Ћекции.ќрг


ѕоиск:




 атегории:

јстрономи€
Ѕиологи€
√еографи€
ƒругие €зыки
»нтернет
»нформатика
»стори€
 ультура
Ћитература
Ћогика
ћатематика
ћедицина
ћеханика
ќхрана труда
ѕедагогика
ѕолитика
ѕраво
ѕсихологи€
–елиги€
–иторика
—оциологи€
—порт
—троительство
“ехнологи€
“ранспорт
‘изика
‘илософи€
‘инансы
’ими€
Ёкологи€
Ёкономика
Ёлектроника

 

 

 

 


Ќавчально-методичн≥ рекомендац≥њ. –озпочати розгл€д першого питанн€ сл≥д з анал≥зу становища ”крањни в склад≥ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ на поч




–озпочати розгл€д першого питанн€ сл≥д з анал≥зу становища ”крањни в склад≥ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ на поч. ’’ ст., наголошуючи на радикал≥зац≥њ нац≥онально-визвольного руху та утворенн≥ украњнських пол≥тичних парт≥й. ѕ≥дкресленн€ значенн€ розгортанн€ под≥й першоњ св≥товоњ в≥йни на украњнських земл€х дозволить зрозум≥ти роль в≥йськових под≥й €к катал≥затора революц≥йних зрушень 1917 р.

’арактеризуючи д≥€льн≥сть ÷ентральноњ –ади у 1917-1918 рр., акцентувати увагу на розум≥нн≥ зм≥сту ”н≥версал≥в в контекст≥ м≥жнародних под≥й та стосунк≥в р≥зних пол≥тичних сил.

—л≥д зазначити, що у ставленн≥ до проблеми украњнськоњ державност≥ склались три групи.

≤дею суверенност≥ ”Ќ– п≥дтримувала нац≥ональне св≥дома ≥нтел≥генц≥€, частина патр≥отично налаштованого сел€нства. ќднак в сусп≥льн≥й думц≥ дом≥нували не вони. –об≥тничий клас, л≥ворадикальна ≥нтел≥генц≥€ ≥ б≥льш≥сть сел€нства, висуваючи соц≥альн≥ вимоги, були на боц≥ рад€нськоњ –ос≥њ. ѕрихильниками входженн€ до складу Їдиноњ неб≥льшовицькоњ –ос≥њ були буржуаз≥€, середн≥й клас та певний прошарок заможного сел€нства. Ќе менш строкатою була й етнопол≥тична картина. ѕереважаюча частина рос≥€н вимагала Їдност≥ ”крањнських земель з –ос≥Їю. ѕри цьому пролетар≥ат спод≥вавс€ на створенн€ рад€нського ладу, а представники заможних верств ор≥Їнтувалис€ на парламентську демократ≥ю за зах≥дним зразком. ≈тн≥чн≥ пол€ки ѕравобережж€ й «ах≥дноњ ”крањни мр≥€ли про возз'Їднанн€ з ѕольщею. –озкол був ≥ серед Їврейськоњ меншини ”крањни: одн≥ п≥дтримували б≥льшовицьке гасло ≥нтернац≥онал≥зму, ≥нш≥ Ч Їдиноњ й непод≥льноњ –ос≥њ.

–озмежуванн€ пол≥тичних сил в≥дбувалос€ за к≥лькома напр€мами:

Ч м≥ж новоствореною державою ≥ сусп≥льством;

Ч класовий розкол, в тому числ≥ серед сел€нства;

Ч розмежуванн€ украњнських пол≥тичних сил на чотири ≥деолог≥чн≥ табори;

Ч м≥жнац≥ональний розкол, внасл≥док €кого основн≥ нац≥ональн≥ меншини не п≥дтримали створенн€ украњнськоњ державност≥;

Ч розкол на «ах≥д ≥ —х≥д, €кий ментально й пол≥тичне розд≥лив украњнц≥в, не давши реал≥зувати ≥дею соборност≥.

јнал≥з причин поразки ÷ентральноњ –ади:

розкол в украњнському сусп≥льному рус≥, взаЇмн≥ обвинуваченн€ пол≥тичних парт≥й, р≥зних груп ел≥ти, населенн€ рег≥он≥в;

пол≥тична недосв≥дчен≥сть ≥ нањвний романтизм л≥дер≥в, њх схильн≥сть до народницькоњ, а не державотворчоњ позиц≥њ;

утоп≥зм соц≥ально-економ≥чного законодавства, особливо в аграрн≥й сфер≥;

в≥дсутн≥сть ефективних ≥ авторитетних орган≥в управл≥нн€ на м≥сц€х, нерозвинут≥сть системи самоуправл≥нн€, повноважень центру та рег≥он≥в;

однобока ор≥Їнтац≥€ на рос≥йську соц≥ал-демократ≥ю, що переростала в б≥льшовизм радикального типу, ≥ на федеративний союз з –ос≥Їю;

нев≥дпов≥дн≥сть м≥ж курсом на побудову парламентськоњ республ≥ки та пол≥тичними, соц≥ально-економ≥чними реал≥€ми 1917Ч1918 рр.;

зап≥зн≥ле усв≥домленн€ л≥дерами ”÷– необх≥дност≥ сильноњ виконавчоњ влади;

анарх≥чн≥ тенденц≥њ украњнського ментал≥тету, неп≥дготовлен≥сть мас до самост≥йного нац≥онально-державного житт€; в≥рус деморал≥зац≥њ та апат≥њ, що охопив значну частину сусп≥льства, пол≥тична культура €кого була розвинута надто слабко, залишаючись глибоко патр≥архальною;

небажанн€ ≥ невм≥нн€ створити регул€рн≥ збройн≥ сили, ≥нш≥ силов≥ в≥домства у держав≥;

≥дейна, матер≥альна, психолог≥чна неготовн≥сть нац≥онально-демократичних сил до побудови основ державност≥; ор≥Їнтац≥€ на стратег≥ю руйнуванн€ старого ладу, розум≥нн€ демократ≥њ €к н≥чим не обмеженого народовладд€, що плодило охлократичн≥ тенденц≥њ в сусп≥льств≥;

б≥льш≥сть населенн€ майже не була по≥нформованою щодо пол≥тичних програм сил, €к≥ боролис€ за владу, тому п≥дтримка демократичних л≥дер≥в була слабкою.

незац≥кавлен≥сть сус≥дн≥х з ”Ќ– держав в ≥снуванн≥ незалежного, сильного украњнського державного орган≥зму.

 

29 кв≥тн€ в  иЇв≥ в≥дбувс€ всеукањнський з¢њзд хл≥бороб≥в (6432 чол.) в цирку  рут≥кова, €кий вир≥шив, що потр≥бна диктатура Ц гетьманат, ≥ був обраний ѕ. —коропадський.

ѕри розгл€д≥ другого питанн€ варто проанал≥зувати внутр≥шню ≥ зовн≥шню пол≥тику гетьмана, њњ позитивн≥ ≥ негативн≥ насл≥дки. ѕотр≥бно звернути увагу на аграрну, промислову, ф≥нансову, правову, адм≥н≥стративну, рел≥г≥йну пол≥тику, в≥йськову реформу ≥ неперес≥чн≥ дос€гненн€ у культурн≥й сфер≥.

ѕричини пад≥нн€ гетьманату:

поразка ÷ентральних держав в перш≥й св≥тов≥й в≥йн≥;

революц≥€ в Ќ≥меччин≥;

консервативн≥ традиц≥њ не були розвинут≥ в ”крањн≥, €ка стол≥тт€ми боролась п≥д нац≥онально-визвольними ≥ революц≥йно-демократичними лозунгами;

гетьмана компрометувала залежн≥сть в≥д окупант≥в;

зв¢€зок з багатими класами, невдалий курс на в≥дновленн€ старих пор€дк≥в, що не могло принести пор€дку ≥ класового миру;

непопул€рн≥ каральн≥ експедиц≥њ проти сел€н;

украњнц≥ вважали, що курс пророс≥йський, адже ”крањна стала укритт€м ≥ центром в≥дновленн€ УЇдиноњ ≥ нед≥лимоњФ –ос≥њ, а чиновн≥ м≥сц€ займали рос≥€ни;

не були швидко вир≥шен≥ соц≥ально-економ≥чн≥ питанн€.

—формувалась широка опозиц≥€ гетьману: анарх≥сти (ћахно), народн≥ рухи, страйки роб≥тник≥в, ≥ндив≥дуальний терор есер≥в, б≥льшовики, рос≥йськ≥ шов≥н≥сти ≥ монарх≥чн≥ орган≥зац≥њ, ”Ќƒ— / ”Ќ—.

 

¬ третьому питанн≥ потр≥бно проанал≥зувати особливост≥ пол≥тики ƒиректор≥њ ”Ќ–, проблеми та причини поразки.

ќсновн≥ риси:

пол≥тична нестаб≥льн≥сть, пер≥одичн≥ реорган≥зац≥њ ур€ду (6 раз≥в: ¬. „ех≥вський (ур€д соц≥ал-демократ≥в), —. ќстапенко (безпарт≥йний, ур€д соц≥ал-федерал≥ст≥в), Ѕ. ћартос, ≤. ћазепа, ¬.ѕилипенко);

кардинальн≥ зм≥ни оф≥ц≥йноњ пол≥тичноњ л≥н≥њ (еволюц≥€ до диктатури в≥йськових на чол≥ з —.ѕетлюрою);

жорстока боротьба за владу;

неск≥нчен≥ перењзди (¬≥нниц€-ѕроскур≥в-–≥вне-—тан≥слав- ам¢€нець-ѕод≥льський);

безусп≥шн≥ пошуки над≥йноњ зовн≥шньоњ ≥ внутр≥шньоњ п≥дтримки.

≤де€ ƒиректор≥њ щодо створенн€ федерац≥њ у склад≥ ƒону,  убан≥, ур€ду Ѕ≥лоруськоњ Ќародноњ –еспубл≥ки не була п≥дтримана крањнами јнтанти. Ќаприклад, ѕариж вбачав у кер≥вниках ƒиректор≥њ ”Ќ– потенц≥йних союзник≥в б≥льшовизму, њм не подобались спроби ƒиректор≥њ порозум≥тис€ з рад€нською –ос≥Їю, л≥вий курс у соц≥альн≥й сфер≥. —итуац≥€ ще б≥льш ускладнилась, коли у травн≥ 1919 р. ћ. √рушевський створив у ‘ранц≥њ Ђ ом≥тет незалежноњ ”крањниї, запевн€ючи м≥сцевих пол≥тик≥в, що украњнську справу пов'€зувати з ƒиректор≥Їю недоц≥льно.

16 с≥чн€ 1919 р. ƒиректор≥€ ”Ќ– оголосила в≥йну б≥льшовицьк≥й –ос≥њ, що засв≥дчило крањнам ™вропи принципове в≥дмежуванн€ украњнських соц≥ал≥ст≥в в≥д рос≥йських б≥льшовик≥в.

Ќадзвичайно складною дл€ ƒиректор≥њ стала проблема формуванн€ регул€рних збройних сил.  омандири нер≥дко ви€вл€ли самоправство, не бажали опановувати нов≥тн≥ методи веденн€ бою й управл≥нн€ в≥йськами. ƒоводилос€ пост≥йно зд≥йснювати кадров≥ перестановки, посилати каральн≥ загони проти бунт≥вних частин, страчувати отаман≥в.

Ќапружена боротьба точилас€ серед прихильник≥в класових та загальнодемократичних принцип≥в буд≥вництва украњнськоњ державност≥. Ѕуло вир≥шено дотримуватис€ Ђтрудового принципуї. ¬иб≥р такоњ форми влади зумовлений особлив≥стю етносоц≥альноњ структури тогочасного украњнського сусп≥льства, адже в ньому за соц≥ально-класовою структурою в украњнському сусп≥льств≥ дом≥нувало сел€нство. “ому суперечност≥ м≥ж етн≥чно украњнським селом та ≥нонац≥ональним м≥стом, украњнським сел€нством ≥ чужоземним панством суттЇво впливали на ≥деолог≥ю державотворенн€ доби ƒиректор≥њ. Ќа думку пров≥дник≥в ”Ќ–, Ђтрудовий принципї передбачав владу трудового народу при позбавленн≥ представник≥в експлуататорських клас≥в виборчих прав. ѕров≥дн≥ в ƒиректор≥њ парт≥њ Ч ”—ƒ–ѕ та ”ѕ—– Ч залишалис€ адептами соц≥ал≥стичного буд≥вництва, але €кщо соц≥ал-демократи були прихильниками поступового просуванн€ до соц≥ал≥зму, то есери виступали за €комога швидке перетворенн€ сусп≥льства завд€ки реформам, революц≥йним заходам.

™дн≥сть пол≥тичних сил ≥снувала лише стосовно «луки Ч об'Їднанн€ ”Ќ– ≥ «ах≥дноукрањнськоњ народноњ республ≥ки («”Ќ–), але цей союз мав б≥льше ≥деолог≥чний, н≥ж державно-правовий характер. —оборна ”крањна ≥снувала формально до 16 листопада 1919 р. Ч надто р≥зним ви€вилос€ пол≥тико-ментальне середовище обох рег≥он≥в, вони мали р≥зний пол≥тичний досв≥д, р≥зн≥ рел≥г≥йн≥ традиц≥њ, зазнавали протилежного зовн≥шньопол≥тичного впливу.

ѕричини поразки ƒиректор≥њ ”Ќ–:

неч≥тк≥сть програмних установок, суперечл≥в≥сть та недалекогл€дн≥сть вн. пол≥тики (складалась з пол≥т. угрупувань р≥зних пр≥оритет≥в ≥ ор≥Їнтац≥й);

терор (хвил€ арешт≥в, м≥н≥стри, в≥йськовополонен≥);

залишилис€ без п≥дтримки сел€н, нац≥ональних меншин, квал≥ф≥кованих кадр≥в (звуженн€ соц≥альноњ бази);

в≥дсутн≥сть ч≥ткоњ модел≥ державотворенн€ (3 форми: парламентська республ≥ка, республ≥ка –ад (¬.¬инниченко), в≥йськова диктатура), випробували кожну;

особисте протисто€нн€ л≥дер≥в (¬инниченко, √рушевський, Ўаповал Ц Драд€нська платформаФ: союз з б≥льшовицькою –ос≥Їю, пр≥оритет соц≥альних проблем; ѕетлюра Ц ор≥Їнтац≥€ на јнтанту, зм≥цненн€ незалежност≥, посиленн€ арм≥њ);

зовн≥шн≥ фактори Ц м≥жнародна ≥зол€ц≥€;

погано п≥дготовлена та орган≥зована, Утануча на очахФ арм≥€ (на поч. с≥чн€ 21 тис.) (сучасник назвав У≥мпров≥зованою арм≥ЇюФ), матер≥альн≥ нестач≥ (постачанн€ ≥ озброЇнн€, ф≥нансуванн€; незадов≥льний сан≥тарний стан (восени 1919 р. тиф знищив 3/4 складу)

втрата контролю за розвитком под≥й (парал≥ч влади): хаос ≥ безладд€, Їврейськ≥ погроми, злочинн≥сть, спекул€ц≥€, отаманщина, анарх≥зм (в с≥чн≥ 1919 р. два колишн≥ петлюр≥вськ≥ отамани √ригор¢Їв ≥ «елений перейшли на рад€нськ≥ позиц≥њ, Ќ.ћахно в У√ул€йпол≥Ф в  атеринославськ≥й губерн≥њ не визнавав ƒиректор≥ю).

„етверте питанн€. Ќеобх≥дно проанал≥зувати створенн€ «”Ќ–, внутр≥шню та зовн≥шню пол≥тику, проблеми, переб≥г воЇнних д≥й, возТЇднанн€ ”Ќ– ≥ «”Ќ–.

16 жовтн€ 1918 р. австр≥йський ≥мператор  арл видав ћан≥фест Уƒо моњх в≥рних австр≥йських народ≥вФ Ц про федеративний устр≥й держави. 18 жовтн€ 1918 р. у Ћьвов≥ створена ”крањнська Ќац≥ональна –ада, €ка 19 жовтн€ видала ћан≥фест про утворенн€ ”крањнськоњ держави. ¬ н≥ч з 31 на 1 листопада украњнськ≥ в≥йськов≥ (1,5 тис.) на чол≥ з ƒмитром ¬итовським вз€ли п≥д св≥й контроль Ћьв≥в. 1 листопада Ц ≥нш≥ пункти √аличини. 8 листопада ”Ќ–ада призначила ур€д ƒержавний —екретар≥ат, головою був  ость Ћевицький, з с≥чн€ 1919 р. —. √олубович. 10 листопада була прийн€та назва «”Ќ–. 13 листопада прийн€то У“имчасовий основний закон про державну самост≥йн≥сть украњнських земель бувшоњ јвстро-”горськоњ ≥мпер≥њФ. Ѕуло сформувано ”√ј (на листопад 1918 р. 50 тис., на с≥чень 1919 р. 70 тис., вл≥тку 1919 Ц 100 тис.).

«овн≥шн€ пол≥тика:

ѕосольства в јвтр≥ю, ”горщину, Ќ≥меччину, дипоматичн≥ представництва „ех≥њ, ≤тал≥њ,  анади, —Ўј, Ѕрализил≥њ ≥ ≥н.

Ѕезрезультатна участь у ѕаризьк≥й мирн≥й конференц≥њ (2 делегац≥њ Ц ”Ќ– ≥ «”Ќ–).

28 жовтн€ в  раков≥ створена польська л≥кв≥дац≥йна ком≥с≥€ дл€ передач≥ пол€кам влади в √аличин≥. 1 листопада почались украњнсько-польськ≥ з≥ткненн€. 21 листопада 1918 р. ур€д перебравс€ в “ерноп≥ль, 2 с≥чн€ 1919 р. в —тан≥слав.

16-18 липн€ 1919 р. ”√ј перейшла через р. «бруч ≥ потрапила в розпор€дженн€ ”Ќ– ƒиректор≥њ. Ѕрала участь в наступ≥ на  ињв, п≥дписала угоду з ƒен≥к≥ним.

22 с≥чн€ 1919 р. в  иЇв≥ було п≥дписано Ујкт злукиФ ”Ќ– ≥ «”Ќ–. «”Ќ– отримувала назву «ах≥дна ќбласть ”Ќ–.





ѕоделитьс€ с друзь€ми:


ƒата добавлени€: 2015-11-05; ћы поможем в написании ваших работ!; просмотров: 280 | Ќарушение авторских прав


ѕоиск на сайте:

Ћучшие изречени€:

Ќачинать всегда стоит с того, что сеет сомнени€. © Ѕорис —тругацкий
==> читать все изречени€...

2126 - | 1894 -


© 2015-2024 lektsii.org -  онтакты - ѕоследнее добавление

√ен: 0.018 с.