Моя душа погружена в такім смутку, що це може спричинити Мені смерть! (Мт. 26,38)

Ось які слова вийшли зо зболілого Серця Ісуса в гефсиманськім саді, заки Христос пішов на смерть. Звідкіля ж там узявся такий страшний смуток, що годен був спричинити Йому смерть? Чи недалекі страждання викликали його? Ні, бо від хвилини Втілення бачив і добровільно прийняв їх: Пожертвувався, бо Сам хотів, каже пророк Ісая (Іс. 53,7). Його смуток походив із того, що бачив гріхи, яких люди мали допуститися по Його смерті. Св. Вернард Сієнський твердить, що Христос тоді бачив кожний гріх, що ми мали допуститися: «Бачив провини кожного з нас».

Мій Ісусе, це не був вид бичів, терня і хреста, що так сильно засмутив тебе в Оливнім Городі. Це був вид моїх гріхів. Кожний із них наповнив Твоє Серце таким страшним болем і смутком, що Ти заллявся кривавим потом і зачав відчувати смертельні муки. Ось як я віддячився за любов, що Ти виявив мені, як помер за мене! Подай мені частину того болю, що Ти відчував у Оливнім Городі. Подай мені біль за гріхи, щоб я ціле життя жалував за них.

Мій Спасителю, аби я міг своїм болем і любов'ю стільки потішити Тебе, скільки тоді засмутив! Моя Любове, всім серцем каюся, що більше цінив свої нужденні задоволення ніж Тебе. Каюся і люблю Тебе понад усе. Чую, що хочеш, хоч я зневажив Тебе, щоб я любив Тебе, і любив всім серцем: Люби Господа, Бога свого, всім своїм серцем і всією своєю душею! (Втор. 6,5).

Так, мій Боже, люблю Тебе всім серцем і всієї душею. Подай мені таку любов, якою бажаєш, щоб я любив Тебе. В минулому я пошукував себе самого. Тепер буду пошукувати тільки Тебе. Хочу більше ніж інші любити Тебе, бо бачу, що більше ніж інших Ти полюбив мене. Мій Ісусе, Своєю єлейністю цебто ласкою змушуй мене любити Тебе. Подай мені силу належно віддячуватися за любов, що нею Ти, мій Боже, полюбив мене, невдячного черв'яка і зрадника.

Маріє, Мати милосердя, помагай мені своїми молитвами.

Схопили Ісуса і зв'язали Його (Ів. 18,12).

Дивися, як посіпаки арештують і в'яжуть Бога! Що думали анголи, як зобачили, що їх Цар ступав посеред вояків вулицями Єрусалиму зо зв'язаними руками? Що ж ми повинні сказати на вид свого Бога, що з любови до нас дозволяє в'язати Себе ніби був злочинцем і ставляти Себе перед суддями, що засудять Його на смерть? Св. Вернард кличе серед сліз: «Що маєш спільного з кайданами?»

Мій Ісусе, безконечна Величе і Доброто, що маєш до діла з ланцюгами, що їх накладають на злочинців? Це нам належаться ланцюги, бо ми, грішники, заслужили собі на пекло, а не Тобі, бо Ти невинний і найсвятіший з усіх. Св. Вернард, дивлячись на засудженого на смерть Ісуса, кличе: «Невинний Спасителю, що Ти вчинив, що вони засудили Тебе на смерть? Мій дорогий Спасителю, таж Ти сама невинність! За який злочин так засудили Тебе? Ах, Твій злочин це превелика любов, що нею Ти полюбив людей! Св. Анзельм кличе: «Твоя любов це Твоя провина!»

Мій любий Ісусе, цілую ланцюги, якими зв'язали Тебе, бо вони звільнили мене від вічних кайданів, на які я був заслужив собі. Який я нужденний, що стільки разів зрікся Твоєї приязни і став рабом Люципера, і так зневажив Твою безконечну велич! Щиро каюся, що вчинив Тобі таку велику кривду. Мій Боже, своєю святою любов'ю забери Собі мою волю, щоб відтепер бажав тільки того, що подобається Тобі. Нехай Твоя воля буде єдиним правилом мого життя. Ти дбав про моє добро, нехай і я намагаюся подобатися Тобі. Моє найвище Добро, люблю Тебе. Єдиний Предмете моїх почувань, люблю Тебе. Знаю, що Ти щиро любиш мене, тому хочу любити Тебе. Зрікаюся всього, бо Ти вистачаєш мені.

 

Він був поранений за наші гріхи і мучений за наші беззаконня

Іс. 53,5).

Один удар, що витерпів Богочоловік, мав силу надолужити за гріхи цілого світу, але Ісус Христос не задовольнився таким надолуженням. Він захотів бути зранений і мучений цебто поранений і покалічений від стіп до голови так, що на Його пресвятім Тілі не було шматка неушкодженого місця. Саме тому Ісаї пророкові видавалося, що Він був такий поранений ніби був прокаженим: Ми думали, що Він прокажений, бо Бог таксильно побив і впокорив Його (Іс. 53,4).

Рани мого засмученого Ісуса, ви є доказом любови. що нею Спаситель полюбив мене. Ви ніжно змушуєте мене любити Його за стільки страждань, що з любови до мене прийняв на Себе. Мій любий Ісусе, коли ж вповні віддамся Тобі, як Ти віддався мені?

Моє найвище добро, люблю Тебе. Боже, що так сильно полюбив мою душу, люблю Тебе. Боже, джерело любови, подай мені любов. Поможи мені надолужити любов'ю за прикрості, що колись спричинив Тобі. Поможи прогнати з серця все те, що не змагає до Твоєї любови.

Предвічний Отче, кличу з Псальмопівцем: Поглянь на обличчя Свого Помазанця! (Пс. 83,10). Поглянь на рани Свого Сина. Вони благають милосердя для мене. Ради цих ран пробач зневаги, що я вчинив Тобі. Візьми Собі моє серце, щоб тільки Тебе одного любило, пошукувало і зітхало за Тобою. Кличу до Тебе зо Св. Ігнатієм: «Дай мені свою любов і ласку, і я буду вельми багатий!» ¹⁶). Боже моєї душі, ось чого благаю в Тебе: Подай мені Свою любов і ласку, бо не бажаю більше нічого.

Маріє, Божа Мати, заступися за мене,

 

(17) Радуйся, Царю Юдейський! (Мт. 27, 29)

Римські вояки отак поздоровляли Спасителя, кепкуючи собі з Нього. Вперед висміяли Його як обманця і потім укоронували терням. Вчинивши це, почали приклякати перед Ним і поздоровляти немов жидівського царя. Встаючи, кричали, глузували з Нього, били по обличчі та плювали в лице. Св. Матвій отак описує цю сцену: / сплівши з тернини вінка, поклали Йому на голову.., і падаючи навколішки перед Ним, кепкували собі з Нього та говорили: «Радуйся, Царю Юдейський!» Притім плювали на Нього, брали тростину і по голові били Його (Мт, 27, 29-30). А св. Іван додає: / били Його по лиці (їв. 19, 3).

Мій Ісусе, болючий вінок, що вбивається в Твою голову, тростина, що держиш у руці, і та подерта багряниця, що виставляє Тебе на глум, потверджують, що Ти дійсно Цар, але Цар любови. Жиди не хотіли признати Тебе за свого царя, тому заявили Пилатові: Не маємо царя, за винятком Кесаря! (Ів. 19, 15).

Мій любий Спасителю, хоч інші не хотять признати Тебе за Царя, то я признаю і хочу, щоб Ти був єдиним Царем моєї душі. Ось тому вповні присвячуюсь Тобі. Чини зо мною, що Тобі подобається. Ти витерпів стільки глуму, болів і саму смерть, щоб здобути Собі наші серця та панувати в них любов'ю: Христос на те помер, щоб володів мертвими і живими, кличе Св. Павло (Рим. 14, 9).

Мій любий Царю, забери Собі ціле моє серце і завжди пануй у нім. Я колись не хотів прийняти Тебе за свого Царя, бо догоджував своїм пристрастям. Тепер запануй у мені Своєю любов'ю. Пригадуй мені завжди Свою смерть, що Ти прийняв за мене. Мій Царю і Боже, моя Любове і моє Все, чого ж бажати мені, як не Тебе. Кличу з пророком Давидом: Бог це скеля мого серця і моя частка на віки! (Пс. 72, 26). Боже, Пане мого серця, люблю Тебе, бо Ти моя частка і моє єдине Добро.