Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


Ќавчально-методичн≥ рекомендац≥њ. ¬ першому питанн≥ необх≥дно зТ€сувати основн≥ ознаки пол≥тико-державноњ та економ≥чноњ кризи початку 20-х рр




¬ першому питанн≥ необх≥дно зТ€сувати основн≥ ознаки пол≥тико-державноњ та економ≥чноњ кризи початку 20-х рр. ѕричини переходу до непу:

велик≥ руйнуванн€ п≥сл€ св≥товоњ та громад€нськоњ в≥йн:

збитки народному господарству становили 10 млрд. крб.;

виробництво промисловоњ продукц≥њ зменшилос€ у 10 раз≥в пор≥вн€но з довоЇнним р≥внем;

зупинилис€ металург≥йн≥ заводи (на всю ”крањну залишилас€ одна працююча домна);

повн≥стю припинивс€ видобуток зал≥зноњ та марганцевоњ руд; працювала лише третина вуг≥льних шахт;

було знищено близьк 4 тис. км зал≥зничних кол≥й; не працювали чорноморськ≥ порти;

занепад с/г, галуз≥ переробноњ та харчовоњ промисловост≥;

кризовий стан економ≥ки (розруха, парал≥ч економ≥ки, розвал ф≥нансовоњ системи, ≥нфл€ц≥€);

голод 1921 р., загинуло майже 1,5 млн. чол.

пол≥тика военного комун≥зму ви€вилась не просто економ≥чно неефективною, а вона просто виснажила, частково нав≥ть знищила продуктивну базу.  рањн≥ загрожував економ≥чний крах. влад≥ стало зрозум≥ло, що пол≥тика УвоЇнного комун≥змуФ вичерпала себе.

зак≥нченн€ бойових д≥й, перех≥д до мирного буд≥вництва, початок в≥дбудови господарства вимагали зм≥ни акцент≥в в економ≥ц≥.

невдоволенн€ сел€нства продрозкладкою, що спричин€ло збройн≥ виступи проти ≥снуючоњ влади, зумовлювало зм≥ну сп≥в≥дношенн€ класових сил у сусп≥льств≥ ≥ диктувало необх≥дн≥сть нового п≥дходу до проблеми в≥дносин м≥ста ≥ села;

незадоволенн€ арм≥њ, адже 77% особового складу „ервоноњ јрм≥њ цього пер≥оду становили сел€ни;

спад св≥тового революц≥йного руху зумовив втрату над≥њ на швидке зд≥йсненн€ св≥товоњ революц≥њ ≥ матер≥ально-техн≥чну допомогу зах≥дного пролетар≥ату, що змусило б≥льшовицький режим дотримуватис€ гнучк≥шоњ л≥н≥њ у ставленн≥ до сел€нства;

необх≥дн≥сть зм≥цнити позиц≥њ рад€нськоњ влади.

Ќеп≥вська модель орган≥зац≥њ сусп≥льства Ц концепц≥€ переходу до соц≥ал≥зму через державний кап≥тал≥зм. ÷е комплекс заход≥в перех≥дного пер≥оду, €кий передбачав тимчасове запровадженн€ в економ≥ку кап≥тал≥стичних елемент≥в. ÷€ пол≥тика була вимушеним тактичним кроком, зд≥йсненим п≥д тиском обставин, а не стратег≥чною л≥н≥Їю.

ќсновн≥ складов≥ непу: в пол≥тико-≥деолог≥чн≥й сфер≥ -жорсткий однопарт≥йний режим; в економ≥ц≥- адм≥н≥стративно-ринкова система.

ќсоблив≥сть непу в ”крањн≥: б≥льш п≥зн≥й початок. ÷е було обумовлено прагненнм УвикачатиФ з укр. села €комога б≥льше продовольчих ресурс≥в виключно силовими методами. ѕродукц≥€ села ≥нтенсивно визвозилась з ”крањни. —проба рад€нського кер≥вництва зат€гнути введенн€ в ”крањн≥ непу по€снювалась прагненн€м €комога довше користуватис€ без будь-€ких обмежень продовольчими ресурсами ”крањни. –еально неп почавс€ в ”крањн≥ лише на поч. 1922 р., а голод п≥вдн€ ”крањни 1921-22 рр. ще бульш в≥дстрочив нормал≥зац≥ю обстановки.

ƒал≥ сл≥д визначити ≥ проанал≥зувати етапи рад€нськоњ модерн≥зац≥њ ”крањни. Ќеобх≥дно визначити причини в≥дходу в≥д непу ≥ проголошенн€ ≥ндустр≥ал≥зац≥њ, зТ€сувати мету, ресурси, особливост≥ впровадженн€ на ”крањн≥, а також сучасн≥ оц≥нки, можлив≥ альтернативи ≥ результати ≥ насл≥дки. ¬арто визначити роль колектив≥зац≥њ у рад€нськ≥й модерн≥зац≥њ ”крањни, њњ основн≥ етапи, методи ≥ насл≥дки. ќсобливу увагу сл≥д прид≥лити голодомору 1932-33 рр., визначити його причини, про€ви, насл≥дки ≥ сучасний стан проблеми.

 

–озкриваючи друге питанн€ необх≥дно зТ€сувати причини ≥ ц≥л≥ проголошенн€ рад€нським кер≥вництвом пол≥тики корен≥зац≥њ-украњн≥зац≥њ.

ћета:

намаганн€ влади очолити ≥ вз€ти п≥д контроль процес нац≥онального в≥дродженн€ на окрањнах; адже саме в пер≥од Ќ≈ѕу в ”крањн≥ актив≥зувалис€ нац≥онально св≥дом≥ сили, €к≥ хот≥ли повести ”крањну самост≥йним шл€хом розвитку, без впливу москви ≥ б≥льшовик≥в;

знайти сп≥льну мову з багатом≥льйонним сел€нством; зн€ти наростаюче напруженн€ м≥ж народними масами ≥ пол≥тичною ел≥тою;

створити у св≥тового сп≥втовариства враженн€ про в≥льний та гармон≥йний розвиток рад€нських республ≥к;

частково компенсувати республ≥кам —–—– втрату пол≥тичного суверен≥тету наданн€м прав Укультурно-нац≥ональноњ автоном≥њФ

ќсновн≥ положенн€:

п≥дготовка, вихованн€ та висуванн€ кер≥вних кадр≥в (парт≥йного, рад€нського, профсп≥лкового ≥ комсомольського апарат≥в) кор≥нноњ нац≥ональност≥;

врахуванн€ нац≥ональних фактор≥в при формуванн≥ парт≥йного та державного апарату;

використанн€ службовц€ми м≥сцевих мов;

орган≥зац≥€ мереж≥ навчальних, виховних заклад≥в, заклад≥в кульутри, преси, книговидавничоњ справи мовами кор≥нних нац≥ональностей;

вивченн€ нац≥ональноњ ≥стор≥њ, в≥дродженн€ та розвиток нац≥ональних традиц≥й ≥ культури.

«аходи:

”творенн€ центру кер≥вництва процесом украњн≥зац≥њ.

¬ липн≥ 1924 р. голова –аднаркома ”–—– став ¬.„убар, щирий приб≥чник украњн≥зац≥њ. ¬ травн≥ 1925 р. зам≥сть зн€того з поста першого секретар€ ÷к  п(б)” ≈.  в≥р≥нга був присланий з ћоскви Ћ.  аганович, дисципл≥новано готовий проводити нову л≥н≥ю парт≥њ.

 ом≥с≥€ з украњн≥зац≥њ на чол≥ з секретарем ÷   ѕ(б)” ¬. «атонським, до складу €коњ ув≥йшли:

¬.„убар, Ћ. аганович, ћ.—крипник, ќ.Ўл≥хтер, ћ.ѕопов, ќ.Ўумський, √.√ринько та ≥нш≥ (з ус≥х член≥в уц≥л≥ли лише  аганович ≥ ќ. Ѕойченко).

ѕом≥тне зростанн€ украњнського чинника у парт≥йних структурах та державному апарат≥.

 ≥льк≥сть украњнц≥в у парт≥њ зросла до 54, 5%, ¬ Ћ —ћ” Ц до 65 %. —еред в≥дпов≥дальних прац≥вник≥в окружком≥в парт≥њ украњнц≥ складали понад 50%, у склад≥ ÷   ѕ(б)” Ц 35 %, ѕол≥тбюро ÷к  ѕ(б)” Ц 66 %. ѕроте на ключов≥ пости призначались рос≥€ни, щоб не втратити контроль над станом справ ≥ можна було у будь-€ку мить скорегувати процес.  р≥м того, багато рос≥йських ≥ рос≥йськомовних чиновник≥в чинили оп≥р украњн≥зац≥њ, вважали њњ поступкою нац≥онал≥зму, Упетлюр≥вщин≥Ф.

–озширенн€ сфери вживанн€ украњнськоњ мови.

—ерпень 1923 р. вказ≥вка пройти спец. курси укр. мови парт≥йним ≥ державним службовц€м. Ќезнанн€ укр. мови могло призвести до зв≥льненн€. « 1925 р. на укр. мову переведено державне листуванн€ та публ≥кац≥њ. ”кр. мова запроваджувалась в оф≥≥церських школах, в арм≥њ.

“ираж украњномовних газет за 1924-27 рр. зр≥с у 5 тис. раз≥в, 1927 р. 90 % газет, 1933 р. з 426 газет республ≥ки 373 виходили укр. мовою. 50 % книжок друкувалос€ укр. мовою, значно зб≥льшилис€ к≥льк≥сть видань ≥ тираж≥ книжковоњ продукц≥њ украњнською мовою.

¬с≥ к≥ноф≥льми, повн≥стю велос€ рад≥омовленн€ украњнською мовою.

”крањн≥зац≥€ системи осв≥ти. ” сер. 20-х рр. д≥€ло 78 % украњномовних шк≥л, 39 % техн≥кум≥в. Ќа 1929 р. понад 80 % шк≥л ≥ 30 % вуз≥в вчилис€ укр. мовою, а у 1930 р. Ц у 85 % шк≥л, понад 50 % техн≥кум≥в, в кожному четвертому вуз≥. ƒо к≥нц€ 20-х рр. б≥льше 90 % укр. д≥тей навчались р≥дною мовою. јле бракувало квал≥ф≥кованих украњномовних викладач≥в, труднощ≥ в забезпеченн≥ школ€р≥в украњнськими п≥дручниками. ќсобливо гостро оп≥р в≥дчувавс€ в ун≥верситетах, де рос≥йськ≥ викладач≥ ≥нколи в≥дмовл€лись користуватись Усел€нською мовоюФ

 

—творенн€ державних структур дл€ координац≥њ д≥й у робот≥ з нац≥ональними меншинами ”крањни.

” парт≥йних ком≥тетах створен≥ спец≥альн≥ п≥дрозд≥ли, €к≥ працювали з нац≥ональними меншинами.

ѓх роботу координував п≥дв≥дд≥л нац≥ональних меншин ÷   ѕ(б)”. ¬ 1924 р. п≥дв≥дд≥л мав 4 секц≥њ: Їврейську, н≥мецьку, польську, болгарську.

« кв≥тн€ 1924 р. роботу серед неукрањнського населенн€ координувала центральна ком≥с≥€ у справах нац≥ональних меншин при ¬”÷¬  та њњ органи на м≥сц€х.

¬ид≥ленн€ окремих адм≥н≥стративно-територ≥альних одиниць у м≥цсц€х компактного поселенн€ неукрањнського населенн€.

” жовтн≥ 1924 р. утворена у склад≥ ”–—– автономна молдавська республ≥ка,

ј прот€гом 1924-25 рр. почали функц≥онувати 13 нац≥ональних район≥в: 7 н≥мецьких, 4 болгарських, 1 польський ≥ 1 Їврейський. —творювались сотн≥ шк≥л н≥мецькою, угорською, Їврейською, болгарською, польською, молдавською мовами.

566 шк≥л з н≥мецькою мовою навчанн€, 342 Ц Їврейскою, 31 Ц татарською.

—творен≥ театри, газети нац. меншин, видавалис€ твори л≥тератури, п≥дручники.

 

¬ третьому питанн≥ необх≥дно визначити ознаки формуванн€ тотал≥тарного режиму.

утвердженн€ комун≥стичноњ форми тотал≥тарноњ ≥деолог≥њ: боротьба з рел≥г≥Їю, закритт€ Уѕросв≥тФ 1929-30 рр., боротьба з ухилами в парт≥њ, цензура,; монопол≥€ на «ћ≤, культ особи, одна ≥деолог≥€;

монопол≥зац≥€ влади б≥льшовицькою парт≥Їю, зрощенн€ з державним апаратом (л≥кв≥дац≥€ пол≥тичного плюрал≥зму Ц заборона д≥€льност≥ парт≥й ≥ громадських орган≥зац≥й, пол≥тична диктатура парт≥њ)

”ѕ—-– боротьбист≥в в березн≥ 1920 р. змусили самол≥кв≥дуватись ≥ влитись до  ѕ(б)” (ќ. Ўумський, √. √ринько, “. ћихайл≥ченко. ѕ. Ћюбченко);

” ѕ (укап≥сти) утворились 1920 р. з л≥вого крила ”—ƒ–ѕ Ц до 1925 р. (ј. –≥чицький, ё. Ћапчинський, Ѕ. јнтоненко-ƒавидович)

1923 р. масов≥ арешти меньшовик≥в ≥ 1924 р. самол≥кв≥дац≥€

встановленн€ монопольного контролю над економ≥чною сферою, централ≥зац≥€, утворенн€ командно-адм≥н≥стративноњ системи €к форми орган≥зац≥њ сусп≥льства;

жорсткий контроль держави над сусп≥льним житт€м (вс≥ма сферами): знищенн€ демократичних ≥нститут≥в (ради ≥ гром. орган≥зац≥њ Ц придаток владних структур); позбавленн€ людей права реальноњ участ≥ в соц≥ально-пол≥тичному житт≥; повна в≥дсутн≥сть прав ≥ свобод; в≥дчуженн€ людини в≥д влади ≥ держави; всевладд€ каральних орган≥в, застосуванн€ репрес≥й; блокуванн€ державою розвитку громад€нського суспл≥ьства.

Ќеобх≥дно проанал≥зувати процес створенн€ парт≥йно-державноњ кадровоњ номенклатури.

ќдним з метод≥в регулюванн€ д≥€льност≥ м≥сцев≥ парторган≥зац≥й були чистки (виключенн€ з  ѕ(б)”) середин≥ 1921 р. в  омпарт≥њ ”крањни нараховувалось 97869 комун≥ст≥в, 18% з €ких були вих≥дц€ми з ≥нших парт≥й. ѕ≥д час чистки було виключено 21260 ос≥б (22%). ўе одну Ђчисткуї зд≥йснили в 1929Ч1930 рр., п≥д час €коњбуло виключено з парт≥њ майже кожного дес€того.

¬одночас орган≥зовувалис€ масов≥ парт≥йно-пол≥тичн≥ кампан≥њ з метою зб≥льшенн€ чисельност≥ парт≥њ. ѕ≥сл€ смерт≥ ¬. Ћен≥на в 1924 р. було проведено масовий прийом у парт≥ю роб≥тник≥в, так званий Ђлен≥нський призовї. ¬ ”крањн≥ чисельн≥сть парт≥њ зб≥льшилас€ до 30 тис. Ќова хвил€ призову в парт≥ю в≥дбулас€ з нагоди 10-р≥чч€ ∆овтневоњ революц≥њ у листопад≥ 1927 - с≥чн≥ 1928 р. ≥ дала 108 тис. новобранц≥в. ”с≥ ц≥ заходи спричинили кор≥нн≥ зм≥ни не т≥льки к≥льк≥сного, але й €к≥сного складу парт≥њ. Ќов≥ парт≥йц≥ були б≥льш керованими, ними легше було ман≥пулювати за допомогою парт≥йного апарату. ÷ьому також спри€ли њх низький осв≥тн≥й р≥вень та ≥гноруванн€ тих незначних демократичних момент≥в, €к≥ ≥снували на початку 20-х рок≥в.

‘актично парт≥€ складалас€ з двох нер≥вних за значенн€м частин апаратноњ меншост≥ й р€довоњ б≥льшост≥. ѕрот€гом 20-х рок≥в њњ апарат вир≥с в могутню силу, намагавс€ безконтрольно керувати парт≥йними справами, ви€вл€ючи при цьому достатню гнучк≥сть й адаптован≥сть.

ѕарт≥йна ел≥та ”крањни формувалас€ п≥д впливом ћоскви. ” зв'€зку з недов≥рою до ”крањни ÷  – ѕ(б) ви€вл€в особливо обережну кадрову пол≥тики республ≥ц≥. “ому прот€гом тривалого часу основним джерелом формуванн€ парт≥йно-державноњ номенклатури ”крањн≥ були кадри, прислан≥ з ћоскви або узгоджен≥ нею. ”крањнц≥в серед член≥в парт≥њ, особливо серед кер≥вного складу, була незначна к≥льк≥сть. Ќав≥ть наприк≥нц≥ 20-х рок≥в њх представництво в ÷  не перевищувало 25%.

 онтроль над партапаратом дав змогу —тал≥ну розставити на в≥дпов≥дальних постах у республ≥ц≥ своњх людей. ” 1923р. зв≥льнено з посади √олови –аднаркому ”крањни ’. –аковського, €кий часто опонував —тал≥ну, до того ж був особистим другом “роцького. ѕ≥сл€ –аковського головною ф≥гурою в кер≥вництв≥ стаЇ вже не голова ур€ду, а парт≥йного республ≥канського органу. ” 1925Ч1928р. на посад≥ генерального секретар€ ÷   ѕ(б)” перебував один з найближчих клеврет≥в —тал≥на Ч Ћ.  аганович, €кий зм≥цнив владу партапарату.

« початком пол≥тики украњн≥зац≥њ питома вага кер≥вних прац≥вник≥в украњнського походженн€ почала зростати, однак на ключов≥ посади украњнц≥в висували дуже р≥дко. якщо в ур€д≥ республ≥ки вони ще працювали, то кер≥вна верх≥вка  ѕ(б)” та головного карального органу Ч ƒѕ” ”——– складалас€ з ос≥б некор≥нноњ нац≥ональност≥.

¬ основу кадровоњ пол≥тики комун≥стичноњ парт≥њ було покладено теоретичн≥ настанови ¬. Ћен≥на. ¬изначаючи критер≥њ добору кадр≥в, в≥н вказував на необх≥дн≥сть оц≥нювати њх УЕа) з точки зору добросов≥сност≥; б) з пол≥тичноњ позиц≥њ; в) знанн€ справи; г) адм≥н≥стративних зд≥бностей...Ф. ¬насл≥док такого п≥дходу до формуванн€ адм≥н≥стративного апарату в≥дбувалос€ в≥дчуженн€ в≥д нього найосв≥чен≥шоњ та найкультурн≥шоњ верстви населенн€ ≥ залученн€ до кер≥вництва неп≥дготовлених дл€ цього верств Ч роб≥тник≥в та сел€н, €к≥ не мали н≥ спец≥альних знань, н≥ управл≥нських навичок.

–еал≥зовувалась одна з≥ стрижневих засад тотал≥тарного режиму Ч утриманн€ п≥д контролем основних ланок державного, парт≥йного, господарського, профсп≥лкового та ≥нших апарат≥в. “ак у 20-т≥ роки було створено специф≥чну адм≥н≥страц≥ю, €ка поЇднувала господарськ≥, судов≥, пол≥тичн≥, в≥йськов≥, ≥деолог≥чн≥ та репресивн≥ функц≥њ.

ќтже, на початку 20-х рок≥в в ”крањн≥ утворивс€ своЇр≥дний прошарок номенклатурних прац≥вник≥в, €кий сконцентрував у своњх руках владу в республ≥ц≥ у межах, дозволених ћосквою. —истема безжал≥сно розправл€лас€ з ус≥ма, хто ви€вл€в самост≥йн≥сть, непослух, ≥шов проти встановлених нею правил ≥ норм.

–ади в тотал≥тарн≥й систем≥ 30-х рок≥в. “отал≥тарний режим суттЇво зм≥нив в≥дносини парт≥њ з державними й громадськими орган≥зац≥€ми. «г≥дно з  онституц≥Їю ”—–– 1929 р. центром системи державних орган≥в республ≥ки був ¬сеукрањнський з'њзд –ад роб≥тничих, сел€нських ≥ червоноарм≥йських депутат≥в, €кому п≥дпор€дковувались ус≥ ≥нш≥ органи влади. Ќасправд≥ ¬сеукрањнський з'њзд –ад не мав повноти влади. ¬≥н керувавс€ директивами комун≥стичноњ парт≥њ та постановами ¬сесоюзних з'њзд≥в –ад ≥ ÷¬  —–—–. Ќа початку 30-х рок≥в суттЇво звузилась компетенц≥€ ¬сеукрањнського з'њзду –ад, ослабла його роль у пол≥тичному, економ≥чному та соц≥альному житт≥ республ≥ки. ” тотал≥тарн≥й держав≥ з'њзди ставали декоративними форумами, €к≥ Ђц≥лком ≥ повн≥стюї схвалювали ус≥ пропозиц≥њ та р≥шенн€ партапарату.

” пер≥од м≥ж з'њздами вищим законодавчим, розпор€дчим ≥ виконавчим органом влади в республ≥ц≥ був ¬сеукрањнський ÷ентральний ¬иконавчий  ом≥тет (¬”÷¬ ), €кий обиравс€ ¬сеукрањнським з'њздом –ад ≥ повинен був працювати сес≥йно. ќднак сес≥њ, €к ≥ з'њзди, скликалис€ нерегул€рно. „ас м≥ж ними коливавс€ в≥д п≥втора м≥с€ц€ до одного року.

« метою посиленн€ контролю центру за республ≥канськими органами у 1931 р. при раднаркомах (ур€дах) союзних республ≥к утворювались спец≥альн≥ ком≥с≥њ, €к≥ повинн≥ були стежити за виконанн€м директив ћоскви. ÷ентрал≥заторськ≥ тенденц≥њ торкнулис€ ≥ д≥€льност≥ окремих наркомат≥в. «окрема, з 1930 р. кер≥вництво вищими навчальними закладами було передано в п≥дпор€дкуванн€ в≥дпов≥дним загальносоюзним наркоматам ≥ господарським об'Їднанн€м. ” в≥данн≥ республ≥к залишились т≥льки педагог≥чн≥ навчальн≥ заклади та ун≥верситети. ƒл€ Ђспрощенн€ї кер≥вництва ≥ посиленн€ Їдиноначальност≥ були л≥кв≥дован≥ колег≥њ при вс≥х наркоматах ”—–– (1934). ÷е означало л≥кв≥дац≥ю залишк≥в колег≥альност≥ й демократизму в робот≥ м≥н≥стерств ≥ створювало передумови дл€ суб'Їктив≥зму, вюлюнтаризму та свавол≥ вищих чиновник≥в.

ѕро зрощенн€ парт≥йних орган≥в з рад€нськими св≥дчить запроваджена з 1933 р. практика прийн€тт€ сп≥льних р≥шень щодо економ≥чних, соц≥альних, господарських (буд≥вництва, торг≥вл≥) та ≥нших питань. “ак≥ постанови мали св≥дчити про важлив≥сть питанн€, необх≥дн≥сть наданн€ йому пр≥оритетного значенн€.

ƒл€ посиленн€ управл≥нн€ м≥сцевими органами влади, п≥двищенн€ ефективност≥ контролю за ними, в республ≥ц≥ прот€гом 20Ч30-х рок≥в тривав пошук оптимальноњ системи адм≥н≥стративно-територ≥ального устрою. ¬≥дпов≥дна реформа 1922Ч1925 рр. передбачала перех≥д в≥д чотириступеневоњ системи управл≥нн€ (губерн≥€ Ч пов≥т Ч волость Ч село) до триступеневоњ (округ Ч район Ч село). ” 1925 р. губерн≥њ €к адм≥н≥стративно-територ≥альн≥ одиниц≥ були скасован≥. «ам≥сть 10 губерн≥й було створено 11 округ, 680 район≥в, 10314 с≥льрад. ” 1930 р. було прийн€то р≥шенн€ про перех≥д на двоступеневу систему (центр Ч район). Ќа територ≥њ ”—–– були створен≥ 503 нов≥ адм≥н≥стративн≥ одиниц≥: одна автономна республ≥ка Ч ћолдавська, 18 м≥ст €к окрем≥ адм≥н≥стративно-господарськ≥ одиниц≥ та 484 райони. ѕередбачалось, що завд€ки цьому директиви швидше надходитимуть ≥ викопуватимутьс€. јле управл€ти з центру п≥втис€чею район≥в було незручно й обт€жливо. “ому в лютому 1932 р. в≥дбувс€ перех≥д на триступеневу адм≥н≥стративно-територ≥альну систему: центр Ч район Ч область. ¬ ”крањн≥ було створено 5 областей: ’арк≥вську,  ињвську, ¬≥нницьку, ƒн≥пропетровську та ќдеську, згодом Ч ƒонецьку ≥ „ерн≥г≥вську, а в 1937 р. Ч ћиколањвську, ѕолтавську, ∆итомирську,  ам'€нець-ѕод≥льську, в 1938 р. Ч ¬орошиловградську, в 1939 Ч «апор≥зьку,  ≥ровоградську ≥ —умську.

ƒ≥€льн≥сть м≥сцевих рад була п≥д пост≥йним контролем парт≥йних орган≥в, у н≥й наростали централ≥заторськ≥ тенденц≥њ (залежн≥сть в≥д вищих державних орган≥в), посиленн€ рол≥ виконавчих структур. –ади перетворилис€ в декорац≥ю псевдодемократ≥њ, ширму, за €кою панували монопол≥€ на владу зовс≥м не представницьких орган≥в. –ад€нська система деградувала в суто бюрократичну структуру, а конкретними органами влади на м≥сц€х були не ради, а њх виконавч≥ ком≥тети, презид≥њ виконком≥в. √оловну роль у них в≥д≥гравали парт≥йн≥ прац≥вники. √олови райвиконком≥в, м≥ськвиконком≥в ≥ облвиконком≥в не обирались, а призначались за поданн€м в≥дпов≥дного парт≥йного органу. ƒом≥нували командно-адм≥н≥стративн≥, авторитарн≥ методи управл≥нн€ сусп≥льством.  омпарт≥€ своњми р≥шенн€ми визначала ≥ спр€мовувала д≥€льн≥сть рад, фактично заступаючи њх. ¬≥дбувалос€ ц≥леспр€моване злитт€ парт≥њ та держави.

«авданн€ на формуванн€ та перев≥рку вих≥дного р≥вн€ знань та ум≥нь:

1. як≥ пол≥тичн≥ чинники спри€ли перемоз≥ б≥льшовик≥в в ”крањн≥?

2. як позначилась централ≥заторська пол≥тика –ад€нськоњ –ос≥њ на м≥жнародному ≥ внутр≥шньому становищ≥ ”крањни?

3. як≥ пол≥тичн≥ насл≥дки входженн€ ”крањни до складу —–—–?

4. Ќа €ких засадах у 20-т≥ роки формувавс€ пол≥тичний устр≥й ”—––?

5. як в≥дбувалос€ утвердженн€ в ”крањн≥ б≥льшовицькоњ монопарт≥йност≥?

6. ќхарактеризуйте ≥дейно-пол≥тичну боротьбу в 20-30-х рр.

7. ” чому пол€гаЇ суть пол≥тики корен≥зац≥њ в 20-т≥ рр.? як≥ основн≥ соц≥ально-пол≥тичн≥ аспекти украњн≥зац≥њ?

8. ќхарактеризуйте особливост≥ Учервоного тероруФ в ”крањн≥.

9. ќхарактеризуйте нац≥онально-визвольний рух на зах≥дноукрањнських земл€х у 20-30 рр.

10. яку роль у актив≥зац≥њ нац≥онально-визвольного руху в≥д≥грала ќ”Ќ?

 

“≈—“»

як≥ держави окупували назван≥ украњнськ≥ територ≥њ? ¬станов≥ть в≥дпов≥д≠н≥сть:

1) —х≥дна √аличина; а) –умун≥€;

2) «акарпатт€; б) „ехо-—ловаччина;

3) ѕ≥вн≥чна Ѕуковина; в) –ад€нська –ос≥€;

4) ѕ≥вденна Ѕессараб≥€. г) ѕольща.

 

—толицею ”—–– було м≥сто:

а)  ињв;

б) ќдеса;

в) ’арк≥в;

г) ∆итомир;

д) Ћьв≥в.

 

¬станов≥ть в≥дпов≥дн≥сть:

1) план Уавтоном≥зац≥њФ;

2) проект утворенн€ —оюзу –—– ¬.≤. Ћен≥на;

3) позиц≥€ ’. –аковського.

 

а) ус≥ рад€нськ≥ республ≥ки, серед €ких ≥ –ос≥йська ‘едерац≥€, вход€ть на одна≠кових

правах у нове державне об'Їднан≠н€;

б) переведенн€ наркомат≥в закордонних справ ≥ зовн≥шньоњ пол≥тики з категор≥њ

загальносоюзних у союзно-республ≥≠канськ≥, б≥льш ч≥тке визначенн€ прав союзних республ≥к €к убезпеченн€ в≥д

великодержавницьких заз≥хань центру;

в) входженн€ ус≥х рад€нських республ≥к до складу –—‘—–;

г) догов≥рний союз рад€нських респуб≠л≥к, при €кому кожна залишаЇтьс€ не≠залежною.

¬изначте приналежн≥сть наведених програмних засад до пол≥тичних парт≥й:

”крањнське нац≥онально- демократичне об'Їднанн€;

–адикальна парт≥€;

 омун≥стична парт≥€ «ах≥дноњ ”крањни;

ќрган≥зац≥€ украњнських нац≥онал≥ст≥в.

 

а) п≥д впливом зд≥йсненн€ непу та пол≥тики украњн≥зац≥њ в ”—–– пропонувала

≥дею возз'Їднанн€ з –ад€нською ”крањною;

б) вважала найвищою ц≥нн≥стю ≥нтере≠си нац≥њ, а своЇю головною метою Ч

здобутт€ незалежност≥ ”крањни, дл€ дос€гненн€ €коњ можлив≥ будь-€к≥ методи;

в) ор≥Їнтац≥€ на здобутт€ ”крањною са≠мост≥йност≥ (не вдаючись, однак, до те≠рористичних

засоб≥в боротьби) ≥ май≠бутн≥й демократичний розвиток укра≠њнськоњ держави;

г) поЇднанн€ соц≥ал≥стичних ≥дей з нац≥о≠нальними ≥нтересами, прагненн€ поЇд≠нати

≥дењ демократичного соц≥ал≥зму з перспективою в≥дродженн€ ”крањни.

 

¬изначте приналежн≥сть наведених програмних засад до ≥дейних теч≥й, по≠ширених на «акарпатт≥:

москвоф≥льство;

русинство;

украњнська теч≥€.

 

а) слов'€нське населенн€ «акарпатт€, внасл≥док стол≥ть ≥зол€ц≥њ в≥д ≥нших украњн≠ських

земель, перетворилос€ на окрему на≠ц≥ю, в≥дм≥нну в≥д украњнц≥в;

б) слов'€нське населенн€ краю Ї частиною Їдиного украњнського народу;

в) русини або карпатоукра≥нц≥ Ї, власне, частиною рос≥йського народу,

зденац≥онал≥зо≠ваною п≥д впливом ≥сторичних обставин.

 

¬станов≥ть в≥дпов≥дн≥сть:

1) ј. ¬олошин; а) кер≥вник ”Ќƒќ;

2) ƒ. ƒонцов; б) ≥деолог У≥нтегральногоФ нац≥онал≥зму;

3) ¬. Ћипинський; в) голова √алицькоњ –адикальноњ парт≥њ;

4) ™.  оновалець; г) кер≥вник ќ”Ќ;

5) ƒ. Ћевинський; д) президент  арпатськоњ ”крањни;

6) Ћ. Ѕачинський. Ї) кер≥вник ”крањнського союзу хл≥бороб≥в-державник≥в.

7. ¬изначте етапи процесу входженн€ ”–—– до складу —оюзу –—–:

≤ етап (червень 1919 р. Ц грудень 1920 р.);

≤≤ етап (грудень 1920 р. Ц грудень 1922 р.);

≤≤≤ етап (грудень 1922 р. Ц травень 1925 р.);

 

а) формуванн€ догов≥рноњ федерац≥њ, посиленн€ п≥дпор€дкуванн€ ”крањни, обмеженн€

њњ суверен≥тету, угода про воЇнний i господарський союз м≥ж двома державами);

6) утворенн€ —–—–, втрата ”крањною незалежност≥ (ƒекларац≥€ про утворенн€ —–—– i

союзний догов≥р);

в) утворенн€ ДвоЇнно-пол≥тичного союзу" рад€нських республ≥к, збереженн€ за

”крањною формального статусу незалежноњ держави.

 

8. якими були особливост≥ масових репрес≥й у вказан≥ пер≥оди:

а) 1929-1931; б) 1932-1934; в) 1936-1938.

 

1) посиленн€ конф≥скац≥й продовольства, пости шевський терор, зб≥льшенн€

масштаб≥в репрес≥й п≥сл€ смерт≥ ћ. ≥рова;

2) Д¬еликий терор";

3) розкуркуленн€, депортац≥њ.

 

9. як≥ потенц≥йно опозиц≥йн≥ режиму сили охоплювали так зван≥ Духили".

а) Дхвильовим"; б) ДволобуЇвщина"; в) Дшумськ≥зм"; г) Дскрипник≥визм".

 

1) стару лен≥нську гвард≥ю;

2) наукову ≥нтел≥генц≥ю;

3) прац≥вник≥в державного i парт≥йного апарату;

4) творчу ≥нтел≥генц≥ю.

 

10. ¬каж≥ть дату створенн€ ќрган≥зац≥њ украњнських нац≥онал≥ст≥в:

а) березень 1923;

б) травень 1926;

в) с≥чень 1929.

“ема 11. ”крањна в умовах кризи рад€нськоњ тотал≥тарноњ системи (40-80 рр.)

1. ƒруга св≥това в≥йна ≥ проблеми украњнськоњ державност≥.

2. —усп≥льно-пол≥тичне житт€ в ”крањн≥ у повоЇнн≥ роки: в≥д стал≥н≥зму до хрущовськоњ Дв≥длигиФ (др. пол. 40 Ц пер. пол. 60-х рр.).

3. Ќаростанн€ системноњ кризи рад€нськоњ державност≥. ѕочаток перебудовчих процес≥в (др. пол. 60 - пер. пол. 80-х рр.).

4. ѕ≥днесенн€ нац≥онально-демократичного руху. —уверен≥зац≥€ ”–—– (др. пол. 80 Ц поч. 90-х рр.)

–еферати:

ќ”Ќ-”ѕј у боротьб≥ за ”крањну.

–ад€нськ≥ вожд≥ ”крањни: ѕ.ё.Ўелест ≥ ¬.¬. ўербицький.

”крањнськ≥ дисиденти - пров≥сники незалежност≥.

ћета зан€тт€.

«агальна: розгл€нути процес рад€н≥зац≥њ «ах≥дноњ ”крањни; становище ”крањни в роки ƒругоњ св≥товоњ в≥йни; простежити повоЇнну в≥дбудову ≥ розвиток ”крањни; процеси дестал≥н≥зац≥њ; проанал≥зувати причини наростанн€ заст≥йних €вищ у 1965-1985 рр.; оц≥нити становище ”крањни п≥д час перебудови в —–—– (кв≥тень 1985 - серпень 1991р.).

 онкретна:

а) знати - хронолог≥чн≥ рамки та етапи даного пер≥оду, спроби розвТ€зати украњнське питанн€ в ход≥ ƒругоњ св≥товоњ в≥йни, д≥€льн≥сть ќ”Ќ-”ѕј, рад€нсько-партизанського руху на окупован≥й украњнськ≥й територ≥њ, внесок ”крањни у перемогу над н≥мецьким фашизмом, процеси л≥берал≥зац≥њ рад€нськоњ системи у повоЇнн≥ часи, перебудовч≥ процеси та актив≥зац≥ю нац≥онально-визвольного руху в ”крањн≥;

б) вм≥ти.

анал≥зувати значенн€ приЇднанн€ та рад€н≥зац≥њ «ах≥дноњ ”крањни;

визначати причини розТЇднаност≥ антинацистського повстанського руху;

характеризувати значенн€ боротьби ќ”Ќ-”ѕј;

пор≥внювати пол≥тику —тал≥на та ’рущова;

по€снити, чому спроби л≥берал≥зац≥њ рад€нськоњ системи носили непосл≥довний ≥ суперечливий характер;

визначити особливост≥ та етапи нац≥онально-визвольноњ боротьби украњнського народу у рад€нський пер≥од;

доводити законом≥рн≥сть наростанн€ кризових €вищ у др. пол. 60-х Ц 80-х рр.’’ ст.

ќсновн≥ пон€тт€: геопол≥тика, агрес≥€, пакт ћолотова-–≥ббентропа, ¬елика ¬≥тчизн€на в≥йна,  арпатська ”крањна, јкт проголошенн€ украњнськоњ держави 30 червн€ 1941р., УЌовий пор€док У, нацизм, холокост, –ейхском≥сар≥ат У”крањнаФ, “рансн≥стр≥€, дистрикт √аличина, колаборац≥он≥зм, остарбайтери, партизанський рух, ќ”Ќ-”ѕј, рад€н≥зац≥€, депортац≥€, операц≥€ У¬≥слаФ, Уукрањнський буржуазний нац≥онал≥змФ, пол≥тико-≥деолог≥чна реакц≥€, космопол≥тизм, Фхолодна в≥йнаФ, ќќЌ, дестал≥н≥зац≥€,Фкульт особиФ, Ув≥длигаФ, ш≥стдес€тники, дисиденти, волюнтаризм, стагнац≥€, заст≥й, перебудова, гласн≥сть, плюрал≥зм, нове мисленн€, Ќародний –ух, суверен≥зац≥€.

 





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 421 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ћаской почти всегда добьешьс€ больше, чем грубой силой. © Ќеизвестно
==> читать все изречени€...

2197 - | 2052 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.083 с.