1. Добрий Бог сильно любить нас. Не дивниця, що Він сильно бажає, щоб ми так само любили Його. Ось тому не тільки так часто в Святім Письмі закликає нас любити Його та численними загальни ми і особливішими добродійствами намагається здобути нашу любов, але прямо окремою заповіддю зобов'язав нас любити Його, погрожуючи пеклом тому, хто не любить, і обіцяючи небо тому, хто любить Його.
Він бажає, щоб всі люди спаслися, бо не хоче нічиєї загибелі, як виразно навчають Св.Павло і Св.Петро: Він хоче, щоб усі люди спаслися (І Тим, 2,4). Господь довго терпить вам, бо не хоче, щоб хтось загинув, але щоб усі покаялися {2 Пет.З, 9).
Якщо ж Бог бажає, щоб всі люди спаслися, то чому сотворив пекло? Сотворив пекло не тому, що хоче нашого прокляття, а щоб ми любили Його. Хто б у світі любив Бога, якщо б не було пекла? Не зважаючи на існування пекла, багато людей воліє бути проклятими ніж любити Бога. Хто ж любив би Бога, якщо взагалі не було б пекла? Ось тому Господь грозить пеклом тим, що не хочуть любити Його, щоб ті, що не хочуть добровільно любити Бога, принаймні любили Його під впливом страху цебто щоб уникнути пекло.
2. Мій Боже, який щасливий почувався б той чоловік, до якого цар сказав би: «Люби мене, бо я люблю тебе!» Ніякий цар так не понижує себе, щоб прохати любови в свого підвладного. Бог же, що є безконечною Добротою, всемогутнім і премудрим Володарем всесвіту, що заслуговує на безконечну любов, Бог, що збагатив нас духовними і дочасними добрами, не тільки не стидається прохати в нас любови, але прямо заохочує і приказує любити Його! На жаль люди відказуються любити свого Бога! Чого ж Він домагається від кожного з нас, як не любови? Мойсей отак промовив до вибраного народу: Ізраїлю, чого Господь, твій Бог, вимагає від тебе..., як не того, щоб ти любив Його і служив Господеві, своєму Богові, всім своїм серцем і всією своєю душею? (Втор 10.12). Син Божий, як Сам зазначив, прийшов на землю, щоб навчити нас любити Бога: Я прийшов на землю розпалювати вогонь. Ох як сильно бажаю, щоб він уже горів! (Лк. 12, 49). Слід підкреслити слова «Ох як сильно бажаю, щоб він уже горів!» Св.Тома каже, що Бог, який Сам у Собі є безконечно щасливий, ніби відчуває брак щастя, коли люди не люблять Його: «Ніби не може бути щасливим без тебе!».
3. Не вільно сумніватися, що Бог любить і то сильно любить нас, Він дуже любить нас, і тому бажає, щоб ми всім серцем любили Його. Ось Його приказ: Люби всім серцем Господа, свого Бога! (Втор. 6, 5). І згодом додає: Слухай, Ізраїлю, мусиш любити Господа, свого Бога, всім своїм серцем і всією своєю душею і всією своєю силою. Ті слова, що Я сьогодні заповідаю тобі, мусять бути в твоїм серці, щоб ти міг навчати їх своїх дітей і невпинно продумувати про них, вдома і під час подорожей, як будеш кластися до сну і вставати. Нехай вони будуть для тебе немов перстень на руці, що безнастанно порушається перед твоїми очима. Випишеш собі їх на одвірках свого дому та на своїй брамі! (Втор. 6, 4-9).
Слід підкреслити в цих словах бажання і прагнення, з якими Бог домагається, щоб кожен з нас любив Його. Він бажає, щоб приказ любити Його всім серцем був виритий у нашім серці. Бог хоче, щоб ми роздумували про Нього, як пробуваємо вдома, ходимо по вулицях, як ідемо спати або пробуджуємося вранці зо сну, щоб ніколи не забували про цей приказ. Бажає, щоб ми виписали собі його на руці, щоб ці слова завжди стояли нам перед очима, де б ми не були. Фарисеї занадто буквально розуміли ці слова, тому носили ці слова виписані на пергамені не тільки в правій руці, але й закладали собі їх на чоло, як подає евангелист Матвій (Мт. 23. 5).
4. Св. Григорій Нісейський пише: «Блаженна та стріла, яка зара зом вводить до серця Бога, що стріляє нею». Як Бог вистрілює в серце стрілу любови цебто посилає туди особливе світло, в якім душа пізнає Його доброту, любов і бажання, щоб любити Його, — каже цей святий Отець, — то заразом з цією стрілою любови і Він сам заходить до душі, бо додає Св.Іван: Бог це любов! (і Ів. 4. 8). Як стріла залишається в серці, яке зранила, так Бог, зранивши душу Своєю любов'ю, назавжди залишається в душі, що її зранив.
Люди будьмо переконані, що тільки один Бог дійсно любить нас. Любов батьків, приятелів і всіх інших, що виявляють нам свою любов, за винятком тих, що люблять нас ради Бога, не є досконалою любов'ю. їхня любов самолюбна, бо нерідко з-за власного самолюбства люблять нас.
Мій Боже, тепер розумію, що тільки Ти один дійсно любиш мене і бажаєш мені добра не з-за власної користи, але тому, що Ти добрий. Я ж невдячний нікому не спричинив стільки прикростей і гіркостей, як Тобі, що так сильно полюбив мене. Мій Ісусе, не позволь, щоб я на-майбутнє був не вдячний Тобі. Ти дійсно полюбив мене, тому хочу дійсно любити Тебе всю решту свого життя. Отож повторяю зо Св.Катериною Генуенською: «Моя Любове, вже не буду більше грішити!» Тільки Тебе хочу любити й більше нічого.
5.Душа, що дійсно любить Бога, каже Св. Вернард, «не годна бажати нічого, чого Бог не хоче». Благаймо Бога, щоб своєю святою любов'ю зранив нас, бо так зранена душа не вміє, ні не хоче нічого, якщо Бог не бажає цього. Ось тому вона зрікається всіх невладнаних порухів самолюбства. Самозречення з самовідданням Богові це та стріла, якою душа ранить Бога, як Сам заявив містичній Обручниці: Моя сестро-обручнице, ти зранила Моє серце! (Пісні: 4, 9).
6.Як гарно Св.Вернард висловлюється про цю справу: «Навчімся стріляти на Бога своїми серцями» Якщо якась душа беззастережно віддається Богові, то вона ніби стріляє своїм у Боже серце, Таким чином вона, так сказати б, бере Бога в полон і Він стає її в'язнем, От що подібні душі роблять під час розважання! «Вони стріляють на Бога своїми серцями» і невпинно віддають себе Богові актами любови:
"Мій Бог і все моє!». Мій Боже, хочу тільки Тебе і більше нічого.
Господи хочу вповні віддатися Тобі. Якщо ж не вмію цього вчинити, то Сам забери мене.
Мій Ісусе, кого ж буду любити, якщо не люблю Тебе, що помер за мене?
Візьми мене з Собою! Мій Спасителю, обмий мене з багна гріхів і забери Собі мою душу.
Господи, зв'яжи мене ланцюгами Своєї любови, щоб я ніколи не покидав Тебе.
Хочу вповні належати до Тебе. Господи, чи чуєш мене? Хочу бути вповні Твоїм. Поможи мені це виконати.
Моя Любове, моє все, чого ж мені бажати як не Тебе? Дай мені силу завжди подобатися Тобі, бо Ти покликав мене любити Тебе.
Кого ж маю любити як не Тебе, що є безконечною Добротою, яка заслуговує на безконечну любов?
Ти викликав у мені бажання присвятитися Тобі, тому поможи це виконати.
Чого ж маю бажати в цім світі, як не Тебе, що є моїм найбільшим Добром?
Беззастережно віддаюся Тобі. Прийми мене і дай силу залишитися Тобі вірною аж до смерти.
Хочу сильно любити Тебе в цім світі, щоб так само любити Тебе в вічності.
Мій Ісусе, моя Любове,
Тільки Тебе я бажаю.
Віддаюсь Тобі, мій Боже,
На все гоже і негоже!
(Веселить ціле небо, хто щиро співає цю пісеньку).
7. Дійсно блаженна та душа, що може щиро заявити: Мій Любий належить до мене, й я до Нього! (Пісні: 2, 16). Бог вповні віддався мені, і я вповні віддалася Йому. — каже душа залюблена в Бозі — тому вже більше не належу до себе самої, а до Бога. Хто щиро це каже, твердить Св.Вернард, той радніше погодиться на пекельні муки — якщо б було можливо піти до пекла, не розлучаючись із Богом — ніж хоча б на хвилинку мав віддалитися від Нього. Ось слова цього святого Отця: «Було б йому легше стерпіти муки пекла ніж віддалитися від Бога».
О, який це великий скарб ця Божа любов! Щасливий, хто має її. Хто має цю любов, нехай старається всіма засобами зберігати і збільшати її. Хто ж не має її, той повинен ужити всіх засобів, щоб здобути собі її.
