Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


∆одну науку в≥льна людина не повинна вивчати €к раб




16. ќтже, л≥чбу та геометр≥ю ≥ вс≥ п≥дготовч≥ науки, €к≥ треба викладати до д≥алектики, сл≥д пропонувати д≥т€м, але спос≥б викладанн€ не повинен бути примусовим.

Ц „ому?

Ц “ому що жодну науку в≥льна людина не повинна вивчати €к раб. “≥лесн≥ вправи, виконуван≥ нав≥ть проти вол≥, н≥трохи не шкод€ть т≥лу, а в душ≥ н≥€ка примусова наука не лишаЇтьс€ м≥цно.

Ц ѕравда.

Ц “ому не силом≥ць викладай, м≥й любий, д≥т€м науки, а з допомогою гри; тод≥ ти краще побачиш, хто до чого маЇ нахил.

Ц “е, що ти кажеш, досить переконливо.

Ц јдже ти пригадуЇш, ми говорили, що д≥тей треба водити ≥ на в≥йну, на кон€х, €к гл€дач≥в, а €кщо нема небезпеки, то п≥дводити близько ≥ давати њм спробувати кров≥, мов цуцен€там.

Ц ѕамТ€таю.

Ц ≤ кожний, хто в ус≥й ц≥й прац≥, науках ≥ небезпеках випередить ≥нших, Ц маЇ бути вид≥лений.

Ц ¬ €кому в≥ц≥?

Ц  оли вони зв≥льн€ютьс€ в≥д необх≥дних г≥мнастичних вправ, бо в цей час Ц чи триваЇ в≥н два чи три роки Ц вони не спроможн≥ займатис€ н≥чим ≥ншим; утома ≥ сон ворож≥ навчанню; але в той самий час ≥ це Ц чималоњ ваги випробуванн€, €ким хто ви€вить себе в г≥мнастичних вправах.

Ц «вичайно.

Ц ј п≥сл€ того обран≥ з двадц€тир≥чних д≥стануть б≥льшу шану, н≥ж ≥нш≥, ≥ науки, що викладалис€ д≥т€м без системи, дл€ них мають бути систематизован≥, щоб вони могли ос€гнути њхню взаЇмну спор≥днен≥сть та природу ≥снуючого.

Ц “ак, т≥льки таке навчанн€ буде м≥цне в кожного, хто його засвоњть.

Ц ≤ кр≥м того, воно Ц найкраще випробуванн€, чи д≥алектик дана людина своЇю природою, чи н≥. “ой, хто спроможний так ос€гнути науки з одн≥Їњ точки зору Ц д≥алектик, хто неспроможний Ц не д≥алектик.

Ц я згоден з тобою.

Ќе вс≥ можуть бути допущен≥ до м≥ркувань

Ц “об≥ доведетьс€, сказав €, стежити, хто з них ви€вить себе €к зд≥бний до цього, а також ст≥йкий у наукових зан€тт€х, ст≥йкий на в≥йн≥ та в усьому, встановленому законами; таких ти повинен будеш п≥сл€ тридц€ти рок≥в вид≥лити з обраних ≥ оточити њх ще б≥льшою шаною; ти повинен будеш, випробовуючи њх за допомогою д≥алектики, дивитис€, хто з них здатний, не покладаючись на з≥р та ≥нш≥ чутт€, в союз≥ з ≥стиною, звернутис€ до самого бутт€. “ут, м≥й друже, необх≥дна велика обережн≥сть.

Ц „ому ж?

Ц ’≥ба ти не пом≥чаЇш, €ке велике лихо сп≥ткало нин≥шню д≥алектику?

Ц яке?

Ц ўо д≥алектики повн≥ беззаконн€?

Ц Ќав≥ть дуже.

Ц “и вважаЇш, що з ними д≥Їтьс€ щось незрозум≥ле, ≥ не виправдовуЇш њх?

Ц „ому ж њх виправдовувати?

Ц якби, наприклад, €кийсь п≥дкидьок був вихований у багатому й знатному дом≥, серед численних облесник≥в, ≥, вир≥сши, дов≥давс€ б, що в≥н не походить в≥д тих, хто називаЇ себе його батьками, а своњх справжн≥х батьк≥в не знайшов би, Ц можеш ти соб≥ у€вити, €к би в≥н ставивс€ до облесник≥в та своњх названих

батьк≥в, поки не знав про обман, ≥ п≥сл€ того, €к дов≥давс€ б? „и ти хочеш почути, €к € соб≥ це у€вл€ю?

Ц ’очу.

17. я думаю, що в≥н б≥льше поважав би названих батька й мат≥р та ≥нших своњх гаданих родич≥в, н≥ж облесник≥в, б≥льше дбав би, щоб вони не зазнавали н≥ в чому нестатку, менше б робив ≥ говорив њм щось супротивне законам ≥ б≥льше б слухавс€ њх у важливих справах, н≥ж облесник≥в, поки дов≥давс€ б про правду.

Ц ћабуть, що так.

Ц ј п≥сл€ того, €к в≥н д≥знаЇтьс€ про правду, € вважаю, його пошана до них ≥ п≥клуванн€ зменшатьс€, ≥ навпаки, посил€тьс€ ц≥ почутт€ до облесник≥в. ¬≥н коритиметьс€ њм куди б≥льше, н≥ж ран≥ше, житиме за њх вказ≥вками, одверто вод€чись з ними, а свого попереднього гаданого батька та ≥нших гаданих родич≥в Ц €кщо т≥льки в нього не ви€витьс€ вин€тково добра натура Ц в≥н матиме н≥ за що.

Ц ¬се, що ти кажеш, дуже правдопод≥бне; але що сп≥льного м≥ж цим прикладом ≥ тими, що берутьс€ до м≥ркувань?

Ц ќсь що: ми змалку маЇмо де€к≥ погл€ди про справедливе й прекрасне, п≥д впливом €ких ми виховувались, €к п≥д впливом батьк≥в, кор€чись њм ≥ поважаючи њх.

Ц “ак.

Ц јле ж Ї й ≥накше, протилежне цьому житт€, воно об≥ц€Ї багато вт≥х; воно спокушаЇ нашу душу й вабить до себе, але не переконуй хоч трохи розумних; вони поважають т≥ батьк≥вськ≥ погл€ди ≥ њм кор€тьс€.

Ц “ак.; Ц “ак от, коли до людини, так налаштованоњ, зТ€витьс€ питанн€ ≥ спитаЇ, що таке прекрасне, ≥ коли вона в≥дпов≥сть те, що звикла чути в≥д законодавц€, –озум њй заперечить, ≥ багато раз≥в, р≥зним способом заперечуючи, переконаЇ, що це так само прекрасне, €к ≥ ганебне, ≥ так само щодо справедливост≥ та добра ≥ всього того, що вона особливо шанувала, Ц €к ти думаЇш, €ка буде п≥сл€ цього њњ повага до цих речей ≥ слухн€н≥сть?

Ц ¬она неминуче вже менше шануватиме њх ≥ слухатиметьс€ њх.

Ц ј коли вона перестане вважати це вартим поваги ≥ р≥дним, €к ран≥ше, а ≥стини не знайде, Ц чи можливо, щоб вона звернулас€ до €кого-небудь ≥ншого житт€, кр≥м того, що њњ спокушаЇ?

Ц Ќеможливо.

Ц ≤ ви€витьс€, € вважаю, що з людини, €ка жила у згод≥ з законом, вона стане беззаконною.

Ц Ќеминуче.

Ц ÷е Ц природний стан тих, хто так приступаЇ до м≥ркувань, ≥, €к € щойно сказав, до них треба ставитис€ поблажливо.

Ц ≤ нав≥ть ≥з жал≥стю.

Ц ј щоб тоб≥ не довелос€ жал≥ти тридц€тир≥чних людей, чи не сл≥д з великою обережн≥стю приступати до м≥ркувань?

Ц “ак, з дуже великою.

Ц „и не пол€гаЇ один з вид≥в ц≥Їњ обережност≥, €коњ треба пост≥йно додержуватис€, в тому, щоб не дозволити д≥т€м набувати смаку до м≥ркувань? я думаю, ти пом≥чав, що хлопчики, вперше скуштувавши м≥ркувань, зловживають ними, мов грою, завжди користуючись ними, щоб суперечити; насл≥дуючи викривач≥в, вони сам≥ викривають ≥нших, в≥дчуваючи, под≥бно до цуцен€т, вт≥ху з того, щоб у розмов≥ т€гти й рвати кожного зустр≥чного.

Ц јвжеж.

Ц ј вз€вши гору в суперечках з багатьма й сам≥ бувши розбит≥ багатьма, вони дуже швидко приход€ть до того стану, що перестають в≥рити в те, в що в≥рили ран≥ше; а насл≥док цього Ц ≥ вони сам≥, ≥ все, що стосуЇтьс€ ф≥лософ≥њ, здобувають в ≥нших погану славу.

Ц ѕравда.

Ц ј доросл≥ша людина не захоче брати участь у такому безглузд≥; вона буде б≥льше насл≥дувати того, хто бажаЇ займатись д≥алектикою ≥ п≥знати ≥стину, н≥ж того, хто бавитьс€ й суперечить заради гри; ≥ сама вона буде стриман≥ша, ≥ зан€тт€ це зробить б≥льш поважним, а не менш.

Ц “и правильно кажеш.

Ц „и не задл€ ц≥Їњ обережност≥ сказано ≥ все те, що ми говорили ран≥ш, що до м≥ркувань повинн≥ бути допущен≥ т≥льки скромн≥ й ст≥йк≥ натури, не так, €к це трапл€Їтьс€ тепер, коли перша-л≥пша людина, часто нав≥ть зовс≥м нездатна, беретьс€ до них?

Ц «вичайно.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 327 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќачинать всегда стоит с того, что сеет сомнени€. © Ѕорис —тругацкий
==> читать все изречени€...

2117 - | 1885 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.012 с.