Використання системи неформалізованих критеріїв

Окрім розглянутих формалізованих ознак, які дозволяють віднести підприємство до фінансово -неспроможного, існують різноманітні неформалізовані критерії, що дають можливість прогнозувати імовірність потенційного банкрутства підприємства, серед яких виділяють основні та допоміжні,

До основних відносяться показники з низьким (несприятливим) рівнем або динамікою, які сьогодні або в найближчій перспективі можуть призвести до банкрутства. До їх числа відносять:

Ä прострочену кредиторську заборгованість по кредитах банку та позиках;

Ä низьку якість дебіторської заборгованості;

Ä тенденцію зниження коефіцієнту автономії і досягнення його критичного рівня;

Ä тенденцію зниження коефіцієнту ліквідності;

Ä дефіцит власного оборотного капіталу;

Ä низьку якість прибутку або значні збитки тощо.

До допоміжних критеріїв можна віднести показники та неформалізовані ознаки, низький (несприятливий) рівень або динаміка яких не є підставою для розгляду поточного фінансового стану як критичного, але вони сигналізують про можливість різкого його погіршення, якщо не будуть прийняті відповідні заходи. До них можна віднести:

Ä порушення ритмічності виробництва;

Ä тривалі зупинки виробництва;

Ä непередбачливу інвестиційну політику;

Ä участь у судових розглядах сумнівного характеру тощо.

Перераховані основні та допоміжні критерії використовуються при внутрішньому (для своєчасного прийняття відповідних заходів щодо усунення виявлених симптомів) та зовнішньому (для адекватної оцінки укладених або передбачуваних договорів) аналізі.

У якості додаткового (і досить суттєвого) критерію задовільного (незадовільного) фінансового стану виступає стан організації бухгалтерського обліку на підприємстві. Досвід показує, що у підприємств, діяльність яких характеризується низькою якістю облікової роботи (неповним і несвоєчасним відображенням господарських операцій; незабезпеченістю облікових даних документальним підтвердженням; недбалістю і заплутаністю обліку тощо), частіше виникають фінансові труднощі, саме через відсутність адекватної інформації в осіб, що приймають управлінські рішення.

14.3. Аналіз та оцінка реальних можливостей відновлення платоспроможності підприємства

Покращання фінансового стану неплатоспроможного підприємства можна досягти шляхом раціонального використання наявних ресурсів і вдосконалення системи управління. Перші результати покращання фінансового стану збиткового підприємства пов'язані з досягненням рівня беззбитковості, коли обсяг продажу дозволяє покрити витрати на виробництво та реалізацію продукції без отримання прибутку (див. п. 10.6).

План руху грошових коштів дозволяє оцінити майбутню платоспроможність, оскільки в процесі його розробки весь інтервал планування розбивається на окремі періоди (тиждень, декада, місяць), за якими розраховуються чотири групи позицій: надходження, витрачання (платежі, податки), позитивне (негативне) сальдо або баланс (як різниця надходжень та витрачання) і сальдо наростаючим підсумком (див. п. 9.5).

Основним показником, який характеризує наявність реальної можливості у підприємства відновити (або втратити) свою платоспроможність впродовж визначеного періоду, є коефіцієнт відновлення (втрати) платоспроможності.

Якщо коефіцієнт покриття і коефіцієнт забезпеченості власними засобами менше нормативу (К_П < 2, а К₃ < 0,1), то розраховується коефіцієнт відновлення платоспроможності за встановлений період (6 місяців). У разі перевищення нормативу даних коефіцієнтів розраховується коефіцієнт втрати платоспроможності за встановлений період (3 місяці).

Коефіцієнт відновлення платоспроможності (К_В) знаходиться як відношення розрахункового коефіцієнта покриття до його нормативу. Розрахунковий коефіцієнт визначається як сума фактичного значення коефіцієнту покриття на кінець звітного періоду і зміна значення цього коефіцієнту між кінцем і початком звітного періоду в перерахунок на період відновлення платоспроможності, що дорівнює шести місяцям:

 

де К_П^П - коефіцієнт покриття па початок звітного періоду; К_П^К - коефіцієнт покриття на кінець звітного періоду; К_НП - нормативне значення коефіцієнту покриття; 6 - період відновлення платоспроможності, міс; Т - тривалість звітного періоду, міс.

Коефіцієнт відновлення платоспроможності зі значенням більше 1 свідчить про реальну можливість підприємства відновити свою платоспроможність. Коефіцієнт відновлення платоспроможності зі значенням менше 1 свідчить про те, що у підприємства у найближчі шість місяців немає реальної можливості відновити платоспроможність.

Коефіцієнт втрати платоспроможності (К_В) знаходиться як відношення розрахункового коефіцієнта покриття до його встановленого значення. Розрахунковий коефіцієнт визначається аналогічно коефіцієнту відновлення платоспроможності в перерахунку на період втрати платоспроможності, що дорівнює трьом місяцям:

 

де, З - період втрати платоспроможності підприємства, міс.

Коефіцієнт втрати платоспроможності зі значенням більше 1 свідчить про реальну можливість підприємства не втратити платоспроможність. Якщо значення коефіцієнта втрати платоспроможності менше за 1, то це свідчить про те, що підприємство у найближчі три місяці може втратити платоспроможність.

На наступних етапах аналізу детально вивчаються шляхи поліпшення структури балансу підприємства та його платоспроможності.

Неплатоспроможність підприємства є передумовою до застосування процедури санації. Для того, щоб заради відновлення платоспроможності підприємства застосовувалася процедура санації, необхідно, щоб один з коефіцієнтів (К_П або К_З) на кінець кварталу перевищував нормативне значення або протягом кварталу спостерігалося їх зростання.

У табл. І4.5 подано варіанти зміни структури балансу, які дозволяють змінити коефіцієнт покриття (К_П).

 

Як видно з таблиці 14.5. для збільшення К_П необхідне зростання оборотних активів та / або зменшення поточної заборгованості. При цьому зростання оборотних активів повинно випереджати зростання поточної заборгованості, а зниження поточної заборгованості - випереджати зменшення оборотних активів.

Збільшення коефіцієнту забезпеченості власними засобами (К₃) може бути досягнуте за рахунок (за інших рівних умов):

Ä збільшення власного капіталу, тобто підсумку розділу І пасиву балансу (Ф І Р380). Досягається, насамперед, отриманням прибутку (зменшенням збитків), збільшенням статутного капіталу тощо;

Ä зменшення величини необоротних активів, особливо шляхом переведення частини необоротних активів в оборотні, оскільки в цьому випадку буде збільшуватися також і коефіцієнт покриття. Це можливо, коли підприємство займається виробництвом і випускає продукцію (сума амортизації основних виробничих засобів зменшить величину необоротних активів і буде включена в оборотні активи у вигляді собівартості готової продукції або незавершеного виробництва).

Безумовно, більш оптимальним варіантом слід вважати отримання підприємством прибутку, оскільки це призводить до підвищення обох коефіцієнтів. Однак, якщо за підсумками року у підприємства все ж відсутній прибуток і коефіцієнт покриття менше одиниці, то рівень неплатоспроможності такого підприємства характеризується як надкритичний.

Стану надкритичної неплатоспроможності підприємство, яке бажає працювати і надалі, повинно уникати. Це пов'язано з тим, що наявність ознак надкритичної неплатоспроможності (за підсумками року К_П ≤ 1 за відсутності прибутку) відповідає фінансовому стану боржника, коли він відповідно до законодавства зобов'язаний звернутися у місячний термін до господарського суду із заявою про порушення справи про банкрутство, тобто коли задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання його грошових зобов'язань у повному обсязі перед іншими кредиторами. У цьому випадку йдеться про банкрутство, що передусім передбачає ліквідаційну процедуру. Тому необхідно докласти немало зусиль, для уникнення цієї ситуації.

Якщо не вдалося уникнути над критичної неплатоспроможності, то необхідно уважно проаналізувати всі укладені до виникнення такої неплатоспроможності договори, щоб серед них не виявилось тих, які можуть кваліфікуватись як укладені з корисливих мотивів і виконання яких спричинило банкрутство підприємства.

Отже, платоспроможність боржника вважається відновленою, якщо:

Ä забезпечено позитивне значення поточної платоспроможності;

Ä коефіцієнт покриття перевищує нормативне значення за наявності тенденції до збільшення рентабельності.

РОЗДІЛ 3