з використанням табульованих значень множників, що дисконтуються, Для цього за допомогою таблиць обираються два значення коефіцієнта дисконтування r1, < r2 таким чином, щоб в інтервалі r1, …, r2, функція NPV= f(r) змінювала своє значення з “+” на “-“ чи з “-“ на “+”.
Далі для розрахунку використовуються формули:
або
де r1 — значення коефіцієнта дисконтування, при якому f(r1)>0(f(r1)<0);
r 2 — значення коефіцієнта дисконтування, при якому f(r2)<0(f (r2)>0);
r1 — значення коефіцієнта дисконтування, які мінімізують позитивне значення показника NPV, то f(r1)= min{f(r1)>0};
r2 — значення коефіцієнта дисконтування, які максимізують позитивне значення показника NPV, то f(r2) = max{f(r2)<0}.
