Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


–оздумуванн€ про ’ристов≥ —траст≥




–оздумуванн€ про —траст≥ нашого √оспода ≤суса ’риста це другий зас≥б, щоб здобути Ѕожу любов. “ут читач може використати мою книжку Ђ–оздумуванн€ про —траст≥ ≤суса ’риста, де € обширно описав муки, що —паситель витерп≥в п≥д час —трастей.

Ќема сумн≥ву, що св≥т дуже слабо любить ≤суса ’риста. ÷ей брак любови походить ≥з недбалости ≥ невд€чности. Ћюди не хочуть бодай час в≥д часу призадуматис€ над тим, що ≤сус з любови до нас витерп≥в. —в. √ригор≥й пише: Ђ—мерть Ѕога за нас видавалас€ люд€м дурнотоюї. Ѕуло б нерозумом пропускати, Ч думали вони Ч що Ѕог умирав за —воњ нужденн≥ сотвор≥нн€. ¬се таки це правда в≥ри, що Ѕоњ гак поступив. —в. ѕавло каже про ’риста: ¬≥н полюбив нас ≥ видав —ебе —амого за нас(™ф. 5,2).

¬≤н пролл€в —вою  ров, каже —в.≤ван, щоб змити з нас наш≥ гр≥хи: ѕопюбив нас ≥ —воЇю  ров'ю обмив нас ≥ з наших гр≥х≥в (јпок. 1.5)

—в. Ѕонавентура кличе: Ђћ≥й Ѕоже, ти так сильно полюбив мене, що вигл€даЇ н≥би зненавид≥в —ебе —амого!ї. ¬ —воњй любов≥ до нас забажав, щоб ми споживали ’ристове “≥ло в —в€т≥м ѕричаст≥. —в. “ома, говор€чи про ѕресв€ту ™вхарист≥ю, каже: Ѕог так упокоривс€ Ђн≥би був слугою людей, а кожен чолов≥к був …ого богомї.

ќсь тому —в.ѕавло кличе: ’ристова любов завдаЇ нам насилл€ (  ор. 5,14). ’ристова любов, каже јпостол, де€к силуЇ нас любити Ѕога. ћ≥й Ѕоже, чого люди не доконують. €кщо полюбл€ть €кесь сотвор≥нн€, а пот≥м так мало любл€ть того Ѕога, що Ї безконечною ƒобротою ≥ красою та що помер на хрест≥ за кожного з нас!

Ќасл≥дуймо —в. ѕавла, що отак говорив про себе: ¬оронь Ѕоже, щоб € мав чимось ≥ншим хвалитис€, за вин€тком хреста нашого √оспода ≤суса ’риста! (√ал. 6,14). ’≥ба може бути в св≥т≥ б≥льша слава, каже јпостол, н≥ж мати Ѕога, що з любови до нас пролл€в —вою  ров ≥ в≥ддав житт€? “ак повинен говорити кожен в≥руючий чолов≥к. якщо ж в≥н маЇ в≥ру, то €к годен не любити такого Ѕога?

ћ≥й Ѕоже, €к це можливе, щоб €кась душа не почувалас€ н≥би змушена любити розп'€того ≤суса, €к дивитьс€ на Ќього розп'€того на хрест≥, до €кого прибито …ого трьома цв€хами? ¬≥н же вмираЇ з любови до нас!

« ѕ≤ƒ„»Ќ≈ЌЌя Ѕќ∆≤… ¬ќЋ≤

ѕ≥дчиненн€ Ѕож≥й вол≥ це трет≥й зас≥б, щоб здобути соб≥ Ѕожу любов. —в.¬ернард твердить, що Ђхто досконало любить Ѕога, той не годен бажати н≥чого ≥ншого, х≥ба того, що Ѕог хочеї 24). Ѕагато хто устами за€вл€Ї, що п≥дчин€Їтьс€ Ѕож≥й вол≥, але не годен знайти спокою, €к Ѕог пошле йому €кусь прикр≥сть або докучливу хворобу. Ќе так поступають досконал≥ душ≥. ¬они завл€ють у под≥бних обставинах: Ђ“ак Ѕог хоче!ї ≥ негайно вспокоюютьс€. —в.Ѕонавентура твердить: Ђ¬се приЇмне дл€ св€тоњ любовиї.

÷≥ св€т≥ душ≥ знають, що все д≥Їтьс€ тому, що Ѕог хоче або дозвол€Ї, тому завжди пок≥рно схил€ють голову та стараютьс€ бути задоволен≥ з того, що Ѕог робить. ўоправда. Ѕог не хоче, щоб хтось пересл≥дував або шкодив нам, проте бажаЇ бо маЇ на це слушн≥ рац≥њ, що ми спок≥йно терп≥ли це пересл≥дуванн€ ≥ шкоду, що спричин€ють нам ст≥льки прикрости.

—в. атерина √енуенська говорила: Ђя сказала б ƒобре мен≥ тут бути, €кщо б √осподь послав мене на дно пеклаї. Ђя задоволена, бо це Ѕожа вол€, щоб € тут була. Ѕог любить мене ≥ знаЇ, що найкраще дл€ менеї. ќтож нема кращого спочинку н≥ж п≥дчиненн€ Ѕож≥й вол≥.

—в.“ереса каже: Ђ–озважанн€ маЇ помагати нам п≥дчин€тис€ Ѕож≥й вол≥, бо в ц≥м п≥дчиненн≥ пол€гаЇ найвища досконал≥стьї. ќсь тому треба завжди за прикладом цар€ ƒавида отак молитис€ Ѕогов≥: Ќавчи мене чинити “вою волю (ѕс.142. 10). Ђ√осподи, “и бажаЇш мого спас≥нн€, тому навчи мене завжди виповн€ти “вою волю!ї

Ќе можна зробити кращого акту любови до Ѕога н≥ж той, що вчинив —в. ѕавло по своњм наверненн≥: √осподи, що бажаЇш, щоб € чинив?(ƒ≥њ: 9.6). √осподи, скажи мен≥, чого бажаЇш в≥д мене, бо € готовий виконати це. “ака за€ва маЇ б≥льше вартости н≥ж тис€ч≥ пост≥в ≥ бичувань. ¬иповненн€ Ѕожоњ вол≥ маЇ бути ц≥ллю вс≥х наших д≥л. бажань ≥ молитов. “реба благати Ѕожу ћат≥р, своњх св€тих покровител≥в ≥ ангол≥в хоронител≥в, щоб виЇднали нам ласку виповн€ти Ѕожу волю. ѕосеред противностей можна здобути багато за слуг, €к п≥дчинимос€ Ѕож≥й вол≥. ќтож привикаймо в под≥бних випадках повтор€ти слова, що —ам —паситель навчив нас —воњм прикладом: ’≥ба не питиму чаш≥, що ќтець подав ћен≥, щоб я лив?(≥в.18,11). “ак, ќтче, бо так подобалос€ “об≥! (ћит.11,26). Ђ√осподиї, треба тод≥ за€вл€ти Ѕогов≥, Ђтак подобаЇтьс€ “об≥, тому й це подобаЇтьс€ мен≥!ї ћожна й промовити теж з многострадальним …овом: “ак подобалос€ √осподев≥, ≥ так сталос€. Ќехай √осподнЇ ≥м'€ буде благословенне! (…ов:1,21).

ѕреп. отець ≤ван јв≥л€ казав, що Ђвимовити слова УЌехай Ѕог буде благословенний серед противностейФ маЇ б≥льше вартости н≥ж тис€ча под€к посеред приЇмних обставинї. √арно спочиваЇ, €к сказано повище, хто спочиваЇ в об≥ймах Ѕожоњ вол≥, бо на н≥м справджуЇтьс€ запов≥дженн€ —в€того ƒуха: Ќ≥що не може трапитис€ праведников≥, що засмутило б його {прит. 12,21).

 

 

–ќ«¬ј∆јЌЌя

–озважанн€ це четвертий зас≥б, щоб здобути Ѕожу любов. ¬≥чних правд не бачимо т≥лесними очима, €к це буваЇ з земськими речами, бо в≥чн≥ правди бачимо духовними очима цебто при помоч≥ роздумуванн€. якщо ж не присв€тимо трохи часу, щоб роздумувати про в≥чн≥ правди, особливо про обов'€зок любити Ѕога, бо ¬≥н заслуговуЇ на те, €к теж за вчинен≥ нам доброд≥йства ≥ ви€влену любов, то труднр буде душ≥ в≥дв'€затис€ в≥д земських сотвор≥нь ≥ щиро полюбити Ѕога. ѕ≥д час розважанн€ Ѕог ви€вл€Ї нам марноту земських ≥ варт≥сть небесних речей. ¬одночас √осподь запалюЇ —воЇю любов'ю т≥ серц€, що не опираютьс€ …ому.

„имало душ скаржитьс€, що п≥д час розважанн€ не знаходить Ѕога. ÷≥ душ≥ не знаход€ть Ѕога, бо в≥дбувають розважанн€ з серцем наповненим земськими почуванн€ми. —в. “ереса каже: Ђ¬≥дв'€жи серце в≥д сотвор≥нь, ≥ тод≥ шукай Ѕога, то напевно знайдеш …ого!ї. Ѕог предобрий дл€ того, хто шукаЇ …ого, каже пророк ™ремњ€ (ѕлач≥: 3,25). ƒуша мусить позбутис€ прив'€занн€ до земських речей, €кщо п≥д час розважанн€ бажаЇ знайти Ѕога. “од≥ ¬≥н промовл€тиме до нењ. “аж ¬≥н —ам за€вл€Ї устами пророка ќс≥њ: «аведу њњ в пустиню ≥ промовл€тиму до њњ серц€ (ќс. 2, 14).

—ама ф≥зична цебто т≥лесна самота, каже —в.√ригор≥й, не вистачаЇ, щоб знайти Ѕога. “ут потр≥бна так само самота серц€.’ристос отак раз промовив до —в. “ереси: Ђя радо говорив би до багатьох душ. але св≥товий галас у њх серц€х не даЇ њм чути ћого голосуї.

якщо п≥дв'€зана в≥д св≥ту душа зачне робити розважанн€, то Ѕог радо промовл€тиме та ви€вл€тиме њй —вою любов. “ака душа, каже ќдин письменник, не говорить у своњй мовчанц≥, але €к багато каже! “ой сам письменник додаЇ: ЂЋюбл€ча мовчанка б≥льше каже Ѕогов≥ м≥ж людська красномовн≥сть.  ожне з≥тханн€ такоњ душ≥ ви€вл€Ї …ому њњ почуванн€! “ака душа невпинно повтор€Ї: ћ≥й Ћюбий наложить до мене, а € до Ќього(ѕс. 2, 16).

 

 

ћќЋ»“¬ј

ћолитва це п'€тий зас≥б, щоб здобути Ѕожу любов. —ам≥ собою ми убог≥, але ћолитва маЇ силу вчинити нас багатими, бо √осподь об≥ц€Ї вислухати кожного, хто молитьс€. ќсь …ого слова: ѕрос≥ть, ≥ буде вам дано! (ћт. 7,7).

’≥ба при€тель годен ви€вити при€телев≥ б≥льшу любов ан≥ж за€вити: Ђѕрохай у мене чого хочеш, ≥ дам тоб≥!ї Ѕог так само промовл€Ї до кожною з нас. Ѕог Ї ѕаном всього ≥ об≥цюЇ дати все, чого т≥льки попрохаЇмо в Ќього. ÷е наша вина, €кщо ми вбог≥, бо не прохаЇмо потр≥бних нам ласк. ќсь тому розважанн€ морально конечне вс≥м люд€м, бо через земськ≥ зайн€тт€ мало думаЇмо про душу. «ате п≥д час розважанн€ бачимо потреби своЇњ душ≥, ≥ тому благаЇмо ласк, ≥ отримуЇмо њх.

∆итт€ —в€тих складалос€ з розважанн€ ≥ молитви. ћолитва виЇднала вс≥ потр≥бн≥ ласки, що допомогли њм стати св€тими. якщо бажаЇмо спастис€ ≥ осв€титис€, то треба завжди сто€ти при двер€х Ѕожого милосерд€ ≥ благати того всього, чого потребуЇмо. якщо нам треба покори, то благаймо њњ в Ѕога, ≥ станемо пок≥рн≥.  оли нам потр≥бна терпелив≥сть посеред страждань, то прохаймо њњ, ≥ будемо терпелив≥. як бажаЇмо Ѕожоњ любови, то прохаймо њњ, ≥ д≥станемо любов. ѕрос≥ть, ≥ буде вам дано! Ч це Ѕожа об≥тниц€, тому вона непомильна.

’ристос бажав заохотити нас дов≥р€ти молитв≥, тому об≥ц€в, що ќтець подасть нам вс≥ ласки, €кщо будемо прохати њх в …ого ≥м'€ цебто ради …ого заслуг: ѕоправд≥, поправд≥ кажу вам: „ого т≥льки попрохаЇте ќтц€ в ћоЇ йменн€, то ¬≥н дасть вам(≤в. 16. 23). ƒе≥нде ж додаЇ, що ¬≥н —ам вислухуЇ ≥ подасть нам все те, чого будемо просити в …ого ≥м'€ цебто ради …ого заслуг: якщо будете просити чогось в ћоЇ ≥м'€, то вчиню! (≤в. 14, 14). “ак воно буде бо це правда в≥ри, що ’ристос так само могутн≥й €к ќтець, бо ¬≥н …ого —ин.

ќсь €кась душа зовс≥м остигла в Ѕож≥й любов≥. якщо ж вона маЇ ще в≥ру, то не знаю, €к годна не любити ≤суса ’риста, коли бодай поверховно призадумаЇтьс€ над тим, що —в€те ѕисьмо каже про любов, що Ѕожий —ин ви€вив нам п≥д час —воњх —трастей ≥ в установленн≥ ѕресв€тоњ ™вхарист≥њ. як ≥де про стражданн€, то пророк ≤са€ каже: ¬≥н вз€в на —ебе наш≥ немоч≥ та нашу нужду (≤с,53, 4) ≥ негайно додаЇ: ¬≥н був поранений за наш≥ гр≥хи ≥ мучений за наш≥ беззаконн€ (≤с. 53, 5). ќтож це правда в≥ри, що ≤сус ’ристос згодивс€ вз€ти на —ебе кари ≥ стражданн€, що належалис€ нам, бо бажав зв≥льнити нас в≥д них.

„ому ж ¬≥н це вчинив, €кщо не з любови до нас? —в. ѕавло кличе: ’ристос полюбив нас ≥ видав —ебе —амого за нас! (™ф. 5,2). ј —в. ≥ван додаЇ: ѕолюбив нас ≥ —воЇю  ров'ю обмив нас ≥з наших гр≥х≥в (јпок. 1,5).

як ≥де про тайну ѕресв€тоњ ™вхарист≥њ, то —ам ’ристос промовив до нас ус≥х, €к установл€в њњ: ѕрийм≥ть ≥ споживайте. ÷е Ї ћоЇ “≥ло! (≤  ор. 11,24). ј де≥нде додав: ’то њсть ћоЇ “≥ло ≥ п'Ї ћою  ров, той пробуваЇ в ћен≥, ≥ я в н≥м(≤в. 6,57). якщо людина з в≥рою читаЇ ц≥ слова, то €к годна не почуватис€ змушена любити того —пасител€, що, в≥ддавши кров ≥ житт€ з любови до нењ, залишив њй своЇ “≥ло в ѕресв€т≥й ™вхарист≥њ, щоб воно було поживою дл€ њњ душ≥, ≥ щоб так вона вповн≥ лучилас€ з Ќим у —в€т≥м ѕричаст≥?

 

-0-

—л≥д додати ще коротке розважанн€ про ’ристов≥ —траст≥. ѕ≥д час розпТ€тт€ бачимо ’риста прибитого трьома цв€хами до хреста.  ров спливаЇ по …ого т≥л≥, €к ¬≥н вмираЇ серед страшних бол≥в. „ому ж - питаюс€ Ч ’ристос показуЇ —ебе в так≥м жалюг≥дн≥м стан≥? ’≥ба т≥льки тому, щоб ми сп≥вчували …ому? Ќ≥. ¬≥н не бажаЇ самого т≥льки сп≥вчутт€. ¬≥н хоче, щоб ми любили …ого. ќсь тому дозволив на таке страшне пониженн€ —воЇњ г≥дности. —в≥дом≥сть, що ’ристос в≥дв≥чно любить нас, повинна вистачати, щоб змусити нас любити …ого. ¬≥н —ам каже устами пророка ™рем≥њ: я полюбив тебе в≥чною любовТю (™рем. 31, 3).

ѕроте √осподь бачив, що така за€ва була заслаба, щоб зрушити нашу остигл≥сть ≥ змусити нас любити …ого так, €к ¬≥н бажаЇ. ¬≥н р≥шив практично цебто фактами доказати нам —вою любов ≥ саме тому показуЇ нам, €к ¬≥н ввесь покритий ранами вмираЇ з туги за Ђмною любов'ю, щоб —воњми стражданн€ми доказати нам безмежну н≥жну любов, €кою любить нас. —в. ѕавло пречудно окреслив це, кажучи ѕолюбив нас ≥ в≥ддав —амого —ебе за нас! (™ф. 5,2).

 

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 491 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ѕутерброд по-студенчески - кусок черного хлеба, а на него кусок белого. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

2225 - | 2169 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.013 с.