Капітал - накопичений шляхом заощадження запас економічних благ у формі грошових коштів і реальних капітальних товарів, залучений його власниками в економічний процес як інвестиційний ресурс і фактор виробництва з метою отримання доходів, функціонування яких в економічній системі базується на ринкових принципах і пов'язане з факторами часу, ризику і ліквідності.
Є такі основні класифікації капіталу:
1. За належністю підприємству:
- власний капітал;
- позиковий капітал.
2. За цілями використання:
- виробничий капітал (засоби підприємства, які інвестовані в його операційні активи для здійснення виробничо-збутової діяльності);
- позиковий капітал (використовується у процесі інвестування в грошові інструменти (короткострокові та довгострокові депозитні вклади в комерційних банках), а також боргові фондові інструменти (облігації, депозитні сертифікати, векселі тощо));
- спекулятивний капітал (використовується у процесі здійснення спекулятивних фінансових операцій, що базуються на різниці в цінах).
3. За формами інвестування:
- капітал у фінансовій формі;
- капітал у матеріальній формі;
- капітал у нематеріальній формі.
4. За об'єктом інвестування:
- основний капітал (характеризує ту частину капіталу, яка інвестована в усі види його необоротних активів);
- оборотний капітал (характеризує ту його частину, яка інвестована в усі види його оборотних активів).
5. За формами знаходження у процесі кругообігу:
- капітал у грошовій формі;
- капітал у виробничій формі;
- капітал у товарній формі.
6. За формами власності:
- приватний капітал;
- державний капітал.
7. За організаційно-правовими формами діяльності:
- акціонерний капітал (капітал підприємств, створених у формі акціонерних товариств);
- пайовий капітал (капітал підприємств, створених у формі товариств з обмеженою відповідальністю, командитних товариств, повних товариств, товариств з додатковою відповідальністю тощо);
- індивідуальний капітал (капітал приватних підприємств).
8. За характером використання в господарському процесі:
- виробничий капітал (характеризує ту його частину, яка бере безпосередню участь у формуванні доходів і забезпеченні операційної, інвестиційної та фінансової діяльності підприємства);
- невиробничий капітал (характеризує ту його частину, яка інвестована в активи, що не беруть безпосередньої участі в здійсненні господарської діяльності підприємства і формуванні його доходів).
9. За характером використання власниками:
- споживчий капітал;
- накопичуваний (капіталізований) капітал.
Структура капіталу - співвідношення власних і позикових коштів, що використовує підприємство в процесі своєї господарської діяльності. Управління структурою капіталу на підприємстві зводиться до двох основних напрямів:
1) встановлення оптимальних для цього підприємства пропорцій використання власного і позикового капіталу;
2) забезпечення залучення на підприємство необхідних видів і обсягів капіталу для досягнення розрахункових показників його структури.
Власний капітал характеризується наступними основними позитивними особливостями:
- простотою залучення, оскільки рішення пов’язані зі збільшенням власного капіталу (особливо за рахунок внутрішніх джерел його формування) приймаються власниками і менеджерами підприємства без необхідності отримання згоди інших господарюючих суб’єктів;
- невикористована можливість приросту коефіцієнта рентабельності власного капіталу за рахунок ефекту фінансового левериджа, оскільки без залучення позикового капіталу неможливо забезпечити перевищення коефіцієнта фінансової рентабельності діяльності підприємства над економічною.
Таким чином, підприємство, що використовує тільки власний капітал, має найвищу фінансову стійкість (його коефіцієнт автономії дорівнює одиниці), але обмежує темпи свого розвитку (так як не може забезпечити формування необхідного додаткового обсягу активів в періоди сприятливої кон’юнктури ринку) і не використовує фінансові можливості приросту прибутку на вкладений капітал (тобто не отримує ефекту фінансового левериджа).
Позиковий капітал характеризується наступними позитивними особливостями:
- досить широкими можливостями залучення особливо при високому кредитному рейтингу підприємства, наявності застави або гарантії поручителя.
- забезпеченням зростання фінансового потенціалу підприємства при необхідності істотного розширення його активів і зростання обсягугу господарської діяльності;
- більш низькою вартістю порівняно з власним капіталом за рахунок забезпечення ефекту «податкового щита» (вилучення витрат з його обслуговування з оподаткованої бази при сплаті податку на прибуток).
- здатністю утворювати приріст фінансової рентабельності (коефіцієнта рентабельності власного капіталу за рахунок ефекту фінансового левериджа
У той же час використання позикового капіталу має наступні недоліки:
- використання цього капіталу утворює найбільш небезпечні фінансові ризики в господарській діяльності підприємства - ризик зниження фінансової стійкості і втрати платоспроможності. Рівень цих ризиків зростає пропорційно зростання питомої ваги використання позикового капіталу;
- активи, сформовані за рахунок позиковою капіталу, дають меншу (при інших рівних умовах норму прибутку, яка знижується на суму позико вого відсотка, що виплачується в усіх його формах (відсотка за банківський кредит; лізингово ставки; купонного відсотка за облігаціями і т. ін)
