Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ќсобливост≥ держави €к пол≥тичноњ орган≥зац≥њ




ѕитанн€ про походженн€ держави прот€гом багатьох стор≥ч було предметом довгих дискус≥й. ¬исувалис€ р≥зн≥ г≥потези й теор≥њ.

1. “еолог≥чна теор≥€ (представники Ц ≥деологи рел≥г≥й —тародавнього —ходу, католицькоњ церкви, ≥сламу). ÷€ теор≥€ по€снюЇ походженн€ держави Ѕожою волею. «в≥дси виводитьс€ залежн≥сть держави в≥д рел≥г≥йних орган≥зац≥й ≥ д≥€ч≥в, покора ус≥х перед державною владою.

2. ѕатр≥архальна теор≥€ (представник Ц јристотель) обірунтовувала походженн€ держави тим, що люди Ц ≥стоти колективн≥, прагнуч≥ до взаЇмного сп≥лкуванн€, створенн€ родини. Ќаступний р≥ст родин, утворенн€ род≥в, племен приводить в остаточному п≥дсумку до особливоњ форми патр≥архальноњ влади.

3. ” ’VIIЦ’VIII ст. оформл€ютьс€ догов≥рн≥ теор≥њ походженн€ держави (ƒж. Ћокк, “. √оббс, ∆. ∆. –уссо й ≥н.). « погл€ду прихильник≥в цих теор≥й, держава виникла в результат≥ св≥домого й добров≥льного договору людей, €к≥ колись перебували в природному, додержавному стан≥.ѕ≥зн≥ше дл€ того щоб забезпечити своњ права й свободи, вони вир≥шили створити державн≥ ≥нститути.

4 .—оц≥ально-економ≥чна теор≥€ по€снюЇ походженн€ держави такими соц≥ально-економ≥чними факторами €к сусп≥льний под≥л прац≥, економ≥чн≥ ≥нтереси, соц≥альн≥ протир≥чч€ й т.д. ќснови ц≥Їњ теор≥њ заклав давньогрецький ф≥лософ ѕлатон, що виводив джерела держави з под≥лу прац≥ й в≥докремленн€ д≥€льност≥ по кер≥вництву сусп≥льством.

јле найб≥льший розвиток соц≥ально-економ≥чна теор≥€ одержала в навчанн≥ марксизму. ≤деологи марксизму ( .ћаркс, ‘.Ёнгельс, ¬.».Ћен≥н) розгл€дали виникненн€ держави €к насл≥док сусп≥льного под≥лу прац≥, по€ви приватноњ власност≥ на засоби виробництва, розшаруванн€ сусп≥льства на класи. ƒержава, на њхню думку, Ї знар€дд€м гнобленн€ одного класу ≥ншим ≥ тримаЇ сусп≥льство в границ€х пор€дку.

5. ќрган≥чна теор≥€проводить аналог≥ю м≥ж державою ≥ живим орган≥змом €к у структур≥, так ≥ в функц≥€х. ¬с≥ елементи держави взаЇмопов'€зан≥ ≥ доповнюють один одного, порушенн€ ц≥Їњ гармон≥њ призводить до хвороби всього орган≥зму ≥ нав≥ть до його смерт≥. ÷ей погл€д на державу обірунтував англ≥йський соц≥олог “. —пенсер.

6. ѕсихолог≥чна теор≥€ (представники ЦЋ. ѕетражицький, ƒж. ‘резер та ≥н.) виходить з того, що держава ≥снуЇ через на€вн≥сть у людини психолог≥чних потреб жити в межах орган≥зованого сусп≥льства, у в≥дчутт≥ необх≥дност≥ колективноњ взаЇмод≥њ або через схильн≥сть б≥льшост≥ до п≥дпор€дкуванн€.

7. Ќаприк≥нц≥ ’I’ ст. по€сненн€ генезису держави поповнюЇтьс€ теор≥Їю завоюванн€ (насильства). ѓњ прихильники (Ћ.√умплович,  . аутський й ≥н.) причину походженн€ держави бачили не в божественному провид≥нн≥ або в сусп≥льному договор≥, а у в≥йськово-пол≥тичних факторах: насильств≥, поневоленн≥ одних племен ≥ншими. ƒл€ управл≥нн€ завойованими народами й територ≥€ми необх≥дний апарат примуса, €ким ≥ стала держава

¬ ц≥лому, €к показали пор≥вн€льно-≥сторичн≥ досл≥дженн€ останн≥х дес€тил≥ть, не ≥снуЇ Їдиноњ й обов'€зковоњ теор≥њ виникненн€ держави. Ќа цей процес впливали найр≥зноман≥тн≥ш≥ внутр≥шн≥ й зовн≥шн≥ фактори:

Ј сусп≥льний под≥л прац≥ ≥ вид≥ленн€ управл≥нн€ в особливий вид д≥€льност≥;

Ј р≥ст чисельност≥ ≥ зб≥льшенн€ густоти населенн€;

Ј по€ва приватноњ власност≥ ≥ майновоњ нер≥вност≥;

Ј завоюванн€ одних народ≥в ≥ншими;

Ј потреба у захист≥ в≥д зовн≥шн≥х ворог≥в та ≥н.

ƒержава у своЇму розвитку пройшла тривалий ≥сторичний шл€х, прот€гом €кого м≥н€лис€ €к њњ зм≥ст, так ≥ форма. јле на вс≥х етапах розвитку держав≥ був властивий р€д ознак, властивих т≥льки даному соц≥альному ≥нституту.

ќзнаки держави:

Ј Ќа€вн≥сть особливоњ публ≥чноњ влади, що вт≥люЇтьс€ в державних органах, виступаЇ €к державна влада. ѓњ зд≥йснюЇ особливий шар людей, що виконують функц≥њ керуванн€ й примуса (це чиновники, арм≥€, пол≥ц≥€).

Ј “еритор≥альна орган≥зац≥€ населенн€. ƒержавна влада зд≥йснюЇтьс€ в рамках певноњ територ≥њ й поширюЇтьс€ на вс≥х людей, що проживають на н≥й. ÷≥л≥сн≥сть сусп≥льства й взаЇмозв'€зок його член≥в забезпечуЇ ≥нститут громад€нства (або п≥дданства, тобто приналежн≥сть особи до держави з монарх≥чною формою правл≥нн€). —аме в на€вност≥ ≥нституту громад€нства виражаЇтьс€ сутн≥сть держави дл€ окремого ≥ндив≥да.

Ј ќрган≥зац≥€ сусп≥льного житт€ на основ≥ права. “≥льки держава створюЇ закони й ≥нш≥ правов≥ акти, обов'€зков≥ дл€ всього населенн€.

Ј ƒержавний суверен≥тет, тобто незалежн≥сть державноњ влади в≥д будь-€коњ ≥ншоњ влади усередин≥ крањни й у взаЇминах з ≥ншими державами. ¬ерховенство державноњ влади про€вл€Їтьс€: а) у загальнообов'€зковост≥ њњ р≥шень дл€ населенн€; б) у прав≥ скасуванн€ постанов ≥ р≥шень недержавних пол≥тичних орган≥зац≥й; в) у на€вност≥ спец≥альних засоб≥в впливу на населенн€, в≥дсутн≥х в ≥нших орган≥зац≥й (апарат примуса й насильства).

Ј ћонопольне право на ст€гненн€ податк≥в ≥ збор≥в з населенн€. ѕодатки необх≥дн≥ дл€ утриманн€ апарату управл≥нн€ ≥ дл€ матер≥ального забезпеченн€ державноњ пол≥тики.

¬иход€чи з вище викладеного можна дати наступне визначенн€: держава Ц це ун≥версальна пол≥тична орган≥зац≥€, що зд≥йснюЇ владу в ≥нтересах проживаючих на дан≥й територ≥њ людей ≥ регулююча њхн≥ взаЇмини за допомогою правових норм.

ƒержава виконуЇ р€д функц≥й, €к≥ в≥др≥зн€ють њњ в≥д ≥нших пол≥тичних ≥нститут≥в. ‘ункц≥њ розкривають головн≥ напр€мки в д≥€льност≥ держави по виконанню нею свого призначенн€. “радиц≥йно функц≥њ держави п≥дрозд≥л€ютьс€ на внутр≥шн≥ й зовн≥шн≥ (див. мал. 9.1).


ѕол≥тична ќборони крањни

≈коном≥чна

—оц≥альна ¬заЇмовиг≥дного

ѕравова сп≥вроб≥тництва

ќсв≥тн€

 ультурно-виховна

ћалюнок 9.1 Ц ‘ункц≥њ держави

¬нутр≥шн≥ми функц≥€ми держави Ї:

ѕол≥тична Ц пов'€зана з≥ зд≥йсненн€м пол≥тичноњ влади: забезпеченн€м пол≥тичноњ стаб≥льност≥, регулюванн€м нац≥ональних (м≥жнац≥ональних) в≥дносин, взаЇмод≥Їю з пол≥тичними парт≥€ми й ≥ншими сусп≥льними ≥нститутами. ƒо пол≥тичноњ функц≥њ в≥дноситьс€ й виробленн€ програмно-пол≥тичних ц≥лей ≥ завдань розвитку сусп≥льства.

≈коном≥чна функц≥€ Ц на р≥зних етапах розвитку сусп≥льства њњ обс€г ≥ зм≥ст можуть ≥стотно розр≥зн€тис€. ” сучасних умовах участь держави в економ≥ц≥ про€вл€Їтьс€ у виробленн≥ й зд≥йсненн≥ податковоњ пол≥тики, вид≥ленн≥ кредит≥в, використанн≥ економ≥чних санкц≥й, стимул≥в у розвитку галузевоњ економ≥ки, безпосередньому вплив≥ на транспорт, енергетику й т.п.

—оц≥альна функц≥€ Ц нац≥лена на задоволенн€ потреб людей у робот≥, житл≥, п≥дтримц≥ здоров'€, наданн€ соц≥альних гарант≥й люд€м похилого в≥ку, ≥нвал≥дам, безроб≥тним, молод≥; страхуванн€ житт€, здоров'€, власност≥.

ѕравова функц≥€ Ц включаЇ забезпеченн€ правопор€дку, установленн€ правових норм €к≥ регулюють сусп≥льн≥ в≥дносини й повед≥нку громад€н, охорону сусп≥льного ладу.

ќсв≥тн€ функц≥€ Ц реал≥зуЇтьс€ в д≥€льност≥ держави по демократизац≥њ осв≥ти, њњ безперервност≥; наданн€ люд€м р≥вних можливостей одержанн€ осв≥ти. Ѕагато сучасних держав ставл€ть перед собою завданн€: зд≥йсненн€ кардинальноњ реформи в сфер≥ осв≥ти, такоњ, що охоплюЇ весь процес осв≥ти в≥д дошк≥льного до ун≥верситетського.

 ультурно-виховна функц≥€ Ц спр€мована на створенн€ умов дл€ задоволенн€ культурних потреб населенн€, залученн€ його до дос€гнень св≥товоњ художньоњ культури, наданн€ йому можливост≥ самореал≥зац≥њ у творчост≥.

—еред зовн≥шн≥х функц≥й вид≥л€ютьс€ так≥:

‘ункц≥€ оборони крањни, що пол€гаЇ в забезпеченн≥ ц≥л≥сност≥, безпеки й суверен≥тету держави.

‘ункц≥€ взаЇмовиг≥дного сп≥вроб≥тництва з ≥ншими державами в економ≥чн≥й, торговельн≥й й ≥нш≥й сферах.

9.2 ‘орми державного правл≥нн€.

‘орма прав л ≥нн€ €вл€Ї собою спос≥б орган≥зац≥њ верховноњ державноњ влади, принципи взаЇмин њњ орган≥в, ступ≥нь участ≥ населенн€ в њхньому формуванн≥.

¬ерховною державною владою Ї: глава держави (монарх або президент), законодавчий орган (парламент), виконавчий орган (ур€д).

«алежно в≥д положенн€ глави держави прийн€то розр≥зн€ти дв≥ основн≥ форми правл≥нн€ Ц монарх≥ю й республ≥ку (див. мал. 9.2).

ћонарх≥€ Ц це форма правл≥нн€, при €к≥й влада повн≥стю або частково зосереджена в руках одноособового глави держави Ц монарха (корол€, цар€, шаха, ≥мператора й т.д.).

ќзнаки монарх≥њ:

Ј ¬ища влада (влада монарха) передаЇтьс€ в спадщину.

Ј «д≥йснюЇтьс€ безстроково.

Ј Ќе залежить в≥д вол≥ виборц≥в.

–озр≥зн€ють монарх≥ю абсолютну й конституц≥йну.

 

 


ћалюнок 9.2 Ц ‘орми державного правл≥нн€

ƒл€ абсолютноњ монарх≥њ характерно повне безправ'€ народу, в≥дсутн≥сть €ких-небудь представницьких орган≥в, зосередженн€ вс≥Їњ державноњ влади в руках монарха. јбсолютна монарх≥€ сформувалас€ €к пол≥тична установа в п≥зн≥й пер≥од розвитку —ередньов≥чч€. ” р≥зних крањнах абсолютизм мав своњ модиф≥кац≥њ. ¬ јнгл≥њ й ‘ранц≥њ абсолютизм був знищений у ход≥ ранн≥х буржуазних революц≥й ’VII-’VIII ст. ” –ос≥њ абсолютизм про≥снував до к≥нц€ ’I’ ст. ” сучасних умовах абсолютна монарх≥€ ≥снуЇ в де€ких крањнах (Ѕруней,  атар, ќман).

¬ процес≥ розвитку соц≥ально-економ≥чних в≥дносин абсолютна монарх≥€ в р€д≥ крањн еволюц≥онувала в конституц≥йну монарх≥ю, що умовно п≥дрозд≥л€Їтьс€ на дуал≥стичну й парламентську.

ƒуал≥стична монарх≥€ €вл€Ї собою такий р≥зновид форми правл≥нн€, при €к≥й державна влада д≥литьс€ м≥ж монархом ≥ парламентом. ѕарламент, €кому конституц≥€ формально надаЇ законодавч≥ повноваженн€, н≥€кого впливу н≥ на формуванн€ ур€ду, н≥ на його склад, н≥ на його д≥€льн≥сть не робить. «аконодавч≥ повноваженн€ парламенту сильно ур≥зан≥ монархом, €кому надаЇтьс€ право УветоФ, право призначенн€ в нижню палату й право розпуску парламенту. ÷€ форма правл≥нн€ також характерна дл€ обмеженого числа держав (…ордан≥€, ћарокко,  увейт).

Ќайпоширен≥ша форма монарх≥њ Ц парламентська. ¬лада монарха не поширюЇтьс€ на сферу законодавчоњ д≥€льност≥ й значно обмежена в сфер≥ управл≥нн€. “обто при так≥й форм≥ правл≥нн€ роль монарха чисто ном≥нальна; пров≥дну роль у керуванн≥ державою граЇ ур€д, сформований парламентом. Ќайб≥льш типовий приклад парламентськоњ монарх≥њ Ц сучасна ¬еликобритан≥€. ƒо таких держав в≥днос€тьс€ також япон≥€, ≤спан≥€, Ўвец≥€, Ќорвег≥€ й ≥н.

ћонарх≥€ була пануючою формою правл≥нн€ у св≥т≥ прот€гом дек≥лькох стор≥ч. ” специф≥чн≥й форм≥ вона збер≥гаЇтьс€ й сьогодн≥ майже в третин≥ крањн св≥ту. «береженн€ монарх≥њ в сучасних умовах обумовлюЇтьс€ ≥сторичними й нац≥ональними особливост€ми крањн, сп≥вв≥дношенн€м владних ≥ соц≥альних сил, а також ≥ншими факторами пол≥тичного житт€.

Ќайб≥льш розповсюдженою формою правл≥нн€ в сучасних умовах Ї республ≥канська.

–еспубл≥ка Ц це форма правл≥нн€, при €к≥й верховна державна влада зд≥йснюЇтьс€ виборними органами, що обираютьс€ населенн€м на певний терм≥н.

ќзнаки республ≥ки:

Ј ¬иборн≥сть влади.

Ј ¬иборн≥сть на певний строк.

Ј «алежн≥сть влади в≥д вол≥ виборц≥в.

«алежно в≥д того, хто формуЇ ур€д, кому в≥н п≥дзв≥тний й п≥дконтрольний, республ≥ки п≥дрозд≥л€ютьс€ на президентськ≥, парламентськ≥ й зм≥шан≥ (див. табл. 9.1).

“аблиц€ 9.1 Ц ’арактерн≥ риси республ≥канськоњ форми державного правл≥нн€

 ритер≥њ форми правл≥нн€ ѕрезидентська республ≥ка ѕарламентська республ≥ка
ќбс€г повноважень президента ќдночасно глава держави й глава ур€ду ‘ормально глава держави, але практично виконуЇ представницьк≥ функц≥њ
ѕор€док формуванн€ ур€ду ”р€д формуЇтьс€ президентом незалежно в≥д парт≥йного складу парламенту ”р€д формуЇтьс€ парламентом на парт≥йних засадах
¬≥дпов≥дальн≥сть ур€ду ¬≥дпов≥дальн≥сть ур€д несе перед президентом ¬≥дпов≥дальн≥сть ур€д несе перед парламентом

” президентськ≥й республ≥ц≥:

Ј президент обираЇтьс€ незалежно в≥д парламенту (або безпосередньо народом, або колег≥Їю виб≥рник≥в);

Ј президент одночасно Ї главою держави й ур€ду. ¬≥н сам призначаЇ ур€д ≥ керуЇ його д≥€льн≥стю;

Ј президент не може розпустити парламент;

Ј парламент не може винести вотум недов≥ри ур€ду. ќднак парламент маЇ можлив≥сть обмежувати д≥њ президента й ур€ду за допомогою прийн€тих закон≥в. ” р€д≥ випадк≥в парламент може в≥дсторонити в≥д посади президента (коли в≥н порушив конституц≥ю, вчинив злочин).

ѕрезидентська республ≥ка вперше була уведена в —Ўј на основ≥ конституц≥њ 1787 р. “ака ж форма правл≥нн€ широко поширена в крањнах Ћатинськоњ јмерики Ц ћексиц≥, јргентин≥, Ѕразил≥њ,  олумб≥њ, ¬енесуел≥, Ѕол≥в≥њ, ”ругваЇв≥ й ≥нших державах.

парламентськ≥й республ≥ц≥ ур€д формуЇтьс€ т≥льки парламентським шл€хом ≥з числа л≥дер≥в парт≥й, що мають б≥льш≥сть м≥сць у нижн≥й палат≥ парламенту. ѕравл≥нн€ носить парт≥йний характер. ќф≥ц≥йно главою держави Ї президент, що обираЇтьс€ або парламентом, або колег≥Їю виб≥рник≥в, або пр€мим голосуванн€м народу. ќднак у систем≥ орган≥в державноњ влади його обов'€зки звичайно обмежуютьс€ представницькими функц≥€ми. –еально державу очолюЇ кер≥вник ур€ду.

ѕарламентська форма правл≥нн€ зд≥йснюЇтьс€ в Ќ≥меччин≥, Ўвейцар≥њ, “уреччин≥, ≤нд≥њ й ≥нших державах.

÷≥кавий той факт, що терм≥н Ђпарламентї €к назва використовуЇтьс€ в 40 крањнах, Ђнародн≥ (нац≥ональн≥) збориї - в 37, Ђконгресї - в 16, Ђнац≥ональна (народна) асамбле€ї - в 15, Ђдержавн≥ збориї - в 14. ¬ р€д≥ держав назви вищих орган≥в народного представництва ≥ндив≥дуальн≥: Ђкнесетї, Ђландтагї, Ђгенеральн≥ кортесиї, Ђриксдагї, Ђскупщинаї, Ђсеймї, Ђсенатї ≥ т. ≥н.

’арактерною рисою зм≥шаних (президентсько-парламентських або парламентсько-президентських) республ≥к Ї подв≥йна в≥дпов≥дальн≥сть ур€ду й перед президентом, ≥ перед парламентом. √лавою держави тут виступаЇ президент. «м≥шана форма державного правл≥нн€ прагне сполучати сильну президентську владу з ефективн≥стю д≥€льност≥ й контролю парламенту за ур€дом. ÷€ форма правл≥нн€ не маЇ таких ст≥йких типових рис, €к президентська або парламентська республ≥ка, а в р≥зних крањнах ≥стотно в≥др≥зн€Їтьс€ в ту або ≥ншу сторону. ƒо крањн з≥ зм≥шаною формою республ≥канського правл≥нн€ в≥днос€тьс€ ‘ранц≥€, ‘≥нл€нд≥€, ”крањна й ≥н.

‘орми державного устрою

ƒержава займаЇ певну територ≥ю, на €к≥й проживають њњ громад€ни. —пособи об'Їднанн€ населенн€ на територ≥њ, зв'€зок громад€н через пол≥тичн≥ й територ≥альн≥ утворенн€ з державою виражаЇ пон€тт€ форма державного устрою. «а допомогою даного пон€тт€ визначаЇтьс€ сп≥вв≥дношенн€ влади в центр≥ й на м≥сц€х, характеризуЇтьс€ внутр≥шн€ структура держави, спос≥б пол≥тичного й територ≥ального розпод≥лу.

ƒержави по формах свого устрою п≥дрозд≥л€ютьс€ на ун≥тарн≥ й федеративн≥. —оюз м≥ж дек≥лькома державами зветьс€ конфедерац≥Їю.  ожне з названих утворень маЇ своњ особливост≥ (див. табл. 9.2).

”н≥тарна держава Ц це проста, Їдина держава, частини €коњ Ї адм≥н≥стративно-територ≥альними одиниц€ми й не мають ознак державного суверен≥тету.

¬ ун≥тарн≥й держав≥ д≥Ї Їдина конституц≥€, норми €коњ застосовуютьс€ на вс≥й територ≥њ крањни; Їдина система вищих орган≥в державноњ влади; Їдине громад€нство; Їдина система права; централ≥зована судова система. “еритор≥€ ун≥тарноњ держави п≥дрозд≥л€Їтьс€ на адм≥н≥стративно-територ≥альн≥ одиниц≥ (департаменти, област≥, райони й т.п.), €к≥ не мають пол≥тичноњ самост≥йност≥.

Ѕ≥льш≥сть крањн св≥ту Ї ун≥тарними державами. —еред них вид≥л€ють централ≥зован≥ Ц Ўвец≥€, ƒан≥€, Ѕолгар≥€ й ≥н., ≥ децентрал≥зован≥ Ц ‘ранц≥€, ≤спан≥€, ”крањна й ≥н. ÷ентрал≥зован≥ держави можуть представл€ти досить широку самост≥йн≥сть (самовр€дуванн€) м≥сцевим, низовим органам управл≥нн€. ќднак у них середн≥ р≥вн≥ управл≥нн€ не мають значноњ автоном≥њ й безпосередньо ор≥Їнтован≥ на виконанн€ р≥шень центра. ” децентрал≥зованих же ун≥тарних державах велик≥ рег≥они користуютьс€ широкою автоном≥Їю й нав≥ть мають у своЇму розпор€дженн≥ власн≥ парламенти, ур€ди й адм≥н≥стративно-управл≥нськ≥ структури й самост≥йно вир≥шують передан≥ њм центральними органами питанн€, особливо в галуз≥ осв≥ти, комунального господарства, охорони громадського пор€дку й ≥н. ќднак, на в≥дм≥ну в≥д суб'Їкт≥в федерац≥њ, њх компетенц≥€ в област≥ оподатковуванн€ сильно обмежена, що ставить њх у сильну ф≥нансову залежн≥сть в≥д центра.

‘едеративна держава Ц це складна, союзна держава, частини €коњ Ї державними утворенн€ми й мають певну пол≥тичну самост≥йн≥сть й ≥нш≥ ознаки державност≥. ќб'Їднуючими початками федерац≥њ виступають Їдиний соц≥ально-економ≥чний прост≥р, Їдина грошова система, федеральн≥ органи влади й управл≥нн€, федеральна судова й правова система, федеральне громад€нство. јле пор€д ≥з цим у суб'Їкт≥в федерац≥њ ≥снують власн≥ конституц≥њ, законодавч≥ й виконавч≥ органи влади. ћожлива на€вн≥сть власних судових ≥ правових систем, подв≥йного громад€нства.

ћ≥ж федерац≥Їю ≥ њњ суб'Їктами встановлюютьс€ особлив≥ в≥дносини, при €ких д≥Ї принцип верховенства конституц≥њ й закон≥в федерац≥њ. —уб'Їкти федерац≥њ мають пр€ме представництво в парламент≥ крањни, забезпечене ≥снуванн€м другоњ палати. «овн≥шн≥ пол≥тичн≥ функц≥њ зд≥йснюють союзн≥ державн≥ органи.

‘едеративними в цей час Ї понад 20 крањн св≥ту: јвстрал≥€, Ѕразил≥€, Ќ≥меччина, ¬енесуела,  анада й ≥н. ‘едерац≥њ утвор€тьс€ по територ≥альному (—Ўј), нац≥ональному (≤нд≥€) або зм≥шаним ознакам, €к≥ й визначають характер, зм≥ст ≥ структуру державного устрою.

 онфедерац≥€ €вл€Ї собою союз дек≥лькох суверенних держав, що поЇднуютьс€ дл€ проведенн€ Їдиноњ пол≥тики в певних ц≥л€х. Ќаприклад, дл€ сп≥льноњ оборони, р≥шенн€ економ≥чних, енергетичних, транспортних проблем ≥ т.д.

ƒл€ зд≥йсненн€ погодженоњ пол≥тики держави конфедерац≥њ створюють органи управл≥нн€. –≥шенн€ цих загальних орган≥в не мають сили, поки вони не будуть затверджен≥ центральними органами влади кожноњ ≥з суверенних держав. ” конфедерац≥њ в≥дсутн≥й Їдиний вищий законодавчий орган, Їдине громад€нство.  рањни-учасниц≥ конфедерац≥њ в повному обс€з≥ зд≥йснюють м≥жнародну д≥€льн≥сть.  онфедеративний догов≥р можна роз≥рвати за бажанн€м одн≥Їњ з≥ стор≥н.

ѕрикладом конфедерац≥њ в минулому можуть служити —Ўј (1776-1787 р.), Ўвейцар≥€ (1815-1848 р.) ≥ ≥н., де€к≥ риси конфедерац≥њ властив≥ нин≥ ™вропейському —оюзу.

 р≥м названих форм державного устрою в ≥стор≥њ мали м≥сце й де€к≥ ≥нш≥ специф≥чн≥ форми Ц ≥мпер≥њ, протекторати. “ак, ≥мпер≥€ми Ї державн≥ утворенн€, в≥дм≥нн≥ риси €ких Ц велика територ≥€, сильна централ≥зована влада, асиметричн≥ в≥дносини пануванн€ й п≥дпор€дкуванн€ м≥ж центром ≥ перифер≥Їю, р≥знор≥дний етн≥чний ≥ культурний склад населенн€. ≤мпер≥њ, наприклад –имська, Ѕританська, –ос≥йська ≥снували в р≥зн≥ ≥сторичн≥ епохи.

“аблиц€ 9.2 Ц ѕор≥вн€льна характеристика ознак ун≥тарноњ, федеративноњ держави й конфедерац≥њ

ќзнаки ”н≥тарна ‘едерац≥€  онфедерац≥€
       
 онституц≥€ ™дина  ожен суб'Їкт федерац≥њ маЇ свою конституц≥ю, норми €коњ не повинн≥ суперечити загальнофедеральн≥й ” кожноњ держави сво€ конституц≥€
¬ищ≥ органи влади ™дин≥ ѕор€д з вищими федеральними органами ≥снують вищ≥ органи влади суб'Їкт≥в федерац≥њ ÷ентральна влада в≥дсутн€. ™ сп≥льн≥ органи дл€ координац≥њ д≥й при р≥шенн≥ певних проблем
—истема права ™дина —уб'Їкти федерац≥њ можуть мати свою правову систему, але при верховенств≥ федеральноњ ¬≥дсутн€ Їдина система права
—удова систем ™дина —уб'Їкти федерац≥њ можуть мати своњ судов≥ системи, але при верховенств≥ федеральноњ ” кожноњ держави сво€ судова система
√ромад€нство ™дине ћожливо подв≥йне громад€нство ” кожноњ держави своЇ громад€нство
“еритор≥€ ™дина —кладаЇтьс€ з територ≥й суб'Їкт≥в федерац≥њ ™дина територ≥€ в≥дсутн€
¬алюта ™дина ™дина ” кожноњ держави сво€ валюта, але Ї валюта дл€ взаЇморозрахунк≥в

ѕротекторат Ц формальна оп≥ка слабкоњ держави б≥льш сильною, що, €к правило, веде до втрати суверен≥тету першоњ й може супроводжуватис€ њњ окупац≥Їю.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 685 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—вобода ничего не стоит, если она не включает в себ€ свободу ошибатьс€. © ћахатма √анди
==> читать все изречени€...

2131 - | 1882 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.04 с.