Типи аналізу фінансового стану неплатоспроможних підприємств

Аналіз фінансового стану підприємства можна умовно поділити на два типи:

Ä діагностичний - здійснюється з метою визначення рівня платоспроможності підприємства;

Ä поглиблений - проводиться з метою виявлення причин фінансової кризи підприємства й можливих шляхів її усунення.

Відповідно до Методичних рекомендацій встановлюється ступінь неплатоспроможності підприємства та момент відновлення платоспроможності. Останній - особливо важливий, оскільки згідно законодавства санація вважається виконаною, якщо підприємство відновило свою платоспроможність.

У Методичних рекомендаціях¹ визначено 3 види неплатоспроможності (або рівня платоспроможності):

Ä поточна;

Ä критична;

Ä надкритична.

Рівень платоспроможності визначається на підставі даних балансу та звіту про фінансові результати. Здійснювати діагностичний аналіз необхідно кілька разів. У самих Методичних рекомендаціях це прямо не обумовлено. Однак, діагностичний аналіз необхідно проводити у наступних випадках:

Ä на підготовчому етапі: по-перше, і метою з'ясування дійсного стану підприємства. При цьому кількість звітних періодів визначається самостійно, виходячи зі здорового глузду, наявності часу тощо; по-друге, перед подачею заяви до суду. Рівень платоспроможності при цьому розраховується не менше, ніж за 6 місяців до порушення справи про банкрутство, тобто за два останні звітні квартали;

Ä на етапі розпорядження майном - на дату порушення справи про банкрутство та на дату проведення зборів комітету кредиторів, на яких визначатиметься можливість санації;

Ä на етапі санації - на дату початку виконання плану санації і потім щоквартально на кожну звітну дату аж до закінчення справи про банкрутство, тобто останній раз - на дату складання звіту керуючого санацією.

Після визначення строків проведення діагностичного аналізу необхідно розрахувати рівень неплатоспроможності.

Поточна неплатоспроможність (П_П) визначається за формулою:

де Д_ФІ - довгострокові фінансові інвестиції (Ф1 Р 040, 045): П_ФІ - поточні фінансові інвестиції (Ф 1 Р 220); Г_К - грошові кошти та їх еквіваленти (Ф1 Р 230, 240); П_З - поточні зобов'язання (Ф1 Р 620).

Якщо підприємство має позитивне значення П_П, то воно вважається цілком платоспроможним. Негативне значення свідчить про наявність поточної неплатоспроможності. Якщо підприємство на початок або кінець кварталу, що аналізується, має позитивне значення П_П, то воно не є боржником.

Разом з тям. якщо стан поточної неплатоспроможності має місце на початок і кінець кварталу, то згідно з чинним законодавством фінансовий стан

підприємства відповідає визначенню боржника, який не в змозі розрахуватися за своїми зобов'язаннями протягом трьох місяців з моменту їх виникнення.

Проте, це не є причиною для негайної розробки плану санації. По-перше, результати одного кварталу не є показовими, а по-друге, цей спосіб визначення боржників не враховує ні реального фінансового стану підприємства, ні принципів бухгалтерського обліку. Адже, окрім інвестицій і грошових коштів, у підприємства можуть бути запаси, дебіторська заборгованість, частина з яких є набагато ліквіднішою за інвестиції, тим паче інвестиції довгострокові тощо. Крім того, непогашення заборгованості протягом трьох місяців може бути пов'язане з наявністю відстрочених платежів за договорами, за виданими векселями на строк більше, ніж три місяці тощо. До того ж на практиці господарські суди вимагають надання більш серйозних доказів неплатоспроможності, які визначають стан неплатоспроможності як критичної і / або надкритичної.

Отже, якщо на кінець кварталу коефіцієнти К_П (коефіцієнт покриття) і К_З {коефіцієнт забезпеченості власними засобами) менше нормативного значення, то за наявності на початок і кінець кварталу ознак поточної неплатоспроможності, фінансовий стан підприємства визначається як критична неплатоспроможність, що передбачає стан потенційного банкрутства. Якщо за підсумками року у підприємства відсутній прибуток (бухгалтерський), а коефіцієнт покриття менший одиниці, то рівень неплатоспроможності такого підприємства розглядатиметься як надкритичний. Шляхи уникнення стану надкритичної неплатоспроможності підприємства буде розглянуто в п. 14.3.

Виділяють критерії формалізованого і неформалізованого характеру, за якими підприємство може бути визнане неплатоспроможним або банкрутом.