Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


ќр≥Їнтовн≥ в≥домост≥ по тем≥. ќнтолог≥€(грец. on, ontos Ц суще ≥ logos Ц пон€тт€, розум) Ц вченн€ про граничн≥ засади бутт€, п≥знанн€ та ц≥нн≥сного в≥дношенн€ людини до св≥ту




ќнтолог≥€ (грец. on, ontos Ц суще ≥ logos Ц пон€тт€, розум) Ц вченн€ про граничн≥ засади бутт€, п≥знанн€ та ц≥нн≥сного в≥дношенн€ людини до св≥ту. “ерм≥н Ц запровадив у науковий вжиток –удольф √оклен≥ус у прац≥ Ђ‘≥лософський лексиконї (1613 р.), хоча сама проблема бутт€ розгл€далась ще за час≥в ѕармен≥да.

ћетаф≥зика Ц розд≥л ф≥лософ≥њ, що займаЇтьс€ досл≥дженн€ми перв≥сноњ природи реальност≥, св≥ту ≥ бутт€ €к такого. ѕочинаючи з XX ст., п≥д метаф≥зикою розум≥ють таку д≥л€нку ф≥лософ≥њ, €ка вивчаЇ сутн≥сть бутт€, њњ ще називають класичною онтолог≥Їю.

Ѕутт€ Ц це ф≥лософська категор≥€, що означаЇ все, що реально ≥снуЇ; реальн≥сть, €ка ≥снуЇ об'Їктивно, поза ≥ незалежно в≥д св≥домост≥ людини; загальний спос≥б ≥снуванн€ людини. –озр≥зн€ють основн≥ форми бутт€, €к≥ не звод€тьс€ одна до одноњ, але взаЇмоповТ€зан≥ м≥ж собою: 1) бутт€ речей ≥ процес≥в (одв≥чноњ природи; вироблених людиною); 2) бутт€ людини (у св≥т≥ речей; специф≥чно людське; 3) бутт€ духовного (≥ндив≥дуал≥зоване; об'Їктивоване (сусп≥льна св≥дом≥сть)); 4) бутт€ соц≥ального (бутт€ окремоњ людини; бутт€ сусп≥льства). √оловними сферами бутт€ Ї природа, сусп≥льство, св≥дом≥сть.

 атегор≥€ бутт€ Ц гранично загальна абстракц≥€, €ка за ознакою ≥снуванн€ обТЇднуЇ найр≥зноман≥тн≥ш≥ €вища природи, сусп≥льства ≥ св≥домост≥. ƒл€ характеристики Їдност≥ усього цього р≥зноман≥тт€ вироблена категор≥€ субстанц≥њ. —убстанц≥€ (лат. substantia Ц сутн≥сть, дещо, що лежить в основ≥) Ц загальна первинна основа вс≥х речей, €ка Ї њх останньою сутн≥стю. —убстанц≥€ нестворена ≥ незнищенна, вона т≥льки зм≥нюЇ форму свого бутт€, переходить з одного стану в ≥нший. ¬она Ц причина самоњ себе й основа вс≥х зм≥н, найб≥льш фундаментальний ≥ найб≥льш ст≥йкий шар реальност≥. ѕитанн€ щодо к≥лькост≥ субстанц≥й породило: 1. ѕлюрал≥зм (лат. рluralis Ц множинний) Ц ф≥лософська концепц≥€, за €кою все ≥снуюче складаЇтьс€ з множини самост≥йних р≥внозначних духовних субстанц≥й, що не зводитьс€ до Їдиного першопочатку (√. Ћ€йбн≥ц); 2. ƒуал≥зм (лат. dualis Ц двоњстий) Ц принцип ф≥лософського по€сненн€ сутност≥ св≥ту, €кий виходить з визнанн€ на€вност≥ в ньому двох першооснов (субстанц≥й) Ц духу ≥ матер≥њ, ≥деального ≥ матер≥ального (Ѕ. —п≥ноза, –. ƒекарт, ≤.  ант); 3. ћон≥зм (гр. μόνος Ц один, Їдиний) Ц ф≥лософський принцип по€сненн€ р≥зноман≥тност≥ св≥ту €к про€ву Їдиноњ першооснови Ц матер≥њ (матер≥ал≥стичний мон≥зм) або духу (≥деал≥стичний мон≥зм).

¬ ≥стор≥њ ф≥лософ≥њ можна виокремити три основн≥ концепц≥њ бутт€:

Ј матер≥ал≥стична, €ка ототожнюЇ бутт€ з матер≥альним сущим;

Ј ≥деал≥стична, що ототожнюЇ бутт€ з мисленн€м (≥деальним сущим);

Ј некласична, що протиставл€Ї бутт€ €к процесуальн≥сть, м≥нлив≥сть, незавершен≥сть сущому €к усталеному, оформленому, завершеному.

«агалом в матер≥ал≥стичн≥й традиц≥њ пон€тт€ Ђматер≥€ї - характеризуЇтьс€ такими ознаками, €к незнищуван≥сть (матер≥€ не зникаЇ ≥ не виникаЇ), просторов≥сть (у ƒекарта прот€жн≥сть Ї синон≥мом матер≥альност≥), причинн≥сть (пон€тт€ Ђматер≥€ї виключаЇ свободу вол≥ у св≥т≥ самому по соб≥). ≤ нарешт≥, матер≥альне визначаЇ себе €к протилежне ≥деальному. ” цьому значенн≥, €к правило, ≥ вживаютьс€ пон€тт€ Ђматер≥€ї, Ђматер≥альнийї. ћатер≥€ Ц це ≥ Їдина сутн≥сть св≥ту, ≥ його р≥зноман≥тне предметне ≥снуванн€.

¬иди матер≥њ: речовина Ц матер≥альне утворенн€, котре складаЇтьс€ з елементарних частинок, €к≥ мають масу спокою; неречовинн≥ види матер≥њ (поле) Ц магн≥тне поле; поле €дерних сил; грав≥тац≥йне; електричне; рад≥охвил≥; ультразвук; рентгенов≥ промен≥; ≥он≥зуюче випром≥нюванн€ тощо. Ќеречовинн≥ види матер≥њ не мають маси спокою ≥ волод≥ють неск≥нченним числом ступен≥в свободи; антиречовина Ц матер≥€, котра складаЇтьс€ з античастинок. ядра атом≥в антиречовини мають у соб≥ антипротони ≥ антинейтрони. ” речовини €дро з≥ знаком плюс (+), у антиречовини €дро з≥ знаком м≥нус (-) Ц анти€дро. ” речовини електрон з≥ знаком м≥нус (-), у антиречовини електрон з≥ знаком плюс (+) Ц антиелектрон. ≈кспериментально на прискорювачах зар€джених частинок отриман≥ анти€дра гел≥€, антипротон, антинейтрон, антиелектрон тощо; ф≥зичний вакуум.

—труктурн≥ р≥вн≥ вид≥в матер≥њ: неорган≥чний р≥вень Ц м≥кросв≥т (з грецьк. Ц малий); макросв≥т (з грецьк. Ц великий); мегасв≥т (з грецьк. Ц надвеликий, величезний); орган≥чний р≥вень Ц орган≥зменний, надорган≥зменний р≥вн≥ матер≥њ (орган≥зменний р≥вень Ц кл≥тина, надорган≥зменний Ц б≥осфера (зона активного житт€), б≥оциноз ("живий комплекс", сукупн≥сть рослин, тварин, м≥кроорган≥зм≥в, що насел€ють певну д≥л€нку суш≥ чи водоймища, наприклад, €к озеро тощо); соц≥альний р≥вень Ц людина, особист≥сть, с≥мТ€, плем€, народн≥сть, нац≥€, соц≥альна група, сусп≥льство.

‘≥лософська категор≥€ матер≥њ маЇ так≥ онтолог≥чн≥ складов≥: рух; прост≥р; час (тобто не може ≥снувати ≥накше, €к у рус≥, простор≥, час≥). ЌемаЇ жодного виду матер≥њ, €ка б не знаходилас€ у рус≥. Ќ≥де ≥ н≥коли не було ≥ не може бути матер≥њ поза рухом. –ух Ц це не т≥льки будь-€к≥ зм≥ни взагал≥, а й вс≥л€к≥ взаЇмод≥њ матер≥альних об'Їкт≥в, перех≥д њх стан≥в, це сам спос≥б ≥снуванн€ матер≥њ.

–ух матер≥њ р≥зноман≥тний за ви€вом й ≥снуЇ в р≥зних формах. ѕершу наукову класиф≥кац≥ю форм руху матер≥њ дав ‘. ≈нгельс. ¬≥н назвав так≥: механ≥чну, ф≥зичну, х≥м≥чну, б≥олог≥чну та соц≥альну форми. —ьогодн≥ вчен≥ пропонують вважати особливими формами руху геолог≥чн≥ та планетарн≥ зм≥ни, висунуто ≥ питанн€ про специф≥чну комп'ютерну форму руху матер≥њ.  ожна з форм маЇ конкретний матер≥альний нос≥й ≥ характеризуЇтьс€ особливими законами.

ѕон€тт€ Ђпрост≥рї охоплюЇ дв≥ фундаментальн≥ риси матер≥ального сущого Ц його прот€жн≥сть ≥ м≥сце серед ≥нших сущих. ѕрот€жн≥сть Ї продовженн€м одного ≥ того ж сущого.  ожне т≥ло маЇ три вим≥ри прот€жност≥ Ц довжина, ширина ≥ висота. ¬они визначають величину, розм≥р предмета. ћ≥сце Ч це просторова визначен≥сть предмета у в≥дношенн≥ до ≥нших предмет≥в. ” цьому аспект≥ прост≥р постаЇ €к середовище, утворене в≥дношенн€м речей. «адавши розм≥р т≥ла ≥ вказавши його м≥сце в середовищ≥, визначають його просторов≥ характеристики.

Ќайзагальн≥ш≥ характеристики простору (прот€жн≥сть, трим≥рн≥сть, симетричн≥сть) та часу (тривал≥сть, одном≥рн≥сть, необоротн≥сть).

ѕроблема ≥люз≥њ простору ≥ часу Ц прост≥р ≥ час ≥снують незалежно в≥д людини, њњ св≥домост≥. ¬т≥м, њх сприйн€тт€ не позбавлено ≥ субТЇктивних момент≥в. ÷е ви€вл€Їтьс€ в тому, що: а) прот€жн≥сть матер≥альних обТЇкт≥в в≥дображаЇтьс€ у людськ≥й св≥домост≥ не завжди адекватно Ц в≥ддаль маж цими обТЇктами може складатис€. ќсобливо це спостер≥гаЇтьс€ у горах, пустел≥; б) час може прот≥кати по-р≥зному Ц або швидше, або пов≥льн≥ше. ¬се залежить в≥д субТЇктивних в≥дчутт≥в людини, њњ захопленост≥, уваги, ≥нтересу.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 457 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

—амообман может довести до саморазрушени€. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

2307 - | 2152 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.01 с.